Рішення № 89721671, 02.06.2020, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/565/20

Номер провадження 2/585/388/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О.Шульги, з участю секретаря С.А.Дем`яненко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: 1. Зменшити розмір аліментів, які стягнуто на підставі судового наказу від 29.01.2020 у справі № 585/177/20 р., номер провадження 2-н/585/40/20. 2. Стягувати з нього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого : АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягувати від дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили і до досягнення дитиною повноліття. 3. Визнати судовий наказ Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2020 у справі № 585/177/20 р., номер провадження 2-н/585/40/20 таким, що не підлягає виконанню. Свій позов мотивує тим, що 29.01.2020 Роменський міськрайонний суд Сумської області видав судовий наказ, яким наказав стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 24 січня 2020 р. і до досягнення дитиною повноліття. Проте на сьогоднішній день змінився його сімейний стан. Зокрема ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього та його цивільної дружини ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 . У зв`язку з народженням сина вважає, що розмір аліментів, визначений судовим наказом може бути зменшено. Крім того, вважає, що розмір аліментів може бути зменшено також у зв`язку з тим, що з народженням сина збільшилася і його потреба у матеріальних коштах для утримання сім`ї. Фактично на сьогоднішній день виключно він повністю матеріально утримує свою цивільну дружину, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. І він зобов`язаний її утримувати відповідно до вимог ст.ст. 91, 84 СК України. Крім того, разом з ним, його сином ОСОБА_6 та цивільною дружиною ОСОБА_4 мешкає її неповнолітній син ОСОБА_7 , який також фактично перебуває на його утриманні. Усі вони мешкають на орендованій квартирі, і щомісячно за оренду житла сплачують 7000 грн. Тому відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України просить зменшити розмір аліментів. Також відповідно до ч. 2 ст. 432 СК України просить визнати вищевказаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 11.03.2020 р. вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання на 1 квітня 2020 р.

27.03.2020 р. до суду від відповідача надійшло заперечення проти позову, що є за суттю відзивом на позов. У відзиві на позов відповідач зазначила, що дійсно 29.01.2020 Роменським міськрайонним судом виданий судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Вважає, що даний судовий наказ є законним, і підлягає виконанню, а заявлені позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів такими, що не підлягають задоволенню. На сьогоднішній день ОСОБА_1 ні по судовому наказу, ані в добровільному порядку аліментів на утримання своєї доньки ОСОБА_8 не платить, станом на 26.03.2020 утворилася заборгованість з виплати аліментів, кошти на утримання дитини не надає протягом останнього року, а до цього надавав незначні кошти частково, постійно запевняючи, що він офіційно не працює і заробітків не має. Дитина на даний момент проживає разом з нею і перебуває на повному її утриманні. Вона ж, ОСОБА_2 , на даний момент знаходиться у важкому матеріальному і моральному становищі: перенесла дороговартісне складне оперативне хірургічне втручання, з 26.03.2020 перебуває в післяопераційному періоді, потребує коштів на ліки та повноцінне харчування. Просила також взяти до уваги, що на її утриманні перебувають її непрацездатні батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є пенсіонерами та потребують її постійної матеріальної допомоги, підтримки а також лікування. Крім цього донька ОСОБА_3 постійно знаходиться на Д-обліку з діагнозом - хронічний тонзиліт, функціональні зміни в серці, плоскостопість, в зв`язку з чим постійно потребує медичного лікування, адже ходить на масаж стоп і ніг, носить спеціальне ортопедичне взуття, а це вимагає значних коштів на її оздоровлення. Крім того дочка, яка є ученицею 9 класу відвідує репетиторів, ходить на курси малювання, що вимагає додаткових матеріальних витрат. Що стосується обґрунтувань позову в частині того, що стягуваний за наказом розмір аліментів позбавляють позивача та його теперішню сім`ю права на достатній рівень, зазначила наступне. ОСОБА_1 станом на 26.0302020 аліментів на утримання дочки взагалі не платить. Дружина позивача ОСОБА_4 має у власності квартиру у м. Ромни, яку здає в оренду. Щодо утримання сина дружини позивача, то ОСОБА_4 отримує від колишнього чоловіка аліменти на його утримання Крім того ОСОБА_4 отримує допомогу при народженні дитини. Крім того ОСОБА_4 не претендує в судовому порядку на отримання від позивача аліментів її утримання та утримання сина ОСОБА_6 . З огляду на вказане зниження спільних доходів родини позивача не відбулося, адже ОСОБА_1 має достатній офіційний та неофіційний заробіток. Позивач не бере участі у вихованні дочки, не цікавиться її життям, ухиляється від виконання судового наказу, не приймає участі у додаткових витратах на утримання дочки, її лікуванні та оздоровленні, хоча має у власності дорогий автомобіль, телефон та інші матеріали та обладнання. Просила суд взяти до уваги той факт, що її здоров`я значно погіршилось, а тому крім витрат на лікування дочки, значно збільшилися витрати на її лікування, а також на її утриманні перебувають непрацездатні батьки. Тому просила позовну заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів залишити без задоволення.

