Рішення № 89748429, 10.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/11360/19

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління ДФС у Житомирській області, Головного управління ДПС у Житомирській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

31 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» (ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат») із позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області:

- №0016881401 (Форма «В4») від 10 липня 2019 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3277097 грн за порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України;

- №0016891401 (Форма «Р») від 10 липня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 76465 грн, з якої 61172 грн за податковими зобов`язаннями та 15293 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України;

- №0016901401 (Форма «Р») від 10 липня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1720309 грн, з якої 1376247 грн за податковими зобов`язаннями та 344062 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, П(С)БО №15 «Доходи», П(С)БО 16 «Витрати».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стало невизнання господарських операцій по придбанню ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» у ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» наступних матеріалів: труба ф 530x9-10 б/в, труба ф 127x9 б/в, труба 1420x10-14 б/в, труба ф 159x8-10 б/в, труба ф 219x8-10 б/в, труба ф 426x9-10 б/в, труба 1020x18-20 б/в, які, на думку податкового органу, фактично не могли бути поставлені зазначеними в документах постачальниками на загальну суму 16691343,64 грн, а саме: ТОВ «Магніт Групп» на суму задокументованих поставок ТМЦ за перевіряємий період у розмірі 485602,19 грн, в тому числі ПДВ 80933,70 грн, не підтверджено факт постачання в сумі 404668,49 грн (без ПДВ) та ТОВ «Форліт» на суму задокументованих поставок ТМЦ за перевірений період у розмірі 19544010,18 грн, у тому числі ПДВ 3257335,03 грн не підтверджено факт постачання в сумі 16286675,15 грн (без ПДВ). Позивач не погоджується з такими доводами податкового органу, оскільки на виконання вимог договорів поставки контрагентами позивача ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» було виконано постачання товару (труб), вказані операції оформлені видатковими накладними, які підписані представниками з обох сторін та скріплені печатками обох сторін. Транспортування придбаного товару згідно з умовами договорів, здійснювалось за рахунок постачальників на умовах СРТ склад покупця, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Товар було оплачено ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. Поставлений товар (труби) було оприбутковано на складі ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» та використано у господарській діяльності Товариства. Контролюючим органом в акті перевірки не зроблено жодних висновків, які б свідчили про безпідставність та неправомірність відображення вищезазначених господарських операцій, як у бухгалтерському, так і в податковому обліку ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат». Крім того, на підтвердження реальності операцій ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» з його контрагентами ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» під час перевірки було надано копії усіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які були предметом дослідження контролюючого органу у ході проведення планової перевірки, зокрема: договори поставки, специфікації до договорів поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти звірки взаєморозрахунків, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, картки субконто по асортименту поставлених труб, накладні-вимоги на відпуск матеріалів, дані інвентаризації, що проводились у перевіряємому періоді, та на момент проведення планової перевірки. Будь-яких зауважень з боку контролюючого органу щодо оформлення вищезазначених первинних документів не було, вони оформлені належним чином, із зазначенням усіх реквізитів та відомостей, які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення. Крім того, позивачем зазначено, що важливою обставиною, що вказує на протиправність висновків контролюючого органу в акті перевірки є факт проведення під час перевірки на вимогу відповідача інвентаризації активів Товариства. Так, даними інвентаризації встановлено, а контролюючим органом в акті перевірки підтверджено відображення по бухгалтерському обліку Товариства придбання матеріалів (труб) та їх використання для виробничих потреб та залишок на дату проведення останньої інвентаризації, здійсненої в ході проведення перевірки, сумарна вартість яких становить 16691343,64 грн.

Стосовно висновку контролюючого органу, відображеного на сторінці 73 акта перевірки, з посиланням на П(С)БО 15 «Дохід», про те, що оскільки вартість безоплатно отриманих Товариством матеріальних цінностей фактично збільшує його активи, то вони визнаються доходом, позивачем зазначено, що здійснені розрахунки між позивачем та ТОВ «Форліт» і ТОВ «Магніт Групп» однозначно вказують на відсутність збільшення активів від взаємовідносин між зазначеними сторонами, оскільки безоплатного отримання активів не відбулось. Так, зазначені господарські операції з придбання труб Товариством в кінцевому підсумку призвели до змін всередині розділу «II. Оборотні активи» Балансу (Звіту про фінансовий стан) збільшивши показник рядка « 1100 Запаси» та, водночас, зменшивши показник рядка «1165 Гроші та їх еквіваленти» без збільшення підсумку Активу Балансу в цілому.

Стосовно ланцюгів постачання позивачем зазначено, що висновки про обрив ланцюгів постачання, та, як наслідок, неможливість здійснення поставок сталевих труб постачальниками ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп», зроблені податковим органом на підставі інформаційних ресурсів ДФС України (баз даних АРМу «Єдиний реєстр податкових накладних», податкової статистичної звітності). Однак позивач стверджує, що жоден з вказаних постачальників сталевих труб по ланцюгах постачання не перевірявся раніше. В акті перевірки також відсутня інформація щодо направлення запитів для проведення зустрічних перевірок/звірок за місцем обліку таких постачальників. Крім того інформація з таких баз даних не підтверджена документально.

Також позивачем зазначено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» були належним чином зареєстровані та не перебували у процесі припинення господарської діяльності згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Крім того, позивач посилається на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче суджове засідання на 18 грудня 2019 року на 11:00.

12 грудня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (Том №3 а.с.78-95). У відзиві відповідач проти заявлених вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що плановою виїзною документальною перевіркою ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» встановлено: заниження податку на прибуток на суму 1376247,00 грн, а також встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за І півріччя 2016 року на суму 212785,00 грн; заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 61172,00 грн та завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 3277097,00 грн. Згідно з актом перевірки податковий орган дійшов висновку про неможливість здійснення господарських операцій по придбанню позивачем у ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» труб металевих.

Відповідачем у відзиві зазначено, що при детальному вивченні наявної інформації під час проведення перевірки позивача по вищезазначених контрагентах постачальниках, при проведеному аналізі ланцюгів постачання згідно з базами даних ДФС України, у тому числі даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що дані контрагенти не є виробниками товарів, реалізованих ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» протягом перевіреного періоду, даний товар не був ними імпортований, в ланцюгах постачання також не встановлено його походження та взагалі факту його придбання у постачальників, на певному ланцюзі постачання прослідковується придбання інших товарів по номенклатурі (продовольчі товари, будівельні матеріали, предмети гігієни, техніка, меблі, тощо) або взагалі відсутній факт придбання будь-чого. Детальна інформація щодо дослідження ланцюга постачання наведена в акті перевірки.

В акті перевірки наведено інформацію з Єдиного реєстру судових рішень щодо наявних кримінальних справ відносно постачальників по ланцюгу постачання, в яких здійснюється досудове розслідування.

В ході проведення перевірки встановлено, що згідно баз даних контролюючих органів наявна податкова інформація про суб`єктів господарювання ланцюга, їх діяльність та щодо документально оформленого руху ідентифікованого товару по певному ланцюгу, яка, згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, являється підставою для висновків в акті перевірки, щодо відсутності по ланцюгах постачання підтвердження походження товару.

Крім того, у ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» відсутня будь-яка інформація щодо підтвердження якості продукції та її джерел походження, якої на час проведення перевірки не надано.

Контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про відсутність факту реального одержання (купівлі) вищезазначеними підприємствами - постачальниками відповідної кількості ідентифікованого товару від інших суб`єктів господарювання або внаслідок власного задекларованого виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ними відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» постачання (продажу) труб ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат».

Крім того, згідно висновків акта перевірки, встановлено неналежність суб`єктів господарювання по ланцюгам постачання (згідно з податковою, фінансовою і статистичною звітністю, Єдиним реєстром податкових накладних тощо) до суб`єктів сфери матеріального виробництва і економічної діяльності з виробництва відповідного товару.

При аналізі ланцюгів постачання встановлено відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, тощо та придбання послуг з транспортування по суб`єктам оподаткування.

Отже, в результаті вищевикладеного, в акті перевірки зроблено висновок про відсутність в дійсності операцій, неправомірність (безпідставність) документального оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності у зв`язку із відсутністю факту (джерела) законного введення в обіг товару та/або реального задекларованого виробництва, а лише його «паперово-транзитне» переміщення в ланцюгу.

Перевіркою визначено, що фактично труби б/в вище перелічені контрагенти не могли поставити на ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат», придбані матеріали використовувались в господарській діяльності, тому даний факт засвідчує безоплатне отримання ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» труб б/в від невідомих контрагентів, з невідомих джерел, а не від тих, які зазначені в первинних документах.

Таким чином, в ході перевірки та аналізу даних інформаційних ресурсів ДФС України, і відкритих інформаційних джерел, встановлені обставини, що на думку контролюючого органу, можуть свідчити: про відсутність у ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» задекларованих власних (або залучених) ресурсів та задекларованих відомостей щодо їх походження по ланцюгу постачання; про використання реквізитів та документів ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт», у якості СГД - «транзитера», в схемах ухилення від сплати податків, шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ від СГД із ознаками «фіктивності», та інших товаровиробників, які здійснюють продаж товарів (послуг) за готівкові кошти, без відображення їх в бухгалтерському обліку підприємств та податкової звітності; маніпулювання з податковими та бухгалтерським документами ТОВ «Магніт Групп», ТОВ «Форліт» та ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат», внаслідок введення у легальний обіг труб, походження яких, на час перевірки, не встановлено.

Отже, на думку контролюючого органу, фактично, вищеперелічені контрагенти не могли поставити ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» труби сталеві. Придбаний ними товар не відповідає номенклатурі проданих ТМЦ на ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат», даний факт свідчить про відсутність господарської операції купівлі-продажу товару між ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» та вищенаведеними контрагентами, а відносини носять лише документальний характер.

Даний факт засвідчує безоплатне отримання ТОВ «Межиріченський гірничо- збагачувальний комбінат» запчастин, комплектуючих та інших ТМЦ від невідомих контрагентів, з невідомих джерел, а не від тих, які зазначені в супровідних документах, і, як наслідок, у підприємства відповідно до законодавчих вимог виникають доходи по безоплатно отриманим ТМЦ.

На підставі вищезазначеного, контролюючий орган дійшов висновку про заниження доходів від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку, за рахунок не включення до їх складу вартості безоплатно отриманих ТМЦ, всього в сумі 16691343,00 грн.

Стосовно завищення ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» податкового кредиту на суму 3338269,00 грн за рахунок включення до його складу сум ПДВ по господарським відносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп», відповідачем у відзиві зазначено, що у ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» у перевіряємому періоді завищено податковий кредит за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по податкових накладних від постачальників, по яких в ході перевірки не підтверджено саме факту отримання від них товару (труби сталеві), у зв`язку з відсутністю даного товару по ланцюгу постачання, в загальній сумі 3338269 грн, в тому числі по періодам: квітень 2016 - 42557 грн; вересень 2016 - 38377 грн; січень 2018 - 165102 грн; лютий 2018 - 317856 грн; березень 2018 - 317016 грн; квітень 2018 - 318801 грн; травень 2018 - 494361 грн; червень 2018 - 262756 грн; липень 2018 - 443299 грн; серпень 2018 - 267816 грн; вересень 2018 - 193710 грн; жовтень 2018 - 290016 грн; листопад 2018 - 186602 грн. У тому числі по контрагентах: ТОВ «Форліт» включено податкові накладні, які не підтверджені ланцюгом постачання до податкового кредиту в загальній сумі 3257335 грн та ТОВ «Магніт Групп» в загальній сумі 80934 грн.

У ході проведення перевірки при проведеному аналізі ланцюгів постачання контрагентів ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп», які у свою чергу були контрагентами позивача, згідно баз даних ДФС України встановлено, що дані контрагенти не є виробниками товарів, реалізованих ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» протягом перевіреного періоду, даний товар не був ними імпортований, в ланцюгах постачання також не встановлено його походження та взагалі факту його придбання у постачальників, на певному ланцюзі постачання прослідковується придбання інших товарів по номенклатурі (продовольчі товари, будівельні матеріали, предмети гігієни, техніка, меблі тощо) або взагалі відсутній факт придбання будь-чого.

Також відповідачем, у відзиві зазначено, що контролюючим органом під час проведення перевірки на адресу ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» було направлено ряд запитів від 17 травня 2019 року (Том №3 а.с.96), від 27 травня 2019 року (Том №2 а.с.194) та від 6 червня 2019 року (Том №3 а.с.98) про надання інформації та копій документів щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп», однак на вказані запити позивачем відповіді надано не було під час перевірки. Позивачем долучено первинні документи лише до матеріалів позовної заяви, тому на думку відповідача, суд не має враховувати вказані документи та піддавати їх будь-якій оцінці.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 18 червня 2019 року №435/06-30-14-01/30597936, заперечення на вказаний акт перевірки ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» не подавались. На підставі вказаного акта перевірки, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2019 року №0016901401, №0016891401, №0016881401, які, на думку відповідача є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 18 грудня 2019 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав підготовче засідання на 24 січня 2020 року на 11:00 у зв`язку з необхідністю надати представникам позивача часу для подання заперечень на відзив та витребування додаткових документів від відповідача та позивача, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 18 грудня 2019 року (Том №3 а.с.114-115).

21 грудня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (Том №3 а.с.119-140) з додатковими документами, в якій позивач із зазначеними у відзиві на позовну заяву доводами відповідача не погоджується, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

26 грудня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (Том №4 а.с.115-123), в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю, доводи відзиву на позовну заяву підтримує у повному обсязі.

24 січня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання про заміну сторони у справі з ГУ ДФС у Житомирській області на ГУ ДПС у Житомирській області (Том №4 а.с.125).

24 січня 2020 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (Том №4 а.с.130-135).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 24 січня 2020 року, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, залучив до участі у справі другого відповідача Головне управління ДПС у Житомирській області, задовольнив клопотання представника позивача та представника відповідача про виклик свідків, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та відклав підготовче засідання на 7 лютого 2020 року на 15:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 24 січня 2020 року (Том №5 а.с.148-150).

7 лютого 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів (Том №5 а.с.166-170).

Крім того, 7 лютого 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (Том №5 а.с.172-175).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 7 лютого 2020 року, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження у справі та перейшов до розгляду справи по суті, викликав повторно директорів ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» для допиту як свідків, а також викликано повторно свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відклав розгляд справи на 4 березня 2020 року на 11:30 у зв`язку з необхідністю повторно викликати свідків, наданням часу для ознайомлення учасників справи з матеріалами справи та надання додаткових доказів, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 7 лютого 2020 року (Том №5 а.с.21-23).

4 березня 2020 року представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (Том №6 а.с.57).

У судовому засіданні суд ухвалою від 4 березня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, задовольнив клопотання представників позивача та відповідача та відклав розгляд справи на 10 квітня 2020 року на 10:00 з метою надання часу для підготовки до виступу у судових дебатах, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 4 березня 2020 року (Том №6 а.с.61-63).

9 квітня 2020 року на адресу суду від представника відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення карантину для забезпечення можливості надання ГУ ДПС у Житомирській області додаткових обґрунтувань та пояснень по справі (Том №6 а.с.70-71).

9 квітня 2020 року електронною поштою на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення карантину (Том №6 а.с.77-78).

Відповідно до довідки у справі розгляд справи №240/11360/19 у судовому засіданні 10 квітня 2020 року о 10:00 не відбувся через неприбуття учасників справи та надходженням від представників позивача та відповідача клопотань про відкладення розгляду справи через запровадження карантину на території України (Том №6 а.с.81).

12 травня 2020 року на адресу суду від представника позивача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення карантину (Том №6 а.с.86).

Крім того, 12 травня 2020 року електронною поштою на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення карантину для забезпечення можливості надання ГУ ДПС у Житомирській області додаткових обґрунтувань та пояснень по справі (Том №6 а.с.88-89).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що сторони неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи і у судові засідання не з`являлися, 13 травня 2020 року у судовому засіданні суд ухвалою, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, вирішив подальший розгляд справи продовжити у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 13 травня 2020 року (Том №6 а.с.94).

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 23 квітня 2019 року №997-№999, від 26 квітня 2019 року №1033 та від 10 травня 2019 року №1105, виданих ГУ ДФС в Житомирській області, уповноваженими особами ГУ ДФС в Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2018 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт перевірки від 18 червня 2019 року за №435/06-30-14-01/30597936 «Про результати документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи» (Том №1 а.с.42-116), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України П(С)БО №15 «Доходи» П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1376247 грн, в тому числі за: 3 квартали 2016 року в сумі 72840 грн: 2016 рік в сумі 72840 грн; 1 квартал 2018 року в сумі 261661 грн (завищено): І півріччя 2018 року в сумі 706665 грн; 3 квартали 2018 року в сумі 1521007 грн; 2018 рік в сумі 1303407 грн, а також встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2016 року в сумі 212785 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну в сумі 61172 грн, у тому числі: червень 2017 року - 61172 грн; та завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 3277097 грн (рядок 21 Декларації за грудень 2016 року).

На підставі акта перевірки від 18 червня 2019 року за №435/06-30-14-01/30597936 «Про результати документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи» ГУ ДФС у Житомирській області були винесені:

- податкове повідомлення-рішення №0016901401 (форма «Р») від 10 липня 2019 року, яким ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1720309 грн, в тому числі 1736247 грн - за податковими зобов`язаннями та 344062 грн - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0016891401 (Форма «Р») від 10 липня 2019 року, яким ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 76465 грн, в тому числі 61172 грн - за податковими зобов`язаннями, 15293 грн - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0016881401 (Форма «В4») від 10 липня 2019 року, яким ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» зменшено від`ємне значення по ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3277097 грн (Том №1 а.с.118, 120, 122).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» оскаржило їх до Державної податкової служби України, яка рішенням від 13 вересня 2019 року №1740/6/99-00-08-05-01 за результатами розгляду скарги від 17 липня 2019 року вх. №29708/6, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 10 липня 2019 року №0016881401, №0016891401, №0016901401 залишила без змін, а скаргу - без задоволення (Том №1 а.с.124-129).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2019 року №0016881401, №0016891401, №0016901401 безпідставними та протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.

Правовідносини у даній справі регулюються нормами Податкового кодексу України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів послуг є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз зазначених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість): фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції із сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити).

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

При цьому, відповідно до положень статті 1 частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які мають містити обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, право на формування податкового кредиту та витрат виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій за наявності належним чином оформлених податкових накладних для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Межиріченський ГЗК» є добування руд інших кольорових металів.

Протягом 2016 року та 2018 року ТОВ «Форліт» і ТОВ «Магніт Групп» здійснювали ТОВ «Межиріченський ГЗК» постачання труб б/в.

Укладаючи господарські договори із контрагентами Товариством було перевірено правосуб`єктність цих контрагентів, а саме: усі установчі документи, документи, що підтверджують реєстрацію платника ПДВ та реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і підписантів.

Придбання Товариством товару, труб б/в, у ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» підтверджується первинними і бухгалтерськими документами, що надавалися Товариством під час проведення контролюючим органом перевірки та до матеріалів позовної заяви, а саме: договори поставок, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Також, Товариством було надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання товару у власній господарській діяльності, що відповідає видам діяльності Товариства за КВЕД, а саме: прибуткові накладні, картки субконто, картки рахунку; картки номенклатури; накладні-вимоги на відпуск матеріалів. Дані документи підтверджують рух товару у виробництві Товариства.

При цьому, вищезазначені первинні документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 №996-XIV (далі - Закон №996) та містять усі необхідні реквізити, дані про зміст господарських операцій і підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Слід зауважити, що контролюючий орган, а ні в акті перевірки, а ні у Відзиві не заперечував того факту, що первинні документи, складені під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп», відповідають вимогам встановленим, зокрема, Податкового кодексу України та Закону №996.

Отриманий від ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» товар, труби б/в, є витратним матеріалом, який був використаний Товариством на власних збагачувальних фабриках у виробничому (технологічному) процесі діяльності позивача для транспортування води та пульпи при перекачуванні насосними агрегатами.

Стосовно здійснення господарських операцій з ТОВ Магніт Групп» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» (Покупець) та ТОВ «Магніт Групп» (Постачальник) 21 жовтня 2015 року було укладено договір №211015 постачання товару (Том №1 а.с.130-132).

Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві труби сталеві б/в, згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар (пункт 1.1 Договору).

Найменування, асортимент, сортамент, сорти, типи, групи, підгрупи, види, марки, моделі та кількість товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам виробника. Кількість товару підтверджується сертифікатом (паспортом) якості, який Постачальник надає Покупцю при поставці товару, якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації (пункти 2.1.-2.2. Договору №211015).

Згідно з підпунктами 3.1.-3.3. Договору №211015 умови та строк (термін) поставки товару визначається специфікаціями, згідно яких буде відбуватись постачання. Право власності на товар у Покупця за цим Договором виникає з моменту передання йому товару. Датою поставки товару визначається дата підписання Покупцем підписаної та скріпленої печаткою Постачальником належним чином оформленої видаткової накладної.

Згідно специфікації №1 від 21 жовтня 2015 до Договору №211015 Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю труби б/в 530 у кількості 80 шт. на загальну суму 1320000,00 грн з ПДВ. Оплата здійснюється Покупцем по факту пославки товару на склад Покупця (пункт 2 специфікації №1).

Умови поставки - товар поставляється автомобільним транспортом на умовах СРТ - склад Покупця (12110, Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н (Хорошівський р-н). с.Ємилівка, вул.Леніна, буд.2а, згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000) (пункт 3 специфікації №1) (Том №1 а.с.133).

Так, на виконання вимог Договору №211015 ТОВ «Магніт Групп» згідно видаткових накладних №28 від 18 квітня 2016 року №33 від 8 вересня 2016 року та №34 від 8 вересня 2016 року було поставлено, ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» прийнято товару у кількості 26,78 тонн на загальну суму 485602,19 грн (Том №1 а.с.134, 138, 140).

Вищезазначені видаткові накладні оформлені належним чином, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками сторін. З моменту підписання сторонами цих видаткових накладних до позивача, згідно Договору №211015 перейшло право власності на товар.

Транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Магніт Групп» товару, відповідно до умов договору здійснювалось за рахунок постачальника на умовах СРТ склад покупця, що підтверджується товарно-транспортними накладними №18/04/2 від 18 квітня 2016 року та №08/09 від 8 вересня 2016 року, які засвідчують факт поставки товару на склад покупця 18 квітня 2016 року та від 8 вересня 2016 року у кількості 26,78 тонн на загальну суму 485602,19 грн (Том №1 а.с.135, 137).

ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» було здійснено оплату за поставлений ТОВ «Магніт Групп» товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №26331 від 20 квітня 2016 року на суму 55342,59 грн; №26350 від 22 квітня 2016 року на суму 100000 грн; №06439 від 26 квітня 2016 року на суму 50000,00 грн; №26462 від 27 квітня 2016 року на суму 50000,00 грн; №28892 від 14 вересня 2016 року на суму 188822,10 грн; №28893 віл 13 вересня 2016 року на суму 41437,50 грн (Том №1 а.с.142-147), які свідчать про проведення між сторонами розрахунку за отриманий товар у повному обсязі.

На підтвердження використання ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» придбаного у ТОВ «Магніт Групп» товару у виробничому процесі (господарській діяльності) у матеріалах справи містяться наступні документи:

- прибуткові накладні №0000001649 від 18 квітня 2016 року, №110-0000186 від 8 вересня 2016 року, №ПО-0000187 від 8 вересня 2016 року, що підтверджують прийняття та оприбуткування на склад Товариства придбаних труб згідно Договору №211015 (Том №1 а.с.136, 139, 141);

- картки субконто: ТМЦ: труба 159*8 за 1 січня 2016 року - 31 грудня 2018 року ТОВ «Межиріченський ГЗК»; картка субконто: ТМЦ; труба 219*8 за 1 січня 2016 року - 31 грудня 2018 року ТОВ «Межиріченський ГЗК»: картка субконто: ТМЦ: труба 1020x18-20 б/в за 1 січня 2016 року - 31 грудня 2018 року ТОВ «Межиріченський ГЗК»; картка субконто: ТМЦ: труба 426*9 за 1 січня 2016 року - 31 грудня 2018 року ТОВ «Межиріченський ГЗК»; картка субконто: ТМЦ: труба 1420 за 1 січня 2016 року - 31 грудня 2018 року ТОВ «Межиріченський ГЗК»; картка субконто: ТМЦ: труба 508x8-10 за 1 січня 2016 року - 31 грудня 2018 року ТОВ «Межиріченський ГЗК», що підтверджують рух придбаного товару у виробничому процесі по складу та по рахунках (Том №1 а.с.195-206);

- картка рахунку: 631 контрагенти: ТОВ «Магніт Групп» за 2016 рік ТОВ «Межиріченський ГЗК», що підтверджує оприбуткування товару на склад Товариства та розрахунок між сторонами за поставлений товар (Том №1 а.с.148- 149);

- картки номенклатури «Труба 159*8» НН-10060097 Облік в Т за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року; «Труба 219*8» НН-10050061 Облік в Т за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року; «Труба 1020x18-20 б/в» НН -10060110 Облік в Т за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року; «Труба 426*9» НН-10060021 Облік в Т за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року; «Труба 1420» НН-10060051 Облік в Т за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року; «Труба 508x8-10» НН 10060104 Облік в Т за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року, які підтверджують отримання товару на склад та списання його зі складу на виробництво (Том №1 а.с.150, 152, 154-158);

- накладні-вимоги на відпуск матеріалів від 21 квітня 2016 року; від 26 квітня 2016 року за травень 2016 року; від 16 травня 2016 року; від 22 червня 2016 року; від 12 липня 2016 року; від 25 липня 2016 року; від 19 серпня 2016 року; від 25 серпня 2016 року; від 30 серпня 2016 року; від 4 вересня 2016 року; від 6 вересня 2016 року; від 7 вересня 2016 року; від 12 вересня 2016 року; від 13 вересня 2016 року (інв. №2742); від 13 вересня 2016 року; від 16 вересня 2016 року; від 21 вересня 2016 року; від 24 вересня 2016 року; від 14 жовтня 2016 року; від 17 жовтня 2016 року; від 21 жовтня 2016 року; від 24 жовтня 2016 року; від 10 листопада 2016 року; від 12 грудня 2016 року; від 31 грудня 2016 року; від 3 січня 2017 року; від 5 січня 2017 року; від 13 січня 2017 року; від 24 січня 2017 року; від 1 лютого 2017 року; від 20 лютого 2017 року; від 28 лютого 2017 року; від 28 лютого 2017 року (інв. №2318); від 31 березня 2017 року; від 4 квітня 2017 року; від 14 квітня 2017 року; від 18 травня 2017 року, що підтверджують списання труб б/в у виробництво (Том №1 а.с.151, 153, 159-194).

Стосовно здійснення господарських операцій з ТОВ «Форліт» суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» (Покупець) та ТОВ «Форліт» (Постачальник), було укладено ряд договорів поставок труб металевих б/в, а саме:

- договір від 15 січня 2018 року №МФ01 на постачання металевих труб б/в загальною орієнтовною вартістю 4 000 000 грн, з ПДВ;

- договір від 23 лютого 2018 року №МФ03 на постачання металевих труб б/в загальною орієнтовною вартістю 4 000 000 грн, з ПДВ;

- договір від 11 квітня 2018 року №МФ04 на постачання металевих труб б/в загальною орієнтовною вартістю 4 000 000 грн, з ПДВ;

- договір від 4 червня 2018 року №МФ05 на постачання металевих труб б/в загальною орієнтовною вартістю 5 000 000 грн, з ПДВ;

- договір від 8 серпня 2018 року №МФ06 на постачання металевих труб б/в загальною орієнтовною вартістю 6 000 000 грн, з ПДВ (Том №207-211, 213-217, 219-224, 226-230, 233-236).

Відповідно до умов вищезазначених договорів поставки Постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність Покупцеві металеві труби б/в, згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар (пункт 1.1. договорів поставки).

Найменування, асортимент, сортамент, сорти, типи, групи, підгрупи, види, марки, моделі та кількість товару зазначається у специфікації (Том №1 а.с.212, 218, 225, 231-232, 237-238).

Якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам виробника та умовам, що зазвичай ставляться до даного виду товару (підпункти 2.1.-2.2. договорів поставки).

Згідно з підпунктами 3.1-3.4. договорів поставки, умови та строк (термін) поставки товару визначається специфікаціями. Право власності на товар у Покупця за цим Договором виникає з моменту передання йому товару. Датою поставки товару визначається дата підписання Покупцем належним чином оформленої Постачальником видаткової накладної. Разом з товаром Постачальник зобов`язаний передати Покупцеві, зокрема, два примірники видаткової накладної, підписані та скріплені печаткою Постачальника та товарно-транспортну накладну.

Згідно погоджених сторонами специфікацій до договорів поставки Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю наступний товар:

- труба ф-530х9-10 (б/в), у кількості 120,00 тн, на загальну суму 3024000,00 грн, з ПДВ (специфікація №1 до Договору постачання товару №МФ01 від 15 січня 2018 року (Том №1 а.с.212);

- труба ф-530х9-10 (б/в), у кількості 120,00 тн, на загальну суму 3024000,00 грн з ПДВ (специфікація №1 до Договору постачання товару №МФО3 від 23 лютого 2018 року (Том №1 а.с.218);

- труба ф-530х9-10 (б/в), у кількості 160,00 тн, на загальну суму 4113600,00 грн з ПДВ (специфікація №1 до Договору постачання товару №МФ05 від 4 червня 2018 року (Том №1 а.с.231);

- труба бурова 127x9 у кількості 3,00 тн, на загальну суму 209988,00 грн з ПДВ (специфікація №2 до Договору постачання товару №МФ05 від 4 червня 2018 року;

- труба ф-530х9-10 (б/в) у кількості 158,00 тн, на загальну суму 3981600,00 грн з ПДВ (специфікація №1 до Договору постачання товару №МФ04 від 11 квітня 2018 року (Том №1 а.с.225);

- труба ф-530х9-10 (б/в) у кількості 61,30 тн, на загальну суму 1607286,00 грн з ПДВ (специфікація №1 до Договору постачання товару №МФ06 від 8 серпня 2018 року (Том №1 а.с.237);

- труба ф-530х9-10 (б/в) у кількості 110,00 тн, на загальну суму 3148200,00 грн з ПДВ (специфікація №2 до Договору постачання товару №МФ06 від 6 вересня 2018 року (Том №1 а.с.238).

Умови поставки згідно специфікацій до договорів поставки - товар поставляється автомобільним транспортом на умовах СРТ - склад Покупця (12110, Житомирська обл. Хорошівський р-н, с.Ємилівка, вул.Героїв України, 2а, згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000).

Так, на виконання вимог вказаних договорів поставки ТОВ «Форліт» згідно видаткових накладних №1 від 26 січня 2018 року, №2 від 30 січня 2018 року, №3 від 5 лютого 2018 року, №4 від 8 лютого 2018 року, №5 від 13 лютого 2018 року, №6 від 20 лютого 2018 року, №8 від 6 березня 2018 року, №10 від 13 березня 2018 року, №11 від 16 березня 2018 року, №212 від 27 березня 2018 року, №13 від 3 квітня 2018 року, №14 від 11 квітня 2018 року, №15 від 24 квітня 2018 року №16 від 26 квітня 2018 року, №17 від 2 травня 2018 року, №18 від 7 травня 2018 року, №19 від 10 травня 2018 року, №20 від 15 травня 2018 року, №21 від 21 травня 2018 року, №22 від 24 травня 2018 року, №23 від 18 червня 2018 року, №24 від 21 червня 2018 року, №25 від 25 червня 2018 року, №26 від 4 липня 2018 року, №27 від 10 липня 2018 року, №28 від 16 липня 2018 року, №29 від 23 липня 2018 року №30 від 27 липня 2018 року, №31 від 20 серпня 2018 року, №32 від 23 серпня 2018 року, №33 від 31 серпня 2018 року, №34 від 17 вересня 2018 року, №35 від 19 вересня 2018 року, №36 від 9 жовтня 2018 року, №37 від 22 жовтня 2018 року, №38 від 29 жовтня 2018 року, №39 від 19 листопада 2018 року, №40 від 22 листопада 2018 було поставлено, а ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» прийнято товару на загальну суму 19544010,18 грн (Том №2 а.с.82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154157, 160, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 186, 189, 192).

Вищезазначені видаткові накладні оформлені належним чином, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками сторін. З моменту підписання сторонами цих видаткових накладних до позивача перейшло право власності на товар.

Транспортування придбаного позивачем товару у ТОВ «Форліт» відповідно до умов договору здійснювалось за рахунок Постачальника на умовах СРТ склад Покупця, що підтверджується товарно-транспортними накладними №26/01 від 26 січня 2018 року, №30/01 від 30 січня 2018 року, №05/02 від 5 лютого 2018 року, №08/02 від 8 лютого 2018 року, №13/02 від 13 лютого 2018 року, №20/02 від 20 лютого 2018 року, №06/03 від 6 березня 2018 року, №13/03 від 13 березня 2018 року, №16/03 від 16 березня 2018 року №27/03 від 27 березня 2018 року, №03/04 від 3 квітня 2018 року, №11/04 від 11 квітня 2018 року, №24/04 від 24 квітня 2018 року, №26/04 від 26 квітня 2018 року, №02/05 від 2 травня 2018 року, №07/05 від 7 травня 2018 року №10/05 від 10 травня 2018 року, №15/05 від 15 травня 2018 року, №21/05 від 21 травня 2018 року, №24/05 від 24 травня 2018 року, №18/06 від 18 червня 2018 року №21/06 від 21 червня 2018 року, №25/06 від 25 червня 2018 року, №04/07 від 4 липня 2018 року, №10/07 від 10 липня 2018 року, №16/07 від 16 липня 2018 року, №23/07 від 23 липня 2018 року, №27/07 від 27 липня 2018 року, №20/08 від 20 серпня 2018 року, №23/08 від 23 серпня 2018 року, №31/08 від 31 серпня 2018 року, №17/09 від 17 вересня 2018 року, №19/09 від 19 вересня 2018 року, №09/10 від 9 жовтня 2018 року, №22/10 від 22 жовтня 2018 року, №29/10 від 29 жовтня 2018 року, №19/11 від 19 листопада 2018 року, №22/11 від 22 листопада 2018 року (Том №2 а.с.83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 193).

ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» було здійснено оплату за поставлений ТОВ «Форліт» товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №39194 від 30 січня 2018 року, №39399 від 9 лютого 2018 року, №39398 від 9 лютого 2018 року, №39418 від 9 лютого 2018 року, №39457 від 14 лютого 2018 року, №39541 від 15 лютого 2018 року, №39654 від 22 лютого 2018 року, №39791 від 1 березня 2018 року, №40071 від 14 березня 2018 року, №40189 від 21 березня 2018 року, №40406 від 28 березня 2018 року, №40407 від 28 березня 2018 року, №40491 від 30 березня 2018 року, №40819 від 12 квітня 2018 року, №40863 від 13 квітня 2018 року, №41003 від 18 квітня 2018 року, №41145 від 25 квітня 2018 року, №41146 від 25 квітня 2018 року, №41255 від 27 квітня 2018 року, №41376 від 4 травня 2018 року, №41646 від 16 травня 2018 року, №41848 від 23 травня 2018 року, №41905 від 25 травня 2018 року, №41988 від 30 травня 2018 року, №42049 від 31 травня 2018 року, №42265 від 8 червня 2018 року, №42376 від 13 червня 2018 року, №42513 від 20 червня 2018 року, №42639 від 22 червня 2018 року, №42746 від 4 липня 2018 року, №43051 від 11 липня 2018 року, №43301 від 20 липня 2018 року, №43364 від 25 липня 2018 року, №43473 від 31 липня 2018 року, №43676 від 9 серпня 2018 року, №43847 від 15 серпня 2018 року, №44146 від 29 серпня 2018 року, №44225 від 31 серпня 2018 року №44372 від 5 вересня 2018 року, №44488 від 7 вересня 2018 року, №44537 від 12 вересня 2018 року, №44788 від 14 вересня 2018 року, №44848 від 18 вересня 2018 року, №45002 від 21 вересня 2018 року, №45265 від 5 жовтня 2018 року, №45764 від 19 жовтня 2018 року, №46039 від 31 жовтня 2018 року, №46339 від 16 листопада 2018 року, №46509 від 23 листопада 2018 року, №46726 від 30 листопада 2018 року, №46762 від 4 грудня 2018 року, №47071 від 13 грудня 2018 року (Том №1 а.с.239 - 250, Том №2 а.с.1-40) та свідчить про проведення між сторонами розрахунку за отриманий товар в повному обсязі.

На підтвердження використання ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» придбаного у ТОВ «Форліт» товару у виробничому процесі (господарській діяльності) у матеріалах справи містяться наступні документи:

- прибуткові накладні №0000000960 від 26 січня 2018 року, №000000964 від 30 січня 2018 року №0000000981 від 5 лютого 2018 року; №0000001005 від 8 лютого 2018 року; №0000001019 від 13 лютого 2018 року; №0000001039 від 20 лютого 2018 року; №0000001119 від 6 березня 2018 року; №0000001130 від 13 березня 2018 року; №0000001146 від 16 березня 2018 року; №0000001176 від 27 березня 2018 року; №0000001208 від 3 квітня 2018 року; №20000001227 від 11 квітня 2018 року; №0000001298 від 24 квітня 2018 року; №0000001308 від 26 квітня 2018 року; №20000001317 від 2 травня 2018 року; №0000001338 від 7 травня 2018 року; №0000001341 від 10 травня 2018 року; №20000001373 від 15 травня 2018 року; №0000001404 від 21 травня 2018 року; №0000001405 від 24 травня 2018 року; №2110-0000091 від 18 червня 2018 року; №110-0000109 від 21 червня 2018 року; №110-0000110 від 25 червня 2018 року; №2110-0000173 від 4 липня 2018 року; №110-0000193 від 10 липня 2018 року; №110-0000201 від 16 липня 2018 року; №П0-0000283 від 23 липня 2018 року; №110-0000290 від 27 липня 2018 року; №По-0000397 від 20 серпня 2018 року №ПО-0000422 від 23 серпня 2018 року; №ПО-0000477 від 31 серпня 2018 року; №110-0000578 від 17 вересня 2018 року; №2110-0000596 від 19 вересня 2018 року; №00-0000692 від 9 жовтня 2018 року; №110-0000728 від 22 жовтня 2018 року; №200-0000765 від 29 жовтня 2018 року; №00-0000855 від 19 листопада 2018 року; №00-0000869 від 22 листопада 2018 року, що підтверджують прийняття та оприбуткування на склад Товариства придбаних труб згідно договорів поставки (Том №2 а.с.81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 161а, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191);

- картки субконто: ТМЦ: труба 530*9 за 2018 рік ТОВ «Межиріченський ГЗК»; картка субконто: ТМЦ: труба 127x9 за 2018 рік ТОВ «Межиріченський ГЗК», що підтверджують прийняття придбаного товару по складу та по рахунках (Том №2 а.с.73-80);

- картка рахунку: 631: контрагенти: ТОВ «Форліт» за 2018 рік ТОВ «Межиріченський ГЗК», що підтверджує оприбуткування товару на склад позивача та розрахунок між сторонами за поставлений товар (Том №2 а.с.41-53);

- картка номенклатури «Труба 127x9» ОН-10060098 Облік в Т за період з 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року; картка номенклатури «Труба 530*9» 00-10060026 Облік в Т за період з 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року, що підтверджує отримання товару на склад та списання його зі складу на виробництво (Том №2 а.с.54, 56-57);

- накладні-вимоги на відпуск матеріалів від 5 серпня 2018 року; від 12 січня 2018 року; від 27 лютого 2018 року за лютий 2018 року; за березень 2018 року; від 23 березня 2018 року; від 30 березня 2018 року; №С-00000220 від 31 травня 2018 року, від 2 жовтня 2018 року; від 9 листопада 2018 року; 10 листопада 2018 року; від 15 листопада 2018 року; від 8 листопада 2018 року; за листопад 2018 року; 31 грудня 2018 року (Том №2 а.с.55, 58-72), що підтверджують списання труб б/в у виробництво.

Контролюючим органом в акті перевірки не зроблено жодних висновків щодо безпідставності та неправомірності відображення вищезазначених господарських операцій, як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

За вказаними операціями ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» виписані податкові накладні (Том №3 а.с.141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219, 221), які належним чином зареєстровані, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (Том №3 а.с.142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222) та включені ТОВ «Межиріченський ГЗК» до податкового кредиту.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» були зареєстровані платниками ПДВ у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних на кожну поставку товару.

ТОВ «Межиріченський ГЗК» на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» і використання придбаного товару у власній господарській діяльності під час перевірки надавалися копії усіх первинних документів регістрів бухгалтерського обліку, які були предметом дослідження контролюючим органом в ході проведеної планової перевірки, зокрема, договори поставки, специфікації до договорів поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти звірки взаєморозрахунків, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, картки субконто по асортименту поставлених труб, накладні-вимоги на відпуск матеріалів, дані інвентаризації, що проводилась в перевіряємому періоді, та на момент проведення планової перевірки.

Будь-яких зауважень з боку контролюючого органу щодо усіх первинних документів по спірним господарським операціям та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку у посадових осіб контролюючого органу не було, про що свідчить акт перевірки.

Перелічені вище первинні документи вказують та підтверджують, що ТОВ «Межиріченський ГЗК» труби б/в були придбані саме у ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» та вказаний товар використано позивачем у межах власної господарської діяльності.

Крім того, під час проведення перевірки на вимогу відповідача було проведено інвентаризацію активів ТОВ «Межиріченський ГЗК».

Так, на виконання наказу від 28 травня 2019 року №51-од «Про проведення позапланової інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей», інвентаризаційною комісією Товариства було проведено позапланову інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей (Том №2 а.с.195-197). За результатами проведеної інвентаризації складено інвентаризаційні відомості (Том №2 а.с.198-251, Том №3 а.с.1-39).

Згідно даних інвентаризації було встановлено, а контролюючим органом підтверджено в акті перевірки (стор. 70 акта) відображення по бухгалтерському обліку Товариства придбання матеріалів (труба ф 530x9-10 мм б/в. труба ф 219x8-10 б/в. труба ф 159x8-10 б/в. труба 1420x10-14 б/в. труба ф 1020x18-20 б/в. труба ф 426x9-10 б в), їх використання для виробничих потреб та залишок на дату проведення останньої інвентаризації, здійсненої в ході перевірки, сумарна вартість придбання яких становить 16691343,64 грн.

Отже, стверджуючи про безтоварний характер господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» акт перевірки не дає відповіді про рух таких товарів до Товариства чи їх походження.

Таким чином, контролюючий орган підтверджуючи придбання ТОВ «Межиріченський ГЗК» матеріалів у ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт», відображення їх в даних бухгалтерського обліку та використання у господарській діяльності позивача (стор. 70 акта перевірки), дійшов необґрунтованих висновків щодо невизнання господарських операцій із зазначеними суб`єктами господарювання, викладених в акті перевірки, який ліг в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Усі первинні документи по спірним господарським операціям також оформлені належним чином.

Як вже було зазначено, вимоги щодо оформлення первинних документів визначені, зокрема Законом №996 та Положенням №88.

Зокрема, зі змісту первинних документів позивача по господарським операціям з ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» встановлено, що вказані документи містять усі необхідні реквізити та відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій і підтверджують їх фактичне здійснення.

Спірні господарські операції на підставі перелічених вище первинних документів були належним чином відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Межиріченський ГЗК».

Первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки та наявність цих документів не заперечувалась, навпаки було встановлено та підтверджено факт постачання ТМЦ від ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» - труб б/в та їх подальше зберігання на складах і використання в господарській діяльності ТОВ «Межиріченський ГЗК».

Вказане підтверджується наданими до перевірки вище переліченими документами та регістрами бухгалтерського обліку, а також даними проведених інвентаризацій за 2016-2018 роки та на момент проведення перевірки (стор. 71 акта перевірки).

Також, в акті перевірки відсутні жодні зауваження щодо невідповідності вищезазначених первинних документів вимогам пункту 9.2 статті 9 Закону №966 та пункту 2.4 Положення №88, з приводу відсутності чи дефектності в них необхідних реквізитів.

Таким чином, первинні документи ТОВ «Межиріченський ГЗК» по спірним господарським операціям, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку, містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій і підтверджують їх фактичне здійснення.

Належними первинними документами, обов`язковість ведення яких передбачена правилами податкового та бухгалтерського обліку підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт», зміну майнового стану сторін та безпосередній зв`язок придбаних товарів з господарською діяльністю ТОВ «Межиріченський ГЗК».

На підтвердження зміни майнового стану ТОВ «Межиріченський ГЗК» у результаті здійснення господарських операцій з контрагентами, слугують платіжні доручення про перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт», що свідчить про понесення ТОВ «Межиріченський ГЗК» витрат на придбання товару.

Так у матеріалах справи на підтвердження вказаного факту містяться наступні документи: копії рахунків на оплату товару (труб ф) (Том №4 а.с.137-144), копії листів про уточнення призначення платежу (Том №4 а.с.145-151), роздруківки банківських виписок по рахунку в АТ «Банк Альянс» (Том №4 а.с.152-248, Том №5 а.с.1-106), копії актів звірок взаєморозрахунків (Том №5 а.с.109-111), копія бухгалтерської довідки до журналу-ордеру (Том №5 а.с.107-108), копії карток субконто: ТМЦ : Труба 530х9-10 мм б/в за 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року ТОВ «Межиріченський ГЗК»; ТМЦ: Труба 508х8-10 за 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року ТОВ «Межиріченський ГЗК» (Том №5 а.с.112-113), копії карток номенклатури «Труба 530х9-10» мм б/в НН-10060157 за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року; «Труба 508х8-10» НН-10060104 за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року (Том №5 а.с.114-115), копія прибуткової накладної з виправленою помилкою №0000001649 від 18 квітня 2016 року (Том №5 а.с.120), копії накладної-вимоги на відпуск матеріалів (Том №5 а.с.116-119).

Товар, придбаний ТОВ «Межиріченський ГЗК» у ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основним видом діяльності Товариства.

Допитана свідок ОСОБА_4 , завідувач складом ТОВ «Межиріченський ГЗК», підтвердила, що здійснювала прийняття та облік ТМЦ, зазначила, що у накладних були зазначені саме контрагенти ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт». Труби поставлялись на склад підприємства шляхом доставки перевізником, що підтверджується товарно-транспортними накладними, після чого пішли у виробництво. На запитання представника відповідача чи встановлювалось хто привозив товар, свідок відповіла, що це не входить до її обов`язків, товар доставлявся перевізником згідно товарно-транспортних накладних та видаткових накладних в яких були зазначені ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп».

Свідок ОСОБА_5 , який є провідним інженером з постачання та комерційним директором ТОВ «Межиріченський ГЗК», пояснив, що постачальники обирались серед виробників та посередників згідно аналітичних таблиць складених на 6-7 контрагентів, крім виробників також розглядалися посередники. При відборі аналізувався спеціальний інтернет ресурс https://www.metalika.ua/ - металоторговий портал, який містить інформацію про недобросовісних постачальників. Контрагенти перевірялись внутрішньою службою безпеки підприємства і юридичною службою. Рішення про постачання товару на великі суми приймалися на технічній нараді підприємства. Серед визначальних факторів були строки, умови та обов`язково ціна з відтермінуванням оплати після поставки для забезпечення контролю якості поставленої продукції. Постачальники надавали фото труб з яких можна було визначити їх стан і товщину, окрім того після поставки товар розвантажувався та перевірявся на місці працівниками підприємства і лише після цього товар оплачувався. Контрагенти наймали перевізника для доставки товарів. Охоронець фіксував у журналі час заїзду, номери автомобіля, ПІБ водія. Рішення на користь б/в продукції було прийняте, у зв`язку з тим, що нова продукція Інтерпапйп занадто дорога, а б/в труби, з урахуванням специфіки виробництва, цілком задовольняють підприємство. Саме через те, що постачалась б/в продукція, підприємством вживались заходи для контролю її якості, у тому числі обов`язковою умовою постачання була післяплата.

Допитаний судом свідок ОСОБА_2 , який є провідним інженером відділу матеріально-технічного постачання, пояснив, що до його обов`язків входить співпраця з контрагентами, пошук продукції та її приймання. З ТОВ «Магніт Групп» за перевіряємий період він не працював, приймав товар лише від ТОВ «Форліт», приймання товару здійснювалось на підставі видаткових накладних та постачання здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних. Під час приймання товару здійснювалась перевірка стану труб, якість та кількість. Зі слів свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , начальника відділу матеріально-технічного постачання, у товарно-транспортних накладних на поставлений товар були зазначені усі дані, у видаткових накладних зазначено контрагента-постачальника.

Стосовно доводів контролюючого органу з посиланням на П(С)ВО 15 «Дохід» про те, що оскільки вартість безоплатно отриманих ТОВ «Межиріченський ГЗК» матеріальних цінностей фактично збільшує його активи, то вони визнаються доходом, суд зазначає наступне.

Допитана судом свідок ОСОБА_3 , яка здійснювала перевірку ТОВ «Межиріченський ГЗК», пояснила, що під час проведення перевірки встановлено заниження податку на прибуток, оскільки підприємством було занижено доходи в результаті безоплатного отримання товарів від ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп». Крім того, вказані суб`єкти господарювання не мають достатньої кількості трудових ресурсів та матеріально-технічної бази, перевірка по ланцюгу постачання контрагентів вказаних суб`єктів господарювання встановила, що їхні постачальники не подають звітність та по деяким відкриті кримінальні провадження. По ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» кримінальні провадження відсутні.

Свідок ОСОБА_3 на запитання суду чи могли контрагенти позивача купити поставлений позивачу товар у третіх осіб, свідок відповіла, що це є теоретично можливим.

Свідок ОСОБА_1 , головний державний податковий інспектор, пояснив, що перевіркою не підтверджено поставку товару (труб) ТОВ «Межиріченський ГЗК» оскільки по ланцюгу постачання неможливо встановити походження та придбання товару, до такого висновку контролюючий орган дійшов згідно аналізу інформації з інформаційних баз ДФС. Зустрічні звірки не проводилися. Розбіжностей у звітності позивача і ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» не було встанволено. Було встановлено наявність труб і часткове їх використання у виробництві.

Під час проведення інвентаризації було підтверджено наявність труб та їх часткове використання у виробництві.

Підпункт 14.1.2 пункту 14.1 Податкового кодексу України встановлено, що таке поняття, як активи вживається у значенні, наведеному в Законі №966.

Зокрема, статтею 1 Закону №966 передбачено, що термін «активи» це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Крім того, активи - це частина бухгалтерського балансу форми №1 Баланс (Звіт про фінансовий стан), що відображає на певну дату всі наявні на даному підприємстві матеріальні цінності, кошти, борги різних осіб та установ у грошовому виразі.

Тобто, активи - це все чим володіє підприємство (готівка, дебіторська заборгованість, обладнання та майно підприємства) та які складаються з:

1) оборотних активів, до яких належать готівка, грошові кошти на рахунках, оборотні запаси, які можуть бути досить швидко трансформовані в грошові кошти (як правило, протягом року);

2) основних засобів з тривалим терміном служби, то використовуються підприємством при виробництві товарів і послуг (наприклад, будівлі, споруди, земля, обладнання);

3) інших активів, які включають такі нематеріальні активи, як патенти і торгові знаки, що не мають натурально-речової форми, але цінні для підприємства), капіталовкладення в інші компанії або довготермінові цінні папери, «витрати майбутніх періодів» та інші активи (залежно від профілю того чи іншого підприємства).

Для безоплатного отримання активів необхідне збільшення будь-якого з його складових (оборотних, необоротних чи інших активів) без збільшення відповідних пасивів підприємства.

Стосовно того, чи призвели взаємовідносини між позивачем та постачальниками ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» до безоплатного збільшення активів Товариства, суд зазначає наступне.

Безоплатне отримання товарів будь-яким підприємством від іншої особи означає відсутність у нього обов`язку з надання компенсації особі, що такі товари надавала.

ГУ ДФС у Житомирській області в акті перевірки стверджує, що ТОВ «Межиріченський ГЗК» безоплатно отримав з невідомих джерел товар, та безпідставно не зазначив про здійснення розрахунків.

У додатку №1 ДЗІ «Реєстр суб`єктів господарювання, з якими Товариство, що перевіряється, перебувало у господарських відносинах (з відображенням договорів) за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року» до акта перевірки під порядковим номером 37 за 2018 рік зазначене ТОВ «Форліт» та вказана сума здійснених з ним розрахунків за поставку труб б/в.

Крім того, здійснені грошові розрахунки між ТОВ «Межиріченський ГЗК» та його контрагентами ТОВ «Форліт» і ТОВ «Магніт Групп» підтверджуються відповідними регістрами бухгалтерського обліку, рухом коштів по банківському рахунку згідно банківських виписок, які пред`являлись для перевірки та надані до матеріалів справи.

Зокрема, рух ТМЦ та здійснені розрахунки за них підтверджуються картками рахунків бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з постачальниками» по контрагентах ТОВ «Форліт» і ТОВ «Магніт Групп», сформованих та роздрукованих з програми « 1С.Підприємство», що наявні у матеріалах справи (Том №1 а.с.148- 149, Том №2 а.с.41-53).

Здійснені розрахунки між позивачем та його контрагентами ТОВ «Форліт» і ТОВ «Магніт Групп» вказують на відсутність збільшення активів від взаємовідносин між зазначеними сторонами, оскільки безоплатного отримання активів не відбулось.

Так, зазначені господарські операції з придбання труб ТОВ «Межиріченський ГЗК» в кінцевому підсумку призвели до змін всередині розділу «II. Оборотні активи» Балансу (Звіту про фінансовий стан) збільшивши показник рядка «1100 Запаси» та водночас зменшивши показник рядка « 1165 Гроші та їх еквіваленти» без збільшення підсумку Активу Балансу в цілому.

Стосовно посилань контролюючого органу в акті перевірки на бази даних ДФС та, як наслідок, висновків про неможливість постачання ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» ТОВ «Межиріченський ГЗК» труб б/в, суд зазначає наступне.

Вказаних висновків контролюючий орган дійшов з наступних підстав:

- ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» не є виробниками товарів, реалізованих ТОВ «Межиріченський ГЗК» протягом перевіреного періоду;

- товар не був ними імпортований, в ланцюгах постачання не встановлено його походження та взагалі факту його придбання у постачальників;

- на певному ланцюгу постачання прослідковується придбання інших товарів по номенклатурі;

- відсутність підтвердження якості продукції та джерел її походження;

- відсутність факту (джерела) його законного ведення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, відсутність факту реального одержання (купівлі) вищезазначеними підприємствами відповідної кількості ідентифікованого товару від інших об`єктів господарювання або власного задекларованого виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах;

- неналежність суб`єктів господарювання по ланцюгам постачання (згідно з податковою, фінансовою і статистичною звітністю, Єдиним реєстром податкових накладних тощо) до суб`єктів сфери матеріального виробництва і економічної діяльності з виробництва відповідного товару;

- неподання податкової звітності окремими суб`єктами господарювання;

- незначна кількість працівників, виробничого персоналу, суміщення посад керівника та головного бухгалтера в одній особі;

- відсутність необхідної матеріально-технічної бази і технологічних можливостей для здійснення виробництва, перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання, придбання послуг з транспортування;

- постачальники труб по ланцюгу постачання є фігурантами кримінальних справ по яким проводиться досудове розслідування.

Сукупність вищезазначених обставин дало підстави контролюючому органу зробити висновок про відсутність у ТОВ «Межиріченський ГЗК» права на витрати та податковий кредит з вартості товарів, отриманих від постачальників ТОВ «Форліт» і ТОВ «Магніт Групп» та здійснити додаткове визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ.

Зазначені висновки ГУ ДФС у Житомирській області цілком ґрунтуються лише на припущеннях про незавершеність структури постачання, яка вказує на обрив ланцюга постачання на третій чи четвертій ланці, що на думку контролюючого органу, свідчить про неможливість поставки вищезазначених ТМЦ по ланцюгу постачання для безпосередніх постачальників Товариства ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп», а в подальшому і для ТОВ «Межиріченський ГЗК».

Висновки про обрив ланцюга постачання та, як наслідок, про неможливість здійснення поставок сталевих труб постачальниками ТОВ «Форліт» і ТОВ «Магніт Групп», вчинені виключно на підставі інформаційних ресурсів ДФС України (баз даних АРМу «Єдиний реєстр податкових накладних», податкової та статистичної звітності).

Згідно акта перевірки, жодний з постачальників сталевих труб по ланцюгах постачання, зазначених в розділі 2.10 акта перевірки, не перевірявся раніше. В акті також відсутня інформація про направлення запитів для проведення зустрічних перевірок/звірок за місцем обліку таких постачальників в ході проведення перевірки позивача.

Зокрема, в абзаці восьмому на сторінці 72 акта перевірки відмічено, що в ході перевірки та аналізу даних інформаційних ресурсів ДФС України, відкритих інформаційних джерел, встановлені обставини, які можуть свідчити:

- про відсутність у ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» задекларованих власних (або залучених) ресурсів та задекларованих відомостей щодо їх походження по ланцюгу постачання;

- про використання реквізитів та документів ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» у якості суб`єкта господарської діяльності - «транзитера» в схемах ухилення від сплати податків, шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ від суб`єктів господарської діяльності із ознаками фіктивності та інших товаровиробників, які здійснюють продаж товарів (послуг) за готівкові кошти, без відображення їх в бухгалтерському обліку підприємств та податкової звітності;

- маніпулювання з податковими та бухгалтерськими документами ТОВ «Магніт Групп», ТОВ «Форліт» та ТОВ «Межиріченський ГЗК», внаслідок введення у легальний оборот труб, походження яких, на час перевірки, не встановлене.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

В акті перевірки згадується про аналіз відкритих інформаційних джерел, проте не зазначено - яких саме джерел. Відсилання до абстрактних джерел не може слугувати належним доказом достовірності наведеної інформації, оскільки не дозволяє переконатись у її правдивості.

Вислів «можуть свідчити» означає, що встановлені перевіркою обставини є лише припущеннями, які можуть підтвердитись чи не підтвердитись у подальшому. Наявність припущень не дозволяє прийти до однозначного висновку щодо доведеності висловленої інформації. Тобто, враховуючи, що інформація зі сторінки 72 акта перевірки, яка процитована вище подана ревізором як припущення, то така інформація не повинна сприйматись як достовірний факт, а лише у вигляді суб`єктивної думки.

Вислів «ознаки фіктивності» очевидно застосований до суб`єктів господарювання задіяних по ланцюгу постачання згідно акта перевірки, та вжитий без його нормативного чи законодавчого обґрунтування, що не дозволяє однозначно сприймати сутність таких ознак. У законодавстві України, відсутнє чітке визначення понять - фіктивне підприємство, фіктивний суб`єкт господарювання, лише у статті 55 Господарського кодексу України «Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» наведені ознаки фіктивності.

Згідно статті 55 Господарського кодексу України до ознак фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними належать: реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не реєстрація у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством; реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Якщо порівняти ознаки фіктивності, які перераховані у статті 55 Господарського кодексу України з інформацією щодо господарської діяльності контрагентів - постачальників по ланцюгу постачання, наведеною в розділі 2.10 акта перевірки, то можна дійти до висновку, що в розділі 2.10 акта перевірки не зазначено жодної з ознак фіктивності встановленої статтею 55 Господарського кодексу України, по відношенню до таких суб`єктів господарювання.

Практика застосування цивільного, господарського, кримінального та податкового законодавства передбачає наступний алгоритм контролюючих органів у випадку виявлення ознак фіктивності у суб`єктів господарювання:

1) у разі встановлення фактів, які свідчать (можуть свідчити) про здійснення господарським суб`єктом фіктивної діяльності за ознаками, визначеними у статті 55 Господарського кодексу України, контролюючі органи насамперед провадять щодо них та його контрагентів зустрічні звірки. (Наказ ДФС України від 17 липня 2015 року №511 про затвердження «Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами Державної фіскальної служби зустрічних звірок, обміну податковою інформацією при здійсненні податкового контролю»);

2) звернення контролюючого органу до суду про визнання недійсними установчих документів підприємства, що мають ознаки фіктивності. Причиною цього можуть бути підстави щодо відсутності у засновника наміру здійснювати підприємницьку діяльність;

3) визнання недійсними договорів, укладених між платниками податків та суб`єктами господарювання з ознаками фіктивності. Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України договори, що укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, можуть бути визнані судом недійсними;

4) після вчинення всіх вищезазначених необхідних процедур (проведення зустрічних звірок з отриманням належних документальних доказів; звернення до сулу про визнання недійсними установчих документів, визнання недійсними договорів) контролюючим органом може ініціюватись перевірка платника, який мав господарські взаємовідносини із суб`єктами господарювання з ознаками фіктивності на підставах передбачених Податковим кодексом України.

Тобто, у частині виявлених порушень по господарським взаємовідносинам ТOB «Межиріченський ГЗК» з постачальниками - ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» акт перевірки не ґрунтується на доказовій базі у вигляді зібраних документальних доказів, на матеріалах судових рішень, що набрали законної сили та якими скасовувались би установчі документи фіктивних суб`єктів господарювання чи визнавались би недійсними відповідні договори, внаслідок чого такі порушення не можуть вважатись належним чином аргументованими та доведеними необхідними доказами.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у справі Верховний Суд у справі №К/9901/57852/18, який, вказує на те, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

У матеріалах справи відсутні акти зустрічних звірок з контрагентами позивача ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп».

Відтак, при здійсненні відповідних висновків в акті перевірки контролюючий орган посилався виключно на бази даних ДФС без перевірки інформації з таких баз даних безпосередньо у постачальників та без її підтвердження належними документальними доказами.

При цьому свідок ОСОБА_3 теоретично допускає, що не позивач, а його контрагенти могли отримати товар з невідомих джерел та продати його позивачу, однак вважає, що саме позивач, а не його контрагенти вчинив порушення податкового законодавства.

Крім того, Інформаційні бази даних ДФС України Єдиний реєстр податкових накладних, податкова, фінансова та статистична звітність не призначені для вільного доступу та є закритими. Відсутність вільного доступу до баз даних не дозволяє позивачу переконатись у достовірності інформації зазначеної в акті перевірки. Крім того, бази даних не дають повної гарантії достовірності зазначеної в них інформації в силу того, що така інформація не є повною та об`єктивною, яка може всебічно висвітлювати господарську діяльність аналізованих суб`єктів господарювання, а подається лише фрагментарно.

Разом з тим, з акта перевірки вбачається, що у Товариства наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону №996 та пункту 2.4 Положення №88, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є належними доказами правомірності формування платником податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.

При цьому, в ході проведення перевірки не встановлено жодних зауважень чи претензій та не наведено доказів щодо обмеження правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, неналежності складання первинних документів за спірними правочинами.

Між тим, посилання в акті перевірки на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану територіальними підрозділами ДФС, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, які не стосуються предмета доказування судом до уваги не беруться.

Інформаційно-аналітичні бази даних не можуть слугувати належними доказами неможливості здійснення поставок сталевих труб контрагентами-постачальниками ТОВ «Межиріченський ГЗК» по ланцюгу постачання, оскільки такі бази даних лише надають інформацію для внутрішнього користування, у тому числі щодо ланцюгів постачання та його можливих обривів, проте не визначають причин такого обриву та не встановлюють спосіб отримання такими постачальниками необхідного товару. Інформація, що наявна в базах даних про обрив ланцюга вимагає документального підтвердження. Таке підтвердження можливо отримати лише в ході документальної перевірки платника. Проте зустрічні звірки проведені не були.

Щодо доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, працівників, суд зазначає наступне.

Відсутність інформації з баз даних ДФС щодо трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, працівників у ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» не може слугувати достатніми доказами нереальності та безтоварності господарських операцій приймаючи до уваги можливість залучення таких ресурсів на договірній основі чи здійснення поставок від свого імені або фактично в якості посередника, що не потребує наявності у постачальника власних виробничих основних засобів чи найманих трудових ресурсів.

Такі матеріально - технічні ресурси досить часто залучаються за договорами оренди, а трудові ресурси - за договорами цивільно-правового характеру.

Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення до відповідальності постачальників 2, 3 ланки, не надано доказів винесення щодо контрагентів позивача та їх контрагентів податкових повідомлень-рішень наявності вироків у кримінальних провадженнях.

Висновки, викладені в податковій інформації є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно данними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись з урахуванням інших доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №804/939/16, згідно з якими податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичний базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Отже, дані інформаційних баз податкового органу про відсутність основних фондів. Приміщень, фактів придбання товару, тощо, не є беззаперечним доказом, який би свідчив про ці обставини, оскільки контрагенти позивача могли вчиняти такі дії і без відображення цих операцій в обліку та відповідальність за такі дії мають нести ці контрагенти, а не позивач.

Судова практика (ухвала Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року у справі №826/1734/16) з приводу відсутності необхідних основних засобів у постачальника свідчить про наступне: чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2017 року у справі №К/800/5228/17 зазначено, що суб`єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби.

Крім того, на дату здійснення господарської операції з постачання сталевих труб б/в ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не перебували у процесі припинення господарської діяльності. Станом на дату подання адміністративного позову, згідно інформації з офіційного сайту Мін`юсту https://usr.miniust.gov.ua також не зазначено про перебування ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» в процесі припинення господарської діяльності.

Відтак, виходячи із положень частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» у періоді, що перевірявся не є такими, що припинилися.

Згідно з статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов`язань зі сплати податків тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких порушників і не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наступної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №820/4698/17 (адміністративне провадження №К/9901/51218/18), зокрема у п.16 постанови зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахував, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на формування податкового кредиту від стану податкового обліку інших осіб-контрагентів.

Щодо твердження відповідача про відсутність у позивача будь-якої інформації на підтвердження якості продукції, суд зазначає наступне.

Згідно статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено із договорів постачання, товар, що поставлявся позивачу його контрагентами ТОВ «Форліт» та ТОВ «Магніт Групп» був у використані, а тому постачальники не могли надати на такий товар сертифікати якості.

Слід також відмітити, що відповідно до умов договорів постачання з ТОВ «Форліт» сторонами взагалі не передбачено надання документів, що підтверджують якість товару.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що якість труб, їх товщина перевірялася позивачем самостійно після поставки, і лише після цього здійснювалася оплата.

Стосовно доводів відповідача про не надання позивачем пояснень щодо операцій по поставці труб б/в від ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт».

У матеріалах справи містяться супровідні листи про направлення на запити контролюючого органу витребуваних під час перевірки документів, що підтверджують господарські операції з придбання труб б/в у вищевказаних контрагентів (Том №3 а.с.40, 97, 99). Крім того, на запити ревізорів додатково надавались копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт».

З цього приводу у пункті 2.7 розділу II «Загальні положення» акта перевірки зазначено, що під час перевірки ТОВ «Межиріченський ГЗК» було надано запити посадовим особам підприємства щодо надання окремих документів (копій документів) та пояснень. У цьому ж пункті відмічено, що підприємством до перевірки було надано документи, що запитувались у вищезазначених запитах.

В отриманих від відповідача запитах про надання документів від 21 травня 2019 року №414 та від 6 червня 2019 року б/н відсутні вимоги про надання пояснень щодо операцій по поставці труб б/в від ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт».

Також, у відзиві відповідачем зазначено, що ряд первинних документів, які позивачем долучені до адміністративного позову, не надавались до перевірки, а саме: копії прибуткових накладних до видаткових накладних; копії накладних-вимог на відпуск по ТОВ «Магніт Групп»; копії карток номенклатури по ТОВ «Магніт Групп».

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

В акті перевірки не зазначено про відсутність під час перевірки або ненадання для перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Більше того, у підпункті 3.1.1.1 на сторінці 71 акта перевірки контролюючим органом відмічено, що у ході перевірки проводився аналіз на предмет наявності поставлених ТМЦ від ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» і фактичного їх використання у діяльності ТОВ «Межиріченський ГЗК», у результаті якого встановлено, що наявність поставлених ТМЦ - труб б/в та їх подальше зберігання на складах та використання в господарській діяльності підтверджується наданими до перевірки документами та регістрами бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості, картки субконто по найменуванням ТМЦ (труба ф 530x9-10 мм б/в, труба ф 127x9 мм б/в, труба ф 219x8-10 мм б/в, труба ф 1420x10-14 мм б/в, труба ф 159x8-10 мм б/в), дані проведених інвентаризацій за 2016-2018 роки та на момент перевірки.

Таким чином, суд вважає безпідставними твердження відповідача про ненадання до перевірки первинних документів та пояснень щодо операцій по поставці труб б/в від ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт».

Крім того, у відзиві відповідач посилається на те, що в копіях прибуткових накладних, долучених Товариством до позовної заяви, відсутній підпис особи, яка відвантажила товар.

Проте, прибуткова накладна є документом, за допомогою якого товари оприбутковуються на склад підприємства. Прибуткова накладна не є бланком суворої звітності, тому її форма може розроблятися підприємством самостійно.

Товариством даний документ формується в програмі 1С, роздруковується та засвідчується підписом матеріально-відповідальної особи для підтвердження факту прийняття нею товару на склад.

Оскільки прибуткова накладна є внутрішнім документом, який підтверджує факт оприбуткування товару на склад підприємства, остання не повинна містити підпису особи, що відвантажила товар.

Щодо твердження відповідача у відзиві про ненадання документів у ході проведення перевірки, а долучення їх до позовної заяви та не прийняття цих доказів судом до уваги.

Як вже зазначалося вище ТОВ «Межиріченський ГЗК» під час проведення перевірки були надані усі запитувані контролюючим органом документи.

Зокрема, в своїх запитах про надання документів (копій документів) від 17 травня 2019 року та 6 червня 2019 року контролюючий орган просив надати документи щодо підтвердження взаємовідносини з ТОВ «Форліт», а саме: прибуткові накладні, акти виконаних робіт, угоди, договори, карточки контрагента, регістри статистичного та аналітичного обліку по відповідних рахунках, платіжні документи та інші наявні документи за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року та по взаємовідносинам з ТОВ «Магніт Групп»: прибуткові накладні, акти виконаних робіт, угоди, договори, карточки контрагентів, регістри статистичного та аналітичного обліку по відповідних рахунках, платіжні документи та інші наявні документи за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року.

ТОВ «Межиріченський ГЗК» було надано усі запитувані документи, що підтверджується відповідями на запити (Том №3 а.с.40, 97, 99).

Крім того, про надання витребуваних податковим органом на запити документів, свідчить той факт, що контролюючим органом в акті перевірки (стор. 4 та 5) зазначено, що під час проведення перевірки ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» було надано запити посадовим особам підприємства щодо надання окремих документів (копій документів) та пояснень. Підприємством до перевірки було надано документи, що запитувались в вищезазначених запитах.

Як наслідок, безпідставним є твердження відповідача про ненадання останньому документів в ході перевірки.

Відповідності до підпункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з підпунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, жодного документу (акту) податковим органом складено не було, а в акті перевірки лише підтверджено надання позивачем запитуваних документів в повному обсязі.

Крім того, право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися під час проведення податкової перевірки.

Право надавати відповіді, заперечення, пояснення, тощо щодо висновків контролюючого органу та подавати докази на підтвердження своїх доводів, надається платникові податку як на усіх стадіях податкової перевірки, так і на стадіях судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 січня 2019 року у справі №804/5813/14.

Щодо твердження відповідача, що підприємства по ланцюгу постачання мають ознаки фіктивності, є учасниками кримінальних проваджень згідно відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки та відзиві контролюючим органом з метою встановлення реальності спірних господарських операцій було направлено запити на проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від позивача відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання.

Зокрема, в ході перевірки відповідачем на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області було направлено запит про проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Форліт», проте, станом на дату подання відзиву, відповідь контролюючому органу не надходила.

Відповідних запитів про проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Магніт Групп» відповідачем не направлялось.

Жодних інших дій, окрім відправлення запиту щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Форліт», відповідачем здійснено не було.

Контролюючий орган прослідкувавши увесь ланцюг постачання товару контрагентами позивача, дійшов висновку про недобросовісність саме платника податків (позивача), однак доказів на обґрунтування такого висновку, а також доказів того, що відомості, які містяться у поданих ТОВ «Межиріченський ГЗК» документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків, що ТОВ «Межиріченський ГЗК» мало законні підстави для відображення у складі податкового кредиту за період з 2016 року до 2018 року сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару від контрагентів ТОВ «Магніт Групп» та ТОВ «Форліт» у межах укладених договорів постачання товару, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2019 року №0016881401, №0016891401, №0016901401, та не надано належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, заперечення, які наведені контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та запереченнях на відповідь на відзив, не спростовують доводів позивача, який наявними у справі доказами спростував правомірність прийнятих рішень, а тому позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» задовольняються судом.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 40341,00 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, а саме: у сумі 40341,00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул.Шевченка, 1-а, смт.Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область, 12110, РНОКПП 30597936) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195), Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області:

- №0016881401 (Форма "В4") від 10 липня 2019 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3277097 грн за порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України;

- №0016891401 (Форма "Р") від 10 липня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 76465 грн, з якої 61172 грн за податковими зобов`язаннями та 15293 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України;

- №0016901401 (Форма "Р") від 10 липня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1720309 грн, з якої 1376247 грн за податковими зобов`язаннями та 344062 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, П(С)БО №15 "Доходи", П(С)БО 16 "Витрати".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" 40341,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строк оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Д.М. Гурін