Рішення № 89726695, 04.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Київ № 826/17810/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна"

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання протиправними та скасування постанов

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови від 24 жовтня 2013 року №488/13 та №489/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що паливно-роздавальні колонки не є об`єктами будівництва в розумінні статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а відповідно до вимог чинного законодавства отримання дозволу є необхідним для здійснення виконання будівельних робіт саме щодо об`єктів будівництва.

Також позивач зазначав, що товариством не було здійснено будь-яких будівельних робіт, проведення яких потребувало б оформлення дозвільної документації та зумовило необхідність прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію.

У запереченнях на позов представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки встановлено порушення позивачем при здійсненні робіт з реконструкції автозаправної станції «Лукойл» на вул. Столичне шосе, 99-К у Голосіївському районі міста Києва без дозволу на здійснення будівельних робіт та експлуатації цього об`єкта без введення в експлуатацію вимог частини 1 статті 34 та частини 8 статті 39 Закону України «Про основи містобудівної діяльності», що є правопорушенням у розумінні Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», у зв`язку з чим прийнято оскаржувані постанови.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року замінено первинного позивача на належного - Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна", а також замінено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві її правонаступником Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у справі №826/17810/13-а позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 24 жовтня 2013 року№ 488/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 24 жовтня 2013 року № 489/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №826/17810/13-а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року скасовано вказані вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У додаткових поясненнях представник позивача вказує, що у 2012 році було проведено роботи по зміні ПРК, що не мало наслідком зміну техніко-економічних показників, зміна зношеного обладнання, термін експлуатації якого підійшов до кінця, є підтриманням технологічного обладнання в справному стані, а не реконструкцією.

Станом на час розгляду справи Державна архітектурно-будівельна інспекція України відзиву на позов не надала, заяв/клопотань до суду також не надходило.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» було зареєстровано Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 16 листопада 1999 року. Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві 08 травня 2015 року проведено реєстрацію змін до установчих документів Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», а саме змінено найменування з Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна».

До видів діяльності Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» за КВЕД згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18 грудня 2012 року серії АА № 762718 відносяться: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 19.20 Виробництво продуктів нафто перероблення; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 85.32 Професійно-технічна освіта; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року№533, на підставі звернення громадської організації «Ліга благоустрою киян» від 25 вересня 2013 року №25.13 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на об`єкті будівництва «Реконструкція автозаправного комплексу «Лукойл» на вул. Столичне шосе, 99-К у Голосіївському районі міста Києва», за результатом якої складено акт від 16 жовтня 2013 року (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено, що на автозаправному комплексі «Лукойл» №10-11 (об`єкт відноситься до V категорії складності відповідно до Додатку «М» ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 «Про затвердження порядку віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності» та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва) самовільно виконані будівельні роботи із реконструкції будівлі літ. «А» автозаправного комплексу «Лукойл» №10-11, а саме: змінено техніко-економічні показники (на фасадній частині будівлі влаштовано нову вхідну групу, змінені геометричні розміри шляхом знесення перегородки між приміщеннями, влаштовано ролетні ворота в кількості двох штук, закладені та влаштовані нові дверні прорізи), також замінено паливо-роздавальні колонки, а саме паливороздавальні колонки встановлені на час прийняття автозаправного комплексу в експлуатацію у 2002 році, замінено на нові паливороздавальні колонки Quantium 510 (дата виготовлення 2012 рік) виробництва «Фірма Tokheim UK Ltd, Великобританія», зареєстрованими в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за №У1414-09.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що на час перевірки вищезазначений автозаправний комплекс експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку після виконання будівельних робіт із реконструкції, чим порушено вимоги частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відноситься, як об`єкт підвищеної екологічної небезпеки, до V категорії складності.

За результатами перевірки відповідачем видано припис, яким заборонено експлуатацію автозаправочного комплексу «Лукойл» №10-11 на вул. Столичне шосе, 99-К у Голосіївському районі міста Києва з 16 жовтня 2013 року та зобов`язано усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку в строк до 18 листопада 2013 року, а також складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16 жовтня 2013 року.

За результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем прийнято постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24 жовтня 2013 року №488/13, якою Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 1 032 000,00 грн, та постанову від 24 жовтня 2013 року №489/13, якою Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 6 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 1 032 000,00 грн.

