Ухвала суду № 89724759, 09.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №132/3150/18

Провадження №1-кп/127/901/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів Бойка В.М., Воробйова В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Шиманського В.В.,

сторони захисту: адвоката Намчука В.М., Стринатка Ю.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України.

На адресу суду 26.05.2020 р. надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Стринатка Ю.Д. про зміну застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнає, а матеріали кримінального провадження не містять доказів, які спростовують його показання. Зауважив, що ризики, які визначенні кримінально-процесуальним законодавством відсутні, при цьому ОСОБА_1 вже тривалий час перебуває під вартою у зв`язку з чим стан його здоров`я значно погіршився та надалі останній не може утримуватися в умовах СІЗО.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що правові підстави для задоволення клопотання сторони захисту відсутні, натомість заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, оскільки ризики, які існували на час застосування до останнього запобіжного заходу не відпали.

Захисник обвинуваченого - адвокат Намчук В.М. - відмовився висловлювати думку стосовно клопотань щодо запобіжного заходу до вирішення його клопотання про припинення утримання обвинуваченого ОСОБА_1 в клітці в судовому засіданні.

Захисник обвинуваченого - адвокат Стринатко Ю.Д. - клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу підтримав з підстав викладених у ньому та просив його задовольнити. Натомість заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, оскільки стороною обвинувачення не дотримано вимог чинного кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому. Крім того, зауважив, що першочергово має вирішуватись саме клопотання сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку своїх захисників.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Порядок звернення сторони захисту до суду з клопотанням про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу регламентований статтею 201 глави 18 КПК. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК.

Строк дії обраного до ОСОБА_1 запобіжного заходу спливає 15.06.2020 р. Стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу було подано до суду через відділ прийому (канцелярію суду) 26.05.2020 р. та згідно з наданим супровідним листом було вжито завчасних, належних і достатніх заходів для забезпечення вручення копії клопотання про зміну запобіжного заходу прокурору. Прокурором ж клопотання про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подано до суду в судовому засіданні та згідно з відміткою вручено адвокату Стринатку Ю.Д. об 11.00 год. 09.06.2020 р.

А відтак, стороною захисту вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо строку звернення із відповідними клопотаннями та його вручення стороні обвинувачення було дотримано, натомість стороною обвинувачення не дотримано вимог наведених правових норм щодо вручення відповідного клопотання прокурору. Разом з тим, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, що недотримання наведеного вище строку та порядку звернення до суду має наслідок неможливість вирішення питання щодо застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу по суті. Натомість, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Саме тому, суд вважає, що в судовому засіданні підлягають вирішенню як клопотання сторони захисту, так і клопотання сторони обвинувачення.

При цьому, суд враховує, що аналіз вищенаведених норм кримінально-процесуального закону не свідчить про те, що недотримання порядку звернення до суду з відповідними клопотаннями призводить до неможливості їх розгляду по суті, а тому суд вважає за доцільне розглянути заявлені клопотання та надати оцінку доводам сторін кримінального провадження. Крім того, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними. Крім того, положення чинного кримінально-процесуального закону не містять застережень, що недотримання прокурором вимог щодо форми звернення до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на стадії судового розгляду кримінального провадження має наслідок повернення такого клопотання або ж відмова у його задоволенні.

Як вже було зазначено судом, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою спливає 15.06.2020 р., тому в даному випадку вирішенню підлягають клопотання сторони захисту про заміну обраного запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

При вирішенні питання щодо доцільності заміни запобіжного заходу або продовження строку його дії суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Згідно з положеннями частиною першою статті 183 КПК взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) було відновлено, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Як на підставу для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу сторона захисту посилалась на те, що в обвинуваченого за період перебування під вартою значно погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим останній не може утримуватись під вартою. При цьому об`єктивних доказів, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_1 у слідчому ізоляторі, суду надано не було.

Захисники обвинуваченого посилались на те, що судом фактично здійснюється квазіавтоматичне продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, яке ЄСПЛ у справі «Шишков проти Болгарії» (пункт 66) та «Тасе проти Румунії» (пункт 40) визнано порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції. Однак таке посилання захисників суд оцінює критично, оскільки сторони висловлюють свої доводи щодо доцільності чи недоцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою і зазначеним доводам судом надається належна правова оцінка. Також судом залежно від стадії судового розгляду кримінального провадження оцінюються ризики, на які посилається прокурор, з точки зору їх прийнятності для прийняття відповідного процесуального рішення. Крім того, як вже судом зазначено вище, імперативна норма частини третьої статті 331 КПК покладає на суд обов`язок постановки на обговорення питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до закінчення строку дії попереднього судового рішення.

Посилання захисників обвинуваченого на тривале перебування обвинуваченого під вартою як на підставу для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу суд також оцінює критично. Зокрема, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці зауважував, що розумний строк розгляду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи; вивчаючи розумність строків кримінального процесу, суд звертає увагу inter alia (поміж іншим) на складність справи, поведінку заявника та рух справи в адміністративних органах та судах (п. 99 справа «Кениг проти Федеративної Республіки Німеччина»).

Слід зауважити, що судом тричі було завершено з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, однак у зв`язку з надходженням до суду відповідних клопотань сторони захисту, в тому числі й про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, таке з`ясування обставин справи судом відновлювалось для вирішення поданих стороною захисту клопотань. Варто також зауважити, що неодноразове подання до суду клопотань про призначення експертиз у кримінальному провадженні формально відповідало вимогам статті 350 КПК, однак фактично містило посилання на одні і ті ж обставини, які вже були предметом обговорення в судовому засіданні і яким судом надано відповідну оцінку. Чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить правових механізмів протидії процесуальному зловживанню (зловживанням праву), натомість зобов`язує суд вирішувати відповідні клопотання одразу після їх обговорення в судовому засіданні. Саме тому доводи сторони захисту про безпідставне затягування справи і відповідно перебування обвинуваченого під вартою суд оцінює критично, як такі, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Крім того, на даний час судом вживаються розумні заходи, спрямовані на реалізацію сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, а тому підстави для ствердження порушення розумного строку судового розгляду, на переконання суду, відсутні.

Отже, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи (умисному вбивстві). Суд також приймає до уваги ту обставину, що хоча в силу приписів статті 89 КК є особою, раніше не судимою, але раніше притягувався до кримінальної відповідальності у зв`язку з вчиненням насильницьких злочинів (проти життя та здоров`я особи). Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 в судових засіданнях неодноразово висловлював погрози в бік потерпілої ОСОБА_2 , на зауваження судді-доповідача щодо неприпустимості такої поведінки не реагував, що стало підставою для його видалення із зали судових засідань до закінчення засідання, яке відбулось 17.09.2019 р. Як вже зазначено судом вище, об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, в тому числі й за станом здоров`я, суду надано не було. При цьому, сторона захисту, обґрунтовуючи своє клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу, послалась на ту обставину, що обвинувачений потребує лікування. Разом з тим, суд враховує, що захисниками суду не було надано відомостей, які б свідчили про те, що необхідне лікування (у разі такої потреби) не може бути надане в умовах СІЗО ВУВП № 1. Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, матеріали справи, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

А тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, надані суду матеріали, суд приходить до переконання, що правові підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні. Натомість, враховуючи положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, вчиненню інших кримінальних правопорушень та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити на 60 днів, з 09.06.2020 р. до 23:59 год. 08.08.2020 р.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: