Рішення № 89748774, 10.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року № П/320/274/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Погребської сільської ради Броварського району Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Погребської сільської ради Броварського району Київської області, в якому просить суд:

-скасувати рішення виконавчого комітету Погребської сільської ради Броварського району Київської області №163 від 28 листопада 2019 року про відмову в наданні дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій ОСОБА_1 .

-зобов`язати виконавчий комітет Погребської сільської ради Броварського району Київської області №163 від 28 листопада 2019 року повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій від 20.11.2019.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до виконавчого комітету міської ради із заявою про надання дозволу на розміщення рекламних щитових констукцій, однак рішенням сільської ради позивачу відмовлено у надані зазначеного дозволу. Вважає таку відмову противною та такою що суперечить нормам чинного законодавства України.

Відповідач своїм правом, надати відзив на позовну заяву, не скористався.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 15.01.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2020.

19.03.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

У судовому засіданні відкладено розгляд справи, у зв`язку із неявкою сторін, на 09.04.2020.

19.03.2020 від представника позивача надійшла заява про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження (вх.№9543/20).

20.03.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 09.04.2020 та продовження процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву (вх.№9644/20).

09.04.2020 в адміністративній справі відкладено судове засідання, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці, на 07.05.2020.

07.05.202 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 07.05.2020 та продовження процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву (вх.№14665/20).

07.05.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

У судовому засіданні відкладено розгляд справи, у зв`язку із клопотанням представника відповідача, на 02.06.2020.

02.06.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження (вх.№17984/20).

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою суду від 02.06.2020 прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданим Броварським МВ ГУ МВС України у Київській області 11.02.1998 (а.с.28-31).

20.11.2019 позивач звернулася до Погребської сільської ради Броварського району Київської області із заявою про надання дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій типу « Прапорець ». До заяви було додано фотокартку місця бажаного розташування рекламного засобу, ескіз рекламного засобу, копію свідоцтва про державну реєстрацію заявника як фізичної особи-підприємця (а.с.36-41).

Рішенням Погребської сільської ради Броварського району Київської області №163 від 28.11.2019 позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій в зв`язку з запланованими на 2020 рік ремонтними роботами та розширенням дороги державного значення (а.с.44).

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, позивач звернулася із даним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 13 пункту а) частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження) щодо надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про рекламу" від 03 липня 1996 року №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам, зокрема, розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків.

Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

Відповідно до пункту 34 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29 грудня 2013 року №2067, зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам: розміщуватися з додержанням вимог техніки безпеки, зазначених у пунктах 38 - 41 цих Правил; розміщуватися із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундамент наземної зовнішньої реклами, що виступає над поверхнею землі, може бути декоративно оформлений; на опорах наземної зовнішньої реклами, що розміщується вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, за вимогою уповноваженого підрозділу Національної поліції наноситься вертикальна дорожня розмітка із світлоповертаючих матеріалів заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною вулиць і доріг, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менш як 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Пунктом 35 Правил передбачено, що забороняється розташовувати рекламні засоби: на пішохідних доріжках та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху пішоходів; у населених пунктах на висоті менш як 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини.

Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений Законом України "Про рекламу" та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, є вичерпним.

VI. Оцінка суду

У відповідності до ст. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», зовнішня реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових та стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, правовідносини, що виникають у зв`язку з розміщенням реклами в населених пунктах, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Згідно із п.п. 2, 3, 5, 6, 9 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до Типових правил.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління.

Таким чином, до повноважень робочого органу, належать: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради. Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням; копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника як юридичної особи або фізичної особи - підприємця.

Процедура розгляду заяв на одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, оформлення такого дозволу та прийняття виконавчим органом ради у встановлений строк рішення про надання дозволу передбачена у п.п. 10 - 20 Типових правил. Зокрема, п.п. 19, 20 Типових правил встановлено, що робочий орган протягом не більш як п`ятнадцяти робочих днів з дати одержання належним чином оформлених двох примірників дозволу розглядає заяву, готує і подає виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення.

Судом встановлено, що 20.11.2019 позивач звернулася до Погребської сільської ради Броварського району Київської області із заявою про надання дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій типу «Прапорець». До заяви було додано фотокартку місця бажаного розташування рекламного засобу, ескіз рекламного засобу, копію свідоцтва про державну реєстрацію заявника як фізичної особи-підприємця (а.с.36-41).

Згідно статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб`єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Отже, видача дозволу на розміщення зовнішньої реклами, в тому числі продовження строку його дії, є дозвільною процедурою у розумінні ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", а тому на дану процедуру поширюються норми зазначеного закону.

Відповідно до ч.5 статті 4-1 Закону №2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Таким чином, перелік виключних підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру встановлюється законодавством України.

Рішенням Погребської сільської ради Броварського району Київської області №163 від 28.11.2019 позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій у зв`язку з запланованими на 2020 рік ремонтними роботами та розширенням дороги державного значення (а.с.44).

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містять визначення конкретних причин відмови позивачу у видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами та конкретних норм законодавства, які стали підставою для такої відмови.

Також, судом не встановлено інших фактів, які б могли слугувати підставою для відмови у видачі такого дозволу.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 24.02.2020 від відповідача витребовувалися наступні докази: - Порядок розміщення об`єктів зовнішньої реклами на території села Погреби; - Правила благоустрою села Погреби; - протокол сесії Погребської сільської ради на якій було рішення прийнято №163 від 28 листопада 2019 року; - регламент Погребської сільської ради.

На виконання вимог ухвали суду від 24.02.2020 відповідач не надав суду жодного доказу.

Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності своїх дій не довів.

З огляду на зазначене у суду відсутні підстави для висновку про наявність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у наданні дозволів на розміщення рекламних щитових конструкцій ОСОБА_1 . Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що подана позивачем заява щодо надання дозволів розміщення рекламних щитових конструкцій від 20.11.2019 відповідачем належним чином розглянуто не було.

Враховуючи встановлені обставини та нанаведене правове регулювання, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо скасування рішення виконавчого комітету Погребської сільської ради Броварського району Київської області №163 від 28 листопада 2019 року про відмову в наданні дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій від 20.11.2019 є обґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частин 1-5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921, 00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1560896934.1 від 20.12.2019 (а.с.20).

Також, в матеріалах справи наявні докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, належним та допустимим доказом надання правової допомоги є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом / розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року в справі № 569/17904/17.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги №11/19 від 28.11.2019; акт прийому-передачі №1 від 04.05.20200000; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача долучено копії платіжних доручень №22 від 16.03.2020, №31 від 06.05.2020.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вище вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, тоді як обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

На час розгляду даної справи від відповідача жодних клопотань, заяв про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суду не надходило.

Таким чином, враховуючи докази, надані представником позивача на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд дійшов висновку, що вищенаведені документи можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 4 587, 50 грн.

Отже, понесені позивачем судові витрати у розмірі 6 508, 50 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення виконавчого комітету Погребської сільської ради Броварського району Київської області №163 від 28 листопада 2019 року про відмову в наданні дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій ОСОБА_1 .

Зобов`язати виконавчий комітет Погребської сільської ради Броварського району Київської області №163 від 28 листопада 2019 року повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розміщення рекламних щитових конструкцій від 20.11.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Погребської сільської ради Броварського району Київської області (ідентифікаційний код: 04363930; місцезнаходження: 07416, Київська область, с. Погреби, вул. Єдності, 57) судові витрати у розмірі 6 508 (шість тисяч п`ятсот вісім) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення: 10 червня 2020р.