Незгода позивача із постановами про накладення штрафу зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію (частина 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Отже, відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль, а також видавати відповідні приписи та постанови.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Пунктом 5 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Пунктом 7 Порядку № 553 встановлено, що підставами для проведення позапланової перевірки, крім іншого, є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відповідно до пунктів 16-22 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф. З матеріалів справи вбачається, що перевірку позивача проведено у присутності директора з розвитку та експлуатації та начальника юридичного відділу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» та акт підписано без зауважень.

Щодо виявлений відповідачем під час перевірки порушень, суд зазначає таке.

Згідно статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки», об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» будівництво (реконструкція) об`єктів підвищеної небезпеки здійснюється суб`єктами господарювання відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частинами 1 та 2 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Суд наголошує, що відповідачем вірно визначено, що автозаправна станція «Лукойл» № 11-10 відповідно до Додатку «М» ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 «Про затвердження порядку віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності» та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва» відноситься до V категорії складності.

Визначення поняття будівельних робіт наведене у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011року №466 (далі - Порядок №466), якою затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 2 Порядку №466 будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Крім того, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства на виконання вимог статті 31 Закону №3038-VI затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об?єктів (наказ від 16 травня 2011 року №45), пунктом 1 якого визначено, що реконструкція об?єктів будівництва також охоплюється поняттям будівництва.

Отже, у разі здійснення реконструкції раніше введеної в експлуатацію АЗС необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» визначено, що під реконструкцією розуміється перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Складові основних даних та техніко-економічних складових об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури міститься в ДБН А.2.2-3:2014 (Додаток Л).

Згідно з цим Додатком, техніко-економічні показники - це інформація щодо характеристики об`єкта будівництва та/або реконструкції (назва об`єкта, вид будівництва, потужність, площа, будівельний об`єм, поверховість, кількість працюючих та інші).

Згідно з актом перевірки, паливороздавальні колонки встановлені на час прийняття автозаправного комплексу в експлуатацію у 2002 році, замінено на нові паливороздавальні колонки Quantium 510 (дата виготовлення 2012 рік) виробництва «Фірма Tokheim UK Ltd, Великобританія», зареєстрованими в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за №У1414-09.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту здачі-прийняття робіт №ЩУ-000361 від 31 грудня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Оілспецсервіс» було виконано для Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» наступні роботи, зокрема, монтаж та пусконаладка ПРК і заправних островців.

Згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI з 19 лютого 2012 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції, пункт 6 частини 2 статті 2 якої передбачає, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації щодо об`єктів V категорії складності - у розмірі дев`ятисот мінімальних заробітних плат.

Отже, на момент заміни паливороздавальних колонок на нові була чинна редакція Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 22 грудня 2011 року № 4220-VI.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №823/1850/16 суд зазначає, що такий висновок стосується виключно розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній. Натомість в даному випадку має місце заміна паливнороздавальних колонок.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд наголошує, що відповідачем в порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи не надано доказів, що внаслідок заміни паливороздавальних колонок мало наслідком зміна техніко-економічних показників.

Суд звертає увагу на те, що на момент проведення перевірки питання техніко-економічних показників паливнороздавальних колонок попередніх та нових взагалі не досліджувалось.

Крім того, позивач вказує, що влаштування нової вхідної групи, зміни геометричних розмірів шляхом знесення перегородки між приміщеннями, закладення та влаштування нових дверних прорізів було здійснено до 2010 року.

Відповідачем в порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано довози позивача, що влаштування нової вхідної групи мало місце після 2010 року.

Як зазначено вище, згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI з 19 лютого 2012 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції, пункт 6 частини 1 статті 2 якої передбачає, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації щодо об`єктів V категорії складності - у розмірі дев`ятисот мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції, чинній до 19 лютого 2012 року), було передбачено відповідальність, зокрема, за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

Таким чином, у період виконання будівельних робіт із влаштування нової вхідної групи (2003 рік), тобто на момент вчинення правопорушення, положення пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» не набули чинності.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 23 квітня 2014 року у справі № 6-26цс14 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17, від 11 липня 2019 року у справі № 320/1175/17-а.

Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Отже, положення Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не можуть бути застосовані до позивача за дії, які були вчинені у 2010 році, оскільки вказана норма регулює питання відповідальності тих суб`єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема, не ввели в експлуатацію відповідні об`єкти до початку їх використання після набрання чинності відповідної редакції цього Закону, тобто з 19 лютого 2012 року.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24 жовтня 2013 року №488/13 та №489/13.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко