Рішення № 89726529, 09.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року місто Київ №640/3560/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження ( у порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, про Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІНІС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «МІНІС» (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень);

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» (код ЄДРПОУ 30307964) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень), нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що у зв`язку з триваючим порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, враховуючи наявність встановленого факту нарахованої позивачу суми бюджетного вішкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408, 00 грн та у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду від 15.08.2018 у справі 826/3463/18, яке набрало законної сили, відповідач-1 протиправно вчиняє бездіяльність по відношенню до позивача з приводу не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «МІНІС» (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн, з огляду на що позивач змушений звернутися до суду за захистом законного права на отримання гарантованого державою підтвердженого бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2020 відкрито загальне провадження у справі №640/3560/20 та призначено підготовче засідання.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 10.03.2020 від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» підставою для повернення податку на додану вартість органами казначейства є висновок та узагальнена інформація податкового органу, проте такі висновок та узагальнена інформація щодо проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача до органів казначейства не надходили, а також просив здійснювати розгляд справи без участі представника Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (відповідач-1) 16.03.2020 також надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 стверджував, що з урахуванням пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та відповідно до Порядку ведення реєстру заяв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 заяви про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, поданих до 01 лютого 2016 року, повинні бути включені до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Станом на дату надання інформації відповідно до норм діючого законодавства не передбачено надання висновків до органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість на рахунки платників у банку, оскільки відповідний реєстр не створений Міністерством фінансів України, на кого нормативно покладений обов`язок його створення та ведення. Органи фіскальної служби лише наповноюють відповідний реєстр, а враховуючи його відсутність, реалізувати відповідні повноваження є неможливим в силу незалежних від них причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №640/3560/20 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Від позивача 02.04.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник зауважив про те, що доводи відповідача-1 не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства України, оскільки містять неправдиві твердження, що можуть мати негативні наслідки для вирішення справи та прийняття правосудного рішення, а також посилання на обставини, які вже були предметом розгляду по справі 826/3463/18 та повторне подання до суду неналежних доказів, які також досліджувались у згаданій адміністративній справі.

В свою чергу 07.04.2020 від відповідача-1 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представник наголосив, що сума ПДВ по уточнюючому розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» від 13.03.2013 №9012636821 із заявленою сумою податку на додану вартість 2 589 590, 00 грн зменшена на суму 425 016 грн та відповідно до даних ІТС "Податковий блок" залишок невідшкодованої суми ПДВ на дату надання інформації становить 2 164 574 грн, а тому на думку позивача, наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Розгляд справи відкладався у зв`язку із запровадженням карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».

У судовому засіданні 18.05.2020, враховуючи надходження від представника позивача заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «МІНІС» було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень 2013 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Однак, податковим органом всупереч вимогам статті 200 Податкового кодексу України не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Мініс", та не включено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мініс» (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з тим, що податковий орган не виконав вимогу закону стосовно включення до вищевказаного Реєстру необхідних даних про Позивача, останній звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, у якому просив зобов`язати податковий орган внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень) та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та січень 2013 року за період з 30.04.2013 по 21.02.2018 у розмірі 2 465 374,50 грн, а також та встановити контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання постанови суду у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2018 у справі №826/3463/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» задоволено: зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мініс» суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень) та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за грудень 2012 року та січень 2013 року за період з 30 квітня 2013 року по 21 лютого 2018 року у розмірі 2 465 374,50 грн (два мільйона чотириста шістдесят п`ять тисяч триста сімдесят чотири гривні).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2018 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Однак, як зазначає позивач, рішення суду від 15.08.2018 у справі №826/3463/18, яке набрало законної сили, контролюючим органом не виконано.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва зобов`язано податковий орган подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2018 у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали, чого також останнім зроблено не було, що свідчить про невиконання рішення суду.

В матеріалах справи наявна копія адвокатського запиту від 11.12.2019 вих.№133-19, з якої вбачається, що представник позивача звернувся до Державної податкової служби України з проханням повідомити його про причини невиконання судового рішення по справі №826/3463/18, яке набрало законної сили, та повідомити про необхідні дії, які позивачеві необхідно вчинити для отримання відшкодування суми податку на додану вартість за період - грудень 2012 року та січень 2013 року, у розмірі 5 687, 408, 00 грн.

Листом від 27.12.2019 №1396/АДВ/26-15-43-2-04 у відповідь на адвокатський запит від 11.12.2019 вих.№133-19 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві повідомило представника позивача про те, що останній не вносить інформацію до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та Єдиного реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та не є розпорядником зазначених реєстрів. Водночас, на даний час чинним законодавством не передбачено порядок ведення, механізму відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру, та структуру такого реєстру.

Також Головне управління Державної податкової служби у місті Києві зазначило про те, що невиконання судового рішення мало місце із поважних причин, а саме у зв`язку з реорганізаційними питаннями, оскільки обов`язок щодо виконання рішення суду та подання відповідного звіту було покладено на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, яка станом на дату набрання рішенням у справі №826/3463/18 законної сили, такі функції не здійснювала.

Однак, на думку позивача, такі доводи є безпідставними, а тому, у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, що набрало законної сили та невідшкодуванням податку на додану вартість з Державного бюджету України у розмірі 5 687 408,00 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, у чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 39).

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні, яким внесені зміни, зокрема до статті 200 Податкового кодексу України. Вказаним законом змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який вже не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "ґ " пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України).

Пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок), який набрав чинності 01 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку податковий орган вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

- суму узгодженого податковим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі податкового органу на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду податковий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (абзац 2 пункту 7 Порядку).

Пунктом 12 Порядку передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

У зв`язку з набранням чинності Порядком, з 01 квітня 2017 року втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними податковими органами податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01 квітня 2017 року, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.

У разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01 квітня 2017 року, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10 січня 2017 року єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01 квітня 2017 року мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

З 01 квітня 2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення податковим органом в Реєстрі інформації про її узгодження.

Таким чином, після набрання чинності Порядком, тобто з 01 квітня 2017, контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства до таких сум податкового органу для перерахування на рахунки платника податку.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 05.05.2018 в справі № 822/2703/17.

Аналізуючи у сукупності вказані норми права та зібрані судом по справі докази, суд дійшов висновку про те, що у позивача наявне право на отримання сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн, нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року.

Натомість станом на дату подання даного позову такі дані не внесені в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Як вже зазначалось, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2018 у справі №826/3463/18, яке набрало законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мініс» задоволено: зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мініс» суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень).

Матаріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дане рішення відповідачем-1 виконано.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтею 325 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 03.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі №826/3463/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мініс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дій, стягнення коштів. За наслідками розгляду касаційної скарги рішення у справі №826/3463/18, станом на час розгляду справи №640/3560/20, судом касаційної інстанції не прийнято.

Однак, беручи до уваги той факт, що рішення Окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №826/3463/18 набрало законної сили у відповідності з приписами статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи наявність зібраних доказів у справі №640/3560/20, суд вважає за можливе встановити всі обставини у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства Україна обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу положень п.п. 6, 8 і 10 Порядку інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Внесення даних до Реєстру посадовими особами (уповноваженою особою) ДФС та Казначейства здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Зі змісту наведених вище норм ПК України та положень Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість вбачається, що законодавцем чітко визначений суд обов`язок органу ДФС за результатами судового оскарження, на наступний робочий день після набрання судовим рішенням законної сили внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Відповідно до п. 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами документи і матеріли, а також усні пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2018 у справі №826/3463/18 у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень).

Проте відповідач-1 за наслідками розгляду справи №826/3463/18 не вчинив жодних дій щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень).

У свою чергу обставина невнесення податковим органом вказаної інформації до Реєстру призвела до того, що орган казначейства не зміг перерахувати таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача.

У контексті з наведеним суд враховує те, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошує, що поняття «майно» у першій частині ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява №33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, § 35).

Також Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Тобто, податкове законодавство передбачає право платника податку на додану вартість на повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість, що охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Крім того, у п. 74 рішення у справі «Лелас проти Хорватії» і п. 70 рішення у справі «Рисовський проти України» Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що: держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанов віж 12.02.2019 по справі №826/7380/15 зазначила про те, що оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодованої платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у відповідному розмірі, яке охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

За наведених обставин, беручи до уваги наявність судового рішення, яким вирішено питання щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «МІНІС» (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень) та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» (код ЄДРПОУ 30307964) заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень), нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується судового збору, то слід зазначити, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 21 020, 00 грн відповідно до платіжного доручення від 11.02.2020 №24 та 2 102 грн відповідно до платіжного доручення від 13.02.2020 №25.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Україги при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «МІНІС» (код ЄДРПОУ 30307964) суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень);

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» (код ЄДРПОУ 30307964) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 687 408,00 грн (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісім гривень), нараховану за період грудень 2012 року та січень 2013 року.

4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНІС» (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 52, код ЄДРПОУ 30307964) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 23 122, 00 грн (двадцять три тисячі сто двадцять дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.