Ухвала суду № 89719933, 09.06.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/67/20

Провадження № 1-кп/202/188/2020

УХВАЛА

09 червня 2020 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Волошина Є.В.

за участю секретаря Репіної А.С.,

прокурора Головка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду міста Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017040660000710 від 04 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040660000710 від 04 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України.

09 червня 2020 року через ОСОБА_1 подав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

В обґрунтування клопотання обвинувачений зазначив, що ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 06 травня 2020 року ОСОБА_1 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 04 липня 2020 року включно, оскільки на той час існували ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховування від суду через тяжкість інкримінованого правопорушення, за яке передбачена санкція від 3 до 7 років позбавлення волі та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Разом із ти зазначає, що злочин не скоював, що підтверджується відповідними доказами. Ризик впливу на потерпілого та свідків відсутній, оскільки потерпілий та більшість свідків обвинувачення вже допитані.

Прокурор просив у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу відмовити, зазначивши, що воно необґрунтоване, а ризики, на підставі яких обирався та продовжувався запобіжний захід обвинуваченому не змінились.

Вислухавши позицію сторін, дослідивши клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2020 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 04 липня 2020 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінований злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Тому у суду є достатні підстави вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватими у інкримінованому злочині, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» у якій зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, котрі наразі в суді не допитані, теж продовжує існувати, оскільки, як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи.

Разом із цим, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Також згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Прокурором в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_1 не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд також враховує те, що потерпілий та більшість свідків по справі вже допитані.

Крім того, враховуючи положення ст.178 КПК України, суд оцінює в сукупності міцність соціальних зв`язків за місцем проживання обвинуваченого (є прихожанином Української Православної церкви, студентом Навчально-наукового інституту гуманітарних і соціальних наук), репутацію обвинуваченого (раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно), тривалість утримання під вартою (шість місяців).

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого та зміни йому запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати місце проживання у визначений судом період та застосуванням електронного засобу контролю.

Застосовуючи такий вид міри запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України щодо можливості обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню, зі ступені тяжкості інкримінованого йому злочину.

Суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,178,201 КПК України-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши ОСОБА_1 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово із застосуванням електронних засобів контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов`язати обвинуваченого: не залишати житло у встановлений період часу, за винятком випадків прибуття до суду за викликом; за наявності здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування із свідками у справі; носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії ухвали в частині зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу тривалістю в два місяці - до 08 серпня 2020 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти в залі суду та застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Волошин Є.В.