Рішення № 89717284, 10.06.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/813/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача – адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/813/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача – адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/813/20, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн, також просить поновити строк звернення до адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки 25.05.2020 засобами поштового зв`язку до суду була подана заява про ухвалення додаткового рішення, до конверту на адресу суду помилково був вкладений примірник клопотання для відповідача у справі замість оригінального підписаного примірника, тому дане клопотання подано поза межами встановленого строку.

24.04.2020 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 47-48), в якому щодо стягнення на користь Позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу зазначено таке.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за надання такої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у вигляді гонорару. Розмір гонорару адвоката визначається за погодженням із клієнтом.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, при встановленні гонорару до уваги береться складність справи, кваліфікація, досвід та завантаженість адвоката, а також інші обставини на розсуд адвоката та клієнта. Розмір гонорару фіксується в договорі про надання правничої допомоги. І хоча нормативно максимальний розмір оплати послуг адвоката не обмежений, суд може обмежити суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. Для визначення розміру витрат на професійну допомогу сторона, котра вимагає відшкодування таких витрат, повинна надати суду докази, що підтверджують їх розумність. Ці докази мають містити детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.

Згідно частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат повинен бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з двох критеріїв: реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, ураховуючи конкретні обставини справи, а також належні та допустимі докази надання таких послуг.

Отже, дослідивши матеріали судової справи, Управління вважає про відсутність підстав для стягнення на користь Позивача таких витрат, оскільки Позивачем не надано достатніх та детальних доказів на підтвердження понесених судових витрат Позивача на професійну правничу допомогу, а саме не надано доказів щодо понесення витрат на правову допомогу.

Та з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як само зайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затверджених наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481. (Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.05.2018).

Аналогічні критерії у своїй роботі застосовує Європейський суд із прав людини, коли присуджує судові витрати згідно зі ст. 41 Конвенції з прав людини. Як свідчить судова практика, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). Суд також зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Отже, з огляду на недоведеність Позивачем понесення витрат на правничу допомогу, відповідно відсутні підстави для присудження таких витрат на користь Позивача.

Згідно з частиною другою та третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження, суд дійшов наступного.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнана протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови в поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 57 305,00 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 57 305,00 грн сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна (арк. спр. 65-70).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами частини одинадцятої статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

За змістом статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

14.11.2019 укладено угоду про надання правової (юридичної) допомоги адвокатом б/№ між адвокатом Алексєєвим Олексієм Ігоровичем (далі – адвокат), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (далі – замовник), з іншої сторони (арк. спр. 89).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 на умовах цього Договору Замовник видає Адвокату доручення та зобов`язується оплатити його правову допомогу, а Адвокат відповідно до умов цього договору надає Замовнику правову допомогу з питань, що зазначені в пункті 2.1. цього Договору. На підтвердження факту надання Адвокатом Замовнику правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається відповідний Акт.

За надання правової допомоги за цим договором, Замовник зобов`язується сплатити Адвокату гонорар в розмірі, погоджується усно та зазначається у відповідних актах надання послуг, оформлених щодо кожного окремого доручення Замовника (пункт 4.1 Договору).

21.05.2020 складений акт на виконання Угоди про надання правової (юридичної) допомоги адвокатом від 14.11.2019 б/№, укладеної між адвокатом Алексєєвим Олексієм Ігоровичем та Смірновим Антоном Сергійовичем (замовник), про те, що послуги передбачені Договором про надання правової допомоги адвокатом № б/н від 14.11.2018 щодо «визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, та повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі – продажу нерухомого майна», а саме: 1.1. ознайомлення з документами щодо справи - 1000 грн; 1.2. підготовка листа-претензії до ГУ ПФ України у м. Києві - 2000 грн; 1.3. пошук релевантної судової практики - 1000 грн; 1.3. розробка судової стратегії - 3000 грн; 1.4. підготовка позовної заяви та подання її до суду (витрачено 5 годин) - 5000 грн; 1.5. супровід справи у суді першої інстанції - 5000 грн надані в повному обсязі (пункт 1) (арк. спр. 87).

За надану правову допомогу Замовник сплатив Виконавцеві гонорар в сумі 17000,00 грн (пункт 3 зазначеного Акту), що також підтверджується товарним чеком від 21.05.2020 № 34 (арк. спр. 88).

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина п`ята статті 134 КАС України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката маг бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд частково погоджується із запереченнями відповідачів, що ця справа є справою незначної складності, а отже, розмір суми витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю цією справи.

Суд погоджується з представником позивача, що ним дійсно вживалися заходи з ознайомлення з документами щодо справи (1000 грн) та пошуку релевантної судової практики - 1000 грн.

Стосовно витрат на підготовку листа-претензії до ГУ ПФ України у м. Києві у розмірі 2000 грн суд зазначає, що позивач та його представник зовсім не надали відповідної копії листа-претензії для оцінки судом складності цього листа та необхідності стягнення суми в розмірі 2000 грн. У зв`язку з чим вимоги в цій частині не підтверджені належними доказами та не підлягають задоволенню.

Стосовно витрат на розробку судової стратегії у розмірі 3000 грн суд зазначає, що позивачем та його представником не надані докази стосовно розробки судової стратегії та не зовсім не зазначено, в чому саме полягала судова стратегія по даній справі. Також справа була розглянута на підставі наданих сторонами документів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів, допиту свідків тощо.

Суд погоджується з представником позивача, що ним дійсно вживалися заходи з підготовки позовної заяви та подання її до суду (5000 грн).

Суд не погоджується відносно витрат на супровід справи у суді першої інстанції у розмірі 5000 грн, оскільки справа була розглянута без участі представників сторін на підставі позовної заяви, доданих до неї документів, заперечень відповідача та доданих ним матеріалів.

Отже, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн підтверджені належними доказами та стосуються даної справи.

Відтак, до відшкодування суд присуджує не 17000,00 грн., а 7000,00 грн. понесених позивачем витрат на правову допомогу.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про винесення додаткового рішення про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Первісно до суду із заявою про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн представник позивача - адвокат Алексєєв Олексій Ігорович звернувся 29.05.2020, направлено поштою 25.05.2020, тобто, в останній день, передбачений частиною третьою статті 252 КАС України.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 заяву представника позивача – адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/813/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії повернуто заявнику без розгляду, оскільки заява не була підписана заявником.

05.06.2020 адвокат ОСОБА_2 Ігоровича повторно звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/813/20, в якій також просив поновити строк звернення до адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідно до частини першої статті 121 КАС України з посиланням на пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи зазначені норми, а також ті обставини, що заява дійсно надійшла в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд вважає за можливим поновити представнику позивача – адвокату Алексєєву Олексію Ігоровичу строк звернення до адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/813/20.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241, 243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача – адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/813/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Поновити представнику позивача – адвокату Алексєєву Олексію Ігоровичу строк звернення до адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/813/20.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Борзаниця