Ухвала суду № 89726410, 10.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1804/20

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) Державної прикордонної служби України (вул. Квітнева, буд. 3-В, м. Чернігів, 14026) про визнання рішення незаконним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) Державної прикордонної служби України, в якому просить: визнати незаконним рішення атестаційної комісії Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2253), оформлене протоколом № 80 щодо звільнення позивача з військової служби.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання до суду: 1) належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та її копії для відповідача; 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 позивачем подано уточнений адміністративний позов, в якому просить суд: визнати незаконним рішення атестаційної комісії (в цілому) Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2253), код ЄДРПОУ 14321765, щодо звільнення з військової служби прапорщика ОСОБА_1 .

Проте, як встановлено судом, позивачем не в повному обсязі усунуто недоліки, оскільки не подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Крім того, позивачем подано до суду заяву в якій стверджує, що про порушення своїх прав він дізнався 23.04.2020, після отримання листа від начальника Чернігівського прикордонного загону в якому його повідомили, що у 2016 році атестаційна комісія щодо його звільнення не проводилась та не існує документів, прийнятих за результатами її проведення, а тому вважає, що місячний строк звернення до суду ним не пропущений, оскільки позов поданий до суду 22.05.2020, в зв`язку з чим суд звертає увагу на наступне.

За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до вимог частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, суд звертає увагу, що у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Так, в уточненій позовній заяві позивач просить визнати рішення атестаційної комісії (в цілому) Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2253) щодо звільнення з військової служби прапорщика ОСОБА_1 незаконним.

При цьому вказує, що засідання атестаційної комісії щодо його звільнення з військової служби у 2016 році не проводилось, тому рішення про його звільнення не приймалось та протоколу засідання також не існує.

Водночас, як слідує з постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі № 825/134/17 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону військової частини 2253 про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, коштів за надання юридичних послуг та моральної шкоди, судом надавалася оцінка протоколу засідання атестаційної комісії № 80 від 28.09.2016, в якому викладене рішення стосовно клопотання перед начальником загону про попередження щодо звільнення з військової служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Вказаний доказ досліджувався судом в судовому засіданні, за участю позивача.

Отже, про порушення своїх прав та інтересів позивачу було відомо в серпні 2017 року, проте позовна заява подана до суду лише 22.05.2020 (відповідно до відмітки діловодства суду), що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що недоліки позовної заяви не усунені, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) Державної прикордонної служби України про визнання рішення незаконним – повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя В.О. Непочатих