Ухвала суду № 89741653, 10.06.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14804/18

Провадження № 1-кп/263/172/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Маріуполь

Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

суддів: Васильченко О.Г.,

Киян Д.В.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

прокурора Пилипенка Д.В.,

захисника Єфімік О.О,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Суми, з вищою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

У судовому засіданні прокурор Осипов Д.О. заявив клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_1 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього. На обґрунтування вимог клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти громадської безпеки, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, на теперішній час переховується від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Прокурор заявив клопотання про надання дозволу на затримання та здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Єфімік О.О - заявила клопотання про оголошення у розшук обвинуваченого ОСОБА_1 та зупинення провадження до розшуку останнього, оскільки без нього неможливо проводити судовий розгляд.

Вирішуючи заявлені клопотання, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Так, право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Крім того, у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією. Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдович проти Італії» суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.

У справі «Колоцца проти Італії» суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984р.) Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК України).

Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Годди проти Італії», в межах якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

У кримінальному провадженні проведене спеціальне досудове розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 липня 2017 року в порядку ч. 1 ст. 297-5 КПК України, у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр») опубліковано повістки про виклик підозрюваного.

Згідно з відомостями які містяться у обвинувальному акті, останньою відомою адресою проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Для виклику обвинуваченого у судове засідання судом розміщувалися судові виклики на офіційному сайті судової влади та здійснювалася публікації у газеті «Урядовий кур`єр».

Таким чином, в даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази про те, що ОСОБА_1 в достатній мірі проінформований про те, що відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження, та на підставі яких можна зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь у розгляді кримінального провадження. Суду також не надано достатніх доказів того, що наразі він перебуває на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції та/або оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Зважаючи на те, що проведення судового засідання у відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження не встановлене, враховуючи вимоги п. п. 2, 10, 13, 14, 15, 16 ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 335 КПК України, необхідно дійти висновку про доцільність оголошення обвинуваченого ОСОБА_1 у розшук, зупинення провадження у справі до його розшуку, та відсутність підстав для здійснення спеціального судового провадження.

Вирішуючи питання щодо надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Питання про забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу врегульоване ст. 187 КПК України.

Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, передбачено у статті 189 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, на даний час можливо переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, для забезпечення дієвості кримінального провадження та участі обвинуваченого у судовому розгляді, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для надання дозволу на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 323, 335, 372 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора Пилипенка Дмитра Валерійовича та захисника Єфімік Олени Олександрівни про надання дозволу на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошення у розшук та зупинення провадження у справі, - задовольнити частково.

У задоволенні клопотання прокурора Пилипенка Дмитра Валерійовича про здійснення спеціального судового провадження, - відмовити.

Оголосити у розшук ОСОБА_1 відносно якого міра запобіжного заходу не обиралася.

Кримінальне провадження зупинити до розшуку ОСОБА_1 .

Надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після затримання обвинуваченого, доставити його до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання, а також негайно вручити копію даної ухвали обвинуваченому.

Ухвала втрачає законну силу з моменту: приводу обвинуваченого до суду; добровільного з`явлення обвинуваченого до суду, про що суд повідомляє прокурора; відкликання ухвали прокурором.

Ухвалу суду направити для виконання до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях та для контролю прокурору Донецької області.

Вручити копію цієї ухвали захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 10 червня 2020 року о 16:30 год.

Головуючий суддя О.М. Музика

Судді: О.Г. Васильченко

Д.В. Киян