Рішення № 89748657, 09.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/613/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Поп Н.за участю:

позивача: ОСОБА_1 - не зявився;

відповідача: Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України , представник - Худий А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України , яким просить :

1.Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

2.Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (в/ч2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (адреса: 89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Недецеї Яноші, 45 тел. 031-31-38-261 Код ЄДРПОУ 14321676) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_2 (ПІН: НОМЕР_1 ), на день виключення із списків частини (01.08.2019) індексації грошового забезпечення за період часу: з 2016 року по 2019 рік сумі 2830.81 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень вісімдесяти одну копійку).

3.Стягнути із Мукачівського прикордонного загону (в/ч 2142) Західного регіонального управління Державної Прикордонної служби України (адреса: 89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Недецеї Яноші, 45 тел. 031-31-38-261 Код ЄДРПОУ 14321676) на користь ОСОБА_1 (ПІН: НОМЕР_1 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення за період часу: з 2016 року по 2019 рік сумі 2830.81 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень вісімдесяти одну копійку).

1. Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходив військову службу у органах Державної прикордонної служби України, однак грошове забезпечення йому виплачувалося не в повному розмір, а саме, за період з 2016 по 2019 рр. недоплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 2830,81 грн. При звільненні у 2019 році з військової служби вказана сума такої виплачена не була. Такі дії відповідача вважає протиправними та такими, що порушують гарантоване законодавством право на своєчасне одержання винагороди за працю.

08 квітня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, мотивуючи тим, що військовослужбовці, які проходять військову службу у військових формуваннях, не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, а проходять службу, а тому положення Кодексу законів про працю України на них не поширюються. Наголошує на тому, що заробітна плата та грошове забезпечення, що виплачується військовослужбовцям, мають різну правову природу та регулюються різними законодавчими нормами.

27 квітня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої заперечує проти наведених доводів та аргументів, які зазначив у відзиві відповідач . Зазначає, що порядок виплати грошового забезпечення врегульовано Кодексом законів про працю України, саме його норми підлягають застосуванню у вказаному випадку. Саме відповідач, із дня видання наказу про звільнення до дня виключення із списків частини зобов`язаний провести заходи із розрахунку. Однак такі заходи не було проведено саме з вини відповідача, а доказів, які б спростовували вказані обставини відповідачем суду не надано. Отже, вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача є обґрунтованою.

Позивач в судове засідання не зявився, , про дату час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Однак, 25.05.2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з мотивів наведених вище.Зауважив, що є наявним факт недоотриманої індексації грошових коштів, однак не з вини відповіача.

Заслухавши представника відповідача, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, проаналізувавши норми права, які підлягають або не підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін та мотиви суду, з яких суд дійшов до висновків у справі, констатує наступне.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно посвідчення Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.07.2015 року Серії УБД №012698, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. (а.с.7).

Підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника групи пожежної безпеки відділу персоналу Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 19.07.2019 № 323-ос, підполковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку-контракту (а.с.13).

Наказом начальника 27 прикордонного загону Західного регіонального управління від 30 липня 2019 року № 311-ОС, підполковника ОСОБА_1 (П-001943), виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) із зазначенням, що остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 01 серпня 2019 року. У зв`язку із звільненням, підполковника ОСОБА_1 направлено на військовий облік до Мукачівського ОМВК. (а.с.14).

У відповідь на звернення позивача до Мукачівського прикордонного загону (військова истина 2142), відповідачем від 01 жовтня 2019 року надано відповідь за №11/330, у якій з вказано, що індексація проводилася згідно чинного законодавства та відповідно до фінансування даної виплати. Листом від 31.10.2019 року за № 11/Н-23 про розрахунок та виплачену індексацію за 2014-2016 року позивача проінформовано проведеним відповідачем розрахуноком індексації за 2014-2016 роки. Розрахунок проведено головним бухгалтером - начальником фінансово-економічного відділу працівником ОСОБА_3 (а.с.8-12).

Отже зі змісту двох розрахунків нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 за 2014-2016 роки та за 2017-2019 роки, відповідачем не доплачено 143 грн. 79 коп. (2014-2016) + 2687.02 грн. (2017-2019) = 2830.81грн .(2014-2019). (а.с.9-12).

2016 рік - заборгованість - 143.79 грн.

2017 рік - заборгованість - 1939.34 грн.

2018 рік - заборгованість - 676.60 грн.

2019 рік - заборгованість - 71.08 грн.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р., держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок, об`єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон).

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому, ст. 2 Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону).

Нормами ст. 6 Закону встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Індексація доходів населення згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05.10.2000 р. відноситься до державних соціальних гарантій та покликана підтримати достатній життєвий рівень громадян та купівельну спроможність їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Норми ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлюють обов`язковість державних соціальних гарантій для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок).

П. 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед яких, грошове забезпечення військовослужбовців.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Основною умовою початку нарахування індексації є встановлення того факту, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Суд зазначає, що відповідач не заперечує відсутність обставин, передбачених ст.4 цього Закону. Навпаки, розрахунком індексації доходів ОСОБА_1 підтверджується факт нарахування останньому індексації. Проте така у повному розмірі виплачена не була, що також не спростовується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Жодних обґрунтувань причин невиплати заборгованості при звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідач не навів. Доказів виплати заборгованості у розмірі 2830.81 грн грн. прикордонний загін суду також не надав.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, так як такі не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на обов`язок роботодавця виплатити працівнику у повному обсязі винагороду за працю, в тому числі при звільненні.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Про це зазначив Верховний Суд у справі 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19,а саме:

39. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

40. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Державної прикордонної служби України, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з Державної прикордонної служби України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладена в постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №823/1023/16, від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 26 червня 2019 року у справі №826/15235/16.

Ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, гарантує захист власності. Так, зокрема, зазначеною статтею визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зазначене також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Отже, з прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що індексація грошового забезпечення також може розглядатися як «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпадають під захист, гарантований цією статтею.

Таким чином, суд вважає, що чинним законодавством України гарантоване право позивача на проведення індексації його грошових доходів у разі настання обставин, передбачених ст. 4 Закону, наведені відповідачем доводи не позбавляють обов`язку останнього виплатити таку, а тому дії відповідача щодо не виплати позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення у період з 2016 року по 2019 рік у розмірі 2830.81 грн. є протиправними.

Ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій.

Суд також відхиляє посилання відповідача на пропуск встановленого місячного строку звернення до суду з даним позовом з огляду на наступне.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, яким визначено загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також яким визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, при вирішенні питання щодо індексації грошового забезпечення слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), що безпосередньо зазначено у ч. 3 ст. 9 Закону.

При цьому, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала такі під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тоді як такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Конституційний Суд України в пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення №9-рп/2013 вказав, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України також вказав, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом, в тому числі, про стягнення сум індексації заробітної плати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

З урахуванням зазначеного, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Мукачівського прикордонного загону (військова частина 2142) Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 14321676) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського прикордонного загону (в/ч2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 14321676) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на день виключення із списків частини (01.08.2019) індексації грошового забезпечення за період часу: з 2016 року по 2019 рік сумі 2830.81 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень вісімдесяти одну копійку).

3.Стягнути із Мукачівського прикордонного загону (в/ч 2142) Західного регіонального управління Державної Прикордонної служби України (вул. Недецеї Яноші, буд. 45,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 14321676) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення за період часу: з 2016 року по 2019 рік сумі 2830.81 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень вісімдесяти одну копійку).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.06.2020 року.