Рішення № 89748720, 10.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року № 320/5592/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірною відмову Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження згідно довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 29.05.2019 року № 33;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 01.01.1987 року по 26.01.1987 року, відповідно до довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 29.05.2019 року № 3,3 з врахуванням вимог п.п. 4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 23.11.2011 року № 1210, починаючи з 19.06.2019 року з врахуванням вже виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перебував у трудових відносинах з Миронівським АТП 13243 Київського обласного управління автомобільного транспорту, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243», на посаді старшого майстра пасажирської колони з годинною ставкою 0,93 крб. при 6 годинному робочому дні.

Після подій на Чорнобильській АЕС, у період з 23.12.1986 по 26.01.1987 позивача було відряджено до зони відчуження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де останній виконував роботи з ремонту автобусів та обладнання, які були задіяні у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Дані роботи виконувались позивачем у м. Чорнобиль, тривалість робочого дня становила 12 годин, що підтверджується маршрутним листом учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорія. Під час відрядження у зону ЧАЕС виконував складні, небезпечні для життя і здоров`я термінові роботи, внаслідок чого втратив працездатність та має ІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

19.06.2019 позивач через свого представника звернувся до Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про проведення перерахунку та виплати йому пенсії згідно нової довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 29.05.2019 №33, яка була видана на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 10.05.2017 справа № 371/533/17.

Проте, відповідач протиправно відмовив у проведенні такого перерахунку пенсії у зв?язку з тим, що пенсія позивачу була нарахована на підставі раніше виданої довідки про його заробіток в зоні ЧАЕС.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року провадження у даній адміністративній справі відкрито, справа призначена за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11 грудня 2019 року представник відповідача, через службу діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні. Стверджував, що згідно роз`яснень Держкомпраці УРСР і Укрпрофради від 08.01.1987 № 5/2-25-2, № 03-051-8) в даному випадку відсутні правові підстави для застосування показників кратності до тарифних ставок, посадових окладів, підвищених на 100%. Премія працівника за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась відповідно до діючого на підприємстві (в організації) положення про преміювання. Якщо в положенні про преміювання, не вносилися зміни щодо збільшення розміру премії за період виконання робіт в зоні відчуження відповідно до постанови Рад Мінінстрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, підстав для включення премії в розмірі 60% в довідку про заробітну плату, яка видається для обчислення розміру пенсії, немає. В такому випадку преміальна оплата за період роботи в зоні відчуження може бути нараховано в тих розмірах, які були встановлені положеннями про преміювання за виконання основних результатів роботи. У зв?язку з тим, що постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 №153-10-43 для працівників, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії в зоні радіоактивного випромінення, був встановлений 6-годинний робочий день та 6 - денна робоча неділя, підстав для врахування годинної тарифної ставки, визначеної за 8-годинний робочий день згідно довідки про заробітну плату, одержану особою за роботу в зоні відчуження від 07.08.2017 № 47 немає. Крім того, невід`ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці відповідними первинним документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання.

13 грудня 2019 року позивач, через службу діловодства суду, подав відповідь на відзив відповідача. Зазначив, що відповідачем не зазначено яких саме документів йому не вистачає для здійснення відповідного перерахунку пенсії позивача за довідкою від 29.05.2019 № 33. Оскільки первинними документами про місце виконання робіт та кількості відпрацьованого часу є спеціальна довідка із зони відчуження та маршрутний лист. Первинні документи щодо нарахування (перерахунку) та виплати заробітної плати також були надані відповідачу. Крім того, права особи, яка жертвувала своїм здоров`ям, виконувала обов`язок перед Батьківщиною, не може ставитьсь в залежність від існування конкретного документу. Збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а відтак на нього не може покладатися відповідальність за їх відсутність. Застосування кратності при нарахуванні заробітної плати позивача за роботу в зоні відчуження у сукупності з підвищенням тарифної ставки на 100% є абсолютно законним і жодним чином не суперечить положенням нормативно-правових актів, що регулюють оплату праці за роботу в зоні відчуження ЧАЕС.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 18.02.1999.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 та вкладкою до нього серії № НОМЕР_3 . Згідно витягу із акту огляду МСЕК серії КИО № 067830 та копією посвідчення серії НОМЕР_4 йому встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Миронівським АТП 13243 Київського обласного управління автомобільного транспорту, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243», на посаді старшого майстра пасажирської колони.