29.04.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи відповідача про те, що він нібито не сплачує аліменти, не відповідають дійсності, адже він регулярно сплачував аліменти на утримання дочки самостійно ще до видачі судового наказу, що підтверджується відповідними дорученнями та квитанцією Приватбанку. Після видачі судового наказу також продовжує регулярно сплачував аліменти, і з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 24.04.2020 вбачається, що відповідачу були перераховані аліменти у розмірі 17052,35 грн., і станом на 24.04.2020 заборгованість по аліментах відсутня. Посилання відповідача на стан її здоров`я та на наявність на її утриманні непрацездатних батьків є безпідставними. Так з наданих відповідачем документів вбачається, що вона дійсно знаходилась на лікуванні, проте кошти сплачувала інша особа. Незадовільний стан батьків та її додаткові витрати на це не підтверджуються жодними доказами. Крім цього обставини про стан здоров`я отримувача аліментів та наявність на її утриманні непрацездатних батьків не є тими обставинами, які беруться до уваги при визначенні розміру аліментів. Зазначив також, що на його утриманні також перебуває матір, яка є особою похилого віку, особою з інвалідністю 3-ої групи з ураженням опорно-рухового апарату безтерміново. Враховуючи її вік та стан здоров`я, вона потребує додаткової матеріальної допомоги, яку надає виключно він, оскільки брат проживає за кордоном, а батько (чоловік матері) помер. Зазначає, що після зменшення розміру аліментів, їх розмір буде суттєво більшим за визначений державою рекомендований розмір. Щодо посилання відповідача на необхідність витрат на лікування, оздоровлення дочки, послуг репетиторів, то він додатково до аліментів добровільно надає кошти на ці витрати безпосередньо доньці. Також не відповідає дійсності те, що він нібито приховує свою роботу і доходи. Оскільки ці відомості можна легко дізнатися в органах ДВС. Не відповідають дійсності і посилання про здачу в оренду майна його дружиною, оскільки вони приїжджаючи в м. Ромни проживають у цій квартирі. Щодо обставин утримання сина дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , то аліменти, що стягують на його утримання становлять лише 1000 грн., що є меншим за мінімальний розмір аліментів, встановлений законом. Отримання його дружиною допомоги при народженні дитини, не є тією обставиною, від якої може залежати розмір стягуваних аліментів на утримання дочки і враховуватися судом при визначенні такого розміру. А обставина, що його дружина не претендує на отримання аліментів в судовому порядку на утримання сина та на своє утримання, значення не має, адже вони разом проживають, а обов`язок їх утримувати виливає з законодавства незалежно від судового рішення про стягнення аліментів.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, поданих 05.05.2020 р. ОСОБА_2 зазначила, що позивач дійсно аліментів на утримання дочки не сплачував з жовтня 2013 р., кошти, які позивач перераховував їй в 2018 р.-2019 р., є значно меншими ніж сума, що мала б ним сплачуватися виходячи з розміру його заробітної плати. Тому вона і звернулася з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначав про перебування на його утриманні його матері ОСОБА_11 , проте відповідних доказів не надав, і остання отримує грошові перекази від молодшого сина із-за кордону. Просила в позовних вимогах ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, визначених судовим наказом відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю вимог, а відповідь на відзив не приймати до уваги.

Ухвалою суду від 08.05.2020 р. було задоволено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи відповіді на відзив та доданих документів, підготовче провадження у справі закрито, та призначено справу до судового розгляду по суті на 2 червня 2020 р.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належними чином, в заяві до суду від 22.05.2020 р. просив розглянути справу без його присутності за наявними в справі матеріалами та задоволити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Суду пояснила у позивача заробіток становить близько 20000 грн., вона отримає аліменти близько 5000 грн. Це пристойний розмір, але не такий щоб зменшувати. Позивач є батьком і повинен сплачувати аліменти. Вона не просить великого розміру, а просить 25% від заробітку позивача, як визначено законом. Її заробіток становить 5,5 тис. грн. вона отримує мінімальну заробітну плату. Вона несе і додаткові витрати на дитину. Позивач дитині самостійно ніякої допомоги не надає. На утримання дитини щомісячно потрібно 4-5 тис. грн. це лише їжа і одяг. Дитина доросла і її потреби зростають. Вона ходить до репетиторів, а це значні кошти. Вона весь свій заробіток витрачає на дитину.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , її батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (а.с. 6).

Відповідно до судового наказу, виданого Роменським міськрайонним судом 29.01.2020 р. у справі 585/177/ 20 провадження 2-н/585/40/20, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 24 січня 2020 р. і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 5).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Київським районним у місті Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 його батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_13 (а.с. 8).

Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 27.10.2019 р. ОСОБА_1 бере у тимчасове володіння та користування і несе обов`язки по утриманню квартири та оплаті відповідних послуг квартири за адресою АДРЕСА_3 , орендна плата встановлена у розмірі 7000 грн., договір укладено на строк до 27 жовтня 2020 р. (а.с. 9-10).

Як вбачається з довідок про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.10)

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданою медичним центром «ЄВА», від 02.02.2020 та квитанцією від 28.01.2020 р. підтверджується, що ОСОБА_2 поступила до вказаного центру 28.01.2020 р., 29.01.2020 їй було проведена операція, після чого надані певні рекомендації, за медичні послуги ОСОБА_2 сплатила кошти в сумі 16000 грн. (а.с. 33,34)

В матеріалах справи знаходяться надані ОСОБА_2 копії пенсійних посвідчень ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 35, 36)

Відповідно до довідки Центру первинної медико-санітарної допомоги міста Ромни від 19.03.2020№ 69 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на «Д» обліку з діагнозом хронічний тонзиліт, функціональні зміни в серці, плоскостопість (а.с. 37).

Відповідно до довідки Роменського відділу ДВС від 28.03.2020 № 114 ОСОБА_2 не отримувала аліменти з ОСОБА_1 за період з 24.01.2020 по 25.03.2020 р. згідно з виконавчим листом 2-н/585/40/20 (а.с. 39).

Відповідно до довідки Роменського МРВ ДВС ПН-СХ МР УМЮ (м. Суми) ОСОБА_13 щомісячно сплачує аліменти за виконавчим листом 2/585/383/15 від 26.03.2015 р. на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 40), а відповідно до виконавчого листа 2/585/383/15 від 26.03.2015 р. розмір цих аліментів становить 1000 грн. (а.с. 69).

Відповідно до платіжних доручень та квитанції АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 перераховував на користь ОСОБА_2 у період - 23.12.2018 по 04.01.2020 р. грошові кошти в сумі 25330,13 в середньому 1950 грн. на місяць (а.с. 50-63).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню АСВП 61215841та довідки про стан заборгованості, виданої Роменським МРВ ДВС 24.04.2020 р. № 23003, ОСОБА_1 було перераховано в квітні 2020 р. аліменти в сумі 17052,35 грн. і заборгованість по аліментах за виконавчим листом 2-н/585/40/20 станом на 24.04.2020 відсутня. (а.с 64-65).

В матеріалах справи знаходяться також копія свідоцтва про народження позивача, пенсійного посвідчення матері позивача - ОСОБА_11 , та довідки МСЕК щодо інвалідності останньої, та копії свідоцтва про смерть батька позивача (а.с. 66, 67, 68).

Наведене свідчить, що між сторонами склалися спірні сімейні правовідносини з приводу розміру аліментів на утримання дитини.

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

За таких обставин, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов необґрунтованим і не знаходить підстав для його задоволення.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він дійсно проживає разом з цивільною дружиною, та її синами.

Крім цього, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що він дійсно записаний батьком ОСОБА_5 , оскільки він не перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , а відповідно запис про батька, за таких обставин, може бути внесений в порядку ст. 135 СК України.

Навіть за умови доведення наявності у позивача на утриманні ще однієї дитини, вказана обставина не є самодостатньою підставою для зміни розміру аліментів.

Крім цього, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що він має постійне місце роботи та стабільний дохід, а відповідно розмір аліментів, за умови стягнення 1/6 частини від заробітку, буде становити більше половини прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, чи як стверджує позивач суттєво більшим за визначений державою рекомендований розмір.

При цьому розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений державним виконавцем, не може бути взятий до уваги як доказ офіційного працевлаштування відповідача та отримання ним постійного заробітку певного розміру.

Наявність на утримання позивача непрацездатної матері ОСОБА_11 , не підтверджено належними і допустимими доказами, адже ОСОБА_11 , як пенсіонер, отримує пенсію, а будь - які судові рішення, якими б стягувалися з позивача кошти на утримання матері, ним не надані. Крім цього, вказану обставину не може бути покладено в основу рішення про зменшення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Сукупність встановлених обставин позбавляє суд можливості дійти обґрунтованого висновку про зміни матеріального становища позивача, та його сімейного стану, які б могли бути підставою для зміни розміру аліментів.

Крім цього, чинним законодавством визначений мінімальний розмір аліментів, які можуть стягуватися на утримання дитини відповідного віку, проте максимальний розмір аліментів чинним законодавством не обмежений. Тобто, вирішуючи спір щодо розміру аліментів, суд має виходити з вимог чинного законодавства та з загальних засад справедливості. За встановлених обставин суд вважає не справедливим зменшити розмір стягуваних аліментів до 1/6 частки заробітку позивача, оскільки, за умови якщо в розрахунку заборгованості вказаний його дійсний заробіток, такий розмір значно менший того рівня, який позивач забезпечує для власного утримання та утримання інших осіб.

Приймаючи таке рішення, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, який в пункті 54 свого рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначав, «що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п.90) , і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

При зверненні до суду позивач вказав, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з огляду на що суд відкрив провадження.

За наслідками розгляду суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову з огляду на що з відповідача судовий збір не може бути стягнуто, а п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить норми про звільнення позивача від сплати аліментів у випадку подачі позову про зміну розміру аліментів, з огляду на що судові витрати в сумі 840,8 грн. підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 180, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст. ст. ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок(840,8 грн.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга

Повне рішення суду складено 10 червня 2020

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга