Рішення № 89738383, 11.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 червня 2020 р. Справа № 120/1914/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправним дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 05.03.2019 на підставі довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 20.02.2020 № 15/19.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 18.07.1994 по 29.09.2017 проходив військову службу в Службі безпеки України. З 30.09.2017 Головним управлінням Пенсійного фонду у Вінницькій області йому призначено пенсію за вислугу років у розмірі 65 % грошового забезпечення.

20.02.2020 Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях видано довідку № 15/19 про грошове забезпечення із розрахунку на місяць по посаді старшого оперуповноваженого міськвідділу (за вислугою років від 20 до 25) станом на 01.01.2020 із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

23.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки від 20.02.2020 № 15/19.

Листом відповідача від 27.03.2020 № 1312-1376/К-02/8-0200/20 позивача повідомлено, про відсутність підстав для перерахунку пенсії, у зв`язку із тим, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (05.03.2019) нормативно - правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсії, в тому числі і у зв`язку з уточненням грошового забезпечення, не приймалось.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 скасовано пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, а тому з 05.03.2019 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, яка діяла до зазначених змін.

Ухвалою від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

03.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що ГУ ПФУ у Вінницькій області заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими, а тому просить відмовити в задоволення позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що Головне управління, як територіальний орган Пенсійного фонду України здійснює перерахунок та виплату пенсії військовослужбовцям на підставі документів, що надані уповноваженими структурними підрозділами та не наділений повноваженнями щодо визначення складових грошового забезпечення, які мають бути включені як складові в довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Також відповідач зазначає, що позивачу пенсія призначена 30.09.2017 на підставі документів наданих Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області, а саме грошового атестату № 0254, довідки про додаткові види грошового забезпечення та додатку до грошового атестату від 05.10.2017 № 0254.

Разом з тим, позивач з 01.01.2018 набув права на перерахунок пенсії у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 постанови № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка змінила правове регулювання в частині визначення складових грошового забезпечення, які використовуються при перерахунку пенсії.

Відповідач зазначає, що на виконання Постанови № 103, Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області видано довідку від 11.04.2018 № 202 із зазначенням складових грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Крім того відповідач зазначає, що посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, якою залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 не заслуговує на увагу, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (01.01.2018) відповідні норми Постанови № 103 були чинними та правомірно застосовуються при виплаті пенсії позивачу.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач є учасником бойових дій з 06.07.2017, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , видане Службою безпеки України (а.с.16).

Позивач з 18.07.1994 по 29.09.2017 проходив військову службу в Службі безпеки України. З 30.09.2017 Головним управлінням Пенсійного фонду у Вінницькій області призначено пенсію за вислугу років у розмірі 65 % грошового забезпечення в сумі 5372,32 грн. (а.с.11-12, 29).

В подальшому, на виконання Постанови № 103 та у зв`язку із надходженням від Управління Служби безпеки України у Вінницькій області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 (а.с.33), територіальним пенсійним органом з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням виключно таких складових грошового забезпечення: посадового окладу у розмірі 5360 грн., окладу за військове звання - 1410,00 грн., процентної надбавки за вислугу років 45 % - 3046,00 грн. Розмір пенсії після перерахунку склав 8235,73 грн. (а.с.34).

20.02.2020 Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях видано довідку № 15/19 про грошове забезпечення із розрахунку на місяць по посаді старшого оперуповноваженого міськвідділу (за вислугою років від 20 до 25) станом на 01.01.2020 із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (а.с.14).

23.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки від 20.02.2020 № 15/19.

Листом відповідача від 27.03.2020 № 1312-1376/К-02/8-0200/20 позивача повідомлено, про відсутність підстав для перерахунку пенсії, у зв`язку із тим, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (05.03.2019) нормативно - правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсії, в тому числі і у зв`язку з уточненням грошового забезпечення, не приймалось (а.с.15).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає, що спір у цій справі виник з приводу правомірності відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області у перерахунку позивачу з 05.03.2019 та виплати пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 20.02.2020 № 15/19.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон від 09.04.1992 № 2262-XII).

Частинами 2 та 3 ст. 51 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII ("Строки перерахунку призначених пенсій") передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Підстави перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст. 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно із якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, ст. 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII делеговано Кабінету Міністрів України право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Постанова № 45)

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 1 якої зобов`язав перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 № 2262-XII до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.

Отже, врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.

Також, Постановою № 103 внесені зміни до Постанови № 45, зокрема: - пункт 5 викладено в такій редакції: "5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням". - додаток 2 до Порядку викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Відповідно до п. 1, 2, 3 Постанови № 45 зі змінами, внесеними згідно з Постановою № 103, пенсії, призначені відповідно до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Разом з тим, Окружним адміністративним судом міста Києва рішенням від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатка 2 до Постанови № 45.

Суд зазначає, що скасування в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, передбачений у Постанові № 45, не змінився у зв`язку з прийняттям Постанови № 103.

Постанова № 45 в редакції до внесення змін Постановою № 103 також передбачала, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подавали їх головним управлінням ПФУ. Головні управління ПФУ здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від Служби безпеки України, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форму довідки, в тому числі складові грошового забезпечення, наведено в додатку 2 до Постанови № 45.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 240/6263/18 зазначила, що Пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок (пункт 9 Порядку № 45). Водночас права самостійно визначати розміри складових грошового забезпечення, що впливають на обчислення розміру пенсії при її перерахунку, Пенсійний фонд України та його головні управління не мають.

Із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що органи пенсійного фонду здійснюють перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям на підставі документів, що надані уповноваженими структурними підрозділами, де особа проходила військову службу та не наділений повноваженнями щодо визначення складового грошового забезпечення, які мають бути включені, як складові у довідку про розмір грошового забезпечення перерахунку пенсії.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд зазначає, що п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Постанови № 45 втратили чинність з 05.03.2019, що узгоджується із нормою ч. 2 ст. 265 КАС України.

Проте, суд звертає увагу позивача, що прийняте Окружним адміністративним судом міста Києва в адміністративній справі № 826/3858/18 рішення не є тим юридичним фактом, який в силу вимог п. 1, 2, 3 Постанови № 45 (в редакції до 21.02.2018) тягне за собою обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки від 20.02.2020 № 15/19.

За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, нормативного акта чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані таким, що втратили чинність чи були змінені цим актом. Дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визнання спеціального порядку такого відновлення регулювання відповідних правовідносин.

Аналогічна позиція міститься у п. 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005. Таке ж положення міститься у п. 2.36 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», в якому зазначено, що визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнані ним таким, що втратили чинність.

Відповідний підхід неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.08.2018 у справі № 807/1332/17, від 19.03.2019 у справі № 591/2813/17, від 22.04.2019 у справі № 820/601/17, від 02.10.2019 у справі № 804/215/18 та від 23.10.2019 у справі № П/811/112/17.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні від 03.10.97 № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

Відповідний підхід, зокрема, був застосований Верховним Судом під час винесення постанови від 21.11.2018 у справі № 700/668/16-а, в якій суд визнав, що суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів.

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий нормативний акт скасовує положення нормативного акта, прийнятого раніше, якщо обидва ці акти регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття "прийняття акта", а не набрання чинності, оскільки існують випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.

На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.

Суд зазначає, що "Автоматичне" відновлення судом положень нормативного акта Кабінету Міністрів України також не узгоджується з положеннями Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.1997 № 503/97, який встановлює, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.

Крім того, чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі нормативних актів Уряду, які у встановленому порядку втратили чинність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що скасування судом окремих положень Постанови № 103 та змін до п. 5 і додатку 2 Постанови № 45 відновлюють раніше діючий порядок визначення складових грошового забезпечення, з яких проводиться перерахунок пенсія, є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність.

Щодо посилань позивача, про те що відповідач при перерахунку пенсії повинен був керуватися статтею 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, суд зазначає, що призначення (ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII) та перерахунок (ст. 63 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII) пенсії є різними за змістом, підставами та механізмом проведення, порядком обчислення грошового забезпечення (складові, періоди які враховуються) та відповідно врегульовані різними нормами законодавства, а тому посилання позивача є безпідставними.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 240/6263/18 констатує, що на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством були по-різному визначені вимоги для первинного обчислення пенсії особам, які мають право на її отримання відповідно до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, та вимоги щодо перерахунку раніше призначених пенсій за цим Законом.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 20.02.2020 № 15/19 не ґрунтуються на нормах матеріального права та задоволенню не підлягає. Відтак, не підлягають задоволенню і похідна позовна вимога - зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 05.03.2019 на підставі довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 20.02.2020 № 15/19.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Богоніс Михайло Богданович