Згідно довідки без дати та номера ОСОБА_1 виконував роботи по ліквідацію наслідків Чорнобильської АЕС в період з 23.12.1986 по 26.01.1987.

Також позивач, крім вищевказаного періоду, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в періоди з 03.06.1986 по 12.06.1986 та з 22.05.1987 по 24.05.1987.

Вказані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечуються сторонами.

ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка призначена відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В матеріалах справи наявне рішення Миронівського районного суду Київської області від 10.05.2017 у справі №371/533/17, яким зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 23 грудня 1986 року по 26 січня 1987 року, а саме збільшити на 100% тарифну ставку з врахуванням відповідної кратності оплати праці, 60% премії. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» видати ОСОБА_1 нову довідку про заробітну плату встановленого зразка за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 23 грудня 1986 року по 26 січня 1987 року, для пред?явлення в Управління Пенсійного Фонду України.

Відповідно до витягу з наказу від 24.05.2017 № 14 голови правління ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» «Про проведення перерахунку заробітної плати ліквідатору аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 » на виконання рішення Миронівського районного суду Київської області від 10.05.2017 у справі №371/533/17, ОСОБА_1 проведено перерахунок заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 23.12.1986 по 26.01.1987, а саме збільшено на 100% тарифну ставку та нараховано премію в розмірі 60% тарифної ставки (посадового окладу) за цей же період. Видано довідку про заробітну плату встановленого зразка за період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Визнано недійсними раніше видані ОСОБА_1 довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження.

Відповідно до змісту даної довідки, за період з 23.12.1986 по 26.01.1987 ОСОБА_1 за роботу у зоні відчуження ЧАЕС виплачено 3049 крб.70 коп.

Згідно розрахунково-платіжної відомості ОСОБА_1 за грудень1986-січень 1987 р.р. розмір його посадового окладу становив - 140,00 грн., оплата праці за час перебування у відрядженні - 711,12 грн.. премія - 400,00 грн., оплата в надурочний час, святкові та неробочі дні - 1117,25 грн., оплата днів відпочинку - 519,94 грн.

Відповідно до відомості про перерахунок заробітної плати за період за 1986-1987 роки знідно із рішенням Миронівського районного суду коефіцієнт кратності ОСОБА_1 становить 2,284.

В червні 2019 року позивач через свого представника звернувся до Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про проведення перерахунку та виплати її пенсії згідно довідки ПрАТ ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 29.05.2019 № 33.

Листом від 09.08.2019 №143/Д-02 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії. Свою позицію пенсійний орган обґрунтував тим, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 вже міститься довідка (без номера та дати), видана ВАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» про заробітну плату одержану особою за роботу в зоні відчуження у 1986-19787 роках. Згідно якої ОСОБА_1 за роботи в населених пунктах зони відчуження (зона № 1, зона №2) за місцем роботи вже був проведений перерахунок пенсії відповідно до постанови Ради Мівністрів УРСР і Укропрофради від 10.06.1986 № 207-7.

Враховуючи викладене, пенсійний орган вказав про відсутність підстав для обчислення пенсії за довідкою від 29.05.2019 №33, виданою ПрАТ «Миронівське АТП 13243», в якій тарифна ставка (посадовий оклад) збільшена на 100 % із застосуванням кратності та включена премія 60 %.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії, позивач звернувсь з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII).

Статтею 10 Закону №796-XII наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно з приписами частини четвертої статті 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 вказаного Порядку, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР від 07.05.1986 №524-156 і Ради Міністрів України №168-5 від 08.05.1986, згідно якої оплата праці працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах з усунення наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється по підвищеним до 100% тарифним ставкам.

