Рішення № 89738651, 10.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року Справа № 160/4714/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4714/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У квітні 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоду військової служби та безпосередньої участі в антитерористичній операції з 08 жовтня 2014 року по 12 лютого 2015 року та з 26 лютого 2015 року по 08 вересня 2015 року включно, з розрахунку один місяць служби за три місяці служби та не здійснення відповідного перерахунку пенсії позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 період військової служби за мобілізацією та безпосередньої участі в антитерористичній операції з 08 жовтня 2014 року по 12 лютого 2015 року та з 26 лютого 2015 року по 08 вересня 2015 року включно, з розрахунку один місяць служби за три місяці служби та здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачу.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 28.04.2020 року вказана справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 30.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/4714/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.

4. Також, ухвалою суду від 30.04.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача про перерахунок пенсії від 12.07.2019 року та від 15.02.2019 року;

- листи Пенсійного фонду №1797/р-07 від 07.02.2019 року та №5213/р-09 від 24.07.2019 року; №0400-0202-8/14182 від 03.04.2020 року;

- скарга адвоката позивача від 20.03.2020 року №31;

- довідку Міністерства оборони України від 23.04.2020 року № 3/44;

- довідку від 26.11.2015 року №3/165 видану Центрально-Міським районом військовим комісаріатом м. Кривий Ріг про проходження позивача військової служби у період з 29.08.2014 року по 08.08.2015 року;

- довідку від 14.09.2015 року видану Центрально-Міським районом військовим комісаріатом м. Кривий Ріг №3/101;

- довідка Військової частини А3282 від 15.02.2019 року №118;

- розрахунок страхового стажу позивача та інші наявні докази щодо суті спору.

5. 28.05.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

6. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

7. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

8. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

9. Отже, рішення у цій справі приймається судом 10.06.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

10. У позовній заяві позивач зазначив, про те, що у період часу з 29.08.2014 року по 08.09.2015 року позивач перебував на військовій службі, що підтверджується довідкою військового комісара Центрально-Міського району м.Кривого Рогу, яка також наявна в матеріалах його пенсійної справи.

11. Згідно довідки № 3/44 від 23.04.2020 року виданої МО України, позивач приймав участь в АТО безпосередньо з 08.10.2014 року по 12.02.2015 року і з 26.02.2015 року по 08.09.2015 року.

12. Представник позивача у березні 2020 року звернувся до Пенсійного фонду із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії позивачу зарахувавши йому страховий стаж за період його перебування в АТО з 29.08.2014 року по 08.09.2015 року із розрахунку один місяць за три місяці.

13. Проте, Пенсійний фонд відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку пенсії, при цьому зазначивши, що відсутні правові підстави у здійсненні перерахунку призначеної пенсії позивачу в частині зарахування до страхового стажу період проходження військової служби в особливий період у трикратному розмірі.

14. Не погодившись, із вищевказаною відмовою Пенсійного фонду у здійсненні перерахунку пенсії на підставі його заяви від 12.07.2019 року, позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на порушення його прав на належне соціальне забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

15. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

16. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що позивачу обчислено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком

№ 2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-V1II "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148).

17. Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

18. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

19. Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

20. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

21. Отже, період проходження військової служби з 01.09.2014 року по 30.09.2015 року позивачу було зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.

22. Органи Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

23. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримає пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-V1II "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148).

24. Позивач, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 .

25. Згідно матеріалів справи, позивач приймав участь у бойових діях в зоні проведення АТО у період з 08.10.2014 року по 12.02.2015 року і з 26.02.2015 року по 08.09.2015 року, що також підтверджується довідкою Міністерства оборони №3/44 від 23.04.2020 року.

26. 15.02.2019 року позивачем до Пенсійного фонду було подано довідку військової частини А3283 № 118 від 15.02.2019 року про нараховані ОСОБА_1 суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

27. Згідно матеріалів пенсійної справи позивача, починаючи з 01.02.2019 року позивачу Пенсійним фондом було здійснено перерахунок пенсії, із врахуванням одного місяця перебування на військовій службі за один місяць страхового стажу.

28. 12.07.2019 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії із зарахуванням періоду перебування в зоні АТО (вхідний 52/31Р-09 від 12.07.2019 року).

29. Листом від 24.07.2019 року №5213/Р-09 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомили позивачу про те, що йому було здійснено перерахунок пенсії з ураху ванням періоду проходження військової служби за мобілізацією в АТО з 01 лю того 2019 року, а для розрахунку пенсії з урахуванням періоду проходження військової служби за мобілізацією в АТО з більш раннього періоду відсутні законні підстави.

30. У подальшому, 20.03.2020 року законний представник позивача, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив Пенсійний фонд здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши йому страховий стаж за період його перебування в АТО з 29.08.2014 року по 08.09.2015 року із розрахунку один місяць за три місяці.

31. Проте, листом від 03.04.2020 року №0400-0202-8/14182 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомили позивачу про те, що йому обчислено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-V1II "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148). Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Отже, період проходження військової служби з 01.09.2014 року по 30.09.2015 року позивачу було зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.

32. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позивачу було фактично відмовлено, у здійсненні перерахунку пенсії із зарахуванням йому страхового стажу за період його перебування в АТО з 29.08.2014 року по 08.09.2015 року із розрахунку один місяць за три місяці.

33. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою, посилаючись на порушення Пенсійним фондом його прав на належне соціальне забезпечення.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

34. У розумінні приписів частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

35. Частиною четвертою вказаної статті передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

36. Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок №413).

37. Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

38. Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

39. При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

40. Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

41. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

42. Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

43. Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

44. Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.11.1991 року №1788-ХІІ передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

45. За правилами Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три (пункт 2.3 розділу 2).

46. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

47. Наведена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2018 року у справі №348/347/17 (адміністративне провадження №К/9901/38547/18).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

48. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримає пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-V1II "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148).

49. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 .

50. Судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що позивач приймав участь у бойових діях в зоні проведення АТО у період з 08.10.2014 року по 12.02.2015 року і з 26.02.2015 року по 08.09.2015 року.

51. Вищевикладене, також підтверджується довідкою Міністерства оборони №3/44 від 23.04.2020 року, копія якої наявна а матеріалах справи.

52. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та з урахуванням положень чинного законодавства, така служба у цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2017 року №530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей».

53. Отже, з урахуванням зазначено, слід дійти висновку, що відмова Пенсійного фонду у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду участі позивача в зоні АТО є протиправною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

54. Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що відмовляючи у зарахуванні періоду проходження військової служби, коли позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у спірний період, в кратному обчисленні, Пенсійним фондом було порушено права та законні інтереси позивача на належне соціальне забезпечення.

55. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

56. Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

57. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

58. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

59. Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

60. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

61. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

62. З аналізу чинного законодавства та фактичних обставин справи суд приходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування до пільгового стажу роботи один місяць служби за три, а також зарахування пільгового стажу.

63. Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, сдід дійти висновків, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

64. Щодо строку звернення до суду, слід зазначити про таке.

65. У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

66. Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

67. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

68. Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

69. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

70. Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

71. Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

72. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

73. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

74. З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

75. Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

76. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

77. Строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

78. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/18.

79. З аналізу судової практики, слід дійти до висновку, що звернення позивача до суду з позовом не обмежене будь-яким строком.

80. Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

81. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

82. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

83. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

84. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

85. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

86. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

87. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

88. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

89. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

90. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду перебування його на службі в антитерористичній операції з 08.10.2014 року по 12.02.2015 року та з 26.02.2015 року по 08.09.2015 року, у трикратному розмірі, яка викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.04.2020 року №0400-0202-8/14182.

91. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та відповідно визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи один місяць служби за три час проходження військової служби в особливий період, а саме, період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 08.10.2014 року по 12.02.2015 року та з 26.02.2015 року по 08.09.2015 року та проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням пільгового стажу, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи один місяць служби за три, час проходження військової служби в особливий період, а саме, період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 08.10.2014 року по 12.02.2015 року та з 26.02.2015 року по 08.09.2015 року та здійснити відповідний перерахунок пенсії.

92. Щодо розподілу судових витрат.

93. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

94. Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 та зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області.

95. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

96. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

97. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи один місяць служби за три час проходження військової служби в особливий період, а саме, період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 08.10.2014 року по 12.02.2015 року та з 26.02.2015 року по 08.09.2015 року та проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням пільгового стажу.

98. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи один місяць служби за три, час проходження військової служби в особливий період, а саме, період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 08.10.2014 року по 12.02.2015 року та з 26.02.2015 року по 08.09.2015 року та здійснити відповідний перерахунок пенсії.

99. Судові витрати не розподіляти.

100. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

101. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

102. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

103. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

104. Відповідно до п.3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

105. Повний текст рішення складено 10.06.2020 року.

Суддя В.В Ільков