Рішення № 89746101, 04.06.2020, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1890/19

Номер провадження 2/555/48/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області

під головуванням судді Собчука А.Ю.

при секретарі Лисенко О.Л.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Щура О.В.

представника відповідача, адвоката Затинного С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Соснівське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу № 159-к від 02 вересня 2019 р., поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернулася в суд із позовом до ДП «Соснівське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу №159-к від 02 вересня 2019 р., поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 2013 року і по дату звільнення вона перебувала з ДП «Соснівське лісове господарство» у трудових правовідносинах, у зв`язку з чим, після закінчення відпустки по догляду за дитиною звернулася до відповідального за роботу по кадрах працівника підприємства про надання їй відпустки по догляду за дитиною, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду. Вона змушена була звертатися безпосередньо до керівника підприємства із вказаною заявою, однак останній відмовився розглядати її заяву.

При повторному зверненні до відділу кадрів, їй було рекомендовано написати заяву про переведення на іншу посаду. Позивач ОСОБА_1 написала заяву на переведення її на посаду прибиральниці, а після виходу на роботу «основного працівника», їй додатково було надано відпустку без збереження заробітної плати з 19.08.209 по 30.08. 2019 року.

Наказом № 159-к від 02.09.2019 року її було звільнено з роботи, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Вважає, що вказаний наказ є наслідком протиправного заперечення, як соціальних прав матері малолітньої дитини, так і трудових прав працівника. Рахує, що роботодавцем безпідставно не було надано їй соціальної відпустки по догляду за дитиною до 4-х років. Крім того, шляхом надання їй відпустки без збереження заробітної плати, роботодавцем було підтверджено те, що трудові відносини між нею і ДП «Соснівське лісове господарство» фактично продовжують тривати. Тому на думку позивача, її було звільнено у період дії трудового договору укладеного вже на невизначений строк. Тобто в супереч вимогам ст. 39-1 КЗпП України.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП «Соснівське лісове господарство», яким її звільнено 02.09.2019 року з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Крім того, просить суд стягнути з ДП «Соснівське лісове господарство» на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та поновити її на роботі прибиральницею ДП «Соснівське лісове господарство».

Позивач та представник позивача, адвокат Щур О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, вважають їх законними і обґрунтованими та доведеними, просили суд їх задоволити в повному обсязі, з обставин викладених в позовній заяві та матеріалах справи.

Представник відповідача, адвокат Затинний С.С. заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що позов є необґрунтованим, безпідставним та не може бути задоволений. В судовому засіданні вказував, що до позовної заяви не додано жодного належного доказу, що підтверджує фактів викладених в позовній заяві. Вважає законним наказ, щодо звільнення з роботи позивача згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Оскільки, остання подаючи заяву про переведення її на тимчасове місце роботи працівника, на час його перебування у щорічній відпустці, погодилася з тим, що з нею укладено строковий трудовий договір, виключно на час перебування основного працівника у відпустці. Вважає, що права позивача даними наказом не були.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що працює на підприємстві головним інженером. Йому відомо, що ОСОБА_1 30.08.2019 року була у приймальні із заявою про надання їй неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною до 4 років, з 31.08.2019 року. Після реєстрації такої заяви, вона її забрала з собою. У зв`язку із тим, що вона заяву до підприємства не повертала, то й було складено відповідний акт.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на підприємстві секретарем керівника та реєструє вхідну і вихідну документацію. 30.08.2019 року після обіду у приймальню прийшла ОСОБА_1 і зареєструвала заяву про надання їй неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною до 4 років з 31.08.2019 року. Проте, після цього свою заяву забрала та була з нею у директора, юриста та у відділі кадрів. Оскільки, робочий день закінчувався, а заяву повернуто не було, складено відповідний акт, яким була зафіксована відповідна подія.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що працює менеджером з персоналу, виконує функції кадровика. Пояснила, що 30.08.2019 року після обіду до неї прийшла ОСОБА_1 із заявою про надання їй неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною до 4 років з 31.08.2019 року. Оскільки, на ній не було резолюції, то вона скерувала її у приймальню. Після цього, їй було відомо від секретаря керівника, що таку заяву було зареєстровано позивачем у вхідній документації і забрано з собою. 02.09.2019 року позивач подала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати строком на один день. Така заява була задоволена директором. Проте, в цей же день директором підприємства, вона була звільнена з роботи. Відповідно ОСОБА_1 вона вручила наказ про звільнення та трудову книжку в присутності ОСОБА_5 . Інших документів їй не давала. Про отримання трудової, позивач розписалася у відповідному журналі. У зв`язку з тим. що ОСОБА_1 відмовилася поставити підпис у наказі про звільнення, було складено відповідний акт.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Березнівського районного суду від 04.10.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Соснівське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу №159-к від 02 вересня 2019 р., поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року провадження у справі відкрите, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 11.11.2019 року.

