Ухвала суду № 89748307, 12.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

12 лютого 2020 р. Справа №200/14802/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Дьяченка Є.І.,

представника позивача Жеболенко Г.М.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК СОЛАР» про забезпечення позову, подану в адміністративній справі № 200/14802/19-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК СОЛАР» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

встановив:

24 грудня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК СОЛАР» (далі - позивач, ТОВ «ТВК СОЛАР») до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі – відповідач, ГУ Держпраці у Донецькій області), в якому позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 04 грудня 2019 року № ДЦ603/540/АВ/П/ТД ФС.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що висновки посадових осіб відповідача, що містяться в акті інспекційного відвідування не відповідають дійсності; громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Є.С., Гончаренко М.В., Паламарчук О.В., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ніколи не допускалися до роботи у ТОВ «ТВК СОЛАР» та у трудових відносинах з позивачем не перебували. Як наслідок, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

15 січня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/14802/19-а, вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження, розпочав підготовче провадження та призначив підготовче засідання на 12 лютого 2020 року.

12 лютого 2020 року до суду надійшла заява ТОВ «ТВК СОЛАР» про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови ГУ Держпраці у Донецькій області від 04 грудня 2019 року № ДЦ603/540/АВ/П/ДТ ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у сумі 1 001 520 грн за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з боржника – ТОВ «ТВК СОЛАР», стягувач – ГУ Держпраці у Донецькій області – до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову, ТОВ «ТВК СОЛАР» зазначає наступне.

06 лютого 2020 року позивачу стало відомо про те, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 61000813 від 03 лютого 2020 року з примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Донецькій області від 04 грудня 2019 року № ДЦ603/540/АВ/П/ТД ФС, яка є предметом спору у цій справі.

05 лютого 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнята постанова про арешт коштів боржника, тобто ТОВ «ТВК СОЛАР», які містяться на всіх його рахунках.

Позивач наголошує на тому, що виконавче провадження відкрито, а виконавчі дії розпочаті вже після звернення ТОВ «ТВК СОЛАР» до суду з цим позовом, незважаючи на те, що воно оспорює постанову, яка є виконавчим документом.

Позивач зазначає, що відкрите виконавче провадження та арешт коштів ТОВ «ТВК СОЛАР» має негативні наслідки для останнього. ТОВ «ТВК СОЛАР» не має можливості своєчасно проводити розрахунки зі своїми контрагентами, що, за висновком позивача, призведе до пред`явлення останніми штрафних санкцій та розірвання існуючих контрактів та договорів.

Також, на переконання позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам і інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, оскільки спірне рішення створює передумови для незаконної, зайвої та надмірної сплати штрафу.

Позивач вважає за необхідне забезпечити позов, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, на думку позивача, наявні ознаки очевидної протиправності постанови, яка є предметом спору у справі.

Розглядаючи заяву ТОВ «ТВК СОЛАР» по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

П. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, серед іншого, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Ч. 2 ст. 151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Такі правові висновки щодо застосування ст. ст. 150, 151 КАС України викладені Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 826/16888/18.

Щодо доводів на обґрунтування заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень слід зазначити таке.

Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних та юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року по справі № 640/13245/19.

За наслідками розгляду заяви ТОВ «ТВК СОЛАР» суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Суд відхиляє доводи позивача про очевидну протиправність постанови, яка є предметом спору, як підставу забезпечення позову, оскільки висновок про її протиправність або невідповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, можливо зробити лише за наслідками розгляду справи по суті.

Будь-яких ознак, які поза обґрунтованим сумнівом свідчать про очевидну протиправність спірної постанови, а також про те, що вона явно суперечить вимогам закону, порушує права або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення, суд не виявив.

Отже, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову в даному випадку відсутні.

Підстави забезпечення позову, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, в даному випадку також відсутні.

Забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови ГУ Держпраці у Донецькій області від 04 грудня 2019 року № ДЦ603/540/АВ/П/ТД ФС не призведе до закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу тощо. «Зупинення стягнення за виконавчим документом» не є тотожним «зняттю арешту з коштів боржника».

Як наслідок, забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, не призведе до зняття арешту, накладеного на кошти ТОВ «ТВК СОЛАР» як боржника у виконавчому провадженні.

Крім того, порушення, які, за висновком позивача, могли бути допущені виконавцем в ході проведення виконавчих дій, є підставою для оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця у визначеному законодавством порядку, а не для забезпечення позову.

З цих міркувань суд відхиляє аргументи позивача про необхідність забезпечення позову, оскільки відкрите виконавче провадження та арешт коштів боржника створюють загрозу порушення прав та інтересів ТОВ «ТВК СОЛАР».

З огляду на предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реального виконання судового рішення про задоволення позовних вимог (у разі його постановлення).

По-перше, навіть після звернення постанови, яка є предметом спору, до примусового виконання, позивач як боржник у виконавчому провадженні не позбавлений можливості порушити питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, визначеному ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».

По-друге, у випадку задоволення позову та визнання протиправною і скасування постанови, яка є предметом спору, виникнуть передбачені ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для закінчення виконавчого провадження із застосуванням наслідків, визначених ст. 40 цього Закону.

Крім того, ТОВ «ТВК СОЛАР» матиме можливість звернутись за поверненням сплачених ним (стягнутих з нього) коштів з Державного бюджету України згідно із законодавством, зокрема відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2019 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182.

З огляду на викладене суд відхиляє аргументи позивача щодо можливості безпідставного стягнення з ТОВ «ТВК СОЛАР» грошових коштів для сплати штрафу за постановою, яка є предметом спору.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 153, 154, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК СОЛАР» у забезпеченні його позову до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.

4. Повний текст ухвали складений 14 лютого 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко