Рішення № 89748190, 10.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 р. Справа№200/1487/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

7 лютого 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 40109058, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр.Нахімова, будинок №86) про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року, зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона у період з 15.08.2001 року до 06.11.2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ та у період з 07.11.2015 року до 12.04.2019 року в Національній поліції. Наказом ГУ НП в Донецькій області від 12.04.2019 року №149 о/с вона була звільнена зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».

Згідно отриманої від ГУ НП інформації, що міститься в довідках №445 від 08.07.2019 року та №446 від 08.07.2019 року їй стало відомо, що під час проходження служби та на час звільнення не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення з листопада 2015 року по листопад 2017 року. Вважає, що її права були порушені та вона має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року позовна заява залишена без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №200/1487/20-а та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

16.03.2020 року у судовому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року відкладено підготовче засідання до 27.04.2020 року.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №200/1487/20-а, відкладено розгляд справи до 18.05.2020 року.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду в частині позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з дня звільнення, тобто з 12.04.2019 року по 27.05.2019 року.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року закрито підготовче провадження у справі №200/1487/20-а та призначено до розгляду по суті.

12.03.2020 року представник відповідача засобами електронного зв`язку надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що механізм та порядок проведення індексації грошових доходів, в тому числі доходів, який підлягає індексації, визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078. Станом на 07.11.2015 року Порядком не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. Згідно зі змінами до Порядку, внесеними Постановою КМУ від 18.10.2017 року №782, з листопада 2017 року грошове забезпечення поліцейських включено до переліку осіб, чиї грошові доходи підлягають індексації та які одержані у гривнях на території України і не мають разового характеру. Таким чином, до листопада 2017 року у Головного управління не було правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Позивач обчислює початок періоду затримки розрахунку з 12.04.2019 року - день звільнення. Враховуючи, що день звільнення є останнім робочим днем, початок періоди затримки повинен обчислюватись з наступного дня, тобто з 13.04.2019 року. Розмір середнього заробітку позивача становить 402,83 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.58-61).

16.03.2020 року позивач засобами електронного зв`язку надала відповідь на відзив, у якому посилаючись на Закон України «Про Національну поліцію» та Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» вважає, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року. Додала, що при розрахунку середнього заробітку вона врахувала суму індексації, що дорівнювала 762,64 грн. у лютому та березні 2020 року, тому сума середнього заробітку становить 428,68 (2400 (посадовий оклад)+2000 (оклад за спеціальним званням)+1540 (надбавка за стаж служби)+5943,64 (премія затверджена НПУ)+762,64 (індексація) = 12646, 28грн. * 2/59дн.= 428,28 грн.). Просила суд задовольнити позовні вимоги (а.с.73-75).

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, через відділ діловодства та документообігу надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України не має, суд вважає за можливе розглянути заяву у порядку письмового провадження.

Розглянувши адміністративний позов, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що у період з 07.11.2015 року по 12.04.2019 року позивач проходила службу в Національній поліції України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.7).

23.12.2016 позивачу надано статус учасника бойових дій, що підтверджується рішенням від 23.12.2016 року та посвідченням серії НОМЕР_4 від 18.01.2017 року (а.с.12,13).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області №149 о/с від 12.04.2019 року майора поліції ОСОБА_1 - інспектора сектора моніторингу Волноваського відділу поліції звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.8).

Згідно довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області №238 від 10.03.2020 року про порядок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року не проводилась, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» внесені зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських» і таким чином грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації з листопада 2017 року. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 проведена в період з 01.11.2017 року по день звільнення 12.04.2019 року (а.с.63).

Згідно змісту довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби в Мар`їнському відділенні поліції з 07.11.2015 по 31.12.2017, відсутні відомості про нарахування відповідачем на користь позивача індексації грошового забезпечення у період з листопада 2015 року по грудень 2017 року, в грудні 2017 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за листопад 2017 року та грудень 2017 року у розмірі 831,97 грн. (а.с.9-11).

Не погоджуючись з вказаними обставинами, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість зароблять собі на життя працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580) встановлено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України (п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію») .

Згідно частин 1, 2 та 5 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Положеннями статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, з метою реалізації цих положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

Так, пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 1 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачеві протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 року по листопад 2017 року.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі № 823/2249/18, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року, зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Національної поліції Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Вказані позовні вимоги позивач пов`язує з індексацією грошового забезпечення, яка не нараховувалася та не виплачувалася.

Оскільки спеціальними нормами права, які регулюють питання проходження служби та виплати грошового забезпечення таким особам, як позивач, питання порядку проведення остаточного розрахунку при звільненні та відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільнені не врегульовані, тому підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні та визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацом з п. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені строки є підставою для відповідальності, що передбачена ст. 117 Кодексу законів про працю України, у виді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки при проведенні розрахунку при звільненні сума індексації позивачу не виплачена з вини відповідача, тому він має нести відповідальність, що передбачена ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Верховний Суд в постанові від 18 липня 2018 року в справі № 825/325/16 дійшов висновку, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості (заробітну плату з урахуванням індексації), істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

З огляду на обставини справи суд вважає позовні вимоги в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку передчасними, оскільки індексація грошового забезпечення відповідачем ще не нарахована, і, відповідно, для проведення належного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені суд позбавлений можливості визначити істотність частки суми індексації як суми заборгованості перед позивачем порівняно із середнім заробітком позивача, тому позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню, оскільки є передачасними.

Разом з тим позивач не позбавлений права звернення до суду з такими позовними вимогами після нарахування та виплати йому відповідачем індексації грошового забезпечення, якщо при цьому відповідач самостійно не виплатить позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову в частині, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат відсутній

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 40109058, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр.Нахімова, будинок №86) про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року, зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 40109058, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр.Нахімова, будинок №86) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 40109058, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр.Нахімова, будинок №86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 ) невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по листопад 2017 року.

У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 10 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ змін у розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая