Рішення № 89738766, 11.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Справа № 160/5084/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з позовом до Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 22.04.2020 року №61157386, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

В обґрунтування поданого позову Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 по справі №182/7378/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 по справі №182/7378/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахована ОСОБА_1 грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року (із змінами) «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 № 640/5248/19 визнано протиправним та скасовано порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою № 649. Разом з цим, залишається чинним пункт 2 Постанови № 649, яким встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою. Таким чином, скасування порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 Постанови № 649, яка може бути усунута шляхом прийняття відповідного нормативного акту. Доплату у розмірі 63 596,11 грн буде виплачено після врегулювання питання на законодавчому рівні. Зважаючи на викладене, покладені судом зобов`язання вчинити дії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 29.04.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано оригінал постанови про накладення штрафу від 22.04.2020 року № 61157386, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Т.П. у виконавчому провадженні № 61157386. Не враховуючи отриману інформацію про добровільне виконання рішення суду, державним виконавцем 22.04.2020 року винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення. При винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем порушені норми п. 1 ст. 75 Закону, яка передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На думку державного виконавця, Головним управлінням рішення суду виконане частково, але при цьому, Законом не передбачено накладення штрафу за часткове невиконання рішення, як це зазначено в обґрунтуванні постанови про накладення штрафу. Відтак, накладення штрафу на Головне управління за невиконання рішення суду без поважних причин є неправомірним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства України та дійсним обставинам справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2020р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 11 червня 2020 року.

11 червня 2020 року від Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на адресу суду надійшов відзив. У поданому відзиві відповідач вважає адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.04.2020 безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначене обґрунтовує наступним. На виконанні у відділі примусового виконання рішень з 06.02.2020 перебувало виконавче провадження № 61157386 з виконання виконавчого листа, виданого 20.02,2019 Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 182/7378/18 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню. у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. Виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документа відкрито 06.02,2020. Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена сторонам рекомендованим листом, Пунктом 3 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження визначений строк, протягом якого боржнику необхідно виконати рішення суду. Так, боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вхід. № 3833 від 24.02.2020 боржником нарахована ОСОБА_1 грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, доплата у розмірі 63 596,11 гри. буде виплачено після врегулювання питання на законодавчому рівні. Тобто, в цілому рішення суду боржником не виконано. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження. Із контексту рішення суду чітко встановлюється необхідність зобов`язання боржника особисто вчинити певні дії, а вчинення визначених дій не може бути проведено без участі боржника, тому державний виконавець не може організувати виконання самостійно у відповідності до повноважень, наданих йому законом. Враховуючи викладене, державним виконавцем 09.04.2020 було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., яку рекомендованим листом направлено боржнику. Зазначена постанова не оскаржена боржником в судовому порядку. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі 160/4894/20 позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.04.2020 № 61157386 повернута позивачу. Оскільки станом на 22.04.2020 рішення суду боржником так і не було виконаним в повному обсязі, тому 22.04.2020 державним виконавцем відділу було винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі - 10200,00 грн., яку за вих. № 02.1-33/10835 направлено на адресу боржника для виконання. Крім зазначеного, керуючись вимогами ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку вимог ст.382 Кримінального кодексу України, 22.04.2020 за вих. № 02.1 -33/10817 до ГУНП в Дніпропетровській області було внесено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. У межах даного виконавчого провадження боржник - Головне управління Пенсійного фонду України а Дніпропетровській області так і не виконав вимоги виконавчого документа в повному обсязі; державним виконавцем відділу при виконанні ВП №61157386 було вжито асі необхідні заходи із застосуванням вимог ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характер;, законодавством не визначено; з урахуванням викладеного зазначене виконавче провадження підлягає закінченню з підстав, викладених п.11 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження»), про що 22.04.2020 державним виконавцем відділу і було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої за вих. № 02.1- 33/10812 було направлено сторонам виконавчого провадження, а оригінал виконавчого документа - з відміткою державного виконавця про виконання - до суду. В зв`язку із чим, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.04.2020 (ВП № 61157386) в повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 по справі №182/7378/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

20 лютого 2019 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист №182/7378/18.

31 січня 2020 року ОСОБА_1 подано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) заяву про примусове виконання рішення суду разом із виконавчим листом №182/7378/18.

Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 06.02.2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 61157386 на підставі виконавчого листа №182/7378/18, та встановлено боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

21.02.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача лист №0400-0801-5/2842, яким відділ повідомили, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 по справі № 182/7378/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахована ОСОБА_1 грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року (із змінами) «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою № 649. Разом з цим, залишається чинним пункт 2 Постанови № 649, яким встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією Постановою. Таким чином, скасування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 Постанови № 649, яка може бути усунута шляхом прийняття відповідного нормативного акту. Доплату у розмірі 63 596,11 грн буде виплачено після врегулювання питання на законодавчому рівні.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Осельською Т.П. 09.04.2020 року винесено постанову про накладання штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф у розмірі 5100 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі 160/4894/20 позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.04.2020 № 61157386 повернута позивачу.

22.04.2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Осельською Т.П. винесено постанову про накладання штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф у розмірі 10200 грн.

Підставою для прийняття вказаної постанови було невиконання боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення суду без поважних причин.

Не погоджуючись із вказаною постановою Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області звернулось із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті зазначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону України №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200грн.

За аналізом наведених норм, накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень ч. 2 ст. 75 та ч. 1 та 2 ст. 89 Закону України №1404-VІІІ мало місце без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

З матеріалів справи вбачається. що листом від лист №0400-0801-5/2842, яким відділ повідомили, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 по справі № 182/7378/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахована ОСОБА_1 грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року (із змінами) «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою № 649. Разом з цим, залишається чинним пункт 2 Постанови № 649, яким встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією Постановою. Таким чином, скасування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 Постанови № 649, яка може бути усунута шляхом прийняття відповідного нормативного акту. Доплату у розмірі 63 596,11 грн буде виплачено після врегулювання питання на законодавчому рівні.

Згідно з п.п.3-11 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України.

Засідання комісії є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її складу і проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць.

Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Рішення комісії приймаються відкритим голосуванням і вважаються прийнятими, якщо за них проголосували більшість присутніх на її засіданні членів.

Рішення оформляються протоколом, у якому за наявності підстав зазначаються пропозиції щодо перерахунку коштів на рахунок боржника. Протокол підписується всіма членами комісії і подається Голові правління Пенсійного фонду України, який не пізніше трьох робочих днів приймає рішення про виділення коштів.

Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому ст.47 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дій, зазначених у п.5 Порядку №649, зокрема, направлення до Пенсійного фонду України документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення або виконавчого листа; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою, тобто виконання судового рішення в повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження.

При цьому, здійснення перерахунку пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17.12.2018 року по справі № 182/7378/18 зобов`язано пенсійний орган не тільки здійснити перерахунок, а й виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Разом з тим, відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, має бути виконане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Також, щодо посилання позивача на відсутність коштів для проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 т. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року по справі "Brumarescu v. Romania" та від 24 липня 2003 року по справі "Рябих проти Росії" судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Так, у справі "Серінг проти Сполученого Королівства" від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

Так, у справі "Шмалько проти України" Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Конституційний Суд України розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення.

Аналогічні висновки викладені в постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі №160/11903/19 та від 07 травня 2020 року у справі №160/11904/19.

При цьому суд також враховує, що Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Осельською Т.П. 09.04.2020 року винесено постанову про накладання штрафу, якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф у розмірі 5100 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі 160/4894/20 позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.04.2020 № 61157386 повернута позивачу.

Вказана ухвала позивачем не оскаржувалася та набрала законної сили.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погодилося з постановою про накладення штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн.

При цьому з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що жодних дій спрямованих на повне виконання рішення суду вчинено не було, в зв`язку з чим 22.04.2020 державним виконавцем було винесено постанову №61157386 про накладення штрафу у подвійному розмірі.

Крім того, порядок відстрочення і розстрочення виконання судового рішення, прийнятого в порядку адміністративного судочинства, визначений статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути встановлений лише судом.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд робить висновок, що держаному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного, в даному разі, рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404.

За таких умов, дії відповідача стосовно накладення на позивача відповідної суми штрафу узгоджуються із приписами норм Закону №1404 та визнаються судом як правомірні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, належним чином доведено правомірність прийняття спірної постанови, тоді як позивачем не спростовано доводи відповідача, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 241, 243-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 29, код ЄДРПОУ 21910427) до Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-А, код ЄДРПОУ 43314918) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2020 року.

Суддя О.М. Неклеса