Рішення № 89746012, 10.06.2020, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/958/18

Провадження №2/547/45/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка

за участі секретаря судового засідання І.І.Совєтової,

представника позивача В ОСОБА_1 В.Трембача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання права на власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2018 позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом площею 2,32 га, розташовану на території Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, обґрунтовуючи позовні вимоги неможливістю для позивача, як для спадкоємця за заповітом своєї матері ОСОБА_4 отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку. Позивач вказує, що заповіт спадкодавця вказує на земельну частку (пай), але оскільки на час складення заповіту спадкодавцеві вже належала земельна ділянка, позивач тлумачить заповіт так, що йому заповідано конкретну земельну ділянку.

12.09.2018 визначення головуючого судді не відбулося, оскільки із 25.07.2018 у штаті суду були відсутні судді, які мали право на здійснення правосуддя (судді з повноваженнями).

Визначення головуючого судді здійснено 26.06.2019.

13.08.2019 позовну заяву прийнято до провадження суду, призначено підготовче судове засідання на 30.09.2019.

30.09.2019 закрито підготовче судове засідання, судовий розгляд справи призначено на 31.10.2019.

31.10.2019 з ініціативи суду витребувано у приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Н.В.Трембач копію спадкової справи на майно Г ОСОБА_5 ; оголошено перерву до 25.11.2019.

25.11.2019 суд повторно оголосив перерву через не надходження від приватного нотаріуса Н.В.Трембач витребуваної судом копії спадкової справи; повторно витребувано копію спадкової справи; судове засідання відкладено до 18.12.2019

13.12.2019 завершився строк тимчасового відрядження до Семенівського районного суду Полтавської області попереднього головуючого судді С.Ю.Атаманової.

Повторний авторозподіл справи здійснено 13.01.2020. Ухвалою суду від 15.01.2020 прийнято цивільну справу до провадження та призначено підготовче судове засідання суддею В ОСОБА_6 .Харченком на 27.02.2020.

Підготовче судове засідання 27.02.202 відкладено на 21.04.2020 у зв`язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення співвідповідача ОСОБА_7 .Смашного про судове засідання.

21.04.2020 закрито підготовче судове засідання, призначено судовий розгляд справи 10.06.2020.

Позивач у судові засідання не з`являвся, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, просив задовольнити позов.

Представник позивача В ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав повністю із наведених у позовній заяві підстав. Наголосив, що спадкодавець ОСОБА_9 у заповіті на користь позивача вказала на належний їй "земельний пай", але вона мала у власності земельну ділянку та саме її мала на увазі у заповіті. Секретар селищної ради під час посвідчення заповіту не пересвідчилася у наявності у ОСОБА_4 відповідного паю, тому заповіт є помилковим. Заповідач і секретар невірно назвали річ, яка є об`єктом спадкування. Позивач ОСОБА_10 Смашний не підтримує відносини з братом – співвідповідачем ОСОБА_7 .Смашним, але представник знає, що останній не заперечує проти позову. Позивач не ініціював окремий позов щодо тлумачення змісту заповіту.

Відповідач Семенівська селищна рада свого представника у судові засідання не направляла, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності свого представника, вирішення справи на підстав наявних доказів (а.с. 43, 128).

Відповідач ОСОБА_7 .Смашний у судові засідання не з`являвся; про судові засідання повідомлявся судом за зареєстрованим місцем проживання; зокрема про судове засідання 10.06.2020 – особисто 28.04.2020 за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 130, 136, 138).

Відповідач ОСОБА_11 своєї позиції щодо позовних вимог суд не повідомляв, відзив не складав, про причини неявки у судові засідання суд не повідомляв.

Ураховуючи зазначені обставини та керуючись ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив здійснити розгляд справи, за відсутності відповідачів (їх представників) та позивача.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 175 ЦПК України). Частина 3 ст. 175 ЦПК України зазначає, що позовна заява повинна містити, з-поміж іншого, 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Вислухавши представника позивача, вивчивши наявні у справі докази, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_12 та співвідповідача ОСОБА_13 Смашного – ОСОБА_14 , яка проживала у с. Степанівка Семенівського району Полтавської області (а.с. 9, 13).

Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається зокрема із земельної ділянки розміром 2,32 га, розташованої на території Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 112556 від 26.07.2005 (а.с. 14, 15, 94).

ОСОБА_14 склала заповіт, який 22.10.2010 посвідчений секретарем виконавчого комітету Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, у якому житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Степанівка Семенівського району Полтавської області, в рівних частинах заповіла своїм синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а "земельний пай", що знаходиться на території Степанівської сільської ради та грошові заощадження, що знаходяться в Семенівському відділенні Ощадбанку – ОСОБА_2 (а.с. 10, 92).

Позивач ОСОБА_15 і співвідповідач ОСОБА_13 Смашний прийняли усю спадщину ОСОБА_4 як за законом, так і за заповітом, на що вказують подані ними 05.02.2018 до нотаріуса Н.В.Трембач письмові заяви (а.с. 87, 88).

Спадкова справа № 25/2018 від 05.02.2018 на майно померлої ОСОБА_16 Смашної заведена приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Н.В.Трембач (а.с. 86-97).

У серпні 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Н.В. ОСОБА_17 з питання оформлення земельної ділянки (не паю) спадкодавця ОСОБА_4 , але йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,32 га, розташовану на території Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, оскільки заповіт складено не на цю земельну ділянку. Права на земельну частку (пай), яке заповідав спадкодавець, не існує; земельна ділянка заповітом не охоплена; має місце спадкування за законом спадкоємцями першої черги, якими є сини померлої ОСОБА_4 .Смашний і М.І.Смашний (а.с. 4, 96).

Згідно довідки Відділу у Семенівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 28.08.2018 № 519/115-18 за ОСОБА_14 рахується земельна ділянка площею 3,2 в умовних кадастрових гектарах відповідно до записів у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Колос» по Степанівській сільській раді Семенівського району Полтавської області, сертифікат серія ПЛ № 0168523 № 191 від 21.12.1996. Також повідомлено, що ОСОБА_9 отримала державний акт серія ПЛ № 112556 за № 010556200088 від 26.07.2005 на земельну ділянку площею 2,32 га розташовану на території Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Нормативно-грошова оцінка станом на 01.01.2018 по КСП «Колос» становить за 3,2 га 91851,17 грн (а.с. 14).

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Спадщина, на яку претендує позивач, складається із земельної ділянки площею 2,32 га, що знаходиться на території Степанівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – державний акт на право приватної власності на землю серія ПЛ № 112556 від 26.07.2005, виданий на ім`я ОСОБА_4 , кадастровий номер 5324587200:00:002:0562 (а.с. 15).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України – далі ЦК).

Отже, часом відкриття спадщини ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_1 – день її смерті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 – 1265 цього Кодексу. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст. 1258 ЦК). Позивач, як дочка померлого спадкодавця, віднесена законом до першої черги спадкоємців за законом (ст. 1261 ЦК).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК). Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, прийняття спадщини (п. "г" ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Отже спадкування здійснюється за законом у тій частині, у якій воно не визначене заповітом.

Позивач вважає, що є спадкоємцем за заповітом щодо вказаної земельної ділянки, оскільки заповіт помилково назвав земельну ділянку "земельним паєм". Саме так позивач тлумачить заповіт на свою користь.

Щодо цього суд зазначає, що:

- предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, тобто то, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту;

- підстава позову – це ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги. Фактичні обставини, викладені позивачем в позовній заяві, згодом в процесі розгляду справи набуває форму доказів, які можуть оскаржуватися відповідачем. Підставою позову виступають також і правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог;

- зміст позову – це безпосередньо звернене до суду вимога винести рішення про зміну або припинення правовідносин, визнання за позивачем якогось суб`єктивного права, вимоги про зобов`язання відповідача вчинити будь-які дії або утриматися від таких.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018, справа № 916/1764/17, зазначив, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2019, справа № 640/7778/18, зазначив, що у розумінні цивільного процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Предметом позовних вимог у цій справі є визнання за позивачем права власності на земельну ділянку (п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України), а підставою – спадкування за заповітом (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 1223 ЦК України – правочин/заповіт), який позивач і його представник тлумачить на користь позивача.

Суд зазначає, що воля спадкодавця була спрямована на заповідання позивачеві "земельного паю", а не земельної ділянки.

Законодавство не покладає на особу, яка посвідчує заповіт, обов`язку перевірити склад майна на яке вказує особа, яка має намір скласти свій заповіт.

Право на земельну частку (пай) та земельна ділянка є різними і не тотожними об`єктами цивільних прав.

На це позивачеві також вказав нотаріус у відмові у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яким також вказав на відсутність спадкування за заповітом, а спільне спадкування двома синами спадкодавця майна, яке не охоплене заповітом, за азконом як спадкоємцями першої черги (а.с. 4, 96).

Тлумачення заповіту позивачем та/або його представником не може змінити його змісту (суті) та волі спадкодавця (особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті).

Як слушно вказує позивач і його представник, існує правило щодо тлумачення заповіту.

Так, відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Доказів тлумачення співвідповідачами заповіту у такий спосіб, як його тлумачить позивач, судові не надано; їх не існує, у т.ч. з огляду на витребувану судом копію спадкової справи.

Згідно ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Натомість окремої позовної вимоги до очевидного спадкоємця-належного співвідповідача ОСОБА_18 про тлумачення заповіту спадкодавця ОСОБА_4 так, як це вбачає (тлумачить) позивач і його представник, у цій справі не висунуто. Так само не існує судового рішення про відповідне тлумачення заповіту на користь позивача.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок, що в даному випадку майно, а саме земельна частка (пай), на яке спадкодавець склав заповіт, не існувало на час відкриття спадщини; зазначена у позові земельна ділянка, що належала спадкодавцеві, не охоплена заповітом, а тому має місце її спадкування за законом, а не за заповітом, який тлумачить позивач на свою користь не дотримавши вимог ст.ст. 1256 та 213 ЦК України.

Спадкування спірної земельної ділянки здійснюється за законом двома дітьми спадкодавця ОСОБА_4 позивачем ОСОБА_15 і співвідповідачем ОСОБА_11 .

Вказана позивачем підстава позову – спадкування земельної ділянки за заповітом лише позивачем – не існує у цій справі. Не існує судового рішення про відповідне тлумачення заповіту на користь позивача.

У задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Якщо позивач вважає відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом безпідставною, то належним способом захисту його прав є оскарження відповідних дій (рішення) нотаріуса.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 57, 60, 158, 209, 212, 214, 215, 223, 291, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказані строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Семенівська селищна рада (Полтавська обл., Семенівський р-н, смт. Семенівка, вул. Незалежності, 44а, ідентифікаційний код 41074681).

Відповідач – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РОНКПП НОМЕР_2 ).

Суддя В ОСОБА_1 Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 11.06.2020.