Рішення № 89717151, 10.06.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1204/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним й скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 (надалі позивач) через свого представника звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою» від 29.10.2019 №11-6537/14-19-СГ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9025 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Також ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Проте, 29.10.2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою оскільки бажана земельна ділянка, перебуває у користуванні іншої особи та відсутні відомості про припинення права користування даною земельною ділянкою. Такі доводи ГУ Держгеокадастру є протиправними, так як не ґрунтуються на нормах закону, а запитувана земельна ділянка є вільною від будь-яких обтяжень.

Ухвалою судді від 21.04.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб (а.с.33).

Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі відповідач) в письмовому відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що розглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в Державному земельному кадастрі була актуальна інформація про право постійного користування земельною ділянкою на підставі акту на право постійного користування КР №00215, виданого на ім`я ОСОБА_2 , зважаючи на це відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Піджарко О.С., як представник за довіреністю в інтересах Бондара С.М., звернулась до відповідача із клопотанням від 20.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, із земельної ділянки з кадастровим №3520383700:02:000:9025 (а.с.9-26).

Наказом від 29.10.2019 №11-6537/14-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі відповідач) відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, вказавши, що зображена земельна ділянка на доданих графічних матеріалах, перебуває у користуванні іншої особи та відсутні відомості про припинення права користування даною земельною ділянкою (надалі спірний наказ, а.с.27).

Представником відповідача подано до суду клопотання, в якому він просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у іншій справі 398/31/20, яке вмотивоване тим, що представник позивача звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок сформованої земельної ділянки кадастровий №3520383700:02:000:9025, площею 50,00 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області було подано позов щодо визнання права постійного користування земельною ділянкою кадастровий №:3520383700:02:000:9027 в порядку спадкування. Наразі, Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області відкрито провадження у справі №398/655/20. У зв`язку з цим, на думку представника, доцільно зупинити провадження у поточній справі до набрання законної сили рішенням у справі №398/655/20.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Необхідною передумовою зупинення провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України є неможливість її розгляду до вирішення по суті іншої справи. Зупинення провадження у справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.

Проте, з огляду на те, що відповідач виніс накази про припинення права користування земельною ділянкою (в межах якої знаходиться бажана земельна ділянка) та віднесення її до земель запасу, суд вважає клопотання про зупинення провадження у справи безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Законність та правомірність винесення спірного наказ є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним Кодексом України (надалі ЗК України) визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оскаржуваний наказ мотивований посиланням на те, що бажана земельна ділянка знаходиться в користуванні іншої особи, саме такі ж доводи зазначені у відзиві.

Позивач, як на підставу протиправності спірного наказу посилається на висновки Верховного Суду України, наведені у постановах від 05.10.2016 року по справі 181/698/14-ц та від 23.11.2016 р. по справі 657/731/14-ц стосовно того, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю, якій належало таке право.

Отже, єдиною підставою протиправності спірного наказу є те, що представник позивач вважав, що право користування бажаною земельною ділянкою припинено, а відтак жодних обмежень щодо розпорядження даною земельною ділянкою у відповідача не було.

Суд відхиляє доводи позивача, з огляду на таке.

У постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом статей 6 і 50 ЗК України від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній на час його прийняття, земля надається у довічне успадковуване володіння громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства); громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та на праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. А тому особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння, за законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

Після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 20 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 188/1124/15-ц дійшов висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою можна визнати таким, яке успадкував позивач, оскільки право постійного користування земельною ділянкою, що належало померлому на підставі державного акта на право постійного користування землею, є правом, яке входить до складу спадщини.

Отже, існує протилежна правова оцінка обставин щодо можливості спадкування права постійного користування землею, а відтак такі доводи представника позивача відхиляються судом.

Згідно Державного акту на право постійного користування Серія НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_2 16 листопада 2000 року передано у постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №224 (а.с.25).

Як у спірному наказі, так і у відзиві відповідач наголошував на тому, що станом на день розгляду клопотання представника позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, були відсутні дані в Державному земельному кадастрі про припинення права користування земельною ділянкою на підставі акту постійного користування, виданого на ім`я ОСОБА_2 . Доказів про обізнаність відповідача із фактом смерті ОСОБА_2 позивач суду не надав.

Суд звертає увагу про відсутність законодавчого механізму щодо процедури та строків віднесення земельної ділянки (після смерті особи якій було надано право постійного користування) до земель запасу, та як наслідок реалізації відповідачем права розпорядження такої земельної ділянкою. Після підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято накази від 26.02.2020 року №11-2747/14-20-СГ та від 31.03.2020 року №11-5211/14-20-СГ, якими припинено право постійного користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, кадастровий номер 3520383700:02:000:9025 та 3520383700:02:000:9026 (а.с.62-63).

Тобто, після винесення зазначених наказів, бажана земельна ділянка віднесена до земель запасу, а відповідач набув право розпорядження такою земельною ділянкою.

Згідно частини 7 статті 188 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , долучена представником позивача до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не є належним та беззаперечним доказом даної інформації, оскільки ні позивач, ні представник позивача Піджарко О.С. не є особами, яким надано право посвідчувати копії документів (копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ), на підставі яких державний орган зобов`язаний прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою. Тобто, відповідач, як на думку суду, зобов`язаний був перевірити отриману інформацію з відкритих джерел для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , за наслідком чого прийняти відповідні накази щодо віднесення земельної ділянки до земель запасу.

Відповідач у відзиві також зазначає про те, що позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, натомість, оскільки бажана земельна ділянка знаходиться в межах вже сформованої земельної ділянки, тому позивачу необхідно звернутись із клопотання про здійснення поділу земельної ділянки із кадастровим номером 3520383700:02:000:9025.

Суд відхиляє такі доводи відповідача, з огляду на те, що такі доводи не були підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи відсутність у відповідача підтвердженої інформації, станом на день винесення спірного наказу, про смерть ОСОБА_2 та передачі земельної ділянки до земель запасу, суд дійшов висновку про правомірність винесення спірного наказу, а відтак в задоволенні позову належить відмовити.

Позивач не позбавлений права реалізації права на отримання землі у власність, з урахуванням змісту винесених наказів відповідача від 26.02.2020 року №11-2747/14-20-СГ та від 31.03.2020 року №11-5211/14-20-СГ, якими припинено право постійного користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, кадастровий номер 3520383700:02:000:9025 та 3520383700:02:000:9026 та віднесення даних земельних ділянок до земель запасу.

З огляду на висновок суду про відмову в задоволенні позову та відсутність доказів понесених судових витрат, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25006; ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук