Ухвала суду № 89717640, 01.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2489/20

У Х В А Л А

01 червня 2020 року м. Одеса

У залі судових засідань № 18

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Мікуліної Т.О.

розглянувши в підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у невчасному опрацюванні та наданні подання Міністра юстиції до Кабінету Міністрів України через його Секретаріат про звільнення ОСОБА_1 з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, невчасному виконанні Міністерством юстиції України розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення ОСОБА_1 з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не визначенні Міністерством юстиції України у трудовій книжці ОСОБА_1 норми закону про працю, за якою його було звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не наданні ОСОБА_1 письмового повідомлення про переміщення його трудової книжки після такого звільнення, у ненаданні Міністерством юстиції України повної публічної інформації на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, зобов`язання Міністерства юстиції України надати вичерпну належну публічну інформацію на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, доповнити запис трудової книжки ОСОБА_1 стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, із визначенням конкретної норми Кодексу законів про працю України, а саме ч.1 ст. 38 та п. 5 ч. 1 його ст. 36 в їх сукупності як правової підстави звільнення ОСОБА_1 згідно Кодексу законів про працю України, виплатити ОСОБА_1 середній заробіток на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки ОСОБА_1 стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 через незаконну бездіяльність суб`єктів владних повноважень, а саме Міністерства юстиції України в розмірі 17000 грн.

На адресу суду надійшло клопотання, яке підтримав в судовому засіданні представник відповідача про залишення без розгляду та застосування строку позовної давності, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач 29.12.2015 року, перебуваючи за межами України, дізнався зі змісту, оприлюдненого у той день у відкритих джерелах мережі Інтернет, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1357-р про те, що він звільнений з посади Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у зв`язку із переходом на іншу роботу. У той же день це розпорядження було оприлюднене у офіційному виданні «Урядовий кур`єр» за №244. Вищевказана інформація була загальнодоступною починаючи з 29.12.2015 року та розміщена у мережі Інтернет, а тому доводи позивача щодо порушення його прав саме з 28.02.2020 року не відповідають дійсності. Зі змісту розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1357-р вбачається, що позивача звільнено з посади Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у зв`язку із переходом на іншу роботу.

Таким чином необхідно вважати початком перебігу строку позовної давності 29.12.2015 року та строк звернення до суду має бути не пізніше червня 2016 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про невірне заповнення трудової книжки позивачу було відомо вже у травні 2016 року.

Позивач заперечував щодо задоволення клопотання представника відповідача, оскільки позивач був упевненим, що подання про його звільнення було подане Міністром юстиції до КМУ невідкладно після отримання МЮУ його заяви про звільнення 11-12 листопада 2015 року, та лише у лютому 2020 року він дізнався, що таке подання було спрямоване до КМУ від МЮУ лише 1 грудня 2015 року, що унеможливлює його вчасне звільнення з посади саме з провини МЮУ. Починаючи з 2015 року у позивача не виникало трудових спорів з МЮУ, на посаді Уповноваженого він до матеріальної чи дисциплінарної відповідальності не притягувався. Тому ОСОБА_1 не повинен за якихось інших обставин дізнатися про порушення його прав через невчасне подання Міністром юстиції подання про його звільнення до Кабінету міністрів України та дізнався про це через нові обставини, що виникли у 2020 році.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позовну заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 13, 15 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Суд звертає увагу, що позивачу не надавався строк для усунення недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку звернення до суду у відповідності до ст. 171 КАС України, а тому позовна заява позивача не може бути залишена без розгляду.

Крім того, суд звертає увагу, що при відкритті провадження у справі судом поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

При цьому, суд при поновленні позивачу строку звернення до суду виходив з того, що з 01 грудня 2015 року позивач не перебував на робочому місці в Міністерстві юстиції України, не відвідував Кабінет Міністрів України та його секретаріат. З відповідей Міністерства юстиції України у 2020 році позивач дізнався, що його насправді не було ознайомлено, ані з розпорядженням КМУ №1357-р, ані з наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2018 року №4559/, як з актами про його звільнення, а під час його відвідування Міністерства юстиції України у січні 2016 року позивачем було підписано інші документи. До 2020 року позивач помилково вважав через отриману ним у Департаменті кадрової роботи та державної служби Міністерства юстиції України усну інформацію, що усі документи з його звільнення МЮУ, зокрема й після схвалення розпорядження КМУ №1357-р було підготовлено вчасно, а питання його звільнення тривалий час не вирішувалося на засіданнях КМУ. Позивач також зазначив, що з оприлюдненого на сайтах Кабінету Міністрів України та надрукованого в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» розпорядження Кабінету Міністрів №1357-р не випливає, що день підписання вказаного розпорядження був саме 16 грудня 2015 року, а не пізніше. Позивач не знав, починаючи з грудня 2015 року, що розпорядження №1357-р було підписано Прем`єр-міністром не 27-29 грудня 2015 року, як йому повідомили в МЮУ в січні 2016 року, а на 10 днів раніше. Отже позивач був впевненим, що наказ про його звільнення був виданий Міністром юстиції невідкладно після отримання МЮУ примірника розпорядження КМУ №1357-р та не пізніше двох днів після його підписання, та вважав що таке підписання відбулося наприкінці грудня 2015 року.

При цьому, починаючи з кінця січня 2020 року у позивача виникли обґрунтовані сумніви щодо правомірності процедури його звільнення у частині залучення МЮУ до схвалення рішення КМУ про звільнення ОСОБА_1 та до виконання такого рішення та щодо її дотримання саме з боку Міністерства юстиції України. Виникнення вказаних сумнівів було пов`язане зі статусом ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №52017000000000361, пов`язаному із його роботою Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Саме з наданих позивачу слідством 22 січня 2020 року матеріалів, у позивача виник сумнів у правомірності дій Міністерства юстиції України щодо організації його звільнення. Для з`ясування обставин його звільнення, ОСОБА_1 подав запити до Міністерства юстиції України та Секретаріату Кабінету Міністрів України, з відповідей на які він вперше виявив порушення його прав Міністерством юстиції України, оскільки ним було з`ясовано, що примірник розпорядження про його звільнення був направлений КМУ до МЮУ вже 16 грудня 2015 року, тому саме Міністерство юстиції України несе юридичну відповідальність за його невчасне опрацювання.

Крім того, позивач зазначає, що у записі його трудової книжки не містилася норма КЗпП, за якою його звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та враховуючи те, що він подавав декілька заяв, відповіді на які отримав не в повному обсязі, він не одразу зрозумів, про порушення своїх прав.

Враховуючи те, що відповіді від Секретаріату Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України на його запити ОСОБА_1 отримав 28 лютого 2020 року, з яких він дізнався про порушення його прав, саме з цього часу у позивача виникло право на звернення до суду.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач просить застосувати строк позовної давності та залишити позов без розгляду в повному обсязі, однак позивачем також заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненадання Міністерством юстиції України повної публічної інформації на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №2-1/2020 та зобов`язання надати належну публічну інформацію на вказаний запит, строк звернення до суду в якій взагалі не пропущений.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та застосування строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та підписаний 09.06.2020 року.

Суддя Л.І. Свида