Рішення № 89745128, 28.05.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9045/15-ц 2/335/14/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Рибалко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Косатої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду із позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 158852,41 грн., з яких: тіло кредиту - 90385,69 грн.; відсотки - 1,30 грн.; комісія за ведення кредиту - 7845,43 грн.; пеня - 59195,51 грн.; 3% річних від простроченої заборгованості по тілу - 1033,64 грн.; 3% річних від простроченої заборгованості по відсотках - 390,84 грн.

Вимоги мотивує тим, що 18 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 300478039118001, згідно з умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 102510,00 грн. з розрахунку 0,001 % річних за користування кредитом на строк з 18.10.2012 року по 18.10.2017 року.

В частині надання кредитних коштів ПАТ «Астра Банк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі.

02 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Проте, позичальник ОСОБА_1 , взяті на себе зобов`язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 11.08.2015 року складає 158852,41 грн., з яких: тіло кредиту - 90385,69 грн.; відсотки - 1,30 грн.; комісія за ведення кредиту - 7845,43 грн.; пеня - 59195,51 грн.; 3% річних від простроченої заборгованості по тілу - 1033,64 грн.; 3% річних від простроченої заборгованості по відсотках - 390,84 грн.

Згідно заперечень ОСОБА_1 на позовну заяву, останній заперечує у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача не обґрунтовані детальним розрахунком, не зрозуміло з якого часу починається нарахування заборгованості. Також зазначає, що несплачені до моменту звернення до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному з платежів. До вимог про стягнення неустойки, а саме пені, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України застосовується позовна давність в один рік.

Посилається у запереченнях і на те, що перебував на військовій службі з 01.08.2014 року по 29.09.2015 року та у цей період відповідно до вимог Закону України «Про спеціальній і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» не нараховуються відсотки по кредиту, штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань перед банком.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву суду щодо позову не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим, за згодою представника позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 300478039118001, згідно з умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 102510,00 грн. з розрахунку 0,001 % річних за користування кредитом на строк з 18.10.2012 року по 18.10.2017 року, що підтверджується копією кредитного договору з додатками. (а.с. 6-16).

АТ «Астра Банк» свої зобов`язання виконало та надало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 102510,00 грн., що не оспорюється відповідачем.

02 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами, що підтверджується копією договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 року (а.с. 28-31).

Пунктом 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ПАТ «Дельта Банк» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржниками, так до ПАТ «Дельта Банк» перейшли всі права щодо грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №300478039118001 від 18.10.2012 року, що підтверджується додатком до акту приймання-передачі прав вимоги (а.с.34).

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором свої зобов`язання належним чином не виконує.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до розділу 2 п. 2.4. Кредитного договору нарахування процентів - за користування кредитом згідно з п. 1.4.2. Кредитного договору здійснюються щомісяця,в останній робочий день кожного місяця та в день місяця в якому був підписаний договір, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом, з дня надання кредиту, згідно з п. 2.1 Договору, до моменту погашення кредиту. Період, для нарахування процентів починається з відповідного календарного дня в якому був підписаний Договір у місяці попередньому звітному, і триває по відповідний день звітного місяця, який передує календарному дню, в якому був підписаний Договір включно.

Позичальник сплачує проценти щомісячно, в порядку визначеному пп.2.5.,2.6. Договору.

У разі прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту.

Погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно, до «18» числа кожного місяця протягом строку дії Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання Договору.

Статтями 610 і 611 ЦК України передбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що відповідач умови договору №300478039118001 від 18.10.2012 року належним чином не виконує, а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, вирішуючи питання про суму заборгованості, суд враховує, що у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 158852,41 грн., з яких: тіло кредиту - 90385,69 грн.; відсотки - 1,30 грн.; комісія за ведення кредиту - 7845,43 грн.; пеня - 59195,51 грн.; 3% річних від простроченої заборгованості по тілу - 1033,64 грн.; 3% річних від простроченої заборгованості по відсотках - 390,84 грн.

Разом з тим, суд враховує, що позивачем 10.12.2015 року на адресу суду надано розрахунок суми заборгованості з якого вбачається, що:

- прострочена сума заборгованості за період з 02.12.2013 року по 18.07.2015 року складає 44267,98 грн.;

- комісія складає 7845,43 грн.;

- пеня нарахована за період з 18.03.2015 року по 11.08.2015 року та складає 39509,57 грн.;

- відсотки – 1,30 грн.;

- 3% річних від простроченої заборгованості по тілу – 490, 89 грн.;

- 3% річних від прострочених доходів по кредиту – 158,55 грн.

Отже, вирішуючи питання про суму простроченої заборгованості за кредитним договором, суд враховує, що позивачем належними та допустимими доказами підтвердження заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 44267,98 грн., згідно розрахунку (а.с.67).

Доказів про наявність у відповідача заборгованості по тілу кредиту - 90385,69 грн., позивачем не надано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованість по тілу кредиту у розмірі 44267,98 грн.

З приводу твердження відповідача про порушення позивачем строку позовної давності, суд враховує, що частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договорів передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договорів погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

Аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, суд дійшов висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору зазначено періодичними/щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6- 154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462дс16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики, не встановила підстав для відступлення від наведених висновків, а тому вони підлягають, застосуванню до спірних правовідносин.

А як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, суд враховує, що згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість виникла з 02.12.2013 року, а позивач звернувся до суду 03.09.2015 року, тому позивач не пропустив передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк давності звернення до суду, тому твердження відповідача про порушення строку позовної давності не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 59195,51 грн., суд також враховує, що вказана сума пені є необґрунтованою, оскільки з наданого позивача розрахунку сума пені за період з 18.03.2015 року по 11.08.2015 року та складає 39509,57 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 5.2 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків сплати чергового платежу визначеного в п. 2.5. Договору ,а також прострочення строків повернення кредиту, визначених в п. п. 1.1, 6.4 Договору Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0.5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У запереченнях відповідач посилався на порушення позивачем строку давності за вимогою про стягнення пені.

Разом з тим, вказане твердження відповідача не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з наданого розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 18.03.2015 року по 11.08.2015 року, а позивач звернувся до суду з позовом 03.09.2015 року, в межах строку давності в один рік щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд враховує, що згідно повідомлення військового комісару від 15.08.2014 року – ОСОБА_1 відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 21.07.2014 року «Про часткову мобілізацію» з 01.08.2014 року призваний на військову службу при мобілізації. А згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта В3500 (по стройовій частині) від 29.09.2019 року №201 – стаж військової служби ОСОБА_1 з 01.08.2014 року по 29.09.2015 року.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

В Україні з 17.03.2014 року і по даний час діє особливий період, дану обставину суд визнає загальновідомою та такою, що відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Отже відповідач є військовослужбовцем, а тому на нього поширюється дія п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з яким ОСОБА_1 звільняється від сплати штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом за час проходження військової служби.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що нарахуванням банком пені за період з 18.03.2015 року по 11.08.2015 року на загальну суму 39509,57 грн., а також заявлену вимогу про її стягнення необґрунтованої та не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.

Окрім того, суд бере до уваги, що позивачем у розрахунку заборгованості не зазначено за який період користування кредитними коштами нараховані відсотки у розмірі 1,3 грн., тому враховуючи неможливість нарахування відповідачу процентів за користування кредитом на підставі п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та неможливість суду встановити період нарахування відсотків та правомірності такого нарахування, суд приходить до висновку, що позов у цій частині також необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України вказує на те, що такі нарахування носять компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, втрати від інфляції не є процентами, штрафними санкціями чи пенею за невиконання зобов`язань, а тому від їх сплати на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці не звільняються.

За таких обставин обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої заборгованості по тілу у розмірі 490, 89 грн. та 3% річних від прострочених доходів по кредиту у розмірі 158,55 грн.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 7845,43 грн., то ці вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 визначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) (пункти 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції чинній на момент укладення договору).

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1746цс16), Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 491/1114/15-ц).

Враховуючи імперативне врегулювання законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору правові підстави для задоволення позовної вимоги банку в частині стягнення комісії відсутні.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 44917,42 грн., що складається з тіла кредиту у розмірі 44267,98 грн., 3% річних від простроченої заборгованості по тілу у розмірі 490, 89 грн. та 3% річних від прострочених доходів по кредиту у розмірі 158,55 грн.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України).

Враховуючи, що позивач на час звернення на суду був звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 673,76 грн. (2382,78 грн. розмір судового збору на час звернення до суду з позовом).

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 44917 (сорок чотири тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн. 42 коп., що складається з тіла кредиту у розмірі 44267 (сорок чотири тисячі двісті шістдесят сім) грн. 98 коп.; 3% річних від простроченої заборгованості по тілу у розмірі 490 (чотириста дев`яносто) грн. 89 коп.; 3% річних від прострочених доходів по кредиту у розмірі 158 (сто п`ятдесят вісім) грн. 55 коп..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 76 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», адреса місцязнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 34047020.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.І.Рибалко