Рішення № 89726851, 05.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року м. Київ № 640/861/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Олам Україна»доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Олам Україна» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0054391404.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що спірні фінансово-господарські операції позивача з ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг» носили реальний характер, що підтверджується відповідною первинною документацією. Водночас, представником позивача наголошено на тому, що фактичний рух активів до місця поставки (портових зернових терміналів ТОВ «Борваж» та ТОВ «ІЗТ») за договорами, укладеними позивачем з постачальниками, є належним чином підтвердженим як позивачем і його постачальниками, так і третіми особами, а факт зміни майнового стану сторін підтверджується, зокрема, оплатою, здійсненою позивачем за поставлений товар, належним чином та у повному обсязі. Крім того, представником позивача наголошено, що до моменту укладення з ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг» договорів на поставку товару, позивач вжив достатніх заходів для того, щоб переконатись у наявності технічних та людських ресурсів у потенційних постачальників щодо поставки сільськогосподарської продукції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі, а також встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Під час підготовчого провадження судом здійснено всі необхідні дії, визначені положеннями ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України. За наслідками вказаного, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначене судове засідання 11.06.2019 з`явились представники сторін. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням доповнень, викладених у відповіді на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що певні порушення, допущені постачальниками, можуть бути підставою для притягнення до відповідальності лише відповідних постачальників, притягнення ж до солідарної відповідальності позивача за порушення, які ним не вчинені, є неправомірним. У свою чергу, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, в якому зазначено про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень. Крім того, представником відповідача вказано, що відповідно до отриманої контролюючим органом інформації, ФГ «Бізнес Агро Холдинг» не орендував і не орендує земельні ділянки та договори оренди з ним не укладались на території Вишівської сільської ради Малинського району Житомирської області, а ПП «Агронива-Трейдинг» фактично використовує земельні ділянки загальною площею 22,8035 га. При цьому, викликаний у вказане судове засідання свідок - гр. ОСОБА_1 , керівник ФГ «Бізнес Агро Холдинг», - не з`явився та не повідомив суд про причини неможливості його прибуття.

З огляду на ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, подальший розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олам Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2018, в результат чого складено акт від 16.10.2018 №1005/26-15-14-04-01/33832039, в якому вказано про порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2018 року на суму 2 928 010,00 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0054391404, яким ТОВ «Олам Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку, у розмірі 2 928 010,00 грн. (за липень 2018 року), та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 464 005,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, ТОВ «Олам Україна» подано відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої рішенням від 28.12.2018 №42017/6/99-99-11-04-02-25 податкове повідомлення-рішення від 25.10.2018 №0054391404 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг».

У відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (покупець) та ПП «Агронива-Трейдинг» (продавець) укладено договори поставки від 04.07.2018 №101036 та від 19.07.2018 №101163, за умовами яких продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (пшеницю 5,6 класу, 2018 року врожаю, походження: Україна, виробник: продавець, а також ячмінь, 3 класу, 2018 року врожаю, походження: Україна, виробник: продавець) на умовах, визначених цими договорами (DAP - місце поставки, Інкотермс 2010 року, місце поставки - зерновий склад ТОВ «Боріваж», Морський торговельний порт «Южний» та портовий/зерновий термінал ТОВ «ІЗТ-Термінал», Морський торговельний порт «Южний», поставка здійснюється шляхом надання товару у розпорядження покупця на території зернового складу на транспорті, готовому до розвантаження.

У свою чергу, між позивачем (покупець) та ФГ «Бізнес Агро Холдинг» (продавець) укладено наступні договори:

від 02.07.2018 №101021, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (ячмінь 3 класу, 2018 року врожаю, походження: Україна, виробник: продавець) на умовах поставки: DAP - місце поставки, Інкотермс 2010 року, місце поставки - зерновий склад ТОВ «Боріваж», Морський торговельний порт «Южний», поставка здійснюється шляхом надання товару у розпорядження покупця на території зернового складу на транспорті, готовому до розвантаження;

від 04.07.2018 №101032, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (ячмінь 3 класу, 2018 року врожаю, походження: Україна, виробник: продавець) на умовах поставки: DAP - місце поставки, Інкотермс 2010 року, місце поставки - зерновий склад ТОВ «Боріваж», Морський торговельний порт «Южний», поставка здійснюється шляхом надання товару у розпорядження покупця на території зернового складу на транспорті, готовому до розвантаження;

від 18.07.2018 №101152, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (пшениця 5,6 класу, 2018 року врожаю, походження: Україна, виробник: продавець) на умовах поставки: DAP - місце поставки, Інкотермс 2010 року, місце поставки портовий/зерновий термінал ТОВ «ІЗТ-Термінал», Морський торговельний порт «Южний», поставка здійснюється шляхом надання товару у розпорядження покупця на території зернового складу на транспорті, готовому до розвантаження.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії наступних документів: договору поставки від 04.07.2018 №101036, від 19.07.2018 №101163, від 02.07.2018 №101021, від 04.07.2018 №101032, від 18.07.2018 №101152, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, податкових накладних, посвідчення про якість зерна, протоколів випробувань, складських довідок, довіреності від 22.12.2017, видану ТОВ «Олам Україна» на ім`я ОСОБА_2 (яким, згідно з первинною документацією приймались ТМЦ за спірними операціями), виписки з банківського рахунку позивача.

Водночас, за твердженням перевіряючих, про що вказано в акті перевірки, доводи контролюючого органу щодо не підтвердження реальності операцій з поставки ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг» пшениці та ячменю на адресу позивача ґрунтуються лише на висновках про неможливість придбання позивачем вказаної сільгосппродукції від вказаних контрагентів, як товаровиробників, які не мали можливості виробити сільгосппродукцію у зв`язку із відсутністю власних чи орендованих земель для вирощування сільгосппродукції.

За твердженням контролюючого органу, мало місце використання в господарській діяльності ТМЦ, джерело походження яких не встановлено, що є свідченням недійсності (неможливості) формування відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару (послуг) та нереальність здійснення ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг» постачання (продажу) товарів (послуг) на адресу позивача. Крім того, в акті перевірки зазначено, що ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг» не здійснювали постачання вищезазначених товарів, про що свідчить відсутність відповідних виробничих потужностей та персоналу, необхідного для забезпечення господарської діяльності.

З приводу викладеного, суд звертає увагу, що платник податку на додану вартість (покупець товару/робіт/послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг/робіт) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Отже, за умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявності умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

У зв`язку з викладеним, суд вважає доцільним зазначити, що факт фіктивності фінансово-господарської діяльності товариства може бути встановлено лише на підставі рішення суду.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду жодного рішення суду ані по відношенню до позивача, ані до його контрагентів.

Разом з тим, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справах №К/9901/612/18 та №К/9901/630/18.

Суд також звертає увагу, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 14.03.2019 у справі №818/19/16.

При цьому, слід зазначити, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими контролюючий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ч.ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), якою закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Так, матеріали свідчать про обачливість позивача при укладанні договору поставки з ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг», що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями статутів вказаних контрагентів, копіями витягів з реєстру платників ПДВ, виписок з ЄДРПОУ, копією спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва на 31.12.2017, копією балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2017, копією звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, інформацією про посівні площі контрагентів, копіями звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2017 року та під урожай 2018 року.

Щодо зазначених представником відповідача недоліків первинної документації, складеної за наслідками спірних фінансово-господарських операцій, суд вказує, що дані недоліки не були вказані в акті перевірки, на підставі висновків якого і прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Водночас, слід зазначити, що у матеріалах справи міститься копія довіреності від 22.12.2017, видану ТОВ «Олам Україна» на ім`я ОСОБА_2 (яким, згідно з первинною документацією приймались ТМЦ за спірними операціями), а товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №826/13058/15). Решта недоліків первинної документації, про які вказує представник відповідача, само по собі не може свідчити про нереальність (безтоварність) спірних операцій.

З урахуванням викладеного, слід також зазначити, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт наявності у позивача ділової мети під час вчинення оспорюваних фінансово-господарських операцій з ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг».

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, представником позивача під час судового розгляду справи наголошено на тому, що поставлений ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг» товар реалізовано третій особі - Olam International Limited, - на підтвердження чого представником позивача надано до суду копії рамкового контракту від 01.08.2017 разом з додатками та передавальними актами.

Оцінюючи посилання контролюючого органу на матеріали досудового розслідування стосовно ПП «Агронива-Трейдинг» за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.ч. 2 та 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, суд керується ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, наведені в акті перевірки посилання на матеріали досудового розслідування не є достатніми та беззаперечними доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, у силу обставин даної справи, не є свідченням порушення позивачем податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2019 у справі №826/14073/16.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентами - ФГ «Бізнес Агро Холдинг» та ПП «Агронива-Трейдинг», - як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.10.2018 №0054391404 є протиправним та підлягає скасуванню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 11.01.2019 №2, позивачем під час звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн., який підлягає присудженню на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.10.2018 №0054391404.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Олам Україна» (код ЄДРПОУ 33832039, адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22) документально підтверджені судові витрати у розмірі 19 210,00 грн. (дев`ятнадцяти тисяч двохсот десяти грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок