Рішення № 89734603, 10.06.2020, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/782/20

Провадження №2/718/224/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 року м. Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої - судді Мінів О.І.,

секретаря судових засідань Анучкіної О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, в залі суду м. Кіцмань цивільну справу № 718/782/20 за позовною заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в особі представника Гребенюка Олександра Сергійовича, до ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гребенюк О.С., звернувся 27.04.2020 до Кіцманського районного суду Чернівецької областіз позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 20 143, 83 грн. за кредитним договором №б/н від 04.10.2011 року та понесених судових витрат у розмірі 2102 грн. (а.с. 1-61).

У позові представник позивача вказує, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (з 14.06.2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК») з метою отримання банківських послуг та підписала заяву № б/н від 04.10.2011 року. При цьому сторони керувалися положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України щодо укладення договору приєднання.

Зазначає, що відповідач підписуючи анкету-заяву підтвердила свою згоду на те, що вона разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

На підставі цього, банком було відкрито кредитний рахунок з початковим кредитним лімітом, який в подальшому збільшився до 6000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Вказує, що банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами та умовах Договору та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач же порушила зобов`язання за кредитним договором та з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 24.03.2020 року має заборгованість -20 143, 83 грн., яка складається з наступного: 11 038, 69 грн. - заборгованості за тілом кредита (за простроченим тілом кредита), 4 652, 25 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 3 017, 47 - нарахована пеня; а також штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 935, 42 грн. (процентна складова).

З посиланням на відповідні правові норми та докази, зважаючи на те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АК КБ «ПРИВАТБАНК», представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі - 20 143, 83 грн., що підтверджує відповідним розрахунком.

Крім того, просить стягнути з відповідача і понесені банком судові витрати у справі, у сумі 2102 грн.

Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 травня 2020, після отримання судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи -відповідача по справі, було прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, з викликом сторін, призначено судове засідання на 10 червня 2020 року (а.с.65).

У судове засідання 10 червня 2020 року, представник позивача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. В доданому до позовної заяви клопотанні, просить суд розглянути цивільну справу за його відсутності та задовольнити позов. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.58).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Скерувала 10.06.2020 на адресу суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. Визнала позовні вимоги банку частково, в частині заборгованості за тілом кредиту та відповідних судових витрат. В іншій частині позовних вимог просила відмовити.

Зупинення і поновлення провадження у справі не здійснювалося.

Заходів спрямованих на забезпечення доказів та позову не вживалося.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносинз посиланням на докази.

Судом встановлено, що згідно копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04.10.2011 року (а.с. 21) між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке 14.06.2018 змінило своє офіційне найменування на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір без номера.

Також у такій анкеті-заяві вказано, що така заява разом із Пам`яткою клієнта, умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг.

Також суду надано копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000051013102 з ОСОБА_1 , підписану останньою 04.10.2011 року, згідно якої вбачаються характеристики та значення кредитної лінії, зокрема: розрахунок банком процентів, строк погашення кредиту, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафи (а.с.22).

До позовної заяви банк додав також копію витягу з «Умов та Правил надання банківських послуг», затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, без підпису ОСОБА_1 , де зазначені умови та привила виконання взятих на себе клієнтом зобов`язань, а також права та обов`язки банку, права та обов`язки клієнта, відповідальність сторін та інші умови кредитування (а.с.23-48).

Позивачем долучено також копію Довідки, яка підтверджує надання ОСОБА_1 кредитних карток та копію Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , відповідно до якої вперше, зі стартом карткового рахунку 04.10.2011 року остання отримала кредитний ліміт - 1 200 грн. та одразу ж зменшено до 3000 грн., також такий ліміт який в подальшому змінювався (27.10.2016 максимально збільшений до 6 000 грн., а 05.08.2018 зменшений до 0) (а.с.19-20).

Також суду надано копію виписки по рахунку ОСОБА_1 з даними про усі операції проведеними за її банківськими картками (а.с.14-18).

Із розрахунків заборгованості за кредитним договором без номеру від 04.10.2011 (а.с. 6-13) встановлено, що відповідач ОСОБА_1 станом на 24.03.2020 року має заборгованість - 20 143, 83 грн., яка складається з наступного: 11 038,69 грн. - заборгованості за тілом кредита (простроченим тілом кредита), 4 652, 25 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 3 017, 47 грн. - заборгованість по пені; 1 435,42 грн. - заборгованість по судовим штрафам.

Крім цього, представником позивача долучено копію паспорта відповідача ОСОБА_1 , яка завірена підписом останньої та працівника банку (а.с.49-50), а також копію документів на підтвердження своїх повноважень (а.с.51-56).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Мотиви з яких виходив суд.

Так, з наданих представником позивача та досліджених судом доказів установлено, що 04.10.2011 року між позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (до зміни - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір приєднання без номеру.

При цьому, у вказаній заяві підписаній сторонами справи, відсутні умови договору про визначення розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Тобто судом установлено, що у заяві позичальника ОСОБА_1 від 04.10.2011 року процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру також з точністю не можливо встановити і розмір встановленого кредитного ліміту, оскільки відомості про кредитний ліміт у ній не вказані.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, Банк просить суд стягнути з відповідача на його користь, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), також заборгованість за відсотками на прострочений кредит, згідно ст. 625 та пеню за прострочене зобов`язання; а також штраф (фіксована частина) та (процентна складова).

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.10.2011 року, представник позивача посилається на Витяг з «Тарифів» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як на невід`ємні частини спірного договору, у яких визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.

При цьому, у суду немає підстав вважати, що саме цей Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 розуміла відповідач та ознайомлювалася і погоджувалася з ними, підписуючи заяву про одержання кредиту.

Більше того, копія такого документу банку (позивача), належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що також вказано у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд також враховує і те, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами справи 16.08.2010 року шляхом підписання заяви, оскільки протилежні висновки суперечили б вищенаведеним вимогам ч.ч.1, 2 ст.207, ст.1055 ЦК України про письмову форму договору.

Крім того, поза увагою суду не може залишитися і те, що банк систематично змінює зміст Умов та Тарифів надання послуг, а отже надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договоруй щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 04.09.2019 у справі №382/1131/18, а також правовою позицією висловленою у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Поряд із цим представник позивача до позовної заяви витяг з «Тарифів» не долучає, проте долучає копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000051013102 у якій визначені тип кредитної лінії та положення щодо строку внесення платежів, відсоткова ставка, вимоги щодо пені за несвоєчасне порушення зобов`язання та штрафів.

Належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні статей: 77,78,80 ЦПК України відносно того, що довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000051013102, підписана відповідачем саме до договору №б/н від 04.10.2011 року, за яким позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості, суду надано не було.

Також необхідно зазначити, що підстав вважати, що такий документ є частиною Договору у суду немає, оскільки посилання на такий документ, як на складову частину Договору про надання банківських послуг, у підписаній сторонами Анкеті-заяви - відсутні.

Така Довідка підписана лише однією із сторін - відповідачем по справі.

Також навіть з врахуванням того, що відповідач була ознайомлена із положеннями щодо порядку нарахування пені, відсотків та штрафів, які визначені у цій Довідці, сам порядок їх нарахування та підстави, передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, які ОСОБА_1 не підписувала, а отже, у суду відсутні підстави для висновку про те, що остання ознайомлювалася із ними та розуміла їх, зважаючи на те, що вона є лише пересічним громадянином, споживачем.

Крім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за договором №б/н від 04.10.2011 року починаючи з 04.10.2011 року, відсоткова ставка становила 30%, з 01.09.2014 року - 34,8 %, а з 01.04.2015 року - 43,20%. При цьому довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000051013102 не містить в собі вказаних розмірів відсоткової ставки.

Більше того наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить положень щодо порядку нарахування пені, штрафів та відсотків саме у відповідності до умов та значень визначених у підписаній відповідачем Довідці про умови кредитування від 04.10.2011 року. Більше того, як зазначено вище, умови нарахування в подальшому неодноразово змінюватися банком.

Також суд зважає і на те, що невід`ємною частиною кредитного договору згідно з пунктами 2.1.1.2., 2.1.1.12.13 витягу з Умов та Правил та самої підписаної Анкети-заяви є Пам`ятка клієнта, яка видається позичальнику та яка визначає, зокрема умови кредитування, вид кредитної картки. Така Пам`ятка у матеріалах справи відсутня, що також унеможливлює суд встановити та підтвердити наявність між сторонами відносин кредитування та встановити вид кредитної карти за якою здійснюються відповідні нарахування.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, згідно з частина шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд звертає увагу, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді оплату процентів за користування кредитом з нарахуванням у порядку, визначеному позивачем, отже відповідні позовні вимоги є необґрунтованими.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Саме такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 4 652, 25 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, та нарахованої пені - 3 017, 47 грн., то суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами вказаної суми боргу (не надано належного розрахунку відповідно до погоджених сторонами умов) та, як зазначено вище, не підтверджено погодження сторонами саме такого порядку їх нарахування, беручи до уваги, що анкета-заява ОСОБА_1 не містить будь-яких відомостей щодо процентної ставки, пені, нарахування відсотків , а також не зазначено про види відповідальності (штрафи, пеня) за порушення умов кредитування.

Разом з тим, відносно позовної вимоги про стягнення з відповідача окрім пені у сумі 3 017, 47 грн. ще й штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 935, 42 грн. - штраф (процентна складова), необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене вище та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок Верховний Суд України виклав у постанові 21 жовтня 2015 року в справі 6-2003цс15.

Отже, вимога банку про стягнення з відповідача окрім загальної пені також і штрафів є подвійною відповідальністю і суперечить статті 61 Конституції України.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

При цьому, судом встановлено, що фактично отримані та використані позичальником кошти (заборгованість за тілом кредиту) в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті.

Враховуючи те, що боржник не звільняється від обов`язку повернути Банку суму фактично отриманих кредитних коштів, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на корить позивача 11 038, 69 грн. - заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплатив судовий збір в розмірі 2 102 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 13.04.2020 року (а.с.57).

Пред`явлений ним позов задоволений на 54,80 % (11 038, 69 х 100 : 20 143,83).

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1 151, 90 (54, 80 х 2102: 100).

На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610- 612, 625, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області 11 квітня 2014 року, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.10.2011року у розмірі 11 038 (одинадцять тисяч тридцять вісім) гривень 69 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» витрати на оплату судового збору в розмірі 1 151 (одну тисячу сто п`ятдесят одну) гривню 90 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кіцманський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) у відповідності до п.3, Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.

Суддя: О.І. Мінів