Згідно підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофспільки від 10 червня 1986 року №207-7, оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС № 665-195 від 05.08.1986, згідно якої визначено встановлення працівникам підприємств, організацій і установ, що виконують роботи з усунення наслідків аварії на ЧАЕС максимального розміру премії - 60% від тарифної ставки на місяць. Пункт 5 цієї постанови дозволяв залучати працівників до робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії у вихідні і святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі.

За положеннями статті 3 Закону України «Про правонаступництво» від 12.09.1991, Закони УРСР і інші нормативні акти діють на території України, оскільки вони не суперечать Законам України, прийнятим після проголошення незалежності, у зв?язку з чим зазначені нормативні акти є діючими, що також підтверджується листом Міністерства праці України №18-д 1452/5 від 23.10.2000.

Крім того, роз`ясненням Міністерства праці України від 23.10.1992 №09-3751 передбачено, що у випадку неправильності оплати праці в зоні відчуження необхідно зробити перерахунок заробітної плати особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно чинного законодавства.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 10.05.2017 у справі №371/533/17 задоволено позовні вимоги позивача про здійснення перерахунку його заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС з урахуванням зазначених вище нормативно-правових актів. У даній справі суд дослідив та встановив, що позивач має право на перерахунок заробітної плати із збільшенням тарифної ставки на 100% та нарахування премії у розмірі 60 % посадового окладу за період з 23 грудня 1986 року по 26 січня 1987 року з урахуванням відпрацьованого ним часу в зоні Чорнобильської АЕС.

Враховуючи, що дані обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України» Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов`язковості судових рішень, акцентує увагу на тому, що відповідачем не надано доказів оскарження вищевказаного рішення Миронівського районного суду Київської області від 10.05.2017 у справі №371/533/17, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.

Суд зазначає, що довідка від 29.05.2019 № 33 ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243», яка видана на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 10.05.2017, не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» не було проведено доплату коштів згідно рішення Миронівського районного суду Київської області від 10.05.2017 (справа №371/533/17).

Суд критично оцінює твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, що довідка 29.05.2019 № 33 не відповідає первинним документам, які знаходяться на підприємстві, оскільки відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження цього факту.

Підсумовуючи, слід зазначити, що відповідач, не є органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров`ям, виконувала свій громадянський обов`язок перед державою.

Отже, обов`язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров`я, причинний зв`язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України про те, що невід`ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці про заробітну плату, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання (постанови від 04.11.2015 у справі №539/4466/14-а та від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14), суд наголошує, що нарахування (перерахунок) заробітної плати за роботу в зоні відчуження підтверджено рішенням Миронівського районного суду Київської області від 10.05.2017 справа №371/533/17, яке набрало законної сили та не було оскаржено відповідачем у справі, а також іншими первинними документами.

У зв`язку з наведеним, суд відхиляє посилання відповідача, що довідка від 29.05.2019 №33 не підтверджена первинними документами.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідачу була подана відповідна довідка для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, а також установлене Миронівським районним судом Київської області в рішенні від 10.05.2017 право позивача на перерахунок його заробітної плати із збільшенням тарифної ставки на 100 % та нарахування премії у розмірі 60 % посадового окладу за період з 23 грудня 1986 року по 26 січня 1987 року, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

Враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що відмова Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 29.05.2019 № 33 не відповідає нормам законодавства, а тому є протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, призначення та виплату пенсії виходячи з суми його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 01.01.1987 по 26.01.1987, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд задовольняє позовну вимогу про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з суми його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 01.01.1987 по 26.01.1987, відповідно до довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 29.05.2019 № 33, з урахуванням вимог п.п.4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, починаючи з 19.06.2019 з урахуванням вже виплачених сум.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення з даним позовом до суду позивачкою судовий збір сплачено не було. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), з врахуванням його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження згідно довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 29.05.2019 року № 33.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), з урахуванням його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 01.01.1987 року по 26.01.1987 року, відповідно до довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 29.05.2019 року № 3,3 з врахуванням вимог п.п. 4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 23.11.2011 року № 1210, починаючи з 19.06.2019 року з врахуванням вже виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 10.06.2020

Суддя Я.В. Горобцова