Рішення № 89717462, 04.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1660/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представника відповідача Ковальчук О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій,,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.06.2019 з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими пов`язує зміну чи припинення таких виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що листом від 22.11.2019 її було повідомлено про відсутність підстав для підвищення пенсії відповідно до п. “г” ст.77 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з посиланням на Постанову КМУ від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 02.02.1993 №02-04. Таке посилання на підзаконні нормативні акти, на переконання позивача, є безпідставними, оскільки в Законі України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, в п. «г» ст. 77, чітко зазначено кому і в якому розмірі підвищуються пенсії. Позивач вважає, що оскільки є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, що підтверджується відповідним посвідченням, то згідно даного закону має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою суду від 27.02.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 27.06.2019 (вх. № 2061), у якому зазначає, що п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” чітко визначає, що право на підвищення мають тільки члени сім`ї, яких було примусово переселено. А як засвідчується документами, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Копейськ Челябінської області. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає у довідках наданих позивачем не зазначено про реабілітацію ОСОБА_2 і такі відсутні у матеріалах пенсійної справи, як і будь які інші документи про реабілітацію позивача. Відповідно, на переконання відповідача, ОСОБА_1 не є ні репресованою ні реабілітованою особою у розумінні Закону України – 962.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала на розгляд суду додаткові докази.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивач – ОСОБА_1 є громадянкою України, перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 07.04.2011 та проживає в селі Стрільбичі, Старосамбірського району Львівської області.

Народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Копейськ Челябінської області, що підтверджується копією паспорта громадянина України наявною в матеріалах справи.

Відповідно до архівної довідки № 4/5-22574 від 15.12.1992, виданою ІЦ УВС у Львівській області, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 1931 р.н., був виселений з родиною ІНФОРМАЦІЯ_3 із села Стрільбичі Старосамбірського району Львівської області за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 24.02.1948 на спецпоселення у Челябінську область з якого звільнений у 1958 році.

Згідно з архівної довідки № 4/6-22097 від 19.11.1992, виданою ІЦ УВС у Львівській області, мама ОСОБА_1 - ОСОБА_4 1936 р.н., була виселена з родиною ІНФОРМАЦІЯ_4 із села Мала Волосянка Турківського району Львівської ласті за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 06.03.1948 на спецпоселення у Челябінську область з якого звільнена у 1960 році.

Відповідно до копії з посвідчення № 47/31-П, виданого Львівською обласною радою 27.03.2012, ОСОБА_1 безстроково на території Львівської області має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

15.11.2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника відділу обслуговування громадян в Старосамбірському районі ГУ ПФУ у Львівській області, в якій просила здійснити їй перерахунок пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком. До заяви позивач додала копію свідоцтва про народження та посвідчення реабілітованого та потерпілого від політичних репресій.

За результатами розгляду заяви позивача, ГУ ПФ України у Львівській області надало відповідь у формі листа від 25.11.2019 за № 13868/08.02, в якій повідомило про наступне. Що у довідці поданій разом із заявою зазначається що на спецпоселення була виселена сім`я Яврських, з якого звільнені в 1960, відповідно до якої вони вважаються реабілітованими з поверненням конфіскованого майна або його вартості на підставі ст. 3 Закону УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на України» від 17.04.1991 р. №962 ( в старій редакції) в якій нічого не зазначено про реабілітацію ОСОБА_2 , інші документи про її реабілітацію відсутні. Прийняття рішення з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітацією за поданням регіональних комісій з реабілітації (ст.ст. 7,8 Закону-962). Розглянувши подану заяву, відповідач прийшов до висновку про відсутність підстав на підвищення до пенсії – 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення. Отже вказаною відповіддю, відповідачем фактично відмовлено позивачу у перерахунку пенсії за її заявою від 15.11.2019.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального статусу та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі “двійками”, “трійками”, особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР “Про кримінальну відповідальність за державні злочини” від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у ст. 2 цього Закону.

Статтями 3, 4 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладається на обласні, міські і районні ради народних депутатів.

Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, яка зареєстрована у Мін`юсті 27.12.2005 за № 1566/11846, за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів – довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Львівською обласною радою 27.03.2012 видано ОСОБА_1 посвідчення №47/31-П, згідно якого вона має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.

Як вже встановлено судом, відповідно до архівної довідки № 4/5-22574 від 15.12.1992, виданою ІЦ УВС у Львівській області, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 1931 р.н., був виселений з родиною ІНФОРМАЦІЯ_3 із села Стрільбичі Старосамбірського району Львівської області за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 24.02.1948 на спецпоселення у Челябінську область з якого звільнений у 1958 році.

Згідно з архівної довідки № 4/6-22097 від 19.11.1992, виданою ІЦ УВС у Львівській області, мама ОСОБА_1 - ОСОБА_4 1936 р.н., була виселена з родиною ІНФОРМАЦІЯ_4 із села Мала Волосянка Турківського району Львівської ласті за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР від 06.03.1948 на спецпоселення у Челябінську область з якого звільнена у 1960 році.

Отже, позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій як член сім`ї репресованої з політичних мотивів родини, згодом була реабілітованою, що надає право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Пунктом “г” ч. 1 ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 , як примусово переселеного члена сім`ї особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії з 01.06.2019 з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими пов`язує зміну чи припинення таких виплат. З огляду на наведе бездіяльність відповідача виражена у не проведенні відповідного перерахунку є протиправною.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн підлягає поверненню.

Керуючись статтями ст.ст. 1, 2, 5, 19, 20, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нездійснення нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.06.2019 з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими пов`язує зміну чи припинення таких виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ: 13814885).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 09.06.2020.

Суддя В.М. Сакалош