До суду 29.10.2019 року надійшов відзив від представника відповідача, адвоката Затинного С.С. в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та письмова заява про виклик свідків.

До суду 26.11.2019 року надійшло письмове клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи письмових доказів та клопотання в якому просив суд постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати управління Держпраці у Рівненській області провести перевірку дотримання трудового законодавства ДП «Соснівське лісове господарство» при звільненні ОСОБА_1 з роботи «згідно п.2 ст.36 КЗпП України» після продовження визначеного строку дії трудового договору та невиплату передбаченого ч.3 ст.184 КЗпП України, середнього заробітку після звільнення працівника, який має на утриманні двох малолітніх дітей, а також зобов`язати посадових осіб ДП «Соснівське лісове господарство» допустити уповноважену для проведення перевірки посадову особу управління Держпраці у Рівненській області до проведення перевірки .

Ухвалою суду від 26.11.2019р. у задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Щура О.В. про постановлення окремої ухвали у цивільній справі було відмовлено.

До суду 02.12.2019 року надійшло письмове клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 24.12.2019 року.

До суду 05.03.2020 року надійшла письмова заява від представника відповідача про те, що в Березнівському районному суді Рівненської області перебуває цивільна справа №555/2425/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Соснівське лісове господарство» про зобов`язання вчинити певні дії. Провадження у справі відкрито 28.12.2019р.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін встановив, що відповідно до заяви від 16.05.2014 року ОСОБА_1 було надано частково оплачувану відпустку по догляду з дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 17.05.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (наказ №94-в від 16.05.2014 року).

11.03.2016 року ОСОБА_1 подано заяву про переривання відпустки по догляду за дитиною до трьох років з 15.03.2016 року.

11.03.2016 року ОСОБА_1 подано заяву про переведення робітницею на лісокультурні роботи. Згідно наказу №42-к від 12.03.20165 року ОСОБА_1 переведено робітницею на лісокультурних (лісогосподарських) роботах ІІІ-го розряду Стрийського лісництва ДП «Соснівське лісове господарство», за її згодою, згідно ст. 32 КЗпП України, з відрядною оплатою праці.

На підставі заяви від 27.09.2016 року ОСОБА_1 було надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 28.09.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року (наказ №214-к від 27.09.2016 року).

26.07.2019 року ОСОБА_1 подано заяву про переведення на прибиральницю адміністративного приміщення. Згідно наказу №121-к від 26.07.2019 року ОСОБА_1 переведено з 29.07.2019 року прибиральницею адмінприміщення ДП «Соснівське лісове господарство» з оплатою праці згідно штатного розпису обслуговуючого персоналу – 4415,00 грн. в місяць пропорційно відпрацьованому часу, згідно ст. 32 КЗпП України, за її згодою, на повний робочий день, тимчасово, на період відсутності основного працівника – ОСОБА_6 до фактичної дати її виходу на роботу.

16.08.2019 року на місце своєї основної роботи вийшла працівниця ОСОБА_6 , а на передодні 15.08.2019 року ОСОБА_1 подала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 19.08.2019 року по 30.08.2019 року на 12 календарних дні. Наказом №130-в від 15.08.2019 року таку заяву було задоволено.

30.08.2019 року ОСОБА_1 подала для реєстрації свою заяву про надання їй неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною до 4 років з 31.08.2019 року. До такої заяви було додано медичну довідку.

Після реєстрації вказаних документів у Журналі реєстрації вхідної документації (кореспонденції), ОСОБА_1 забрала вказану заяву з метою поставити на ній резолюцію директора підприємства.

Працівниками ДП «Соснівське лісове господарство», комісійно в складі працівників секретаря керівника ОСОБА_7 Л.В.. професіонала з антикорупційної діяльності ОСОБА_5 та головного інженера ОСОБА_2 склали акт, оскільки ОСОБА_1 забрала із собою зареєстровані документи та їх не повернула, що унеможливило їх подальший розгляд та вирішення по суті підприємством.

02.09.2019 року ОСОБА_1 подала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 02.09.2019 року. Як наслідок, наказом №138-в від 02.09.2019 року її заяву задоволено та надано їй відпустку без збереження заробітної плати з 02.09.2019 року на один день.

Наказом №159-к від 02.09.2019 року ОСОБА_1 , як прибиральницю адмінприміщення ДП «Соснівське лісове господарство», звільнено з роботи 02.09.2019 року, в зв`язку із закінченням строку трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Підставою для прийняття такого наказу став вихід на роботу з щорічної відпустки основного працівника ОСОБА_6 .. Доказами таких обставин є заява ОСОБА_6 від 22.07.2019 року та наказ №107-в від 23.07.2019 року.

02.09.2019 року. ОСОБА_1 була ознайомлена із наказом від 02.09.2019 року про її звільнення з роботи. Підпис про ознайомлення з таким наказом ставити відмовилася.

02.09.2019р. позивач отримала свою трудову книжку /що підтверджується записами і підписами позивачки в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до неї/ і копію вказаного наказу.

Працівниками ДП «Соснівське лісове господарство» комісійно було складено відповідний акт від 02.09.2019 року, для підтвердження наведених обставин.

Норми права, які застосував суд.

Згідно з ч.ч. 1,2,3,4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 2 ст. 23 КЗпП України передбачено можливість укладення трудового договору на будь-який строк, що встановлюється за погодженням сторін.

Згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, наприклад на час надання щорічної відпустки основного працівника, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як було встановлено в судовому засіданні, 30.08.2019 року ОСОБА_1 подала для реєстрації до ДП «Соснівське лісове господарство» свою заяву про надання їй неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною до 4 років з 31.08.2019 року. До такої заяви було додано медичну довідку. Однак, після реєстрації вказаних документів у Журналі реєстрації вхідної документації (кореспонденції), ОСОБА_1 забрала вказану заяву, та її підприємству, так і не повернула.

Вказані обставини спонукали працівників ДП «Соснівське лісове господарство», комісійно в складі працівників секретаря керівника Юрчук Л.В,. професіонала з антикорупційної діяльності ОСОБА_8 О ОСОБА_9 . та головного інженера Грицюка В.Ю. скласти відповідний акт. Оскільки, вказана працівниця забрала з собою зареєстровані документи та їх не повернула, що унеможливило їх подальший розгляд та вирішення по суті підприємством. Вказана заява повернута відповідачу не була. Об`єктивних причин, які б перешкоджали позивачу повернути таку заяву в суді встановлено не було.

02.09.2019 року ОСОБА_1 подала заяву в ДП «Соснівське лісове господарство» про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 02.09.2019 року. Як наслідок, наказом №138-в від 02.09.2019 року її заяву задоволено та надано їй відпустку без збереження заробітної плати з 02.09.2019 року на один день.

Наказом № 159-к від 02.09.2019 року ОСОБА_1 , як прибиральницю адмінприміщення ДП «Соснівське лісове господарство», звільнено з роботи 02.09.2019 року, в зв`язку із закінченням строку трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Підставою для прийняття такого наказу став вихід на роботу з щорічної відпустки основного працівника ОСОБА_6 .. Доказами таких обставин є заява ОСОБА_6 від 22.07.2019 року та наказ №107-в від 23.07.2019 року.

02.09.2019 року ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом від 02.09.2019 року про її звільнення з роботи. Однак, підпис про ознайомлення з таким наказом остання ставити відмовилася, та в цей же день отримала свою трудову книжку /що підтверджується записами і підписами позивача в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до неї/ і копію вказаного наказу.

З метою підтвердження наведених обставин, працівниками ДП «Соснівське лісове господарство» комісійно було складено відповідний акт від 02.09.2019 року.

Вказані твердження, підтверджуються допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які надали по справі обґрунтовані та належні пояснення, які не суперечать обставинам справи.

Суд вважає законним наказ ДП «Соснівське лісове господарство», щодо звільнення з роботи позивача ОСОБА_1 , згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, оскільки, остання подаючи заяву про переведення її на тимчасове місце роботи працівника, на час його перебування у щорічній відпустці, погодилася з тим, що з нею укладено строковий трудовий договір, виключно на час перебування основного працівника у відпустці.

Чинним законодавством передбачено, що власник, який бажає розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Особливістю припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням строку трудового договору є те, що працівник не повинен подавати відповідної заяви про звільнення, а роботодавець не зобов`язаний попереджати працівника про звільнення. Адже сторони домовилися про припинення договору заздалегідь, ще при його укладенні.

Суд рахує, що надання позивачу на підставі її заяви відпустки без збереження заробітної плати не є підтвердженням того, що трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Оскільки, після виходу у відпуску без збереження заробітної плати, позивач більше не приступила до своєї роботи, а ДП «Соснівське лісове господарство» більше не допустило її до фактичного виконання роботи.

Для продовження трудового договору має бути спільна згода обох сторін, в той час як роботодавець такого волевиявлення не мав.

Під продовження трудових правовідносин розуміється виключно вихід працівника на роботу наступного дня після закінчення строкового трудового договору, а допуск його до роботи є юридичним фактом, у силу якого строковий трудовий договір набуває характеру безстрокового, укладеного на невизначений термін.

Однак такі наслідки в даному випадку не настали, оскільки ДП «Соснівське лісове господарство», як одна із сторін припинила трудові правовідносини.

Крім того із штатного розпису ДП «Соснівське лісове господарство» вбачається, що на підприємстві передбачено дві посади прибиральниці, а саме: одна з повним робочим днем, а друга з неповним робочим днем (на півставки).

Згідно довідок від 22.10.2019 року за № 515 та № 516 вбачається, що такі посади зайняті ОСОБА_6 та ОСОБА_10 відповідно.

Таким чином, ОСОБА_1 звільнена законно з місця своєї роботи, у спосіб та в порядку передбаченому законом. При цьому, вона не може бути поновлена на роботі, оскільки була прийнята на роботу тимчасово, на час відсутності основного працівника, який перебував у щорічній відпустці, а такий працівник вийшов з відпустки і місце роботи є зайнятим, а не вакантним.

Законність дій роботодавця підтверджує ст. 3 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, надання відпустки ОСОБА_1 у спосіб та строк передбачений ст. 26 Закону України «Про відпустки», з подальшим її звільненням з підстав передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України, відповідає вимогам трудового законодавства.

Факт законного звільнення ОСОБА_1 з роботи з підстав передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України відповідає судовій практиці, що була висловлена Верховним Судом в постанові від 26 грудня 2018 року у справі №640/498/17-ц (провадження №61-5428св18).

Суд критично ставиться до пояснень позивача з приводу того, що заява про надання їй неоплачуваної відпустки по догляду за дитиною до 4 років з 31.08.2019 року весь час знаходилася на підприємстві і їй була повернута в день звільнення професіоналом з антикорупційної діяльності ОСОБА_5 оскільки, такі доводи спростовуються тим, що в судовому засіданні, яке відбулося 24.12.2019р., при вступному слові, позивач суду зазначила, що така заява весь час перебувала саме у неї (звукозапис судового засідання від 24.12.2019р. (диск 1 файл 20191224-101048 час 12:16). Чому вона її не повернула до секретаря, вона пояснити не змогла.

Додатково факт перебування вказаної заяви саме у позивача, підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні 07.05.2020р. зазначила, що вона працює на посаді менеджера з персоналу і в її обов`язки входить кадрова робота на підприємстві. Саме вона вручала наказ про звільнення та трудову книжку ОСОБА_1 . При цьому, серед таких документів спірної заяви не було.

Також не заслуговує на увагу твердження позивача про наявність на утриманні дитини до досягнення нею трирічного віку, як на підставу задоволення позову, оскільки нею обрано неправильний спосіб захисту прав та законних інтересів, який передбачено вимогами чинного законодавства України.

Позивач працювала за строковим трудовим договором і перешкод для її звільнення з роботи не було.

Крім того, в Березнівському районному суді Рівненської області перебуває цивільна справа № 555/2425/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Соснівське лісове господарство» про зобов`язання вчинити певні дії. Провадження у справі відкрито 28.12.2019р. Позивач просить суд зобов`язати ДП «Соснівське лісове господарство» працевлаштувати позивача, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв"язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в позові слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги вважаються безпідставними, такими що не підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,141, 258,259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Соснівське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу № 159-к від 02 вересня 2019 р., поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину процесуальні строки розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Березнівським РС УДМС України в Рівненській області 06 грудня 2013 року, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 , зареєстрована з адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ДП «Соснівське лісове господарство», КОД ЄДРПОУ 00992786, 34652, Рівненська область, Березнівський район, смт. Соснове, вул. Шевченка, буд. 125

Повний текст рішення виготовлений 11.06.2020 р., о 15:00 год.

Суддя А.Ю. Собчук