Вирок № 89730527, 10.06.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12784/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В. М.

суддів Цвірюка Д. В., Семіряда І. В.

за участю секретарів - Шульги К. І., Скрипаченко В. Р., Жакун Н. О.

з участю прокурорів - Прилуцького С. М., Клочко Н. О., Гєрцик Г. Р., Кіншакової Н. В.

з участю потерпілого - ОСОБА_1

з участю обвинуваченого - ОСОБА_2

з участю захисника - Неженець Т. І., Папай С. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12015220480002954 від 10.06.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, освіта середня спеціальна, офіційно працевлаштованого у Комунальній організації «Харківський зоологічний парк», не одруженого, малолтініх дітей на утриманні немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

16.04.1997 року Київським районним судом м. Харкова за ст. 114 КК України (1960) до 1 року позбавлення волі;

06.11.2000 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст. 114 КК України (1960) до 2 років позбавлення волі, відповідно до ст. 45 КК України (1960) до 2 років та штрафу 680 грн.;

08.02.2007 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 08.11.2008 року за відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2015 року приблизно о 00 год. 30 хв., за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прибув на автомобілі приватного перевезення до будинку АДРЕСА_2 з метою з`ясування особистих стосунків. В ході короткочасного спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підґрунті попередньо виниклих під час неодноразових телефонних розмов неприязних відносин, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, підійшов до ОСОБА_1 та дістав ніж, після чого, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс останньому удар ножем в область шиї. Після чого, обхопивши спереду обома руками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наніс ще два удари ножем в область спини, від яких потерпілий ОСОБА_1 впав на землю.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №524-А/15 від 22.07.2015 року були нанесені наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини по задній поверхні зліва в верхньо - серединному відділі, що за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження; непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа по задній поверхні в нижньо-бічному відділі та непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа у верхнє-центральному відділі по передній поверхні, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Згідно висновку експерта, вищезазначені тілесні ушкодження утворилися в результаті триразового впливу колючо-ріжучим предметом, типу ножа. Проте, незважаючи на спричинені ОСОБА_1 тілесні ушкодження, смерть останнього не настала внаслідок того, що йому своєчасно була надана кваліфікована медична допомога.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України визнав частково та пояснив, що у нього не було умислу на спричинення смерті потерпілому ОСОБА_1 . Так, 09 червня вони сиділи з ОСОБА_1 у обвинуваченого вдома, пісдя чого попрощались та він зателефонував йому спитати, як той дійшов додому. Під час телефонної розмови ОСОБА_1 почав його ображати, відбулась словесна перепалка та потерпілий сказав, що приїде різати обвинуваченого. ОСОБА_2 вийшов чекати його на вулицю, взявши з собою ніж для самооборони, адже знав, що потерпілий раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Хвилин 10-15 вони поспілувались та ОСОБА_1 почав його бити, на що обвинувачений дістав ніж та хотів налякати потерпілого, після чого завдав два удари ножем. Далі ОСОБА_3 викликав карету швидкої медичної допомоги, допоміг погрузити ОСОБА_1 в машину, проте його з собою не взяли. Позов потерпілого ОСОБА_1 визнає частково, адже не всі ліки, вказані у його фіскальних чеках, призначались для лікування. У задоволенні позову прокуратури просить відмовити у повному обсязі, адже згідно Конституції України, медицина є безоплатною. У вчиненому, а саме завданні двох ударів потерпілому, розкаюється, шкодує, що так вийшло, проте він лише намагався зупинити протиправні дії ОСОБА_1 Злочинів в подальшому обіцяє не скоювати, буде більш спокійно ставитись до людей.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення-злочину об`єктивно підтверджується сукупністю достатніх та незаперечних доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду, що вони з обвинуваченм працювали разом у Харківському зоопарку. 10 червня у нього з ОСОБА_3 відбувся словесний конфлікт на побутовому рівні, після чого він поїхав до дівчини святкувати останній дзвінок її сина. Потім йому зателефонував обвинувачений, та говорив, що потрібно поговорити, після чого він повернувся на таксі, щоб з ним зустрітись та поспілкуватись, проте конфлікт виник знову та тривав хвилини 3. Коли він відвенувся щоб йти, ОСОБА_3 завдав перший удар ножем у праву сторону, після чого ОСОБА_1 повернувся до ОСОБА_3 , який обхватив його руками та завдав ще один удар, після чого потерпілий упав. Коли він намагався підніматись, обвинувачений штовхав його та говорив лежати. ОСОБА_4 подзвонив комусь, попросив, щоб викликали швидку, потім сам потерпілий викликав швидку. З обвинувачем вони товаришували 20 років, був нормальним, адекватним.

ОСОБА_5 повідомила суду, що з 09 на 10 червня, десь біля 12 ночі, вона стала свідком конфлікту мід ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зокрема бачила, як ОСОБА_1 почав ображати ОСОБА_3 матами, сильно на нього кричав. ОСОБА_6 розвернувся та хотів піти додому, а той його навздогнав та ударив рукою в голову чи шию, після чого вона розвернулась та пішла додому.

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що є матір`ю потерпілого ОСОБА_1 , який алкогольних напоїв не вживає, працює, веде нормальний спосіб життя. Того дня їй зателефонували зі швидкої та повідомили, що її сина доставили в інститут хірургії. Вона туди приїхала, та побачила там також ОСОБА_2 . Потім вона дізналась, що її син знаходився у ОСОБА_4 вдома, вони випивали та її син прийшов додому випившим, після чого поїхав до дівчини, яка пізніше подзвонила їй та сказала, що він уже поїхав на таксі додому, та мати стала його чекати. Потім близько 12 год. ночі їй зателефонував син та сказав, що додому не приїде, а буде завтра вранці і виключив телефон, після чого їй вже зателефонували із швидкої допомоги. Обвинувачений теж був у лікарні, він переживав за її сина, проте він їй повідомив, що ОСОБА_1 уже знайшов з пораненнями. Також знає, що вони товаришували, а конфлікт виник чере те, що обвинувачений розповідав про особисте життя її сина іншим.

Пояснення свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 суд до уваги не бере, оскільки вони не стосуються обставин кримінального провадження, а отже ні підтверджують, ні спростовують будь-які факти, що його стосуються.

Даними протоколу огляду місця події від 10.06.2015 року, відповідно до якого слідчим СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Шаповаловим І. І., 10.06.2015 року у період часу з 04 год. 05 хв. до 04 год. 30 хв. оглянуто асфальтовану ділянку дороги, що розташована на в`їзді у двір будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на якій виявлено плями вишнево-бурого кольору діаметром 35 см. та розміром 3х7 см, та вилучено зразок цієї рідини.

Довідкою Державної установи «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева Національної академії медичних наук України» від 10.06.2015 року, відповідно до якої ОСОБА_1 з 10.06.2015 року знаходиться на лікуванні у відділенні клініки інституту загальної та невідкладної хірургії з приводу проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва, непроникаючого поранення грудної клітки зправа, колото-різаної рани шиї, оперований 10.06.2015 року.

Даними протоколу огляду місця події від 10.06.2015 року, відповідно до якого слідчим СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Петровою К.Д. 10.06.2015 року у період часу з 16 год. 40 хв. до 17 год. 15 хв. оглянуто квартиру АДРЕСА_2 , та виявлено кухонний ніж, футболку-безрукавку та спортивні штани, які і були вилучені в ході огляду.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.06.2015 року вбачається, що слідчий СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Петрова К. Д. 10.06.2015 року о 04 год. 00 хв. у будівлі ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМНУ» затримала особу, підозрювану у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що підстави затримання йому роз`яснені, клопотань, заяв чи скарг у нього немає. Також здійснено обшук затриманої особи ОСОБА_2 під час якого нічого не вилучалося.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2015 року, проведеного старшим слідчим СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Топорковим С. Є. за участю підозрюваного ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_2 , зробивши декілька кроків назад вийняв з правої кишені спортивних штанів столовий ніж, яким почав погрожувати ОСОБА_1 , який в свою чергу на погрози не відреагував та зробивши один крок в напрямку ОСОБА_2 намагався нанести удар кулаком правої руки в область обличчя останнього, проте ОСОБА_2 зробив крок напівсидячи по праву руку ОСОБА_1 та тримаючи столовий ніж у правій руці наніс останньому один удар ножем зверху вниз зліва направо в область грудної клітини зправа по задній поверхні. Далі ОСОБА_1 зробив ще два кроки по напрямку до ОСОБА_2 та намагався нанести удар кулаком правої руки в область обличчя останнього, на що ОСОБА_2 продовжуючи тримати ніж у правій руці зробив один крок напівсидячи під ліву руку ОСОБА_1 та наніс один удар ножем зверху до низу зправа на ліво в область лівої частини грудної клітини по задній поверхні. На цьому конфлікт було завершено. Весь конфлікт підозрюваний ОСОБА_2 перебував на піднятті від ОСОБА_1 приблизно на 10-15 см.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 03.07.2015 року, проведеного слідчим СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Петровою К.Д. за участю потерпілого ОСОБА_1 встановлено, що перший удар йому був нанесений предметом, сходим на ніж в область грудної клітки зправа по задній поверхності, другий удар був нанесений тим же предметом в область грудної клітки зліва по задній поверхності. Після чого йому було нанесено декілька ударів взутою ногою в область лівого плеча спереді. Далі дотичним рухом тим же предметом було нанесено поранення в область шиї спереді. Більше тілесних пошкоджень йому не наносилось.

Тобто проведенням вказаних слідчих дій підтверджується час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення-злочину, як того вимагає пункт 1 частини 1 статті 91 КПК України.

Згідно постанови слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Петрової К. Д. від 13.07.2015 року, футболка (безрукавка) та спортивні штани, попередньо добровільно видані ОСОБА_2 визнані речовими доказами по кримінальному провадженню №12015220480002954 від 10.06.2015 року.

Згідно висновку експерта №1520-И/15 відділення судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної держадміністрації від 11.06.2015 року, на фрагменті марлевого бинту зі змивом, вилученим в ході огляду місця події на асфальтованій ділянці, розташованій біля будинку АДРЕСА_2, виявлена кров людини групи В з ізогемагглютиніном анти-А, походження якої від ОСОБА_1 не виключається, оскільки згідно справки №3914 від 11.05.2015 року, виданої Інститутом загальної та невідкладної хірургії ім. ОСОБА_11 група його крові - В (ІІІ).

Згідно постанови слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Петрової К. Д. від 13.07.2015 року, паперовий конверт, всередині якого фрагмент марлевого бинта зі змивом, вилученим в ході огляду місця події на асфальтованій ділянці, розташованій біля будинку АДРЕСА_2 , на якому виявлена кров людини групи В з ізогемагглютиніном анти-А, визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №12015220480002954 від 10.06.2015 року.

Згідно постанови слідчого СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Петрової К. Д. від 27.07.2015 року, сорочка, попередньо добровільна видана ОСОБА_7 та кухонний ніж, вилучений під час огляду місця події від 10.06.2015 року за адресою: АДРЕСА_2 , визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12015220480002954 від 10.06.2015 року.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 242 КПК України, тяжкість та характер тілесних ушкоджень обов`язково встановлюються на підставі відповідної експертизи.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», для встановлення причин смерті, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов`язковим. Водночас треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Відповідно до висновку експерта №524-А/15 від 22.07.2015 року відділу судово-медичної експертизи трупів обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної держадміністрації, у зв`язку з подією в ніч на 10.06.2015 року у ОСОБА_1 мали місце такі пошкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини по задній поверхності зліва у верхньо-серединному відділі, непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини зправа по задній поверхності в нижнє-боковому відділі, непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини зправа в верхнє-центральному відділі по передній поверхності. Вказані пошкодження виникли в результаті трьохразової діїколюче-ріжучого предмету, типу ножа, ширина клинка якого на рівні його занурення склала не більше 2 см. На підставі п. 4.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості ушкоджень, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ОСОБА_1 має ознаки тяжкого тілесного пошкодження за критерієм небезпечності для життя; на підставі п. 4.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості ушкоджень, інші пошкодження (кожне окремо) ОСОБА_1 мають ознаки легкого тілесного пошкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Показання ОСОБА_2 , дані ним в ході проведення слідчого екперименту від 11.06.2015 року, відповідають судово-медичним даним відносно предмета, яким були нанесені пошкодження ОСОБА_1 (ніж) і не відповідають механізму виникнення травми у ОСОБА_1 , виходячи із судово-медичних даних. Показання ОСОБА_1 , дані ним в ході проведення слідчого екперименту від 03.07.2015 року, в цілому не суперечать судово-медичним даним відносно формування травми у ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта №259-МК/15 від 27.07.2015 року відділення судово-медичної криміналістики обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної держадміністрації, колото-різані пошкодження тканини сорочки ОСОБА_1 утворились в результаті неодноразових впливів загостреним односторонньо-гострим клинком колючо-різаного знаряддя, з П-образним поперечним перерізом обушка, ребра якого були помірно вираженими. Такими властивостями володіє клинок представленого на експертизу середнього кухонного ножа. Утворення колото-різаного ушкодження на сорочці клином представленого на експертизу кухонного ножа не виключено. Колото-різаним пошкодженням на сорочці ОСОБА_1 відповідають проникаючі та непроникаючі колото-різані пошкодження грудей.

Відповідно до положень частини 1 статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні, до якого належить і судове, підлягають доказуванню ряд обставин, що мають для нього значення, зокрема: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення - тобто подія кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, і ці обставини, згідно пункту 2 частини 3 статті 374 КПК України, повинні бути наведені у сформульованому у мотивувальній частині вироку обвинувачені, визнаному судом доведеним.

Про це ж зазначено у роз`ясненнях, які містяться в п.п. 8, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ и постановлення вироку» від 29.06.1990 року №5, згідно яких суди у кожній справі повинні встановлювати відмічені вище обставини, а також спрямованість умислу підсудного.

Суд відноситься критично до версії обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно обставин, зазначених, зокрема, у судовому засіданні 05.06.2020 року, з приводу того, що він вчиняв самозахист, та що у нього не було мети позбавити ОСОБА_1 життя, адже версія обвинуваченого не відповідає фактичним обставинам, встановлених по справі та спростовується послідовними та стабільними показами потерпілого та свідків, даними під час розгляду справи у суді, даними протоколів слідчих дій, висновками судово-медичних експертиз, які в повній мірі співпадають один з одним та матеріалами справи. Зазначені доводи обвинуваченого розцінюються судом як засіб захисту, та спосіб уникнути відповідальності за вчинене діяння чи пом`якшити покарання, при цьому показання обвинуваченого в цій частині не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, аналіз усіх досліджених в суді доказів дозволяє дійти висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для постановлення обвинувального вироку.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі зазначені вище докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

За таких обставин, аналізуючи та оцінюючи вищенаведені докази в їх сукупності, враховуючи положення пункту 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та кваліфікує його дії за частиною 2 статті 15, пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України - закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненої особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 , та вирішуючи питання про направленість умислу обвинуваченого, суд враховує знаряддя злочину, кількість ударів, характер та локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, а також поведінку винного після події, що відбулася.

Так, мотивацією дій обвинуваченого стали особисті відносини з потерпілим ОСОБА_1 , з яким виник раптовий конфлікт, під час якого ОСОБА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, підійшов до ОСОБА_1 та дістав ніж, після чого, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс останньому удар ножем в область шиї. Після чого, обхопивши спереду обома руками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наніс ще два удари ножем в область спини, від яких потерпілий ОСОБА_1 впав на землю. При цьому, незважаючи на спричинені ОСОБА_1 ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини по задній поверхні зліва в верхньо - серединному відділі, непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа по задній поверхні в нижньо-бічному відділі та непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа у верхнє-центральному відділі по передній поверхні, смерть останнього не настала враховуючи своєчасність надання кваліфікованої медичної допомоги.

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до особливо тяжкого злочину, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою був працевлаштованим у Комунальній організації «Харківський зоологічний парк» робітником по догляду за тваринами, та за місцем роботи характеризується з позитивної сторони, на обліку в обласному наркологічному, психіатричному диспансерах не перебуває, на військовому обліку також не перебуває.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №545 від 22.06.2015 року, ОСОБА_2 на теперішній час ознак психозу, недоумства не виявляє, виявляє дисоціальний розлад особистості. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 у період часу, якому відповідає правопорушення, в якому він підозрюється, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, був у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 на теперішній час відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до акту №266 судово-наркологічної експертизи від 09.07.2015 року, у ОСОБА_2 наявний діагноз синдрому залежності від алкоголю.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_2 суд визнає щире каяття.

У відповідності до пункту 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_2 суд визнає вчинення злочину особою в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції частини 2 статті 15, пункту 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення та попередження нових злочинів, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України мета покарання як обвинуваченим, так і іншими особами.

Також, за приписами частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України (зі змінами у відповідності до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Судом встановлено, що згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.06.2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та строк тримання відраховується з моменту фактичного затримання, тобто з 10.06.2015 року, та протягом усього судового розгляду кримінального провадження обвинувачений знаходився під вартою.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року щодо застосування норми права, передбаченої частиною 5 статті 72 Кримінального кодексу України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, справа №13-31-кс18), якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає частина 5 статті 72 Кримінального кодексу України в редакції Закону №838-VIII. У такому разі Закон №838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до частини 2 статті 5 Кримінального кодексу України не допускається.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки епізод злочинної діяльності ОСОБА_2 , що є предметом даного судового розгляду, мав місце 10 червня 2015 року, тобто кримінальне правопорушення-злочин було вчинено до 20 червня 2017 року, та щодо нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення, то зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання щодо нього повинно здійснюватись з урахуванням положень частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року, у зв`язку з чим строк попереднього ув`язнення з 10.06.2015 року (з дати затримання) повинен бути зарахований у строк покарання за даним вироком по дату його ухвалення.

Відповідно до вимог частини 3 статті 128 КПК України, прокурор, діючи в інтересах держави, звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 , надавши довідку-розрахунок фактичних витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у Державній установі «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева Національної академії медичних наук України» у період з 10.06.2015 року по 01.07.2015 року, тобто 21 ліжко-днів, та згідно цього розрахунку витрати на лікування становлять 6615, 26 грн.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.95 року, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 кошти підлягають відшкодуванню з обвинуваченого у повному обсязі, тобто у розмірі 6615, 26 грн. та оскільки Державна установа «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева Національної академії медичних наук України» фінансується з місцевого бюджету, тому кошти повинні бути стягнуті на його користь.

Крім того, відповідно до вимог статті 128 КПК України, цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_1 також подано цивільний позов, згідно з яким він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 5000, 00 грн., яка включає в себе витрати на лікування, а також моральну шкоду у розмірі 45000, 00 грн., тобто загалом 50000 грн.

У відповідності до частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

При цьому, суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Так, щодо цивільного позову ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що його слід задовольнити в межах його доведеності.

Як вбачається із довідки Державної установи «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева Національної академії медичних наук України» у період з 10.06.2015 року по 01.07.2015 року, родичами хворого були надані наступні медикаменти та перевязувальні матеріали: бліцеф 1г - кількість 5 шт, що згідно фіскальних чеків має вартість 369, 30 грн. (73, 86 грн. х 5); кеталонг 1,0 - кількість 2 шт, що згідно фіскальних чеків має вартість 17, 42 грн. (8, 71 грн. х 2); ревмоксікам - кількість 5 шт, що згідно фіскальних чеків має вартість 93, 65 грн. (18, 73 грн. х 5); омез 40 мг - кількість 3 шт, що згідно фіскальних чеків має вартість 310, 44 грн. (103, 48 грн. х 3); глево 500 мг - кількість 3 шт, що згідно фіскальних чеків має вартість 497, 40 грн. (165, 80 х 3); марля - кількість 5 шт, що згідно фіскальних чеків має вартість 72 грн.; шприци одн.різні - кількість 30 шт, що згідно фіскальних чеків має вартість 130, 80 грн. (13, 10 грн. + 12,25 грн. + 9, 34 грн. + 4, 67 грн. + 3,70 грн. + 15, 60 + 2,40 грн. + 3, 70 грн. + 12, 25 грн. + 5, 24 грн. + 13, 10 грн. + 12, 25 грн. + 26, 20 грн.), що загалом становить 1491 грн. 01 коп.

Також у вищевказаній довідці Державної установи «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева Національної академії медичних наук України» вказано, що родичами хворого були надані наступні медикаменти та перевязувальні матеріали: левофлоксацин 1,0 - кількість 5 шт, дексалгін 1,0 - кількість 8 шт, вітамін В1 - кількість 5 шт, вітамін В6- кількість 5 шт, проте вказані медикаменти у фіскальних чеках, наданих ОСОБА_1 , відсутні, а тому суд позбавлений можливості встановити їх дійсну вартість на момент надання їх потерпілим для лікування, та у зв`язку з недоведеністю їх купівлі суд не вправі стягувати будь-яку їх вартість з обвинуваченого.

Крім того, у фіскальних чеках, наданих потерпілим ОСОБА_1 , вказано про купівлю, окрім наведених, інших медичних препаратів, проте у зв`язку з відсутністю доказів необхідності їх придбання (наприклад рецепт лікаря), такі витрати на користь потерпілого стягненню не підлягають.

Щодо цивільного позову, пред`явленого до обвинуваченого ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Як роз`яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, суд визнає факт заподіяння моральної шкоди цивільному позивачу - потерпілому ОСОБА_1 неправомірними діями цивільного відповідача - ОСОБА_2 .

Так, потерпілому були нанесені наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини по задній поверхні зліва в верхньо - серединному відділі, що за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження; непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа по задній поверхні в нижньо-бічному відділі та непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа у верхнє-центральному відділі по передній поверхні, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, які безумовно стали джерелом негативних емоцій та переживань, призвели до погіршення психологічного стану, втрати душевного спокою. Проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 45000 грн. завищеними, саме такий розмір моральної шкоди не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Так, позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_2 , вважає за необхідним стягнути з останнього моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 10.06.2015 року.

Відповідно до частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України (в ред. Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року) зарахувати у строк покарання ОСОБА_2 строк його попереднього ув`язнення з 10.06.2015 року по 10.06.2020 року включно із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - скасувати, звільнивши ОСОБА_2 з-під варти в залі суду негайно у зв`язку з відбуттям призначеного строку покарання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Державної установи «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева Національної академії медичних наук України» до ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування потерпілого - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету (р/р НОМЕР_1 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02012154) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 6615 (шість тисяч шістсот п`ятнадцять) грн. 26 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 1491 (одна тисяча чотириста дев`яносто одну) грн. 01 коп., а також моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., а всього стягнути 11491 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто одну) грн. 01 коп.

У задоволенні іншої частини позовним вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код доходів 24060300, р/р НОМЕР_2 , код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу: держава) вартість проведених під час досудового слідства судових експертиз, а саме: судової дактилоскопічної експертизи №134 від 18.06.2015 року у розмірі 306 (триста шість) грн. 90 коп., а також судової експертизи холодної зброї №135 від 18.06.2015 року у розмірі 306 (триста шість) грн. 90 коп., а всього стягнути 613 (шістсот тринадцять) грн. 80 коп.

Речові докази - футболка (безрукавка) та спортивні штани, добровільно видані ОСОБА_2 , та які знаходяться у камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області (квитанція №69) - після набрання вироком законної сили - повернути їх законному власнику ОСОБА_2 .

Речові докази - паперовий конверт, всередині якого фрагмент марлевого бинта зі змивом, вилученим в ході огляду місця події на асфальтованій ділянці, розташованій біля будинку АДРЕСА_2 , на якому виявлена кров людини групи В з ізогемагглютиніном анти-А, який знаходиться у камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області (квитанція №69) - після набрання вироком законної сили - знищити.

Речові докази - сорочка, добровільно видана ОСОБА_7 та кухонний ніж, вилучений під час огляду місця події від 10.06.2015 року за адресою: АДРЕСА_2 , які знаходяться у камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області (квитанція №86) - після набрання вироком законної сили - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий:

Судді: