Рішення № 89726840, 16.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року м. Київ №640/18809/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю:

представників позивача: Климовича О.О., Кривоклуба Т.В., Мікуліна Д.М.,

представника відповідача - Титаренка С.А.,

третьої особи - ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника Генерального прокурора України Матіоса Анатолія Васильовича до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування подання №1-2165/320077-18-7 від 26.07.2018,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасу-вати подання відповідача від 26.07.2018 №1-2165/320077-18-7.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване подання є формою незаконного впливу на позивача при здійсненні ним владних управлінських функцій з метою перешкоджання вико-нання ним та підлеглими службових обов`язків. Вважає наведені у поданні висновки необ-ґрунтованими і таким, що суперечать вимогам законів України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", "Про попереднє ув`язнення" та КПК України, а також постанові прокурора про застосування заходів безпеки у кримінальному провадженні від 09.02.2018, ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2018 у справі №757/15123/18-к, ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.05.2018 у справі №369/6165/17, якими визначено місцем тимчасового тримання третьої особи Відділ забезпечення досудового слідства Служби безпеки України (далі - ВЗДС СБУ). Не погоджуючись із оскаржуваним поданням, вважає, що його виконання призведе до затя-гування винесення судом рішення, перешкоджатиме оперативному здійсненню досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальних провадження стосовно третьої особи, а також призведе до порушення конституційних прав і свобод третьої особи, оскільки створить загрозу його життю і здоров`ю, призведе до порушення права третьої особи на отримання законного і справедливого вироку суду у межах розумних строків провадження стосовно цієї особи; зашкодить іміджу та авторитету позивача.

Відповідач подала відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що нею не допущено порушень законодавства при прийнятті оскаржуваного подання, а також не допу-щено втручання у хід досудового розслідування або тиск на осіб, які здійснюють процесуаль-не керівництво у кримінальних провадженнях стосовно третьої особи. Зазначає, що подання прийнято за результатами розгляду звернень представника третьої особи і третьої особи, а також відвідування третьої особи, в межах своїх повноважень та у порядку, визначеному ст. 101 Конституцію України та ст.ст. 3, 4, 13, 15, 22 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Стверджує, що ВЗДС СБУ не включено до переліку органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, а також про неможливість надання у ньому вузькоспеціальної медичної допомоги. Також зазначає, що подання було розглянуто позивачем, про результати чого третю особу і його представника повідомлено.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що ВЗДС СБУ є спеціально відве-дене місце тимчасового тримання відповідно до ст. 4 Закону України "Про попереднє увяз-нення" та Положення про Відділ забезпечення досудового слідства Служби безпеки України, затвердженого наказом Голови СБУ від 16.01.2006 №17дск, та належить до установ для тримання осіб під вартою. Також, зазначив, що згідно з листом Державної установи "Київсь-кий слідчий ізолятор" від 14.08.2018 №15/15375 його медична частина належить до лікувально-профілактичних закладів, де надаються лише первинна медична допомога, надання спеціалізованої та висококваліфікованої медичної допомоги не передбачено. Водно-час, в умовах ВЗДС СБУ здійснюються всі необхідні медико-профілактичні заходи та залучаються відповідні спеціалісти провідних медичних закладів м. Києва. З метою надання третій особі медичної допомоги вжито відповідних заходів із залученням медичних установ і спеціалістів, однак третя особа відмовилась від пропонованої медичної допомоги.

Відповідач подала заперечення, в яких зазначила, що оскаржуване подання було роз-глянуто по суті й відповідь надана листом від 27.08.2018 №10/4/2-32007-14, тобто дане подання вичерпало свою дію. Зазначає, що згідно із ст.ст. 2, 5 КАС України завданням адмі-ністративного судочинства є захист порушених прав особи у публічно-правових відносинах. При цьому, навіть порушення вимог законодавства не є достатньою підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх такими є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. З посиланням на постанову Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а, зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється судом при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Третя особа подала письмові пояснення, в яких просить відмовити в позові посилаю-чись на відсутність факту порушення прав або законних інтересів позивача, які підлягають судовому захисту; законність і обґрунтованість оскаржуваного подання. Зазначає, що 2-місячний строк дії ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.05.2018 закінчився, а більш ранньою ухвалою цього ж суду від 05.05.2018 місцем три-мання під вартою третьої особи визначено Державну установу "Київський слідчий ізолятор". Заперечує проти тверджень позивача щодо наявності ризиків переведення третьої особи до Державної установи "Київський слідчий ізолятор" та щодо надання третій особі належної медичної допомоги, посилаючись на висновки експертів (від 31.07.2018 №24/з, від 05.12.2018 №10-2018/з-19). Стверджує, що не відмовлявся від медичної допомоги. Зазначає, що не відносить до тієї категорії осіб, які можуть утримуватись в ВЗДС СБУ.

Позивач подав письмову відповідь на пояснення третьої особи, в яких зазначив, що наведенні пояснення не спростовують підстав позову. Підставою утримання третьої особи у ВЗДС СБУ є постанова прокурора про застосування заходів безпеки у кримінальному прова-дженні від 09.02.2018, термін дії якої - впродовж дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, законність якої підстав та порядку прийняття цієї постанови перевірена ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2018 у справі №757/15123/18-к та Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.05.2018 у справі №369/6165/17. Посилання третьої особи на обрання щодо нього альтернативного запобіжного заходу у виг-ляді застави не спростовує факт обрання щодо нього у іншому кримінальному провадженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилання третьої особи на висновки експертів (від 31.07.2018 №24/з, від 05.12.2018 №10-2018/з-19) відповідачем не досліджува-лись при прийнятті оскаржуваного подання, а, крім того, оформлені з порушенням вимог ст.ст. 243, 244 КПК України.

Позивач подав додаткові письмові пояснення у справі на підтвердження необґрунтова-ності оскаржуваного подання, зокрема те, що відповідач взяв до уваги розміщені у загаль-ному доступі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23.02.2018, Оболонсь-кого районного суду м. Києва від 05.03.2018 (у яких не визначено місце тримання під вартою) і Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.05.2018, але не взяв до уваги ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2018 №757/15123/18-к і Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.05.2018 №369/6165/17, що, на думку позивача, вказує на вибірковий підхід відповідача. Щодо стану здоров`я третьої особи висновок відповідача ґрунтується на висновку судово-медичної експертизи №7-2014з від 0.07.2014, яким не встановлено захворювань, що можуть свідчити про наявність у третьої особи гіпертонічної хвороби ІІ стадії.

Позивач подав додаткові письмові пояснення у справі, в яких зазначив про те, що відповідач не у повній мірі реалізувала свої права, передбачені ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", а саме не ознайомлювалась з ін-шими документами; не вимагала від посадових осіб у сприянні проведенні перевірки, нада-нні відповідних висновків; не запрошувала посадових осіб для надання ними усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі. Зазначає, що реалізація відповідачем вказаних прав дала б можливість позивачу подати наявні у нього документи, які б могли вплинути на висновки відповідача. Також, зазначає, що висновком Клінічно-експертною комісією МОЗ України складено висновок від 28.11.2018 про те, що надання медичної допомоги і медичного обслуговування третій особі в МУ ВМУ СБУ при ВЗДС СБУ та інших багатопрофільних і спеціалізованих медичних установах м. Києва відповідає уніфі-кованому клінічному протоколу первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медич-ної допомоги "Артеріальна гіпертензія". Крім цього, зазначає, що Департаментом охорони здоров`я КМДА на підставі відповідного листа Головної військової прокуратури створено консиліум у кількості 19 лікарів з метою встановлення стану здоров`я третьої особи, визна-чення необхідних медичних обстежень та стратегії подальшого лікування. Від медичного обстеження третя особа відмовилась.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали позов. Представник відповідача та третя особа на його стороні і його представник заперечили проти позову.

Заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 26.07.2018 відповідачем внесено Генеральному прокурору Ук-раїни Луценку Ю.В. подання № 1-2165/320077-18-7 відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 13, ст.ст. 15, 22 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" вирішити питання про надання невідкладної медичної допомоги ОСОБА_1 та переведення його до одного зі слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (т. 1 а.с. 19-21, 206-208).

Вказане подання винесено за результатами розгляду звернення третьої особи, виїзду 13.07.2018 в установу, де було проведено зустріч з третьою собою, а також перевірено умови, в яких він тримається. Як зазначено у поданні, відповідач встановив, що третю особу 08.02.2018 затримано працівниками СБУ як особу, що перебуває у розшуку і того ж дня його, до обрання запобіжного заходу, поміщено до установи (ВЗДС СБУ). Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2018 третій особі обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Крім того, третій особі іншими судами обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою: - 23.02.2018 Дарницьким районним судом м. Києва; - 28.02.2018 Оболонським районним судом м. Києва; - 01.03.2018 Деснянським районним судом м. Києва; - 03.05.2018 Печерським районним судом м. Києва; - 05.05.2018 Києво-Святошинським районним судом Київської області. Підставами для утримання в установі (ВЗДС СБУ) є постанова прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України про застосування заходів безпеки у вигляді утримання в установі та рішення судів про визначення зазначеної установи місцем утримання третьої особи. Проте, судові рішення про обрання та продовження запобіжних заходів стосовно третьої особи не містять приписів щодо обов`язкового його тримання в ВЗДС СБУ, а направляються до вико-нання саме до цієї установи, через утримання там третьої особи. В той же час, заходи забезпечення безпеки можливо застосовувати і у слідчих ізоляторах, внутрішній режим яких більше пристосований до забезпечення виконання рішень слідчих суддів про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також, відповідач зазначив, що під час зустрічі з третьою особою були надані медичні документи, в яких зокрема висновок судово-медичної комісійної експертизи №7-2014з від 10.07.2014, відповідно до якого третій особі встановлено ряд захворювань (вказані у поданні), у зв`язку з чим він потребує проведення значного обсягу обстежень та дотримання спеціального режиму (харчування та режим і кратність прийому лікарських засобів під контролем медичного працівника) та стаціонарного лікування в умовах профільного лікувального закладу. Окрім того, третій особі не було надано своєчасну фахову медичну допомогу після його затримання 08.02.2018. По прибутті до установи в нього наявні ушкодження середньої тяжкості (вказані у поданні). Крім того, ВЗДС СБУ, на відміну від слідчих ізоляторів пенітенціарної системи, не має медичної частини (лише медичний пункт Військово-медичного управління СБУ, в штаті якого наявні виключно посади лікарів терапевтів), а тому цей заклад не спроможний забезпечити невід-кладну вузькопрофільну медичну допомогу та лікування ув`язнених у стаціонарі без залу-чення сторонніх лікувальних закладів.

Листом Заступника Генерального прокурора України Ю.Столярчука від 27.08.2018 №10/4/2-32807-14 відповідачу повідомлено про розгляд вказаного подання і проінформовано, що Головною військовою прокуратурою підтримується державне обвинувачення та здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у низці кримінальних проваджень щодо третьої особи, який підозрюється у скоєнні тяжких і особливо тяжких злочинів. Враховуючи, що третя особа здійснив втечу з-під варти за попередньою змовою групою осіб та переховувався від органу досудового розслідування, а також те, що життю та здоров`ю третьої особи загрожує небезпека, прокурором у кримінальному провадженні стосовно третьої особи винесено постанову про застосування заходів безпеки на підставі ст.ст. 36, 110 КПК України, ст.ст. 2, 7, 19, 20 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві". З посиланням на ст. 19 цього Закону, п. 4.1 Інструкції про порядок тримання осіб у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання СБУ, затвердженої наказом СБУ від 26.07.2008 №589, на підставі постанови прокурора про застосування заходів безпеки, залишеній без змін ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2018, визначено утримувати третю особу у ВЗДС СБУ протягом усього терміну дії запобіжного заходу. Крім того, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.05.2018 місцем тимчасового тримання третьої особи визначено саме ВЗДС СБУ. Зазначено, про складну оперативну обстановку й відсутність гарантій надійної ізоляції третьої особи з посиланням на відповідь Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 15.08.2018 №8-8005 у Державній установі "Київський слідчий ізолятор", а також з посиланням на відповідь Державної устано-ви "Київський слідчий ізолятор" від 14.08.2018 №15/15375 про надання у вказаному ізоляторі первинної медичної допомоги Київської міської медичної частини філії ДЦ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України, яка є лікувально-профілактич-ним закладом. Надання ж спеціалізованої та висококваліфікованої медичної допомоги в умовах медичної частини не передбачено. Крім цього, зазначено про надання медичної допомоги в умовах медичного пункту військово-медичного управління ВЗДС СБУ, а також багатопрофільними медичними закладами вищої категорії акредитації МОЗ України та спеціалізованими медичними центрами НАМН України. Окремо зазначено, що висновком судово-медичної комісійної експертизи від 10.07.2014 №7-2014з не встановлено захворю-вання, а зроблено припущення щодо наявності даних у медичній документації, що можуть свідчити про наявність у третьої особи захворювань. Натомість у матеріалах кримінальних проваджень є докази того, що третя особа з 2014р. симулює низку тяжких захворювань й за допомогою таких дій у червні 2014р. домігся переведення до лікувального закладу, звідки скоїв втечу з-під варти. Сторона обвинувачення неодноразово зверталась до третьої особи з проханням виконати рекомендації лікарів та пройти призначені лікарями необхідні медичні обстеження, проте останній фактичної згоди до цього часу не надав (т. 1 а.с. 209-212).

Спірні правовідносини виникли з приводу внесення відповідачем подання.

Відповідно до ст. 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Згідно із Законом України від 23.12.1997 №776/97-ВР "Про Уповноваженого Верхов-ної Ради України з прав людини" (далі - Закон №776) парламентський контроль за додер-жанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1). Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими закона-ми України. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних орга-нів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту консти-туційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компе-тенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод (ч.ч. 1, 2 ст. 4).

Пунктом 11 ст. 13 Закону №776 передбачено право Уповноваженого направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів.

Відповідно до ст. 14 Закону №776 Уповноважений зобов`язаний додержуватися Конс-титуції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтерсів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

Частиною 1 ст. 15 Закону №776 встановлено, що актами Уповноваженого щодо пору-шень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України сто-совно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.

Як визначено у ч. 3 ст. 15 Закону №776 подання Уповноваженого - акт, який вно-ситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

У справі наявні копії звернень третьої особи від 08.06.2018, складеного його представ-ником ОСОБА_3 , з відбитком про реєстрацію в Секретаріаті Уповноваженого 13.06.2018 та від 16.07.2018 з відбитком про реєстрацію в Секретаріаті Уповноваженого 18.07.2018 (т. 1 а.с. 195-205), а також копія висновку експерта №7-2014/з (т. 2 а.с. 60-65), копія листа Мініс-терства державного управління та юстиції Угорщини від 12.03.2014 стосовно справи про видачу третьої особи (т. 3 а.с. 49, 50), копія висновку експерта №8-2018/з (т. 3 а.с. 51-72), копії протоколів результатів добового моніторингу артеріального тиску від 31.05.2018 (т. 3 а.с. 73-77), які були взяті відповідачем до уваги при винесенні подання.

Також, визнається учасниками справи факт відвідування відповідачем 13.07.2018 тре-тьої особи за місцем тримання останнього та проведення опитування останнього, що перед-бачено п.п. 8, 8-1 ст. 13 Закону №776.

Крім цього, відповідачем враховано ряд судових рішень щодо застосування до третьої особи запобіжного заходу, зазначених у поданні, які знаходяться у вільному доступі.

Отже, судом встановлено винесення відповідачем оскаржуваного подання на підставі звернень третьої особи (його представника) і наданої ним медичної документації, наявних у вільному доступі судових рішення про обрання третій особі запобіжного заходу, а також за результатами відвідування третьої особи за місцем його тримання та опитування останнього.

Вбачається, що оскаржуване подання винесено відповідачем на підставі, у межах пов-новажень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом №776.

Суд не вбачає підстав для визнання подання протиправним і його скасування, зважаю-чи на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від пору-шень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, наведені норми процесуального закону обмежують випадки, за яких суб`єкт владних повноважень може звернутися до адміністративного суду, виключно, якщо такі встановлені Конституцією та законами України.

Даний позов подано позивачем як суб`єктом владних повноважень, що зазначено у позовній заяві та підтверджено представниками позивача у судовому засіданні. При цьому позивачем конкретної норми Конституції або закону України, яка передбачає можливість звернення до адміністративного суду з даним позовом, а судом таких випадків не вбачається. Закон №776 не передбачає оскарження подання Уповноваженого до суду, також.

Отже, даний позов подано суб`єктом владних повноважень з непередбачених Консти-туцією та законами України підстав. Незгода позивача із висновками відповідача у поданні і наведене позивачем у позовній заяві обґрунтування позовних вимог не доводить наявність підстав для звернення даного суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду з таким позовом.

Суд відхиляє доводи позивача щодо незаконного впливу на нього при здійсненні владних управлінських функцій з метою перешкоджання виконання ним та підлеглими службових обов`язків, оскільки зміст подання стосується вирішення порушеного Уповнова-женим питання, а не встановлення позивачу обов`язку вчинення конкретних дій в межах кримінального провадження, тобто передбачає певний розсуд позивача.

Крім того, судом встановлено, що подання було розглянуто, про результати чого пові-домлено відповідачу. Під час судового розгляду справи представник відповідача визнав, що порушені Уповноваженим питання були розглянуті, тому подання вважається виконаним і таким, що вичерпало свою дію. Позиція відповідача щодо належного розгляду подання відо-бражена у листі адвокату Захарову А.В. від 24.10.2018 №24/7-3327211.128/26-99 (т. 3 а.с. 80).

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що виконання подання призведе до порушення прав та інтересів позивача, позаяк, на час звернення до суду з даним позовом, подання вважається виконаним і вичерпало свою дію.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутність у позивача, як у суб`єкта владних повноважень, підстав для звернення до суду з даним позовом, а також встановлені судом обставини розгляду подання і вичерпання його дії у зв`язку з таким розглядом, є достатніми і безумовними підставами для висновку про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин і наведеного правового регулювання, доводи учасників справи і надані ними докази по суті зазначених у поданні обставин тримання третьої особи у ВЗДС СБУ, повноти і своєчасності надання третій особі медичної допомоги, не впливають на наяв-ність чи відсутність підстав для визнання подання протиправним і його скасування.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 90, 241-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Заступнику Генерального прокурора України Матіосу Анатолію Васильовичу у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач: Заступник Генерального прокурора України Матіос Анатолій Васильович;

01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051.

Відповідач: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Людмила Леонтіївна; 01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

місце утримання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Костенко