Рішення № 89740460, 09.06.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/94/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/94/20, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл"

місцезнаходження: вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна"

місцезнаходження: вул. Чернігівська, 54, с. Петрушин, Чернігівський район,

Чернігівська область, 15521

Про стягнення 542158,78 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна" про стягнення 529151,63 грн заборгованості, у тому числі 402202,93 грн основного боргу, 33791,57 грн пені за період з 31.10.2019 по 21.01.2020, 22936,84 грн відсотків річних за період з 31.10.2019 по 21.01.2010 та 70220,29 грн штрафу.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2020 позовну заяву залишено без руху, на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

24.02.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 19.02.2020 про виконання ухвали від 13.02.2020 по справі № 927/94/20, припинення провадження в частині і зміну позовних вимог, до якого додано документи, вказані в ухвалі від 13.02.2020 про залишення позовної заяви без руху.

Також у клопотанні від 19.02.2020 про виконання ухвали від 13.02.2020 по справі № 927/94/20, припинення провадження в частині і зміну позовних вимог позивач зазначив, що після отримання позовної заяви відповідач не заперечує проти боргу і позовних вимог позивача та сплатив частину основного боргу в сумі 40000,00 грн, а саме: 31.01.2020 - 30000,00 грн; 04.02.2020 - 10000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками станом на 31.01.2020, 04.02.2020. Залишок суми основного боргу за договором купівлі-продажу № 19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 складає 362202,93 грн. Отже, в частині позовних вимог про стягнення 40000,00 грн основного боргу провадження у справі № 927/94/20 підлягає припиненню. Також позивачем заявлено клопотання про зміну позовних вимог та здійснено новий розрахунок позовних вимог, згідно з яким пеня за період з 31.10.2019 по 19.02.2020 становить 40840,32 грн; відсотки річних за період з 31.10.2019 по 19.02.2020 становлять 28895,24 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 362202,93 грн основного боргу; 40840,32 грн пені за період з 31.10.2019 по 19.02.2020; 28895,24 грн відсотків річних за період з 31.10.2019 по 19.02.2020; 70220,29 грн штрафу; 8137,27 грн судового збору, а також, у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатами розгляду справи № 927/94/20, вирішити питання про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, двадцяти відсотків річних на залишок основного боргу за договором купівлі-продажу № 19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, починаючи з дня винесення рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/94/20 до моменту повної оплати основного боргу, за наступною формулою: сума боргу х 20 відсотків річних х кількість днів прострочення/кількість днів у відповідному році.

Ухвалою суду від 26.02.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Задоволено клопотання позивача в частині збільшення розміру позовних вимог на 13007,15 грн, а саме: в частині стягнення пені на 7048,75 грн та процентів річних на 5958,40 грн; прийнято збільшення розміру позовних вимог на 13097,15 грн, а саме: в частині стягнення пені на 7048,75 грн та процентів річних на 5958,40 грн. Підготовче засідання призначено на 24.03.2020 о 11:30. Задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалено підготовче засідання, призначене на 24.03.2020 о 11:30, провести в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Ірпінському міському суду Київської області. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Проведення підготовчого судового засідання 24.03.2020 о 11:30 у справі №927/94/20 в режимі відеоконференції не здійснювалось, у зв`язку надходженням від Ірпінського міського суду Київської області інформації згідно листа №01-13/57/20 про те, що судові засідання в режимі відеоконференції між Ірпінським міським судом Київської області та іншими судами у зв`язку із складною епідеміологічною ситуацією проводитись не будуть.

Суд у судовому засіданні 24.03.2020 постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивача адвоката Мєхоношина Д.В. про вступ у справу як представника, оскільки така процесуальна дія не передбачена чинним законодавством.

Суд у судовому засіданні 24.03.2020 задовольнив клопотання відповідача №23/03/20-1 від 23.03.2020 про перенесення судового засідання у зв`язку з запровадженням в країні карантину.

Ухвалою суду від 24.03.2020 відкладено підготовчого засідання на 14.04.2020 на 12:00, явка в судове засідання представників визнана не обов`язковою.

31.03.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява від 30.03.2020, в якій позивач, просив суд здійснити розгляд справи № 927/94/20 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

14.04.2020, до початку судового засідання, від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання № 14/04/20-1 від 14.04.2020, в якому ТОВ "ЕйСіДжи Україна" просило суд перенести судове засідання по справі № 927/94/20 у зв`язку із продовженням в країні карантину.

Ухвалою суду від 14.04.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача від 30.03.2020 про розгляд справи № 927/94/20 у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, задоволено клопотання відповідача № 14/04/20-1 від 14.04.2020 про перенесення судового засідання, продовжено за ініціативою суду підготовче провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 28.04.2020 о 12:00, явка в судове засідання повноважних представників сторін визнана не обов`язковою.

27.04.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява від 23.04.2020 про розгляд справи № 927/94/20 без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Суд задовольнив заяву позивача від 23.04.2020 про розгляд справи без участі представника позивача.

Також до початку судового засідання від відповідача електронним листом надійшло клопотання № 24/04/20-1 від 24.04.2020 про перенесення судового засідання.

Суд у судовому засіданні 28.04.2020 постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача № 24/04/20-1 від 24.04.2020 про перенесення судового засідання.

Ухвалою суду від 24.03.2020 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2020 о 10:30; явка в судове засідання повноважних представників учасників справи визнана не обов`язковою.

Ухвалою суду від 14.05.2020, на підставі ст. 120, 121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 02.06.2020 о 11:00.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява від 29.05.2020 про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд задовольнив заяву позивача від 29.05.2020 про розгляд справи без участі представника позивача.

Також до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання № 02/06/20-02 від 02.06.2020 про відкладення розгляду справи на іншу, більш пізнішу дату.

Суд у судовому засіданні 02.06.2020 постановив ухвалу про часткове задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та оголосив перерву в судовому засіданні до 09.06.2020 до 12:00.

Ухвалою суду від 02.06.2020, на підставі ст. 120, 121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що в судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 09.06.2020 до 12:00.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, але своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні 09.06.2020 не скористалися, повноважних представників у судове засідання не направили.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

До початку судового засідання 09.06.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 05.06.2020 № 05/06/20-02 про надання відповідачу строку для подання відзиву у справі № 927/94/20.

Розглянувши подане відповідачем клопотання від 05.06.2020 № 05/06/20-02 про надання відповідачу строку для подання відзиву у справі № 927/94/20, суд в судовому засіданні постановив протокольно ухвалу про залишення його без розгляду з наступних підстав:

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву не є абсолютним, подаючи відзив на позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо його подання.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч.4 ст.161 ГПК України, подання заяв по суті, у тому числі відзиву на позовну заяву (відзиву), є правом учасників справи.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з ч.1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі.

Як встановлено судом, ухвалою суду від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі відповідачу було встановлено строк для надання відзиву на позов протягом 15 днів з дати отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала суду від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 03.03.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 26.02.2020 №1400047171646, відповідно строк подачі відзиву на позовну заяву сплив 18.03.2020.

Відповідач, у відповідності до ст.165 ГПК України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав.

У відповідності до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку , чи з ініціативи суду.

Оскільки строк подачі відзиву на позовну заяву сплив 18.03.2020, а відповідач із клопотанням про продовження строку надання відзиву на позовну заяву звернувся лише 09.06.2020, тобто після закінчення встановленого судом строку для подачі відзиву на позовну заяву.

Посилання відповідача на п.4 Розділу X Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким процесуальний строк подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину, судом до уваги не приймається, оскільки, як встановлено судом, ухвала суду від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу було встановлено строк для надання відзиву на позов протягом 15 днів з дати отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі, була отримана відповідачем 03.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 26.02.2020 №1400047171646, відповідно строк подачі відзиву на позовну заяву сплив 18.03.2020, тобто до 02.04.2020, дати набрання чинності Законом України щодо внесення змін до розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Також слід зазначити, що відповідач своєчасно повідомлявся про час та дати судових засідань 24.03.2020, 14.04.2020, 28.04.2020, 14.05.2020, 02.06.2020, 09.06.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1400047171646 від 26.02.2020; №1400047610348 від 25.03.2020; № 1400047928054 від 15.04.2020; № 1400047930067 від 29.04.2020; № 1400048104772 від 15.05.2020; розпискою представника відповідача від 02.06.2020, а також подавав клопотання про відкладення розгляду справи № 23/03/20-1 від 23.03.2020; № 14/04/20-1 від 14.04.2020; № 24/04/20-1 від 24.04.2020; № 02/06/20-2 від 02.06.2020, але жодного разу клопотань про продовження строку надання відзиву на позовну заяву від нього не надходило.

Відповідно до ст. 207 ГПК України, учасники справи мають право до початку розгляду справи по суті подати заяви клопотання, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

У судовому засіданні 02.06.2020, в якому був присутній представник відповідача, суд розпочав розгляд справи по суті.

Але відповідач, своїм правом, щодо подання заяв та клопотань, в порядку ст. 207 ГПК України, також не скористався.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи ст. 3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України.

Відповідно до Указу Президента України від 13.03.2020 № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 20.05.2020 №392) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.06.2020 на усій території України.

Змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343, п.п. 8 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 11.05.2020 дозволено діяльність адвокатів з урахуванням тимчасових рекомендацій, які спрямовані на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення COVID-19.

Змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, пункти 2-13 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 і від 14.05.2020 № 377, виключено.

Таким чином, 20.05.2020 дозволена робота всіх суб`єктів господарювання.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" Кабінет Міністрів України на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запровадив послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, зокрема, з 22.05.2020 дозволив регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; з 01.06.2020 - перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Зазначені послаблення були запровадженні і на території Чернігівської області, на якій знаходиться відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна" (місцезнаходження: вул. Чернігівська, 54, с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область, 15521), відповідно до рішення обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій «Про послаблення протиепідемічних заходів щодо запобігання розповсюдженню коронавірусної інфекції на території області» від 28.05.2020 протокол № 20.

Однак, відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 09.06.2020 не скористався, повноважного представника у судове засідання не направив.

Оскільки відповідач, у відповідності до ст.165 ГПК України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, а тому рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог на 13097,15 грн, а саме: в частині стягнення пені на 7048,75 грн та процентів річних на 5958,40 грн, є стягнення з відповідача 402202,93 грн основного боргу; 40840,32 грн пені за період з 31.10.2019 по 19.02.2020; 70220,29 грн штрафу; 28895,24 грн відсотків річних за період з 31.10.2019 по 19.02.2020 за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 в частині оплати поставленого позивачем товару.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору щодо поставки товару та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Позивач посилається на те, що 06.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ей Сі Джі Україна» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС.

Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються в специфікації - додатку до даного договору, яка становить його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Усі додатки і додаткові угоди до даного договору становлять його невід`ємну частину і складають єдиний правочин (п.1.2. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019).

Згідно з п.2.1., 2.2. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, ціна на товар є договірною. Ціни та загальна вартість товару визначаються в гривні, а також додатково виражені в еквіваленті долара США/Євро до національної валюти України гривні, та зазначаються у додатку (ах) до договору. В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування, транспортування відповідно до умов поставки, а також вартість консультування покупця щодо якісних характеристик товару та правил його використання.

Ціна товару вказується в специфікаціях до даного договору в гривні та додатково визначається в еквіваленті долара США/Євро до гривні. Дана ціна товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах, які зазначені у п.2.2.1.-2.2.3. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019.

Відповідно до п.8.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, який по своїй правовій природі є договором поставки.

Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до п.3.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами - партіями. Партією товару сторони визнають кількість та асортимент товару, зазначеного в окремій видатковій накладній. До моменту фактичного отримання товару (партії товару) покупець зобов`язаний надати продавцю довіреність на отримання відповідного товару (партії товару) згідно з формою, затвердженою сторонами в додатку до даного договору.

Поставка товару здійснюється в терміни, зазначені в договорі, за умови відсутності заборгованості покупця (п.3.3. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019).

Сторонами підписано додаток до договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 - специфікацію №4 НК від 13.03.2019, якою сторони визначили, що поставці підлягає Адевей насіння кукурудзи (50 тис.нас.) у кількості 163 міш. Та ЛГ 30273 насіння кукурудзи (50 тис.нас.) у кількості 198 міш. на загальну суму 779702,86 грн.

Згідно з п.3.4. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, у випадку виконання покупцем попередньої (повної або часткової) оплати згідно умов договору та при умові наявності товару на складі продавця, продавець вправі на власний розсуд здійснити поставку товару покупцю в будь-який час (протягом робочого дня) з дня наступного за днем отримання оплати від покупця в межах кінцевого строку поставки товару, встановленого сторонами в додатку (специфікації), а покупець не вправі відмовитись від приймання оплаченого та поставленого товару. Продавець попереджає покупця за 2 (два) робочих дні до запланованої продавцем дати поставки товару по факсу або по електронній пошті.

Поставка товару здійснюється на умовах та за адресою(-ами), узгодженими сторонами додатково у відповідності з положенням ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. з урахуванням умов даного договору (п.3.7. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019).

Сторонами підписано додаткову угоду «Про умови поставки» до договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, згідно з якою адреса доставки товару покупцю (на умовах СРТ): 15521, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Петрушин, вул. Чернігівська.

Відповідно до п.3.8., 3.9. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця/перевізника у відповідності до видаткової накладної. Датою поставки (відвантаження) товару покупцю визнається дата складення продавцем видаткової накладної, зазначена в її тексті. Право власності на товар переходить до покупця в дату його поставки покупцю відповідно до п.3.8. договору.

Відповідно до п.2.4. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі умов даного договору або на підставі рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дня його виписки (включно). Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця. В платіжному документі покупець зобов`язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору та додатку, за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставляння продавцем). Відсутність виписаного продавцем рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар. В іншому випадку продавець зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості покупця по всім іншим зобов`язанням. Якщо у покупця існує прострочена дебіторська заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, зараховується в першу чергу на погашення існуючої дебіторської заборгованості.

У відповідності до умов специфікації, яка є додатком № 4 НК від 13.03.2019 до договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, сторони встановили графік оплати товару, а саме: покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку (ах) до договору або замовленні покупця, не пізніше 29.04.2019. Решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується покупцем згідно наступного графіку: 1) до 15 жовтня 2019 року - 30 % вартості партії товару отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 50 % вартості партії товару); 2) до 30 жовтня 2019 - 50 % вартості партії товару отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 100 % вартості партії товару). Повний розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 30 жовтня 2019 р.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує із матеріалів справи, у період з 16.04.2019 по 23.04.2019 відповідач здійснив позивачу попередню оплату на загальну суму 77500,00 грн, а саме: 16.04.2019 - 20000,00 грн із призначенням платежу «часткова оплата за насіння кукурудзи згідно рахунку по договору №19 НХ 012 ПНШС № АІ000013180 від 15.04.2019, у т.ч. ПДВ 20% 3333,33 грн»; 22.04.2019 - 30000,00 грн із призначенням платежу «часткова оплата за насіння кукурудзи згідно рахунку по договору №19 НХ 012 ПНШС № АІ000013180 від 15.04.2019, у т.ч. ПДВ 20% 5000 грн»; 23.04.2019 - 27500,00 грн із призначенням платежу «часткова оплата за насіння кукурудзи згідно рахунку по договору №19 НХ 012 ПНШС № АІ000013180 від 15.04.2019, у т.ч. ПДВ 20% 4583,33 грн», що підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ «Агроском Інтернешнл» за 16.04.2019, 22.04.2019 та 23.04.2019, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.12-14).

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Пунктом 3.10. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, сторони погодили, що у випадку порушення покупцем встановленого сторонами графіку оплати товару, продавець вправі самостійно в односторонньому порядку, без попередження покупця, змінити асортимент, кількість та строки поставки обумовленого цим договором товару.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 позивачем, враховуючи попередню оплату відповідачем 20% вартості партії товару лише на суму 77500,00 грн, було поставлено відповідачу товар - ЛГ 30273 насіння кукурудзи (50 тис.нас.) у кількості 198 міш. та Адевей насіння кукурудзи (50 тис.нас.) у кількості 163 міш. на загальну суму 779702,93 грн, що підтверджується видатковою накладною № АІ000012544 від 25.04.2019 (а.с.10), підписаною уповноваженими особами сторін і скріпленою печатками та копія якої додана до матеріалів справи.

Відповідачем прийнято товар на підставі довіреності № 26 від 25.04.2019 (а.с.11) без зауважень. Претензій щодо невідповідної якості, кількості та вартості отриманого товару відповідачем надано не було.

Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та якісних показників товару, відповідачем суду також не надано.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.02.2020 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідності до ч.1,4 ст.165 ГПК України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Але відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 4 ст.74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст. 2 ГПК України).

Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.

Однією із правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae).

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту поставки позивачем відповідачу товару, а також керуючись принципами цивільного права - справедливість, добросовісність, розумність та однією із аксіом цивільного судочинства "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" ( Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae), суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу, на виконання умов договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, товару - ЛГ 30273 насіння кукурудзи (50 тис.нас.) у кількості 198 міш. та Адевей насіння кукурудзи (50 тис.нас.) у кількості 163 міш. на загальну суму 779702,93 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1,2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, згідно з графіком оплати товару, зазначеним у специфікації, яка є додатком № 4 НК від 13.03.2019 до договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку (ах) до договору або замовленні покупця, не пізніше 29.04.2019. Решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується покупцем згідно наступного графіку: 1) до 15 жовтня 2019 року - 30 % вартості партії товару отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 50 % вартості партії товару); 2) до 30 жовтня 2019 - 50 % вартості партії товару отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 100 % вартості партії товару). Повний розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 30 жовтня 2019 р.

Таким чином, за поставлений позивачем товар згідно з умовами договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 та специфікації, яка є додатком № 4 НК від 13.03.2019 до договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, враховуючи попередню оплату 77500 грн, відповідач зобов`язаний був повністю розрахуватись до 30.10.2019.

У порушення умов договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, за поставлений позивачем товар відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.

На виконання взятих на себе зобов`язань відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар з порушенням строків оплати, встановлених умовами договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 та специфікації, яка є додатком № 4 НК від 13.03.2019 до договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 , на загальну суму 300000,00 грн, а саме: 21.11.2019 - 100000,00 грн; 28.11.2019 - 100000,00 грн; 06.12.2019 - 100000,00 грн. На підтвердження вищевказаних оплат позивачем надано до матеріалів справи виписки з особового рахунку ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» за 21.11.2019, 28.11.2019 та 06.12.2019 (а.с.15-17).

Крім того, позивач у клопотанні від 19.02.2020 про виконання ухвали від 13.02.2020 по справі № 927/94/20, припинення провадження в частині і зміну позовних вимог зазначив, що після отримання позовної заяви відповідач сплатив частину основного боргу в сумі 40000,00 грн, а саме: 31.01.2020 - 30000,00 грн; 04.02.2020 - 10000,00 грн. На підтвердження даних оплат позивачем додано до матеріалів справи банківські виписки з особового рахунку ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» за 31.01.2020 та 04.02.2020 (а.с.58-59).

Отже, відповідачем було проведено оплату за поставлений позивачем товар на загальну суму 417500,00 грн (попередня оплата на загальну суму 77500,00 грн + 300000,00 грн за період з 21.11.2019 по 06.12.2019 + 40000,00 грн за період з 31.01.2020 по 04.02.2020).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений відповідачу товар згідно з договором купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 становить 362202,93 грн (поставлено товару на суму 779702,93 грн - сплачено товару на суму 417500,00 грн).

З огляду на наведені обставини та представлені докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 362202,93 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за договором купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019.

Клопотання позивача щодо припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 40000,00 грн задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процесуальної дії як припинення провадження у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, з позовом до суду позивач звернувся 07.02.2020, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позовних матеріалів до суду (а.с. 35), а оплата в сумі 40000,00 грн була здійснена відповідачем 31.01.2020 - 30000,00 грн; 04.02.2020 - 10000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» за 31.01.2020 та 04.02.2020, тобто до дати звернення позивача з позовом.

За таких обставин, суд доходить висновку, що спір між сторонами в частині стягнення з відповідача 40000,00 грн основного боргу за договором купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 було врегульовано до подання позивачем позову до суду і предмет спору в даній частині був відсутній на момент відкриття провадження у справі №927/94/20, а тому підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 40000,00 грн боргу відсутні.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із аналізу здійснених відповідачем оплат за отриманий за договором купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 товар вбачається, що оплата здійснювалась відповідачем з порушенням строку, визначеного у специфікації, яка є додатком № 4 НК від 13.03.2019 до договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, а саме: за період з 31.10.2019 по 20.11.2019 прострочка оплати виникла на суму 702202,93 грн; за період з 21.11.2019 по 27.11.2019 на суму 602202,93 грн; за період з 28.11.2019 по 05.12.2019 на суму 502202,93 грн; за період з 06.12.2019 по 30.01.2020 на суму 402202.93 грн; за період з 31.01.2020 по 03.02.2020 на суму 372202,93 грн; за період з 04.02.2020 по даний час на суму 362202,93 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, 40840,32 грн пені за період з 31.10.2019 по 19.02.2020 за прострочку оплати та 70220,29 грн штрафу в розмірі 10% від суми товару, оплату якої прострочено.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (покупець) сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати.

Крім того, в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором (п.6.2. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019).

У п. 6.5., 6.6. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 сторони дійшли згоди, що до вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором строк позовної давності складає 3 (три) роки. Сторони дійшли, взаємної згоди, що штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в п. 6.5. даного договору.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо порушення строків розрахунків за договором купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, а тому, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано 40840,32 грн пені за період з 31.10.2019 по 19.02.2020 за прострочку оплати та 70220,29 грн штрафу в розмірі 10% від суми товару, оплату якої прострочено.

Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 20% річних в розмірі 28895,24 грн за період з 31.10.2019 по 19.02.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У п.6.1. договору купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 сторони визначили, зокрема, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, покупець сплачує продавцю 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за поставлений позивачем товар, а тому, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% річних в розмірі 28895,24 грн за період з 31.10.2019 по 19.02.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повній сумі.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу №19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар - ЛГ 30273 насіння кукурудзи (50 тис.нас.) у кількості 198 міш. та Адевей насіння кукурудзи (50 тис.нас.) у кількості 163 міш. на загальну суму 779702,93 грн, або ж фактичних даних на спростування факту отримання від позивача даного товару, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 362202,93 грн основного боргу; 28895,24 грн відсотків річних, 40840,32 грн пені та 70220,29 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У частині стягнення 40000,00 грн основного боргу слід відмовити.

Також позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 ГПК України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатами розгляду справи № 927/94/20, вирішити питання про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, двадцяти відсотків річних на залишок основного боргу за договором купівлі-продажу № 19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 починаючи з дня винесення рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/94/20 за позовом ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» до ТОВ «Ей Сі Джи Україна», до моменту повної оплати основного боргу, за наступною формулою: Сума боргу х 20 відсотків річних х Кількість днів прострочення / Кількість днів у відповідному році.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, за наступною формулою:

С х 3 х Д : 365 : 100, де:

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, двадцяти відсотків річних на залишок основного боргу за договором купівлі-продажу № 19 НХ 012 ПНШС від 06.02.2019 починаючи з дня винесення рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/94/20 за позовом ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» до ТОВ «Ей Сі Джи Україна», до моменту повної оплати основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 20% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився. Розрахунок 20% річних проводити за формулою: сума боргу х 20 х на кількість днів прострочення: 366 (оскільки в 2020 році 366 днів ) : 100 = належна до стягнення сума відсотків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 7532,38 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" (вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 38948033) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна" (вул. Чернігівська, 54, с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область, 15521; код ЄДРПОУ 39726228) про стягнення 542158,78 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна" (вул. Чернігівська, 54, с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область, 15521; код ЄДРПОУ 39726228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" (вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 38948033) 362202,93 грн основного боргу, 28895,24 грн відсотків річних, 40840,32 грн пені, 70220,29 грн штрафу та 7532,38 грн судового збору.

3. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2020 у справі №927/94/20 в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України здійснювати нарахування 20% річних на суму основного боргу, починаючи з дня винесення рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/94/20 за позовом ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» до ТОВ «Ей Сі Джи Україна» до моменту повної оплати основного боргу за формулою: сума боргу х 20 х на кількість днів прострочення : 366 (оскільки в 2020 році 366 днів ) : 100 = належна до стягнення сума відсотків.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" (вул. Смольна, 9Б, м. Київ, 03022; код ЄДРПОУ 38948033) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Сі Джи Україна" (вул. Чернігівська, 54, с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область, 15521; код ЄДРПОУ 39726228) 40000,00 грн основного боргу.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення та з урахуванням п.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 11.06.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко