Рішення № 89741418, 11.06.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/591/20

Провадження №2/226/336/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2020 Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мирнограді у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що 28.01.2015 між ним та відповідачем укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості, за умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 5664,39 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://рrivatbank.ua/rules, складає між ним та банком Кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Але у порушення наведених норм закону та умов укладеної Генеральної угоди, відповідач зобов`язання, взяті на себе, належним чином не виконав. Станом на 03.02.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 25054,83 грн, у тому числі заборгованість за кредитом – 5664,39 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом – 5191,40 грн, заборгованість за пенею – 13367,63 грн, штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди – 831,41 грн. Дану суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, позивач про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника в разі неявки відповідача.

Відповідач до судового засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій позовні вимоги не визнав, із сумою позову не погодився, просив суд застосувати строк позовної давності у справі.

Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

29.02.2020 суддею спрямовано запит щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, запитувані відомості отримані судом 25.03.2020.

Ухвалою судді від 25.03.2020 позовна заява залишена без руху для виправлення недоліків – надання завірених належним чином додатків до позовної заяви, 14.04.2020 судом отримана заява позивача про виправлення недоліків із додатками.

15.04.2020 ухвалою судді відкрите спрощене позовне провадження у даній справі, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 18.05.2020, відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

За заявою відповідача розгляд справи відкладений на 09.06.2020.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 16.02.2011 між банком та ОСОБА_1 був укладений Договір про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується анкетою-заявою від 16.02.2011, підписаною як представником позивача, так і відповідачем (а.с.6).

28.01.2015 між сторонами була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно з якою банк зменшив відповідачеві розмір заборгованості до 6110,68 грн зі строком погашення 31.01.2017 (а.с.7).

Відповідачем не виконувались умови кредитного договору та подальшої Генеральної угоди, у зв`язку із чим станом на 03.02.2020 його заборгованість банку склала 25054,83 грн, у тому числі заборгованість за кредитом – 5664,39 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом – 5191,40 грн, заборгованість за пенею – 13367,63 грн, штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди – 831,41 грн (а.с.4-5).

V. Оцінка суду.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Невиконання грошового зобов`язання за відсутністю коштів у боржника в силу ст.625 ЦК України не звільняє його від відповідальності.

Неповерненням отриманого кредиту з відсотками в обумовлений строк відповідач порушив в односторонньому порядку зобов`язання, що випливають з умов кредитного договору та Генеральної угоди.

Відповідно до ст.ст.549,612,625,1054 ЦК України відповідач на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням процентів, розмір яких встановлено договором, та суму штрафів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті за правилами ч.2 ст.43 ЦПК України покладається на осіб, які беруть участь у справі та які розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Аналіз досліджених судом доказів, наданих позивачем, які є належними, допустимими та достатніми, свідчить про обґрунтованість та доведеність позовних вимог на предмет існування заборгованості відповідача перед позивачем. Суд враховує, що відповідачем відзиву на позов та доказів на спростування позовних вимог суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом в розмірі 5664,39 грн, а також заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 5191,40 грн є правомірними.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за пенею 13367,63 грн та штрафу 831,41 грн, підстави для її задоволення відсутні з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

Положення ст.549 ЦК України вказують, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Між тим, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями. Так, відповідно до ч.1 ст.2 даного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція до якого входить м. Мирноград Донецької області.

Оскільки відповідач був зареєстрований та мешкав в м. Мирнограді Донецької області як на час укладення кредитного договору та підписання Генеральної угоди, так само й зареєстрований на теперішній час, він не має підстав сплачувати позивачеві кошти, нараховані в якості неустойки за невиконання зобов`язання. Отже, у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штрафу слід відмовити.

В наданій суду заяві відповідач ОСОБА_1 просить застосувати наслідки спливу позовної давності у справі.

Відповідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність (ст.258 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п.2.1 Генеральної угоди банк надав позичальнику кредит в сумі 5664,39 грн на строк 24 місяці з 28.01.2015 по 31.01.2017 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 5664,39 грн в обмін на зобов`язання позичальника по сплаті відсотків в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані в заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позивальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 283,45 грн для погашення заборгованості у відповідності з Умовами і правилами. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 31.01.2017.

Звертаючись до суду з позовом, банк обґрунтовував свої вимоги тим, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між відповідачем та банком Кредитний договір.

Пунктом 1.1.7.31 Умов та Правил банківських послуг, витяг з яких наданий позивачем суду, встановлено збільшений строк позовної давності, однак ця обставина не підтверджує наявність збільшеної позовної давності за Генеральною угодою від 28.01.2015 з огляду на таке.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).

Згідно із ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, серед іншого, позовну давність щодо вимог банку – 50 років (пункт 1.1.7.31).

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості про приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.

У Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості від 28.01.2015 посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності відсутнє. В матеріалах справи відсутній і окремий договір про збільшення строку позовної давності.

Суд зауважує, що Умови та правила, які знаходяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, у Генеральній угоді відсутнє посилання на збільшення строку давності, а тому відсутні підстави вважати, що сторони збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості за угодою.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, з огляду на мінливий характер цих Умов, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови, зокрема про збільшення позовної давності, прямо не передбачені в Генеральній угоді, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 .

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду постанові від 06.02.2019 у справі №202/26885/13-ц та у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати загальний строк позовної давності у три роки.

Обумовлений сторонами строк дії Генеральної угоди припинився 31.01.2017.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 28.01.2015 вбачається, що погашення кредиту, відсотків, здійснення будь-яких інших платежів відповідачем взагалі не здійснювалося, позовна заява датована представником позивача 12.02.2020, отримана судом 28.02.2020, тобто позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, яка виходячи з наданих позивачем доказів має обраховуватися з 31.01.2017 – визначеного у Генеральній угоді строку виконання зобов`язання. Доказів, які б вказували на інший строк для обрахування позовної давності, позивачем суду не надано, і суд не має підстав збирати такі докази самостійно.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до моменту звернення позивача до суду, це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати у справі складаються з судового збору, який в силу ст.141 ЦПК України внаслідок відмови у задоволенні позову покладається на позивача.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код за ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До наведених вище строків застосовуються положення пункту третього розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Повне судове рішення складено 11.06.2020.

Суддя: В.С. Салькова