Рішення № 89748139, 10.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 р. Справа№200/14730/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Соборна, 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Селидовського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вулиця Героїв Праці, 6), в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємцю ОСОБА_1 в розмірі 150 665,55 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько, ОСОБА_2 , з яким він проживав та вів спільне господарство. 31.01.2019 року він звернувся до Другої Донецької державної нотаріальної контори з питанням щодо відкриття спадкової справи, яку було відкрито 31.01.2019 року. Крім того, він звернувся до відповідача з метою отримання допомоги на поховання. За результатами розгляду звернення йому було повідомлено, що померлий батько був військовим пенсіонером, однак спеціалісти Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області порадили звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину. У відповіді, яка була надана відповідачем на запит нотаріуса було зазначено про те, що недоотримана пенсія військового пенсіонера не входить до складу спадщини. 07.08.2019 року ним було подано заяву до відповідача, на яку була надана відповідь про відмову у виплаті недоотриманої пенсії після смерті батька у зв`язку з пропуском 6-місячного строку на звернення. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права на отримання пенсійних виплат після смерті батька.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №200/14730/19-а та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року закрито провадження в адміністративній справі №200/14730/19-а та роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 року ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі №200/14730/19-а скасована. Справу №200/14730/19-а направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Мозговій Н.А.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року прийнято до провадження справу №200/14730/19-а. Розгляд справи вирішено проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив про те, що померлий ОСОБА_2 перебував на обліку у Головному управлінні як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону №2262. Пенсія була виплачена по 30.04.2015 року, оскільки ОСОБА_2 мешкав у м. Донецьку. Відповідно до положень ст.61 Закону№2262 для отримання недоодержаної ОСОБА_2 пенсії позивач повинен був звернутися до головного управління з відповідною заявою до 18.05.2019 року, однак із заявою про виплату недоотриманої пенсії позивач не звертався жодного разу, а лише звертався за роз`ясненнями. Зазначив, що довідки, які видані ЖЕУ №3 від 04.09.2019 року та №4 від 09.05.2019 року видані на території, не підконтрольній українській владі, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.30-31).

Представник третьої особи через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому, посилаючись на ст.61 Закону України №2262 просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (а.с.33).

Позивач через відділ діловодства та документообігу суду надав відповідь на відзив, у якому додав, що за роз`ясненнями до відповідача він звернувся після того, як відповідач повідомив про неможливість отримання пенсії після смерті батька (а.с.37).

21.05.2020 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надав уточнений адміністративний позов, у якому зазначив про те, що його батько помер на непідконтрольній українській владі території, через перешкоди у пересуванні свідоцтво про смерть батька він отримав 31.01.2019 року. У той же день він звернувся до Селидовського ПФУ з питанням про отримання допомоги на поховання та невиплаченої пенсії та звернувся до Другої Донецької державної нотаріальної контори. Працівник Селидовського ПФУ порадила звернутися до нотаріуса для прийняття спадщини, після чого на підставі свідоцтва про право на спадщину він зможе отримати заборгованість з пенсії після смерті батька. Вважає, що його було введено в оману працівниками Селидовського ПФУ, що і стало підставою для пропущення встановленого законом 6- місячного строку. Додав, що відповідь на запит нотаріуса була надана відповідачем 24.06.2019 року вже після спливу 6 місяців з дня смерті батька. Просив суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємцю та члену сім`ї ОСОБА_1 в розмірі 150 665,55 грн.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області подати у місячний строк звіт про виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 7 ст. 47 КАС України, у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Оскільки позивачем виконані вимоги ст.47 КАС України, адміністративний позов підлягає розгляду в межах позовних вимог, які викладені в уточненому адміністративному позові від 19.05.2020 року.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав доповнення до відзиву, у якому вказав, що пенсія померлому ОСОБА_2 виплачена по 01.05.2015 року, оскільки він мешкав у м. Донецьку. Посилаючись на Постанову КМУ №509,637 вказав, що померлий із заявою про нарахування та виплату пенсії до Головного управління не звертався, тому нарахування та виплата пенсії Головним управлінням не здійснювалась. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 03.02.1960 року (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 31.01.2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьку (а.с.19).

Батько позивача, ОСОБА_3 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, що підтверджується копією посвідчення від 25.06.2005 року (а.с.20).

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 10.02.2020 року по справі №242/5586/19 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто на момент його смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.38).

31.01.2019 року Другою Донецькою державною нотаріальною конторою була зареєстрована спадкова справа №18/2019 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23).

25.04.2019 року позивач звернувся до Селидовського об`єднаного ПФУ Донецької області із заявою про виплату допомоги на поховання.

06.05.2019 року Друга Донецька державна нотаріальна контора звернулась із запитом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_3

24.06.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області надало відповідь на запит, у якому повідомило, що ОСОБА_3 перебував на обліку у Головному управлінні як отримувач пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На день смерті у ОСОБА_3 , залишились наявні суми недоотриманої пенсії за період з 01.05.2015 року по 30.11.2018 року у розмірі 150665,55 грн. (а.с.24).

01.07.2019 року державний нотаріус Другої Донецької нотаріальної контори Давидова С. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області із запитом щодо недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_3

22.07.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області надало відповідь на запит, у якому повідомило, що у ОСОБА_3 залишились наявні суми недоотриманої пенсії, але зазначені суми не включаються до складу спадщини згідно ст.61 Закону №2262 (а.с.25).

Позивач відповідно до Закону України «Про звернення громадян» звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області за відповідним роз`ясненням.

Листом від 09.08.2019 року №4312-К-01 відповідач повідомив про те, що батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а заява про нарахування та виплату його недоотриманої пенсії надійшла Головного управління 07.08.2019 року. Підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні у зв`язку із спливом 6-місячного терміну для звернення. Роз`яснено, що у випадку незгоди з відповіддю він має право оскаржити дію або бездіяльність у суді (а.с.26).

Таким чином, судом встановлено, що батько позивача перебував на обліку Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області та на день його смерті залишились суми невиплаченої пенсії у розмірі 150665,55 грн.

Звертаючись до відповідача щодо виплати недоотриманої пенсії після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , йому відмовлено у зв`язку із пропущенням шестимісячного строку, який встановлено ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Закон України від 09 квітня 1991 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності (частина друга статті 1 Закону № 2262-ХІІ).

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (частина третя статті 1 Закону № 2262-ХІІ).

Статтею 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Абзацом третім пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Згідно з абзацом першим пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абзац третій пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1).

Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції").

Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Судом встановлено, що позивач у розумінні статті 61 Закону № 2262-ХІІ має право на отримання недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_3 .

Позивач, як особа, що має родинні зв`язки з пенсіонером, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області за відповідним роз`ясненням про виплату недоодержаної пенсії після смерті батька.

Зі встановлених обставин слідує та не заперечується самим позивачем, що він пропустив шестимісячний термін звернення до управління за виплатою недоотриманої пенсії його батька.

Оцінюючи причини пропуску позивачем шестимісячного строку звернення із заявою про виплату пенсії, суд вважає, що в даному випадку необхідно враховувати існування об`єктивних чинників, які вплинули на можливість вчасного звернення позивача до Пенсійного фонду з відповідною заявою, а також те, що у відповідності до вимог пунктів 3, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьку, тобто останнім днем звернення до відповідача із заявою про отримання недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_3 є 18.05.2019 року включно.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07 листопада 2014 року (зі змінами та доповненнями), м. Донецьк є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі, тому свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , видано 31.01.2019 року Селидівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області.

31.01.2019 року позивач звернувся до Другої Донецької державної нотаріальної контори та того ж дня була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 №18/2019, однак запит щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , державний нотаріус надіслала до Головного управління ПФУ Донецької області лише 06.05.2019 року та відповідь відповідачем була надана 24.06.2019 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, який встановлено ст.61 Закону №2262.

Оскільки на наданій відповідачем відповіді на запит нотаріуса від 24.06.2019 року була відсутні печатка Головного управління ПФУ Донецької області, державний нотаріус повторно надіслала запит щодо недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_3 від 01.07.2019 року та відповідачем була надана відповідь 22.07.2019 року, у якій було вказано, що недоотримана пенсія ОСОБА_3 не включається до складу спадщини відповідно до ст.61 Закону №2262.

У зв`язку із викладеними вище обставинами, позивач лише 07.08.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплату недоотриманої пенсії батька, однак листом від 09.08.2019 року №4312-К-01 відповідач відмовив у виплаті недоотриманої пенсії батька у зв`язку із спливом шестимісячного терміну для звернення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені обставини зумовили пропущення позивачем строку звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області за виплатою недоотриманої пенсії його батька, та на переконання суду, є поважними.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що відсутня сума недоотриманої пенсії, на яку померлий ОСОБА_3 мав право за життя, оскільки з відповіді відповідача від 24.06.2019 року №6736/03-4 слідує, що у ОСОБА_3 залишились наявні суми недоотриманої пенсії за період з 01.05.2015 року по 30.11.2018 року у сумі 150665,55 грн. (а.с.24).

З приводу посилання представника відповідача на те, що довідка №3 від 04.09.2019 року та довідка №1643б від 05.09.2019 року видані на тимчасово окупованій території, суд зазначає наступне.

Дійсно, у матеріалах справи наявні:

- акт від 04.09.2019 року, з якого слідує, що ОСОБА_1 мешкав з ОСОБА_3 з січня 2018 року та на момент смерті ОСОБА_3 вели спільне господарство (а.с.15);

- довідка №1643б від 05.09.2019 року, з якої слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали за адресою: АДРЕСА_2 та вели спільне господарство (а.с.16).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами...".

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, що діяв як суб`єкт владних повноважень, відмовляючи позивачу листом у виплаті недоотриманої пенсії, діяв не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо та не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача на отримання цих сум.

У відповідності до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства". Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 26.06.2016 по справі "Суханов та Ільченко проти України" (CASEOFSUKHANOVANDILCHENKOv. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі "ОСОБА_5 Греції та інші проти Греції" (FormerKingofGreeceandOthersv. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач не може бути позбавлений права на одержання належної йому недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_3 .

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.08.2019 року №4312-К-01, яка обґрунтована виключно пропуском строку звернення, визначеного статтею 61 Закону № 2262, є протиправною та прийнятою в порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємцю ОСОБА_1 в розмірі 150 665,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача щодо встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. відповідно до платіжного доручення №1011407498 (а.с.3)., тому такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень у розмірі 768,40 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Соборна, 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Селидовського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вулиця Героїв Праці, 6) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємцю ОСОБА_1 в розмірі 150 665,55 грн. - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Соборна, 3) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Соборна, 3) виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в розмірі 150 665 (сто п`ятдесят тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 55 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ змін у розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая