Рішення № 89738784, 05.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 р. Справа№200/2249/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - УПФ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час призначення йому пенсії, відповідач не зарахував до пільгового стажу наступні спірні періоди роботи: на шахті Торецька в/о Дзержинськвугілля з 30.04.1985 року по 19.06.1985 року, з 01.10.2016 року по 26.03.2018 року; час перебування у відпустці без збереження заробітної плати: 18 днів в серпні 2014 року, 30 днів в листопаді 2014 року, 03 дні в грудні 2014 року, 02 дні в березні 2015 році, 03 дні в квітні 2015 року, 01 день в червні 2015 року, 04 дні в липні 2015 року, 03 дні в жовтні 2015 року, 01 день в грудні 2015 року, 03 дні в січні 2016 року, 01 день в лютому 2016 року, 05 днів в березні 2016 року, 01 день в квітні 2016 року, 03 дні в травні 2016 року, 03 дні в липні 2016 року та період проходження строкової військової служби з 24.06.1985 року по 04.05.1987 року.

На думку позивача, УПФ протиправно не зарахувало вищевказані періоди його роботи, оскільки вони підтверджуються відповідними документами. Крім того звертає увагу, що право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті на протязі повного робочого дня виконанням робіт, передбачених Списком № 1. При цьому під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками. не менше 80 відсотків робочого часу (роз`яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці від 10.05.1994 № 01-3/406-02-2 та № 06-1649).

Виходячи з наведеного, позивач просить: 1) зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до його пільгового стажу періоди роботи на «Шахті Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля з 30.04.1985 року по 19.06.1985 року та з 01.10.2016 року по 26.03.2018 року, періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати 30 днів в 2014 році, 12 днів у 2015 році, 15 днів у 2016 році та період проходження строкової військової служби з 24.06.1985 року по 04.05.1987 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з викликом сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

22 квітня 2020 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що період роботи ОСОБА_1 з 01.10.2016 року по 26.03.2018 року зараховано до пільгового стажу з моменту призначення пенсії, тобто з 27.03.2018 року, проте не враховані відпустки без збереження заробітної за вказаний період.

Окрім того, період проходження строкової військової служби з 24.06.1985 року но 04.05.1987 року зараховано до страхового стажу позивача в одинарному розмірі, оскільки такий період не є стажем роботи на підземних роботах за списком №1.

Щодо перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати представник відповідача зазначає, що під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, не менше 80% робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професій чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

На підставі наведеного, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 04 червня 2020 року закрито провадження в частині позовних вимог про зобов`язання УПФ зарахувати до пільгового стажу періоду роботи на «Шахті Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля» з 01.10.2016 року по 26.03.2018 року на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту (а.с. 5-6).

Згідно протоколу від 27.08.2019 року, з 27 березня 2018 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах (робота за списком №1) (а.с. 10).

Як вбачається з розрахунку стажу, при призначенні пенсії позивачу не зараховано до спеціального (пільгового) страхового стажу: періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 30.04.1985 року по 19.06.1985 року, з 12.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 05.09.2014 року, з 08.09.2014 року по 12.09.2014 року, з 15.09.2014 року по 19.09.2014 року, з 22.09.2014 року по 26.09.2014 року, з 29.09.2014 року по 30.09.2014 року, з 26.03.2015 року по 27.03.2015 року, з 20.04.2015 року по 21.04.2015 року, 29.04.2015 року, 10.06.2015 року, 03.07.2015 року, з 06.07.2015 року по 08.07.2015 року, 20.10.2015 року, 23.12.2015 року, з 03.01.2016 року по 05.01.2016 року, 10.02.2016 року, 13.03.2016 року, 17.03.2016 року, 23.03.2016 року, 25.03.2016 року, 29.03.2016 року, 02.04.2016 року, з 28.05.2016 року по 29.05.2016 року, 31.05.2016 року, з 29.07.2016 року по 31.07.2016 року, 05.12.2016 року, 20.03.2017 року, 05.05.2017 року, 21.05.2017 року, 28.05.2017 року, з 21.09.2017 року по 23.09.2017 року, 30.10.2017 року, 23.03.2018 року; період проходження строкової військової служби з 24.06.1985 року по 04.05.1987 року.

Рішення щодо не зарахування вказаних періодів роботи відповідачем не приймалось.

Позивач оскаржує вищевказані дії відповідача, як такі, що вчиненні з порушенням норм чинного законодавства та порушують його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Відповідно до п. а ст. 13 Закону України № 1788-XII, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з довідки виданої ДП «Торецьквугілля №5-71/705 та наказів №№ 160-К,174-К,179-К, 184-К, 190-К, 195-К, 61-К, 78-К, 85-К, 112-К, 129-К, 130-К, 208-К, 258-К, 264-К, 28-К, 50-К, 55-К, 59-К, №61-К, № 63-К № 66-К, 105-К,150-К, 70-К, 56-К, 88-К, 99-К,104-К, 189-К, 215-К, 59-К, 46/к ОСОБА_2 перебував у відпустці без збереження заробітної плати (за власним бажанням) з 30.04.1985 року по 19.06.1985 року, з 12.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 05.09.2014 року, з 08.09.2014 року по 12.09.2014 року, з 15.09.2014 року по 19.09.2014 року, з 22.09.2014 року по 26.09.2014 року, з 29.09.2014 року по 30.09.2014 року, з 26.03.2015 року по 27.03.2015 року, з 20.04.2015 року по 21.04.2015 року, 29.04.2015 року, 10.06.2015 року, 03.07.2015 року, з 06.07.2015 року по 08.07.2015 року, 20.10.2015 року, 23.12.2015 року, з 03.01.2016 року по 05.01.2016 року, 10.02.2016 року, 13.03.2016 року, 17.03.2016 року, 23.03.2016 року, 25.03.2016 року, 29.03.2016 року, 02.04.2016 року, з 28.05.2016 року по 29.05.2016 року, 31.05.2016 року, з 29.07.2016 року по 31.07.2016 року, 05.12.2016 року, 20.03.2017 року, 05.05.2017 року, 21.05.2017 року, 28.05.2017 року, з 21.09.2017 року по 23.09.2017 року, 30.10.2017 року, 23.03.2018 року (а.с. 48, 79-118).

Згідно пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і№ 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Отже, однією з умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року №713/039/161 16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Таким чином, оскільки згідно довідки виданої ДП «Торецьквугілля», наказів про надання відпусток, позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати (за власним бажанням) з 30.04.1985 року по 19.06.1985 року, з 12.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 05.09.2014 року, з 08.09.2014 року по 12.09.2014 року, з 15.09.2014 року по 19.09.2014 року, з 22.09.2014 року по 26.09.2014 року, з 29.09.2014 року по 30.09.2014 року, з 26.03.2015 року по 27.03.2015 року, з 20.04.2015 року по 21.04.2015 року, 29.04.2015 року, 10.06.2015 року, 03.07.2015 року, з 06.07.2015 року по 08.07.2015 року, 20.10.2015 року, 23.12.2015 року, з 03.01.2016 року по 05.01.2016 року, 10.02.2016 року, 13.03.2016 року, 17.03.2016 року, 23.03.2016 року, 25.03.2016 року, 29.03.2016 року, 02.04.2016 року, з 28.05.2016 року по 29.05.2016 року, 31.05.2016 року, з 29.07.2016 року по 31.07.2016 року, 05.12.2016 року, 20.03.2017 року, 05.05.2017 року, 21.05.2017 року, 28.05.2017 року, з 21.09.2017 року по 23.09.2017 року, 30.10.2017 року, 23.03.2018 року, тобто не був протягом повного робочого дня зайнятим на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, відповідачем правомірно не враховано вказані періоди до пільгового стажу.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 295/8979/16-а.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду військової служби позивача з 24.06.1985 року по 04.05.1987 року, суд вказує на наступне.

Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже зарахування відповідачем періоду військової служби до пільгового стажу можливе лише за наявності періоду роботи позивача за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що передував призову на військову службу.

Як вбачається з розрахунку стажу, період роботи з 20.06.1985 року по 21.06.1985 року, що передував призову на військову службу зараховано до пільгового стажу позивача (а.с. 58-59).

Як вбачається з військового квитка НОМЕР_1 , позивач проходив військову службу з 24.06.1985 року по 04.05.1987 року (а.с. 25).

Отже, належними та допустимими доказами, а саме військовим квитком трудовою книжкою, розрахунком стажу позивача підтверджується період проходження військової служби з 24.06.1985 року по 04.05.1987 року, а відтак і його право на зарахування вказаного періоду до пільгового стажу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що УПФ не використало всі свої повноваження для повного, всебічного, добросовісного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.

Стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій УПФ та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу періоду військової служби ОСОБА_1 з 24.06.1985 року по 04.05.1987 року.

Зобов`язати Торецьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.03.2018 року, зарахувавши до пільгового стажу період військової служби з 24.06.1985 року по 04.05.1987 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Дружби, 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: с. Левченкове, Драбівській район, Черкаська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 714 (сімсот чотирнадцять ) гривень 72 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Лазарєв