Ухвала суду № 89727136, 09.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

09 червня 2020 року м. Київ № 640/8114/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" про забезпечення їх позову до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказів в частині,

установив:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" (ТОВ "Алего") до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказів.

ТОВ "Алего" до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить:

- заборонити Управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", іншим органам, уповноваженим на демонтаж рекламних засобів в місті Києві, до набрання рішенням у справі №640/8114/20 законної сили, здійснювати будь-які дії, спрямовані на демонтаж наступних не демонтованих на час подання позову рекламних засобів, розміщених ТОВ "Алего":

м. Київ, Печерський район, бульвар Дружби народів/з`їзд на Набережне шосе з мосту Патона (щит, що стоїть окремо (призматрон) - дозвіл №25797-10-П-1;

м. Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів 3-А - (щит, що стоїть окремо (суцільний щит) - Дозвіл №39694-14;

м. Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька 23/вул. Іллінська - (щит, що стоїть окремо (призматрон) - Дозвіл №39613-14;

м. Київ, Голосіївський район, просп. Голосіївський (Пр-т 40-річчя Жовтня), 124 - (щит, що стоїть окремо (суцільний щит) - Дозвіл №39975-14;

м. Київ, Печерський район, вул. Михайла Бойчука (вул. Кіквідзе), 26 - (щит, що стоїть окремо (суцільний щит) - Дозвіл №40475-14;

м. Київ, Печерський район, вул. Михайла Бойчука (вул. Кіквідзе), 20 - (щит, що стоїть окремо (призматрон) - Дозвіл №40474-14;

м. Київ, Шевченківський район, вул. Білоруська, 11-а/вул. Довнар-Запольського - (щит, що стоїть окремо (суцільний щит) - Дозвіл №40447-14.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що дії по демонтажу рекламних засобів призводять до значних фінансових збитків позивача та втрати можливості використання місць розміщення рекламних засобів в майбутньому, оскільки дозволи на вищевказані місця розміщення рекламних засобів можуть бути надані іншим особам. З урахуванням наведеного, представник товариства стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову становить суттєву загрозу інтересам позивача, адже фактично припиняє підприємницьку діяльність та спричиняє суттєві матеріальні збитки.

Суд, розглянувши заяву ТОВ "Алего" про вжиття заходів забезпечення позову, зазначає, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що процедура демонтажу спеціальних конструкцій регулюється Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 05.02.2019 №207 (Порядок).

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку визначено, що демонтаж рекламних засобів (засобів та обладнання зовнішньої реклами) у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламного засобу разом з основою (за можливості) від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання.

За змістом пунктів 3.7-3.9 розділу ІІІ розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний усунути порушення, зазначені у Вимозі. Термін усунення порушення зазначається у Вимозі, але не може бути меншим ніж три робочі дні з дати її отримання. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний повідомити Робочий орган про усунення порушення в письмовій формі в термін, визначений Вимогою. Якщо розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, зазначений у Вимозі, демонтаж рекламних засобів здійснює КП "Київреклама", інші підрядні організації на підставі укладених КП "Київреклама" договорів або балансоутримувач місця. Організацію демонтажу або демонтаж здійснює КП "Київреклама" або балансоутримувач місця на підставі наказу Робочого органу відповідно до цього Порядку. Демонтаж рекламних засобів здійснюється в межах технічних можливостей КП "Київреклама" або балансоутримувача місця з дотриманням вимог з безпеки виконання робіт та охорони праці без повідомлення розповсюджувача зовнішньої реклами про час здійснення демонтажу.

Крім того, Відповідно до пункту 3.13 розділу ІІІ Порядку, розповсюджувач зовнішньої реклами має право на повернення демонтованого рекламного засобу після звернення до КП "Київреклама" або балансоутримувача місця у разі надання:

- заяви про повернення демонтованого рекламного засобу;

- документа, що підтверджує право власності (користування) розповсюджувача зовнішньої реклами на конкретний демонтований рекламний засіб;

- документа, що підтверджує оплату витрат, пов`язаних з демонтажем рекламних засобів, їх транспортуванням та подальшим зберіганням, понесених КП "Київреклама" або балансоутримувачем місця;

- документа, що підтверджує право уповноваженої особи на одержання демонтованого рекламного засобу.

Таким чином, демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, однак є правом органу місцевого самоврядування, здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрозу самому майну.

До заяви про забезпечення позову долучені вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адресовані ТОВ "Алего", в яких останньому встановлювався строк для демонтажу рекламних засобів. Окрім того, в даних вимогах міститься попередження, що у випадку невиконання вимог у визначений управлінням термін, конструкція буде демонтована КП "Київреклама". Строк для виконання вимоги встановлювався індивідуально щодо кожного рекламного засобу.

У зв`язку з добровільним невиконанням вимог Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу рекламних засобів, управлінням прийнято накази від 22.10.2019, 06.12.2019, 12.12.2019 та 21.01.2020 про демонтаж рекламних засобів ТОВ "Алего".

З позовною заявою, в якій містяться вимоги, зокрема, про скасування вищевказаних наказів Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивач звернувся до суду в квітні 2020 року.

Окрім того, позивачем до заяви про забезпечення позову долучено також акт приймання-передачі рекламного засобу, демонтованого КП "Київреклама", що розміщувався за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Білоруська, 11-а/вул. Довнар-Запольського - (щит, що стоїть окремо (суцільний щит) - Дозвіл №40447-14, та належить позивачу.

Суд також зазначає, що у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Відтак, суд вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.

Окрім того, суд не вбачає і очевидної протиправності оскаржуваних розпоряджень та прийнятих на їх підставі наказів про демонтаж рекламних засобів, адже такі ознаки повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" про забезпечення їх позову до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказів, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України з урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" цього ж Кодексу.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак