Рішення № 89719561, 09.06.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3139/20

2/212/2246/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок професійного захворювання,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Мотивуючи свою заяву тим, що протягом періодів з 02.06.1993 року по 04.04.1997 року та з 12.03.2002 року по 02.04.2004 року працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача ПАТ «Криворізький залізоруд ний комбінат» внаслідок чого захворів на професійне захворювання, яке встановлено в січні 2020 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 15 промислової медицини. Висновком МСЕК від 20.04.2020 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням третю групу інвалідності з наступним переоглядом. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивача постійно турбує задишка при незначному фізичному навантаженні, сильний сухий приступоподібний кашель, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальна слабкість, підвищена втома, запаморочення, головний біль, стійкий біль та обмеження рухів у шийному та попереково - крижовому відділах хребта, у плечових, ліктьових та колінних суглобах, зниження слуху на обидва вуха. Зазначив, що за станом здоров`я та у зв`язку з поганим самопочуттям змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди, обстеження, відновлювані процедури і лікування. Внаслідок отриманих професійних захворювань порушується його нормальні життєві звички, на матеріальному рівні позбавлений можливості утримувати свою сім`ю. Вказує на те, що його самопочуття не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 200 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, а також судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3 000 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.05.2020 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з тим, що вони не обґрунтовані та не законні. В обґрунтування зазначив, що позивач працював на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» протягом 5 років 10 місяців, а 24 роки 5 місяців працював на інших підприємствах. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання був складений підприємством ПрАТ «ЦГЗК», Відповідно до медичних документів позивач фактично позивач почав хворіти під час роботи на підприємстві ПрАТ «ЦГЗК», отже з вини саме цього підприємства отримав професійне захворювання, тому вимога про стягнення моральної шкоди з підприємства ПАТ « Кривбасзалізрудком» є недоведеною позивачем. Вказують, що при укладанні трудового договору з ПАТ «Кривбасзалізрудком» позивач був повідомлений та ознайомлений під підпис про умови праці, про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на стан здоров`я, його право на пільги і компенсацію за роботу в таких умовах, однак позивач з власної ініціативи з метою отримання більшої заробітної плати виконував роботу на підприємстві відповідача. Зазначають, факт моральної шкоди позивачем не доведено, тому що останній не надав висновків медичних органів, які підтверджують факт перенесення позивачем моральних страждань, а в свою чергу документи на які він посилається є лише документами, які підтверджують виникнення професійного захворювання. Щодо заявлених позивачем вимог компенсувати витрати на правову допомогу то вважають їх розмір недоведеним, оскільки до позовної заяви долучені документи, які є недопустимими доказами і не відповідають встановленим законодавством вимогам.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.06.1993 року по 12.11.1996 року працював гірничим робітником ІІІ розряду на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», з 13.11.1996 року по 04.04.1997 року працбвав машиністом бурової установки ІV розряду на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», з 12.03.2002 року по 02.04.2004 року працював машиністом бурової установки на шахтах «Більшовик», «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком», що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с.5-12).

У медичному висновку ДУ «УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» № 15 від 09.01.2020 року визначено, що підставою для встановлення характеру професійного захворювання стала праця 24 років 05 місяців у шкідливих умовах з 02.06.1993 року по 12.11.1996 року працював гірничим робітником ІІІ розряду на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», з 13.11.1996 року по 04.04.1997 року та з 12.03.2002 року по 02.04.2004 рік працював машиністом бурової установки ІV розряду на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда»; машиністом бурової установки шахти «Орджонікідзе» ПрАТ «ЦГЗК» з 25.01.1999 року по 19.11.2001 рік (а.с.35-36).

Пунктом 11 Санітарно- гігієнічною характеристикою умов праці, складеною ГУ ДЕРЖПРАЦІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСТІ від 19.10.2017 року відображено професійний маршрут та трудова діяльність позивача, а саме ОСОБА_1 працював з

з 02.06.1993 року по 12.11.1996 року працював гірничим робітником ІІІ розряду на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», з 13.11.1996 року по 04.04.1997 року працював машиністом бурової установки ІV розряду на шахті «Гвардійська» ВО «Кривбасруда»; з 25.01.1999 року по 01.10.1999 року працював машиністом бурової установки ІV розряду, ВАТ`ЦГЗК»; з 01.10.1999 року по 27.11.2001 року працював машиністом бурової установки V розряду ВАТ «ЦГЗК»; з 12.03.2002 року по 02.04.2004 рік працював машиністом бурової установки ІV розряду на шахті «Октябрьска» ВАТ «Кривбасзалізрудком»; з 25.04.2004 року - машиністом бурової установки V розряду ПрАТ «ЦГЗК» (а.с. 15-27).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05.02.2020 року встановлено причини виникнення професійного захворювання , а саме робота позивача протягом 24 років 05 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, а саме: маса підіймання вантажу 36кг при гранично допустимій менше 30 кг.; робоча поза, знаходження у нахиленому положенні до 30% зміни: 27.6 при допустимій до 25/-; еквівалентний рівень шуму перевищує на 21 дБА гранично допустимий рівень ( 101 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 « Санітарні умови виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»; пил з вмістом кристалічного кремнію діоксиду від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 5,4 рази перевищує ГДК 10.82 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 (а.с.28-32).

Відповідно до висновку МСЕК від 20.04.2020 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, третю групу інвалідності, з наступним переоглядом 01.04.2021 року ( а.с.33-34).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1,3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Посилання представника відповідача на судову практику щодо стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки встановлені у вказаних справах фактичні обставини не є тотожними обставинам у цій справі. Зокрема, у цій справі встановлено факт заподіяння заявнику моральної шкоди, тобто встановлено усі складові елементи правопорушення, сукупність яких згідно закону є підставою для відповідальності заподіювача за завдану моральну шкоду. До того ж вони не є обов`язковими для застосування в силу інстанційності.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював 5 років 10 місяців в шкідливих умовах праці на підприємстві ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Докази наявні в матеріалах справи свідчать про те, що позивач в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача пропрацював 5 років 10 місяців, інший більший період часу позивач працював в таких же умовах шкідливих факторів на підприємстві ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГЗК», тобто на виникнення у позивача професійного захворювання вплинула його праця не тільки на підприємстві ПАТ « КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», а й профмаршрут на іншому підприємстві, у зв`язку із чим, суд вважає, що це слід врахувати при визначенні розміру компенсації моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, роботі в шкідливих умовах на іншому підприємстві ПрАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГЗК», відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 %, встановленням позивачу третьої групи інвалідності, період роботи у відповідача на протязі 5 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 60 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 840 грн. 80 коп..

Що стосується витрат на правову допомогу суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем було подано договір про надання правової допомоги від 06 травня 2020 року, акт наданих послуг від 07.05.2020 року відповідно до якого позивачу ОСОБА_1 надана правова допомога на загальну суму - 3 000 гривень, яка полягає у попередньому опрацюванні документів та консультацій клієнта (1 години) - 750 гривень, вивчення судової практики по аналогічній категорії справ (1 година)- 750 гривень, виготовлення копій документів ( додатків до позовної заяви в 2-х екземплярах) та складання позовної заяви ( 2 години ) - 1500 гривень. Відповідно до квитанції від 07.05.2020 року позивачем сплачено 3 000 гривень адвокату ОСОБА_2 (а.с.62-65).

Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року).

При цьому, згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто, при частковому задоволенні позовних вимог, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу відшкодовуються позивачеві пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрату на правову допомогу у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить (3000 грн. (спалачені витрати на правову допомогу) х 30% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 900 грн. 00 коп.).

Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків- задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 (гривень.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, зазначений в цьому рішенні продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 09 червня 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін