Ухвала суду № 89748931, 10.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3672/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

10 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Карп`як О.О. секретар судового засідання Лубоцька Н.І., за участю: представника позивача - Мартиневича Ю.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Львові заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни, Голови Кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора Мамедова Гюндуза Айдиновича, Секретаря Кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора Коріняк Ольги Миколаївни про визнання незаконною бездіяльності, визнання протиправним і скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Генерального прокурора України Венедіктової Ірини Валентинівни (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Голови Кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора Мамедова Гюндуза Айдиновича (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Секретаря Кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора Коріняк Ольги Миколаївни (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання незаконною бездіяльності, визнання протиправним і скасування рішення, в якій просить суд:

- визнати бездіяльність Генерального прокурора України, Офісу Генерального прокурора, Голови та секретаря Кадрової комісії № 2 щодо розгляду заяв (скарг) позивача від 05.03.2020 року та від 06.03.2020 року, звернення від 27.04.2020 року незаконною;

- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії № 2 за № 243 від 09.04.2020 року про недопущення ОСОБА_1 , начальника Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 до проходження наступних етапів атестації та визнання позивача таким, що неуспішно пройшов атестацію;

- визнати ОСОБА_1 , начальника Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області таким, що успішно пройшов атестацію згідно Порядку проходження прокурорами атестації, що затверджений наказом Генерального прокурора України № 221 від 03.10.2019 року.

Ухвалою суду від 19 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 червня 2020 року.

09 червня 2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову у даній справі, просить вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення № 243 від 09.04.2020 року Кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора про недопущення начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 до проходження наступних етапів атестації та визнання позивача таким, що неуспішно пройшов атестацію, до розгляду справи по суті. В обґрунтування заяви зазначає, що без перевірки та надання оцінки усім обставинам, викладеним у позовній заяві, рішення про неуспішне проходження атестації є безпідставним, передчасним та необґрунтованим. А відповідно його реалізація може призвести до передчасного та необґрунтованого звільнення позивача зі займаної посади і органах прокуратури Львівської області, що свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та утруднить відновлення цих прав, свобод та інтересів у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання підтримав, просить його задоволити.

Відповідачі в судове за сідання не з`явились. Від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та матеріали справи суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, зазначеною нормою визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зупинити дію рішення № 243 від 09.04.2020 року Кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора про недопущення начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 до проходження наступних етапів атестації та визнання позивача таким, що неуспішно пройшов атестацію, до розгляду справи по суті.

Проте, заявник не надає жодних обґрунтованих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких останній має звернутися до суду, шляхом подання позовної заяви.

Крім того, суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд також звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150 - 154, 241, 243, 256, 293 - 297 КАС України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. 293, 295-297 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана протягом 15-ти днів з дня складення ухвали у повному обсязі. Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Повне судове рішення складено 10.06.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна