Рішення № 89738462, 10.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/7317/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 31.01.2018 ВП №55667230 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та стягнення незаконно отриманих коштів у виконавчому провадженні №55667230 в розмірі 1 149,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою заступника начальника Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській (надалі Відповідач) від 31.01.2018 відкрито виконавче провадження №55667230 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 118 588,99 грн. на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Луцькою районного управління юстиції у Волинській області від 06.07.2015 про стягнення виконавчого збору в розмірі 118 588,99 грн., винесеної у виконавчому провадженні №44623957.

Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2018 ВП №55667230 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено строк пред`явлення постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції у Волинській області від 06.07.2015 ВП №44623957 про стягнення з боржника виконавчого збору, який у відповідності до пункту 5 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VI) становить три місяці.

Позивач зазначає, що матеріали виконавчого провадження не містять даних про те, що строк пред`явлення виконавчого документу переривався у зв`язку з обставинами визначеними частинами 4, 5 статті 12 Закону №1404-VII або був поновлений судом відповідно до частини 6 статті 12 Закону №1404-VII .

На підставі наведено просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове засідання призначено на 14:30 10.06.2020.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності винесення оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні з ініціативи суду оголошено перерву до 15:30 год. 10.06.2020.

В подальшому, з урахуванням приписів частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України, судовий розгляд справи проведено та завершено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши вступне слово представників сторін дослідивши письмові докази (в т. ч. матеріали виконавчого провадження), суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 04.09.2014 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №161/5040/13-ц від 25.04.2014 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ML-A00/399/2007 від 14.12.2007 в розмірі 1 185 889,90 грн., що утворилась станом 09.01.2013, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням ціни для продажу предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Запропоновано боржнику виконати його в самостійному порядку в семиденний термін з моменту відкриття виконавчого провадження (а. с. 9).

У зв`язку з невиконанням боржником у наданий строк виконавчого листа про стягнення заборгованості, 06.07.2015 головним державним виконавцем Будь С.Л. винесено постанову ВП №44623957 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 118 588,99 грн. (а. с. 9).

31.01.2018 заступником начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55667230 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 118 588,99 грн. (а. с. 6).

Крім того, 12.03.2020 старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) винесено постанову про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження ВП №55667230 (а. с. 8).

16.03.2020 старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а. с. 10), на виконання якої в квітні 2020 утримано суму в розмірі 1149,84 грн. (а. с. 14).

Не погоджуючись із винесеною відповідачем постановою від 31.01.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №55667230 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 118 588,99 грн., позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Разом з тим, згідно частин першої-третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання та переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку

Так, згідно частинами першою, дугою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У відповідності до частини четвертої Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд звертає увагу, що частиною першою статті 3 Закону №1404 визначено перелік рішень та виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню серед яких постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

Отже, примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, а тому, з врахуванням приписів статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Крім того, як слідує з приписів частини п`ятої розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк пред`явлення до виконання постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції у Волинській області від 06.07.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №44623957, становить три місяці, починаючи з 07.07.2015.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, конституційною нормою в імперативному порядку закріплено обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти лише у спосіб визначений Конституцією України та законами України, що в свою чергу свідчить про відсутність в суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій диспозитивних повноважень діяти в інший, відмінний від визначеного Конституцією України та законами України, спосіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Аналіз вищезазначених норм та встановлених обставин справи у сукупності дає підстави для висновків, що заступником начальника відділу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) оскаржувану постанову від 31.01.2018 ВП №55667230 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору винесено всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження», відтак її слід визнати протиправною та скасувати.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів у виконавчому провадженні №55667230 в розмірі 1 149,84 грн., суд зазначає, що постанови старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про арешт майна боржника від 12.02.2020 та від 16.03.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах виконавчого провадження ВП №55667230 є чинними та не скасовані в судовому порядку, тому в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тобто, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача судовий збір не стягується.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 1186,00 грн., що сплачений відповідно до квитанції №7 від 25.05.2020.

Керуючись статтями КАС України на підставі Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) від 31.01.2018 ВП №55667230 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 118588,99 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27-а, код ЄДРПОУ 35041461) судові витрати в сумі 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Суддя О.А. Лозовський