Рішення № 89720973, 20.05.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3231/19

2/214/455/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 травня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Улятовській М.О., Шевченко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики в розмірі 25 935,80 грн., та судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову наводить наступне. ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг №2606 від 27.10.2015 зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225). 12.04.2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір позики № 30674 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем Договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п. 1.4. дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору позики між позичальником і позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 600,00 грн., що підтверджується повідомленням від 13.05.2019 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору доручення №ФБ211/11 від 18.11.2015 року. Таким чином, позивачем належним чином виконані умови Договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. Згідно п. 1.5. Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 грн. 00 коп. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.2 цього Договору; 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п.1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. Відповідно п. 1.1, 1.5 Договору позики, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 13.05.2019 року становить 25 935,80 грн., з яких: 600,00 грн. – основний борг; 12 866,40 грн. – заборгованість по відсоткам; 12 649,40 грн. – заборгованість за простроченими відсотками. На момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання позики регламентувалось Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», затверджених наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» №2-1 від 27.10.2015 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті позивача https://creditup.com.ua.

Згідно п. 4.1, 4.2 правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення. Згідно п. 6.3 правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню Заявник отримує електронну копію договору позики. У разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті. Згідно п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису :дворазовим ідентифікатором, визначеним цим законом. За приписами п.9 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до п.12 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно- цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким чином, одноразовий ідентифікатор має наступні ознаки: наявність алфавітно цифрової послідовності (що відповідає п.4.9. Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»); оферта (заповнення заявки на отримання позики) та акцепт (прийняття рішення про надання позики); реєстрація в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції і здійснюється шляхом заповнення заявки); можливість передачі такого ідентифікатора засобом зв`язку (СМС, електронна пошта, телефонний зв`язок). Пунктом 6.8 Правил встановлено, що заявник погоджується на використання у всіх відносинах, що засновані на першому договорі позики та на всіх наступних договорах позики, інших договірних угодах, що можуть бути укладені між заявником та товариством свого логіну та паролю особистого кабінету в якості аналога власноручного підпису між товариством та заявником. 12.04.2016 року у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил порядку, відповідач оформив заявку для отримання позики, шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення, що підтверджується роздруківкою заявки відповідача з офіційного веб-сайту позивача. Заявка для отримання позики містить всі ідентифікуючі дані щодо позичальника, а також фото останнього. На підставі заповненої відповідачем заявки між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем було укладено договір позики в електронній формі. Пунктом 1.6. договору позики встановлено, що невід`ємною частиною договору є правила. Відповідно до п. 4.8 Правил підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки. Згідно п. 4.9 Правил дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої заявнику суми від 1 до 99 копійок та з послідуючим зазначенням у відповідному полі особистого кабінету, заявником точної суми, що була зарезервована. Точну, зарезервовану суму заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк використавши засоби СМС-повідомлень, засоби телефонного зв`язку, тощо. Відповідно до п. 4.10 Правил відповідність зазначеної суми, підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику, та підтверджує згоду заявника на отримання позики. Відповідно до п. 6.10-6.12 Правил Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в Договорі позики на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами. Датою укладання договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок. Згідно п. 1.4 Договору позики дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики через оператора послуг платіжної інфраструктури Platon на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики, що зазначена в договорі позики, що підтверджується повідомленням від 13.05.2019 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору доручення №ФБ211/11 від 18.11.2015 року. При цьому, ТОВ «Платежі Онлайн», є оператором послуг платіжної інфраструктури, яке уповноважено надавати окремі види послуг в платіжній системі та здійснювати операційні, інформаційні та інші технологічні функції щодо переказу коштів, та діяльність якої регулюється, зокрема, нормами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Таким чином, реєстрація відповідача на сайті позивача, подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір позики було укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів ст.ст.6, 627 ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.

Станом на день подання позову відповідач взяті на себе зобов`язання до договору позики не виконав, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

4 березня 2020 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , в якому він зазначає, що з позовом не згоден. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12.04.2016 року між ТОВ «Веллфін» та відповідачем було укладено договір позики №530674 на суму 600,00 грн., строком на 30 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача (банківська картка). Відповідач в свою чергу зобов`язався сплатити проценти за користування позикою в розмірі 1,9 % від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою, 1,9% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 договору. Станом на 13.05.2019 року у відповідача перед ТОВ «Веллфін» виникла заборгованість у розмірі 25935,80 грн., яка складається з: основного боргу - 600,00 грн., заборгованості за відсотками - 12866,40 грн., заборгованість за простроченими за відсотками - 12469,40 грн. Відповідач не згодний із сумою заборгованості. Згідно п. 2 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Жодної такої інформації відповідачу не було надано. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.ст.12,13.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач вважає, що всупереч даним нормам закону представником позивача не наведено достатньо доказів, які б давали суду підстави для задоволення позовних вимог. В позові зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Але в даному випадку відповідачу не було надано кредитного договору тобто він не знав про високий відсоток за користування кредитними коштами. Відповідно до п.1.3 Договору позики встановлено що позика надається на 30 днів. Тобто останнім днем погашення кредиту є 11.05.2016 р. Жодних інших посилань на будь-який інших строк повернення кредиту немає. Крім того, в кредитному договорі не прописано про збільшення строків позовної давності щодо стягнення саме заборгованості. Тобто на момент подачі позовної заяви 13.05.2019 р. договір позики № 30674 від 12.04.2016 року був припинений. У позивача не було підстав для нарахування та стягнення сум після припинення кредитного договору. Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Приписами частини 1 ст. 631 ЦК України встановлено, строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Указаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9510/12. З огляду на викладене, відповідач вважає вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» в частині стягнення процентів за межами строку кредитування безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, в позові вказано, даний договір позики - є електронним договором, та підписувався відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (відповідно до ст. 3 ЗУ «По електронну комерцію»). Статтею 11 даного Закону передбачено, що електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін. В договорі позики від 12.04.2016 р. відсутнє посилання на те, що договір укладається в електронній формі, та не зазначено порядок отримання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (тобто відсутня офіційна електронна адреса, а також номер телефону, який закріплений саме за відповідачем).

Окрім того, до суду надійшла заява від відповідача, щодо застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої відповідач зазначає наступне. Відповідно до п. 1.3 договору позики встановлено, що позика надається на 30 днів. Тобто останнім днем погашення кредиту є 11.05.2016 року. Жодних інших посилань на будь – який строк повернення кредиту, немає. Крім того, в кредитному договорі не прописано про збільшення строків позовної давності щодо стягнення саме заборгованості. Тобто на момент подачі позовної заяви 13.05.2019 року договір позики №30674 від 12.04.2016 року був припинений. Перебіг строку позовної давності починається з 11.05.2016 року, тобто останнім днем подання позову є 11.05.2019 року. Позовна заява подана позивачем лише 13.05.2019 року. 11.05.2019 року є робочим днем згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2019 року №7-р. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного. Позивач обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов`язався за договором повернути кредит до 14.12.2017 року включно. У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Тобто позивачем був пропущений строк позовної давності із звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості. Відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог ТзОВ «Велфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №30674 від 12.04.2016 року.

Під час розгляду справи заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за від сутності позивача, які задоволені.

У судове засідання позивач не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

20 травня 2020 року відповідач в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: витяг з єдиного державного реєстру (а.с.8), свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с.10), правила надання грошових коштів (а.с.11-23), заявки (24-37), договір позики (а.с. 38-46), довідка щодо заборгованості (а.с.47), повідомлення (а.с.48), договір доручення (а.с.49-53), виплати на карту (а.с.54-60).

Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказами: правила надання грошових коштів (а.с.11-23), заявку (а.с.24-37), договір позики (а.с.38-46), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме укладення договору позики, умови та порядок надання та повернення позики.

Суд вважає належними доказами: витяг (а.с.8), свідоцтво (а.с.10), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме підстави здійснення позивачем діяльності щодо надання фінансових послуг.

Суд вважає належними доказами: повідомлення (а.с.48), договір доручення (а.с.49-53), виплати на карту (а.с.54-60), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме підстави, правила та факт переказу відповідачеві 600 грн. 00 коп.

Суд вважає належним доказом: довідку про заборгованість (а.с.47), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме суму заборгованості за договором позики.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню грошових коштів у вигляді позики (а.с.8,10).

На час виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем порядок отримання та надання позики регламентувалось Правилами надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», затвердженими наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» ОСОБА_2 Д ОСОБА_3 №2-1 від 27 жовтня 2015 року (а.с.11-23).

12.04.2016 року відповідач ОСОБА_1 у порядку, встановленому пунктами 4.1.,4.2 Правил оформив заявку для отримання позики, шляхом заповнення всіх обов`язкових полів заявки (а.с.11-23).

Так, на підставі заповненої відповідачем заявки, 12.04.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики №30674 (а.с.38-46), невід`ємною частиною якого є вказані вище Правила (а.с.11-23).

Згідно п. 1.1. Договору позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» надав позичальнику грошові кошти в позику в сумі 600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно п. 1.2. Договору позики, позика надавалась строком на 30 днів.

Таким чином, реєстрація відповідача на сайті позивача, подання ним заповненої заявки на отримання позики, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений п. 4.9 Правил спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір позики було укладено та підписано в електронній формі, що у відповідності до чинного законодавства вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.

Отже, позивач виконав своє зобов`язання щодо надання позики, яка була перерахована відповідачу на його картковий рахунок, що підтверджується повідомленням від 12.04.2016 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору доручення №ФБ 211/11 від 18.11.2015 року (а.с.48,49-53).

Згідно п. 1.5. договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 грн. 00 коп. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку, зазначеного в п.1.2 цього договору; 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п.1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Відповідно п. 1.1, 1.5 договору позики, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 13.05.2019 року становить 25 935,80 грн., з яких: 600,00грн. – основний борг; 12 866,40 грн. – заборгованість по відсоткам; 12 469,40 грн. – заборгованість за простроченими відсотками (а.с.47), яку відповідач до даного часу не погасив.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений, передбачений ст. 1046 ЦК України, договір позики.

У відповідності зі ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ч.1 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ч.1 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач за договором позики, укладеним з позивачем, має заборгованість в сумі 25 935 грн. 80 коп., яку до даного часу не погасив.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ч.4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_1 подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п. 7.7 договору позики №30674 від 12.04.2016 до правовідносин за цим договором встановлюється загальний строк позовної давності, що визначений ст. 257 ЦПК України та складає 3 роки.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики було укладено 12.04.2016 року строком на 30 днів, тобто строк кредитування визначено з 12.04.2016 року до 12.05.2016 року. Саме в цей проміжок часу відповідач повинен був незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути заборгованість.

Сторони домовились, що сума позики має бути повернута 12.05.2016, тому у зв`язку із недотриманням позичальником такої домовленості, про порушене право позивач був обізнаний 13.05.2016 року, а тому позовна давність для захисту порушеного права сплила 13.05.2019 року.

Даний позов було направлено позивачем поштою 24.05.2019 року (а.с.61). При цьому позивачем не наведено обставин та підстав, за яких ним було пропущено строк загальної позовної давності та не наведено поважності причин пропуску такого строку. Із заявами про поновлення такого строку ТОВ «ВЕЛЛФІН» також не зверталося.

Таким чином суд, вважає за необхідне застосувати до позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості строк позовної давності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 належить відмовити повністю, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 256 - 258, 261, 267, 525, 526, 610, 612, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 206, 228, 258-260, 263-265, 274, 287, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (адреса місцезнаходження: 03061, м. Киїів, вул. Героїв Севастополя , 48, код за ЄДРПОУ 39952398) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, протягом 30 – ти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено 25 травня 2020 року.

Головуючий суддя : В.М.Прасолов