Рішення № 89748168, 10.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 р. Справа№200/1560/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України Військова частина 1492 і Бердянського прикордонного загону Військова частина 1491, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області, Державна казначейська служба України, про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної прикордонної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області (далі - ГУ СБУ), Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням уточнення до позовної заяви, просить: визнати протиправними дії співробітників Державної прикордонної служби України по здійсненню затримання позивача та огляду його, а також його багажу 11 серпня 2019 року в міжнародному пропускному прикордонному пункті в аеропорту "Бориспіль", 27 серпня 2019 року в аеропорту м. Запоріжжя, 1 вересня 2019 року у аеропорту м. Запоріжжя, 9 вересня 2019 року в аеропорту м. Бориспіль; - стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2020 року справа передана на розгляд судді Логойді Т.В.

12 лютого 2020 року від судді Логойда Т.В. наявна заява про самовідвід.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року заяву про самовідвід судді Логойди Тетяни Володимирівни задоволено.

31 жовтня 2019 року листом Державної судової адміністрації України від № 225 н/т повідомлено, що найбільш територіального найближчим до Донецького окружного адміністративного суду адміністративними судами, які мають спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, є Полтавський окружний адміністративний суд та Черкаський окружний адміністративний суд.

12 лютого 2020 року розпорядженням голови Донецького окружного адміністративного суду № 1р/І-г передано справу за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди на розгляд Полтавського окружного адміністративного суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року справа передана на розгляд судді Сичу С.С.

24 лютого 2020 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду справу № 200/1560/20-а передано до Донецького окружного адміністративного суду.

18 березня 2020 року розпорядженням керівника апарата Донецького окружного адміністративного суду № 8 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 200/1560/20-а.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2020 року справа передана на розгляд судді Куденкову К.О.

Ухвалою суду від 23 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.

Ухвалою суду від 15 квітня 2020 року залучено до участі у справі як співвідповідача Адміністрацію Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація Держприкордонслужби, відповідач-1), витребувані докази.

Ухвалою суду від 21 травня 2020 року залучені до участі у справі як співвідповідачі Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України військова частина 1492 (далі - відповідач-2) і Бердянський прикордонний загін військова частина 1491 (далі -відповідач-3).

Крім того, до суду надані витребувані, зокрема за клопотанням позивача, докази, які не містять відомостей щодо належності цих доказів до державної таємниці. Підстави для самовідводу та передачі цієї справи до іншого адміністративного суду - відсутні.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що при перетинанні кордону неодноразово протиправно був затриманий і щодо нього здійснювався огляд документів та особистих речей. При цьому, з офіційної відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України (відповідь від 28 серпня 2019 року №2808/19) дізнався, що співробітники відповідача виконували щодо нього доручення Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 25 липня 2019 року щодо огляду (із залученням в разі потреби службових осіб митних органів, що використовують власні технічні та спеціальні засоби) транспортних засобів, на яких прямують особи, та вантажів, що ними переміщуються через державний кордон України, з метою недопущення його незаконного перетину особами, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до вивезення і ввезення в Україну, або щодо яких встановлено спеціальний порядок переміщення через державний кордон стосовно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 5 лютого 2020 року. Позивач вважає, що співробітники відповідача самовільно, всупереч встановленим правилам, не здійснили огляд транспортного засобу, на якому він прямував (літака), вантажу, що в ньому знаходився, а здійснили його затримання та провели огляд його, а також його ручної поклажі, чим перевищили свої повноваження і вчинили протиправні дії щодо нього. Своїми діями вони порушили вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 3, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про державну прикордонну службу", п.п. 6 п. 5 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280. Посилається на те, що протиправними діями посадових осіб відповідача йому заподіяно моральну шкоду.

Відповідач-1 надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що інформація про позивача Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України була уведена до відповідної бази даних Державної прикордонної служби України за індексом «О» на виконання доручення ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 25.07.2019 № 78/2/3-2338 і в подальшому вилучена у встановленому порядку. Посилається на те, що посадовими особами - інспекторами Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України Військова частина 1492 (далі - відповідач-2) і Бердянського прикордонного загону Військова частина 1491 під час здійснення прикордонного контролю при перетинанні державного кордону України позивачем, здійснювалася перевірка виключно паспортний документів позивача. Затримання позивача, огляд його та багажу не проводився, оскільки позивач перетинав державний кордон на літаку, а вид доручення за індексом «О» передбачає проведення огляду транспортного засобу, на якому прямує особа, і вантажу, що ним переміщується. Факти перетинання позивачем державного кордону України спростовують його не пропуск через державний кордон України і, відповідно, спростовують його затримання та огляд його і багажу. Також вказує на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Інші відповідачі відзиву на позовну заяву не надали.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

Позивач зазначає, що 11.08.2019, приблизно о 18.30, повертаючись в Україну, у міжнародному пропускному прикордонному пункту в аеропорту «Бориспіль» він був «затриманий» співробітниками прикордонної служби при проходженні паспортного контролю. Позивач зазначає, що йому пояснили, що «поглиблений огляд» здійснюється на підставі «бумаги СБУ», яка надійшла 06.08.2019. Вказує на те, що у нього взяли закордонний паспорт для перевірки, зняли з нього фотокопію, прикордонних вийшов з ним в інше приміщення і був відсутній близько 20 хвилин та в цей час співробітники прикордонної та митної служб здійснили огляд позивача і його речей. При цьому позивач зазначає, що будь-які документи не складалися і його пропустили через кордон.

Позивач посилається на те, що аналогічні факти «затримання» з оглядом відбувалися також 27.08.2019 в аеропорту м. Запоріжжя, 01.09.2019 в аеропорту м. Запоріжжя, 09.09.2019 в аеропорту м. Дніпро.

До суду позивач надав копії посадкових квитків на 09.09.2019, 01.09.2019, 27.08.2019.

Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.09.2019 № 0.184-32244/0/15-19-Вих адвоката М. Касьянова було повідомлено, що станом на 05.09.2019 відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280, виконується доручення ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 25.07.2019 щодо огляду (із залученням у разі потреби службових осіб митних органів, що використовують власні технічні та спеціальні засоби)транспортних засобів, на яких прямують особи, та вантажів, що ними переміщуються через державний кордон, з метою недопущення його незаконного перетинання особами, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до вивезення і ввезення в Україну або щодо яких встановлений спеціальний порядок переміщення через державний кордон стосовно позивача, строком до 05.02.2020.

У листі Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Центрального регіонального управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.09.2019 № 23/У-172 зазначено, проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що 11.08.2019 відносно позивача відбулось спрацювання бази даних Державної прикордонної служби України. Співробітники Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» затримання не здійснювали, у зв`язку з протокол про затримання не складався.

До суду наданий витяг із копії доручення № 78/2/5/3-2838дск від 25.07.2019 на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. У цьому доручення зазначено, що його ініціатор Головне управління Служби безпеки України в Донецькій і Луганській областях. Громадянин, щодо якого надається доручення - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вид доручення: - інформування про факти перетинання державного кордону України (у тому числі тимчасово окупованої території АР Крим та території проведення операції об`єднаних сил) особами, стосовно яких уповноваженими державними органами проводяться контррозвідувальні заходи; - огляд (із залученням у разі потреби службових осіб митних органів, що використовують власні технічні та спеціальні засоби) транспортного засобу, на якому прямує особа, та вантажів, що нею переміщуються через державний кордон (у тому числі тимчасово окупованої території АР Крим, а також непідконтрольних українським органам влади території Донецької та Луганської областей), з метою недопущення його незаконного перетинання, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до вивезення і ввезення в Україну або щодо яких встановлений спеціальний порядок переміщення через державний кордон. Строк здійснення контролю - шість місяців.

Крім того, судом досліджений наданий позивачем компакт-диск (CDR 6177141 НОМЕР_1 ) із відеозаписами (VID-20200526- WA0000 , VID-20200526- WA0001 , VID-20200526- WA0004 , VID-20200526- WA0005 , VID-20200526- WA0006 ), на яких особа скаржиться про її затримання поки чекає завершення процедури прикордонного контролю. Жодних обставин щодо проведення обшуку позивача і його речей або щодо затримання ці відеозаписи не підтверджують. Ці записи лише підтверджують те, що особа очікує завершення процедурних заходів, зокрема, перевірку його паспортного документу в приміщенні аеропорту (відеозапис VID-20200526-WA0001).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 6, 8, 10 ст. 19 Закону України від 3 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) встановлено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються:

- здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду;

- виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил;

- здійснення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності, а також здійснення контррозвідувальних заходів в інтересах забезпечення захисту державного кордону України;

Пунктами 3, 6, 7 і 15 ст. 20 Закону № 661-IV передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право:

- перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в`їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати;

- самостійно, а в разі перебування транспортних засобів, товарів та інших предметів, що переміщуються через державний кордон України, під митним контролем - разом з митними органами проводити відповідно до законодавства огляд, у разі потреби - і супроводження зазначених транспортних засобів, товарів та предметів;

- здійснювати згідно з дорученнями правоохоронних органів України затримання в пунктах пропуску осіб, які прямують через державний кордон України, осіб, які прямують через контрольні пункти в`їзду - виїзду та розшукуються за підозрою у вчиненні злочину, переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінального покарання та в інших випадках, передбачених законодавством України;

- здійснювати на підставах та в порядку, установлених законами, особистий огляд затриманих, а також оглядати і в разі потреби вилучати речі, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду здоров`ю людей.

Приписами ч.ч. 1-4 ст. 2 Закону України від 5 листопада 2009 року № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі - Закон № 1710-VI) визначено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.

Прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Згідно з ч.ч. 1, 2 і 4 ст. 6 Закону № 1710-VI передбачено, що перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Статтею 7 Закону № 1710-VI передбачено, що паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

Паспортні та інші документи осіб перевіряються в кабінах паспортного контролю, на смугах руху транспорту, у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску через державний кордон чи безпосередньо в транспортних засобах.

Згідно з п. 5 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280 (далі - Порядок № 280), передбачено, що уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо: заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом; заборони виїзду з України осіб, яких за рішенням слідчого судді, суду тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі тих, до яких застосовано запобіжний захід, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, за умовами якого передбачено таке обмеження; розшуку в пунктах пропуску через державний кордон осіб, оголошених у розшук відповідно до Кримінального процесуального кодексу України; інформування про факт перетинання державного кордону особами, стосовно яких уповноваженими державними органами проводяться оперативно-розшукові, контррозвідувальні, розвідувальні заходи або слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні, заходи з протидії порушенням митних правил, а також прийнято рішення про добровільне чи примусове повернення в країну походження або третю країну; огляду (із залученням у разі потреби службових осіб митних органів, що використовують власні технічні та спеціальні засоби) транспортних засобів, на яких прямують особи, та вантажів, що ними переміщуються через державний кордон, з метою недопущення його незаконного перетинання особами, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до вивезення і ввезення в Україну або щодо яких встановлено спеціальний порядок переміщення через державний кордон; виявлення викрадених транспортних засобів; додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону особами.

Пунктом 12 Порядку № 280 встановлено, що доручення, що надійшли до органу Держприкордонслужби, беруться ним на контроль не пізніше наступного дня після їх надходження.

Згідно з п. 17 вказаного Порядку встановлено, що виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в`їзду в Україну або виїзду з України.

Приписами п.п. 4 і 5 розділу І Порядку дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.06.2017 № 535, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2017 року за № 1091/30959 (далі - Порядок № 535), передбачено, що відомості про особу вводяться для перевірки наявності чи відсутності інформації за оперативними базами даних системи «Гарт-1» уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби з паспортних документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства із застосуванням приладів для автоматичного зчитування машинозчитуваної зони паспортних документів (паспортрідерів), у тому числі й з електронних чипів, що містять інформацію про власника, зокрема й інформацію про його біометричні дані, а в разі відсутності таких приладів чи даних у машинозчитуваній зоні - уручну.

Залежно від виду доручень під час уведення інформації до відповідної оперативної бази даних системи «Гарт-1» їм присвоюються, зокрема, індекс «О» - доручення щодо огляду (із залученням у разі потреби службових осіб митних органів, що використовують власні технічні та спеціальні засоби) транспортних засобів, на яких прямують особи, та вантажів, що ними переміщуються через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України чи з неї, з метою недопущення незаконного перетинання державного кордону особами або їх в`їзду на тимчасово окуповану територію чи виїзду з неї, а також незаконного переміщення предметів і речовин, заборонених до вивезення з України (тимчасово окупованої території України) і ввезення в Україну (на тимчасово окуповану території України) або щодо яких установлено спеціальний порядок переміщення через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України чи з неї; виявлення викрадених транспортних засобів.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 535 передбачено, що ц разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в`їжджає на тимчасово окуповану територію України чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «О», уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії: 1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів: доповідає старшому прикордонних нарядів про виявлення особи, транспортний засіб якої та вантаж підлягають огляду; передає паспортний документ особи старшому прикордонних нарядів та не пропускає її через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України чи з неї; 2) старший прикордонних нарядів: повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи «Гарт-1» інформації про доручення з індексом «О»; невідкладно, але не пізніше п`яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру; організовує проведення огляду транспортного засобу, на якому прямує особа, та вантажу, що ним переміщується; у разі виявлення факту чи спроби незаконного переміщення через державний кордон осіб з використанням обладнаних схованок, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених для переміщення через державний кордон, у тому числі з використанням схованок, та виявлення викрадених транспортних засобів діє відповідно до вимог законодавства; за результатами огляду транспортного засобу та вантажу надає чи не надає дозвіл на перетинання державного кордону особою або на в`їзд на тимчасово окуповану територію України чи виїзд з неї транспортним засобом та вантажем; про результати огляду транспортного засобу, вантажу та вжиті заходи доповідає начальникові зміни ВУС органу охорони державного кордону; 3) начальник зміни ВУС органу охорони державного кордону: про факт виконання доручення доповідає начальникові зміни ВУС регіонального управління і начальникові органу охорони державного кордону; про результати огляду, але до закінчення процедури прикордонного контролю, інформує по телефону ініціатора доручення; 4) начальник зміни ВУС регіонального управління доповідає про факт виконання доручення начальникові зміни ГЦУС Адміністрації Держприкордонслужби і начальникові штабу регіонального управління.

Під час виконання доручення за індексом «О» при залученні службових осіб митних органів огляд здійснюється разом з ними з використанням (у разі потреби) технічних та спеціальних засобів митного контролю та службових собак.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що виконання доручень уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон саме під час проведення перевірки документів осіб на право в`їзду в Україну або виїзду з України, тобто під час здійснення прикордонного контролю.

При цьому, уповноважені службові особи Держприкордонслужби під час здійснення прикордонного контролю наділені повноваженнями щодо перевірки документів і огляду осіб незалежно від наявності доручень.

З огляду на викладене, посилання позивача на здійснення співробітниками Держприкордонслужби перевірки його закордонного паспорту та його огляд не вказує не вказує на перевищення цими особами їх повноважень.

Суд зазначає, що під час виконання доручення службові особи Держприкордонслужби не затримували позивача, а лише деякий час (20-25 хвилин за оцінкою позивача) не пропускали його до завершення процедури прикордонного контролю, що відповідає наведеним приписам законодавства.

Частино. 1 ст. 17 Закону № 1710-VI встановлено, що перетинання державного кордону громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які здійснюють переліт авіаційним транспортом, дозволяється в аеропортах (на аеродромах), відкритих для міжнародного повітряного сполучення.

Отже, особі, яка здійснює переліт авіаційним транспортом міжнародного сполучення, може дозволятися перетинання державного кордону у відповідному аеропорту України. Тому в разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «О», уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують передбачені п. 5 Порядку № 535 заходи, але, що цілком зрозуміло, без огляду транспортного засобу і вантажу особу. При цьому, суд звертає увагу на те, що в дорученні Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях міститься вимога також інформувати про факти перетину державного кордону України.

На підставі наведеного, суд вважає, що у службових осіб Держприкордонслужби були відсутні підстави не виконувати доручення Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях при проходженні позивачем прикордонного контролю в аеропорту.

Тому, за наведеними позивачем обставинами, суд дійшов висновку про відсутність порушень в діях службових осіб Держприкордонслужби при проходженні позивачем прикордонного контролю.

Посилання у відповіді на відзив на п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осипенко проти України» (Заява № 4634/04) суд вважає безпідставним, оскільки текст цього пункту, який наведений у відзиві, не відповідає змісту вказаного рішення. Крім того, у вказаній справі обставини справи взагалі не мають відношення до правовідносин щодо перетинання особою державного кордону і здійснення уповноваженими органами прикордонного контролю.

Посилання у відповіді на відзив на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ус проти України» (Заява № 41467/11) також є безпідставним, оскільки обставини справи не мають відношення до правовідносин щодо перетинання особою державного кордону і здійснення уповноваженими органами прикордонного контролю.

Крім того безпідставним є посилання позивача на Порядок дій уповноважених службових осіб органів Державної прикордонної служби під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без ухвали слідчого судді або суду, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 травня 2018 року № 386, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2018 року за № 834/32286, оскільки відносно позивача не здійснювалося затримання у зв`язку з підозрою в учиненні злочину.

Заяви у вказаних справах пов`язані із незадокументованим затриманням міліцією та позбавленням осіб права на захист.

Як було встановлено судом, відносно позивача не здійснювалося його затримання, зокрема незадокументованого, а лише вживалися заходи щодо здійснення прикордонного контролю, до завершення яких особа не пропускається через державний кордон.

Виконання доручення під час здійснення прикордонного контролю, що за твердженням позивача мало наслідком здійснення цього контролю протягом 25 хвилин, не є достатньою підставою для твердження про затримання особи. Суд зазначає, що витрачання позивачем у чотирьох наведеним у позовній заяві випадках 20-25 хвилин на проходження прикордонного контролю може у певному контексті розцінюватися як дискомфорт для нього, але це не є достатньою підставою для твердження про заподіяння йому моральної шкоди, душевних страждань, а також про приниження його честі і гідності.

Як підсумок, суд дійшов висновку, що службові особи Держприкордонслужби в спірних правовідносинах діяли на підставі закону, з легітимною метою, з дотриманням засад пропорційності і необхідності в демократичному суспільстві.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Отже, вимоги про стягнення моральної шкоди під час розгляду адміністративної справи можуть бути задоволені, за наявності відповідних підстав, у випадку визнання протиправними певних рішень, дії або бездіяльності.

З огляду на те, що під час розгляду цієї справи за заявленими позивачем позовними вимогами рішення, дії або бездіяльність відповідача протиправними не визнаються, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

На підставі зазначеного, за наведеним позивачем обґрунтуванням позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код 00034039; 01034, м.Київ, вул. Володимирівська, буд. 26), Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України Військова частина 1492 (ідентифікаційний код 1492; 08301, Київська область, м. Бориспіль) і Бердянського прикордонного загону Військова частина 1491 (ідентифікаційний код 14321848; 71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Північна, 17А), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській області (ідентифікаційний код: 20001504, 84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 56), Державна казначейська служба України (ідентифікаційний код: 37567646, 01601, м.Київ, вул. Бастіонна, буд. 6), про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Повне рішення суду складене 10 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя К.О. Куденков