Ухвала суду № 89748974, 11.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/4420/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 червня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич Олександр Михайлович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, із вимогами:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 17.04.2018 року №0427762-1314-1327, №0427761-1314-1327, №0427760-1314-1327, №0427759-1314-1327; від 04.03.2019 року №0021533-5613-1327, №0021534-5613-1327, №0021535-5613-1327, №0021546-5613-1327;

-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 07.09.2018 року №95135-17.

Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.

Приписами ч.3 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, позивачем до позовної заяви не додано належного документа про сплату судового збору за звернення до суду із означеним позовом.

При цьому, необхідним є роз`яснити, що окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної особи чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

З огляду на викладене, адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішення про визнання грошових зобов`язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішень відповідача – суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

У даному випадку, позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 17.04.2018 року №0427762-1314-1327, №0427761-1314-1327, №0427760-1314-1327, №0427759-1314-1327; від 04.03.2019 року №0021533-5613-1327, №0021534-5613-1327, №0021535-5613-1327, №0021546-5613-1327, згідно яких позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2017-2018 роки (всього 121018,00 грн.) та податкову вимогу від 07.09.2018 року №95135-17, згідно якої ОСОБА_1 визначено суму податкового боргу (всього 8391,59 грн.), а тому з урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги є вимогою майнового характеру.

Загалом, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (із відповідними змінами і доповненнями).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року 2102,00 грн.

Отже, за звернення позивача до адміністративного суду із позовом майнового характеру судовий збір складає 1294,10 грн.

Таким чином, за подання до суду даного позову майнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірах, що передбачені частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та у кореспонденції із положеннями ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у Залізничному районі м.Львів/Залізничний/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007594; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA978999980313101206084013003; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу: «судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ (суду, де розглядається справа). Крім того, слід зауважити, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Львівського окружного адміністративного суду є загальнодоступною та оприлюднена на офіційних веб-сайтах Львівського окружного адміністративного суду і «Судова влада України».

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (надалі по тексту - Закон №5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1)договір про надання правової допомоги; 2)довіреність; 3)ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною третьою статті 26 Закону №5076-VI передбачено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що частина перша статті 26 Закону №5076-VI визначає загальний перелік документів, якими може бути посвідчено повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому, частиною четвертою цієї статті встановлюються спеціальні вимоги до підтвердження повноважень адвоката саме як представника, зокрема, в адміністративному судочинстві, які відсилають до відповідних положень процесуального законодавства.

Так, згідно частини четвертої статті 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Обов`язковим документом для підтвердження повноважень адвоката як представника в адміністративному судочинстві є або відповідна довіреність, або ордер, що виданий відповідно до Закону №5076-VI.

За змістом частин 6, 8 статті 59 КАС України, оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Вищевказані норми Закону спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позовна заява від імені ОСОБА_1 підписана представником позивача/адвокатом Мусаковським А.В.

На підтвердження своїх повноважень підписант надав копію договору про надання правової допомоги №5 від 01.06.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття ОСОБА_2 А.В. адвокатською діяльністю серії ЛВ №000974 від 24.04.2018 року, ордер серії ВС №1026132 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Мусаковським А.В. від 05.06.2020 року.

У відповідності до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 вказаного договору №5 від 01.06.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Мусаковським Андрієм Вікторовичем (адвокат), адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту, у відповідності до умов даного договору, додатковими угодами до нього та додатками, а клієнт зобов`язується оплатити виконану роботу (надані послуги).

Адвокат приймає на себе обв`язки надати правову допомогу клієнту консультаційно-правовим методом та шляхом представництва прав і законних інтересів клієнта в судах (всіх юрисдикцій та інстанцій), державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях та в інших юридичних особах, незалежно від форм власності, а також перед фізичними особами.

Адвокат має право:

-збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази;

-запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об`єднань, а від громадян за їх згодою;

-подавати заяви, клопотання, скарги, інші документи (в тому числі процесуальні) при здійсненні представництва клієнта перед юридичними особами, зазначеними в п.1.2 цього договору, оплачувати судові збори та здійснювати інші платежі;

-виконувати інші дії, передбачені законодавством України.

Згідно ч.4 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, підсумовуючи, доцільним є зазначити, що для представництва особи в адміністративній справі адвокат повинен мати або ордер або довіреність, при цьому, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

Таким чином, повноваження адвоката, зокрема, стосовно підписання позову, повинно підтверджуватись домовленістю сторін саме у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень. При цьому, право підпису позову є виключним правом позивача, яке повинно надаватись представнику, шляхом окремого визначення даної дії у договорі.

Проаналізувавши зміст договору про надання правової допомоги, суддя зауважує, що умовами договору не передбачено повноваження адвоката на підписання позовної заяви в інтересах позивача, тобто в межах вчинення саме даної процесуальної дії.

Відтак, з наведеного слідує, що представник позивача не наділений правом щодо підписання позовної заяви, що виходять за межі визначеного договором про надання правової допомоги повноваженнями, а отже, позовна заява підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку.

В порушення зазначених норм чинного законодавства до матеріалів позовної заяви не долучено інших додаткових угод до договору про надання правової допомоги, які містять в собі делеговане позивачем право представнику на підписання від його імені саме означеного позову.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 року у справі №914/2772/16; від 21.03.2018 року у справі №914/2771/16).

Отже, звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Тобто, такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує своє право на звернення до суду.

Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, вищенаведене унеможливлює вирішити питання про відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву належить залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

У Х В А Л И В :

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги.

Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали – п`ять днів з моменту отримання копії ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу (представнику позивача).

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Сасевич О.М.