Рішення № 89748633, 29.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2020 рокум. Ужгород№ 260/551/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання – Олійник В.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 – у судове засідання не з`явився;

представник позивача: Глагола Галина Петрівна – у судове засідання не з`явилася;

відповідач: Головне управління ДПС у Закарпатській області – представник Бурдюх Валерія Віталіївна;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити інші дії -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 29 травня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 09 червня 2020 року.

19 березня 2020 року, ОСОБА_1 в особі адвоката Глаголи Галини Петрівни, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.02.2020 № Ф-7049-52 на суму 29 293,44 грн., видану Головним управлінням ДПС у Закарпатській області; 2) зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області зменшити суму боргу (недоїмки) за ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29 293,44 грн. станом на 31 січня 2020 року, яка виникла на підставі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.02.2020 № Ф-7049-52 на суму 29 293,44 грн.

20 березня 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

06 травня 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що 21 лютого 2020 року відповідачем сформована вимога про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф-7049-52 в розмірі 29 293,44 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Однак, таку вимогу позивач вважає протиправною, оскільки на момент надсилання вимоги та в період за який нараховано борг позивач не належав до жодної з категорій осіб на яких покладений обов`язок по сплаті ЄСВ, не здійснює підприємницьку діяльність більше 17 років та є громадянином Федеративної Республіки Німеччина. Вказує, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань не містить інформації про позивача, як про фізичну особу.

02 квітня 2020 року, від представника Головного управління ДПС у Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечується задоволення позовних вимог та зазначено, що позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа – підприємець з 05.07.2001 на загальній системі оподаткування та як платник єдиного соціального внеску відповідно, про що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу. Крім того, зазначає, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань почав функціонувати тільки з 01.07.2004 року та знаходиться у стані формування. Тобто, відсутність запису у ЄДР не є доказом припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем.

27 квітня 2020 року, представником позивача подано відповідь на відзив, де вказує, що відсутність офіційного підтвердження статусу фізичної особи-підприємця, шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом фізичної особи - підприємця. Тобто, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про недостовірність інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відсутності записів по ОСОБА_1 . Дані інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: інтегровані картки та інформаційні дані системи «Податковий блок» не можуть бути достатньою та єдиною підставою для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та свідчать про те, що відповідачем не було дотримано зокрема процедури, що визначена Законом № 2464- IV та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, що призвело до винесення незаконної вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак 28 травня 2020 року, на електронну адресу суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантинних заходів та обмеженням руху транспорту.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, судом враховано, що (на період вжитих Урядом України карантинних заходів) судом забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Надходження клопотання про відкладення розгляду справи в період дії карантинних заходів вказує на процесуальну можливість сторін для доступу до суду, шляхом подання засобами, як поштового так і електронного зв`язку будь-яких пояснень міркувань та доводів на адресу суду.

Відтак, представник позивача процесуальну можливість доступу до суду, в тому числі і шляхом надіслання до суду необхідних процесуальних документів, доказів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду адміністративної справи.

Окрім того, представник позивача міг скористатися можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України, згідно якої під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В даному випадку, позивач подав відповідну позовну заяву, відповідь на відзив та додані до неї матеріали, а відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а відтак подані заяви по суті справи в межах розгляду даної справи. Тобто учасники справи в рівній можливості використали своє право на висловлення своєї позиції перед судом.

Явка сторін не визнавалась судом обов`язковою, а відтак підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи відсутні.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що, 10 лютого 2020 року, ГУ ДФС у Закарпатській області, на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, винесено вимогу № Ф-7049-52 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 29 293,44 грн. (а.с. 16).

Відповідно до вказаної вимоги та облікової картки станом на 31 січня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 29 293,44 грн., (а.с. 16, 52).

Не погоджуючись із зазначеною податковою вимогою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі-Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Відповідно до абз. 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

З системного аналізу вищенаведених норм права, суд зазначає, що фізична особа-підприємець, яка застосовує загальну систему оподаткування, сплачує єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вона була платниками єдиного податку, крім цього, такий обов`язок виникає незалежно від того, отримувала особа дохід у цей період чи ні.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Згідно матеріалів справи, підставою для винесення оскарженої вимоги став висновок відповідача про порушення позивачем свого обов`язку як фізичної – особи підприємця щодо сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.01.2020 в сумі 29 293,44 грн.

Однак, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого Ужгородською районною державною адміністрацією Закарпатської області, відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця не знайдено, (а.с. 12).

Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10 лютого 2020 року № Ф-7049-52 на суму 29 293,44 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні, 44 коп.), що видана Головним управлінням ДПС у Закарпатській області є такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області зменшити суму боргу (недоїмки) за ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29 293,44 грн. станом на 31 січня 2020 року, яка виникла на підставі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.02.2020 № Ф-7049-52 на суму 29 293,44 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України,захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача зменшити суму боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29 293,44 грн., оскільки вважає, що визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10 лютого 2020 року № Ф-7049-52 на суму 29 293,44 грн. є належним, ефективним та достатнім способом захисту прав позивача.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач на якого, відповідно до вимог КАС України, покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, у цій справі, доказів, які підтверджують державну реєстрацію ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, під час розгляду справи не надав.

У зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності, не включенням його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак беручи до уваги той факт, що позивач не є платником єдиного соціального внеску в розумінні статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску. За таких обставин, у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2020 року № Ф-7049-52 на суму 29 293,44 грн.

Відповідачем не доведено правомірності оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки), вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити частково, визнавши протиправною та скасувавши вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2020 року № Ф-7049-52 на суму 29 293,44 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією від 28 лютого 2020 року (а.с. 10).

Таким чином, відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 поданого через уповноваженого представника - адвоката Глаголи Галини Петрівни до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити інші дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10 лютого 2020 року № Ф-7049-52 на суму 29 293,44 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні, 44 коп.), видану Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) судові витрати у розмірі 420, 40 грн. (чотириста двадцять грн., 40 коп.).

4. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль