Рішення № 89717572, 09.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3615/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача - ОСОБА_1 , - за паспортом

від відповідача - Палтека В.В.,- за Витягом

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 року №Ф-13030-53,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 27 квітня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 року №Ф-13030-53.

Ухвалою від 29 квітня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено перше судове засідання на 01 червня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога про сплату боргу є безпідставною, оскільки позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та 16.02.2006 року звертався із заявою про припинення підприємницької діяльності, але з невідомих причин реєстратор помилково не вніс запис про реєстрацію припинення станом на 2006 рік.

11.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про анулювання заборгованості зі сплати єдиного внеску та скасування вимоги про сплату боргу, оскільки позивач весь час підприємницькою діяльністю не займався, доходу не отримував, був найманим працівником, за якого сплачувався ЄСВ, однак відповідач відмовив, та додатково направив оновлену вимогу про сплату боргу.

На думку позивача, особа зареєстрована як фізична особа підприємець має сплачувати єдиний внесок незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець.

До суду 19 травня 2020 року (вхід. №ЕП/7234/20) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що оскаржувана вимога про сплату боргу є правомірною та не підлягає скасуванню.

Так, відповідач зазначив, що позивач був зареєстрований як фізична особа - підприємець та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є платником єдиного внеску, який зобов`язаний його сплачувати незалежно від отримання доходу з 01.01.2017 року. Заборгованість ФОП ОСОБА_1 за період з 2017 по 2019 рік склала 29293, 44 грн.

Також відповідач зазначив, що 16 грудня 2019 року позивачем подано до Чорноморської ДПІ Чорноморського управління ГУ ДПС в Одеській області звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік як платник загальної системи оподаткування, відповідно до яких нараховано позивачем суму єдиного внеску в загальному розмірі 29293, 44 грн. та відповідно до п. 16 Розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №435 від 14.04.2015 року, відповідальними за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем за 2017, 2018, 2019 роки була самостійно визначена база нарахування єдиного внеску, який підлягає сплаті на загальних підставах та не підлягає скасуванню, що підтверджується інтегрованою карткою платника.

Позивач не надав відповідь на відзив.

На відкритому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні не визнав позовні вимоги та посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються та заперечення відповідача, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Відповідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 30.01.2006 року зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Чорноморської міської ради Одеської області, номер запису № 2 554 000 0000 002288.

Матеріалами справи підтверджено, що Приватний нотаріус Котик Н.В. Чорноморського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області листом від 16.12.2019 року вих. №344/01-16 повідомив ОСОБА_1 про те, що 16 лютого 2006 року за реєстровим номером №883 було засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 на заяві про реєстрацію припинення підприємницької діяльності (а.с.13).

Однак відомості про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені не були.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до міського голови ОСОБА_2 із заявою, в якій просив надати належним чином засвідчену заяву про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та надати належним чином засвідчену копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 16.02.2006 року (а.с.14).

Виконавчий комітет Чорноморської міської ради листом від 17.01.2020 року вих. №1-Ч-3028 повідомив позивача про те, що журнал реєстрації вхідної кореспонденції заяв фізичних осіб про реєстрацію та припинення реєстрації фізичної особи-підприємця з 01 липня 2004 року не передбачений законодавством (а.с.15-16).

12.12.2019 року за заявою позивача внесений запис Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 25540060003002288 про припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до 11.12.2019 року.

Суд встановив, що 24.01.2020 року позивач звернувся із клопотанням до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просив призупинити процедуру нарахування та стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску (а.с.12).

Також, суд встановив, що 11.02.2020 року позивач надав до ГУ ДПС в Одеській області вимогу, в якій просив прийняти рішення, яким анулювати заборгованість та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) відносно ОСОБА_1 (а.с.17-19).

ГУ ДПС в Одеській області листом від 05.03.2020 року вих. № 4350/Ч/15-32-53-09-10 повідомило позивача про те, що позивачем за 2017,2018, 2019 роки була самостійно визначена база нарахування єдиного внеску, який підлягає сплаті на загальних підставах та не підлягає скасуванню та у разі несвоєчасної сплати самостійно визначеного зобов`язання такі особи несуть відповідальність відповідно до статті 25 Закону (а.с.20-22).

Так, суд встановив, що до Чорноморської ДПІ Чорноморського управління ГУ ДПС в Одеській області, 16 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_1 був наданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, як платник загальної системи оподаткування з нарахуванням єдиного внеску у загальній сумі 8448 грн.; відповідний звіт за 2018 рік з нарахуванням єдиного внеску у загальній сумі 9828, 72 грн.; відповідний звіт за 2019 рік з нарахуванням єдиного внеску у загальній сумі 11016, 72 грн.

Карткою платника податків підтверджено, що у позивача виникла податкова заборгованість зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 29293, 44 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 15 січня 2020 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13030-53, відповідно до якої на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів вимагається ОСОБА_1 сплатити недоїмку в сумі 29293,44 грн. (а.с.23).

Також суд встановив, що позивач працював в ТОВ «Транслекс» з 14.04.2017 року по 28.03.2019 року водієм та йому нараховувалась заробітна плата, про що свідчить довідка від 13.12.2019 року (а.с. 24) та сплачувались страхові внески ТОВ «Транслекс» за ОСОБА_1 , що підтверджено реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 26).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до 11.12.2019 року та за даними податкового органу перебував на загальній системі оподаткування.

Позивач не заперечує факт реєстрації фізичною особою - підприємцем.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно ОСОБА_1 запис про припинення підприємницької діяльності був внесений до реєстру 12.12.2019 року за № 25540060003002288.

Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Таким чином, ОСОБА_1 позбавлений статусу підприємця з 12.12.2019 року.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 01 січня 2017 року, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Враховуючи вищевикладені приписи Закону №2464-VI, судом відхиляються доводи позивача щодо відсутності доходу від підприємницької діяльності, оскільки з 01.01.2017 року Законом №2464-VI змінено базу оподаткування для фізичних осіб підприємців та підставою для визначення бази нарахування єдиного внеску є, у тому числі й відсутність доходу від підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 вказаного Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 11 ст.9 Закону №2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Суд встановив, що до Чорноморської ДПІ Чорноморського управління ГУ ДПС в Одеській області, 16 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_1 був наданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, як платник загальної системи оподаткування з нарахуванням єдиного внеску у загальній сумі 8448 грн.; відповідний звіт за 2018 рік з нарахуванням єдиного внеску у загальній сумі 9828, 72 грн.; відповідний звіт за 2019 рік з нарахуванням єдиного внеску у загальній сумі 11016, 72 грн.

Карткою платника податків підтверджено, що у позивача виникла податкова заборгованість зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 29293, 44 грн.

Суд встановив, що 15 січня 2020 року відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13030-53 щодо заборгованості зі сплати позивачем єдиного внеску в сумі 29293,44 грн., яка складається із сум: 29293,44 грн. (недоїмка), 0грн. (штраф), 0 грн. (пеня).

Таким чином, підставою для формування оскаржуваної вимоги були відомості щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску, відображені в облікових даних платника на підставі поданих позивачем звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску за 2017,2018, 2019 роки.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем самостійно визначена сума нарахування єдиного внеску, яка підлягає сплаті.

Позивач вважає, що оскаржувана вимога підлягає скасуванню, оскільки позивачем не ведеться підприємницька діяльність, доход не отримується, позивач є найманим працівником та подати звіти до податкового органу його змусили у податковому органі.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Порядок № 435), який визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів).

Відповідно до п. 9 Розділу 2 Порядку, у разі припинення без правонаступника або зняття з обліку в органах доходів і зборів страхувальник зобов`язаний подати Звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення або до дня подання заяви до органу доходів і зборів про зняття з обліку платника єдиного внеску та Звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.

Пунктом 16 цього Порядку передбачено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Так, суд встановив, що позивачем 16.12.2019 року подано до Чорноморської ДПІ Чорноморського управління ГУ ДПС в Одеській області Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2017,2018, 2019 роки та була самостійно визначена база нарахування єдиного внеску, який підлягає сплаті на загальних підставах.

Як вже зазначалось, згідно з ч. 2, 3 ст. 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем, який підлягає сплаті на загальних підставах.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Інструкція №449).

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України №2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Тому враховуючи вищевикладені обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що доводи позивача щодо неправомірного нарахування єдиного внеску є безпідставними та непідтвердженими наявними у справі доказами.

Також судом відхиляються доводи позивача, що його роботодавцем за вказаний період вже був сплачений єдиний внесок за позивача, з огляду на таке.

З ретельного аналізу ст. 7 Закону України №2464-VI вбачається, що базою нарахування єдиного внеску є отримані доходи (кожний отриманий дохід є окремою базою нарахування єдиного внеску). Відносно фізичної особи - підприємця з 01.01.2017 року вказаним Законом внесені зміни до бази нарахування єдиного внеску та встановлено, що базою нарахування є не тільки дохід фізичної особи - підприємця, а сам факт реєстрації фізичної особи - підприємцем без отримання доходу за певний період. Так, якщо фізична особа - підприємець не отримала дохід у звітному році, то такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим законом (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону).

Таким чином, отримана позивачем заробітна плата як найманого працівника та факт реєстрації його фізичною особою - підприємцем без отриманого від підприємницької діяльності доходу є різним базами нарахування єдиного внеску, які не виключають один одного.

Також, судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що його змусили подати звітність, оскільки відповідно до ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини та викладені висновки із застосуванням приведених вище норм матеріального права, суд доходить висновку, що доводи позивача є безпідставними.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, датою проведення державної реєстрації припинення та датою зняття позивача з обліку платника податків є 12.12.2019 року.

Відповідно до пп.пп.1 п. 11.18 Розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2001 року №1588, зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.

Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Відповідно до п.п. 5-6 зазначеного пункту, врегулювання питань погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України; після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п.1 п. 13 Розділу IV Інструкції №449, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3, 4 та 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, у разі зняття їх з обліку в органах доходів і зборів:

1) для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення.

Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна».

При цьому зазначені платники користуються правами, виконують обов`язки та несуть відповідальність, передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася ними як платниками єдиного внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, виходячи із доводів, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги не належать задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат відповідача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 року №Ф-13030-53,- відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 09» червня 2020 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.