Рішення № 89717049, 10.06.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. справа № 300/539/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2019 № 0006091306, №0006111306, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2019 № 0006091306, №0006111306.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для прийняття оспорюваних рішень стали висновки акту перевірки № 66/09-19-13-06/ НОМЕР_1 від 24.01.2019 документальної позапланової невиїзної перевірки позивачки щодо достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДФО і військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо по взаємовідносинах з ПАТ "Укрсоцбанк" за період з 01.01.2015 до 31.12.2015. Однак, позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомленнях-рішеннях та вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки у відповідності до положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України прощена (анульована) кредитором ПАТ "Укрсоцбанк" за його самостійним рішенням згідно Договору про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 42-34.2/356 від 12.10.2007 сума в розмірі 518773,55 грн не вважається додатковим благом платника податку ОСОБА_1 та не повинна включатися до розрахунку її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, оскільки прощена (анульована) кредитором сума в розмірі 518773,55 грн не вважається додатковим благом платника податків у зв`язку зі зміною валюти зобов`язання. Тому, вважає, що відповідачем не вірно визначено розмір основної суми боргу прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням у розмірі 841 526,40 грн. Таким чином, на думку сторони позивача, наведене спростовує викладені в акті перевірки порушення та висновки щодо сум грошових зобов`язань , визначених платнику податків. Додатково зазначає, що в самому акті перевірки, оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та копії поштового відправлення зазначено адресу за якою позивачка не проживає та не зареєстрована, в зв`язку із чим жодної кореспонденції від контролюючого органу не отримувала. З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 19.03.2019 № 0006091306 та № 0006111306 є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 10.03.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України(а.с. 24-25).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.03.2020 та міститься в матеріалах справи. Зазначив, що в ході проведення контрольного заходу встановлено, що згідно відомостей податкового розрахунку сум нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб, який відображено кредитором, а саме AT "Укрсоцбанк", за формою 1-ДФ, у 4 кварталі 2015 року ОСОБА_1 отримала дохід в розмірі 841526,40 грн за ознакою "126" - додаткове благо. Щодо твердження позивачки, що сума, з якої податковим органом визначено заборгованість, є валютною різницею між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 зазначено, що AT "Укрсоцбанк" не здійснював прощення курсової різниці позивачці відповідно до пункту 8 підрозділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України, а сума нарахованих та виплачених доходів є анульованою основною сумою кредитної заборгованості позивача у 4 кварталі 2015 року в розмірі 841526,40 грн. Відтак, відображення кредитором отриманого доходу фізичною особою за ознакою «126» слугувало підставою для здійснення контрольного заходу та відповідно при встановленні порушення збільшення відповідних зобов`язань шляхом прийняття оскаржуваних рішень. Звернув увагу суду, що відповідно до баз даних ГУ ДФС в Івано-Франківській області адресою позивачки є м .Коломия, вул. Ольги Кобилянської, 3/3, про що зазначено в акті перевірки від 24.01.2019 № 66/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , та позивачка не повідомляла податковий орган про зміну адреси. З врахуванням викладеного ГУ ДПС в Івано-Франківській області просить відмовити у задоволенні позову (а.с.30-33).

13.04.2020 на адресу суду від позивачки, надійшла відповідь на відзив, згідно якої, зазначено, що встановлена Договором прощення боргу анульована кредитором на користь позичальника сума в розмірі 841526,40 грн, еквівалент якої за офіційним курсом НБУ станом на дату укладання цього договору становить 35760,90 швейцарських франків, включає в себе виключно заборгованість з повернення основної суми боргу за кредитом. Відповідно до умов Договору прощення боргу сторони домовились про зміну валюти зобов`язання за Кредитним договором та станом на дату анулювання (прощення) заборгованості банком встановлено розмір заборгованості позичальника за кредитом у сумі 842135,40 грн (35760,90 швейцарських франків), яка підлягає списанню за умови сплати позичальником заборгованості у розмірі 400334,70 грн (17000 швейцарських франків). Таким чином, відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту від 12.10.2007 № 42-34.2/356 та, відповідно, покладені ним зобов`язання підпадають під його дію та частково або повністю звільнюють позивача від сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору з суми прощеного (анульованого) боргу за Кредитним договором від 12.10.2007 № 42-34.2/356. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.49-51).

Позивачем вищенаведена відповідь на відзив була надіслана відповідачу, що підтверджується квитанцією про відправлення (а.с.68). Однак, заперечення у строк, встановлений судом відповідач не подав, поважних причин ненадання заперечень у встановлений судом строк не повідомив.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що за результатами проведеної Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 платника податків - фізичної особи громадянина ОСОБА_1 , що оформлені актом від 24.01.2019 № 66/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , відповідачем встановлено порушення позивачкою вимог підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179, пункту 167.1 статті 167, підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, пункту 1.2, підпункту 1.6, пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України.

В вищенаведеному акті перевірки зазначено, що на підставі проведеного аналізу отриманих відомостей, які відображені в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків за формою 1-ДФ, відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 у 2015 році одержала дохід у вигляді додаткового блага від АТ "Укрсоцбанк" (анулювання основної суми кредитної заборгованості) в розмірі 841526,40 грн (а.с.8-13).

З метою підтвердження даної інформації відповідачем до АТ "Укрсоцбанк" направлено запит від 29.08.2018 №9478/10/09-19-21-03 про надання інформації та її документальною підтвердження, щодо документів, які стали підставою для прощення (анулювання) залишку основної суми боргу (кредиту) боржнику.

У відповідь на вказаний запит, на адресу відповідача надійшов лист АТ "Укрсоцбанк" від 08.10.2018 №05-6-12/79-1019, яким підтверджено те, що ОСОБА_1 у 4 кварталі 2015 року отримала дохід за ознакою «126» у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом, що становить 841526,40 грн (а.с.35).

За результатами розгляду акту перевірки від 24.01.2019 № 66/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , податковим органом прийнято, податкові повідомлення-рішення від 19.03.2019:

- №0006091306 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування на загальну суму 209630,35 грн, в тому числі 167696,28 грн - основний платіж та 41924,07 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0006111306 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 15778,62 грн, в тому числі 12622,90 грн за податковими зобов`язаннями та 3155,72 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.16-17).

Вважаючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивачка з метою захисту своїх порушених прав звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), які є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзаців другого, третього пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.п. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У зв`язку із вищенаведеним, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Так, відповідно до пп. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 164.4 ст. 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічну позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 14.02.2019 року по справі № 813/330/16.

За встановлених у даній справі обставин анулювання (прощення) кредитором основної суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 841526,40 грн, суд дійшов висновку, що вказана сума відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є додатковим благом платника податку ОСОБА_1 та підлягає включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.

Додатково суд зазначає, що згідно змісту листа АТ «Альфа-Банк» від 11.02.2020 АТ "УКРСОЦБАНК" як кредитором повідомлено позивачку про прощення (анулювання) боргу шляхом підписання відповідного Договору про внесення змін №1 від 25.11.2015 (п.3.3.), тобто дотримано умови, з якими положення підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку(а.с.21).

Суд погоджується із твердженням позивачки стосовно того, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При цьому суд звертає увагу, що основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника у розумінні норм Податкового кодексу України.

Наведене цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень, позивачка посилається на приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, відповідно до змісту якого, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Метою запровадження наведеної норми є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Вказана норма перехідних положень Податкового кодексу запроваджена законодавцем з метою захисту інтересів фізичних осіб в період фінансово-економічної кризи від девальвації національної валюти. Нею виключено зі складу оподаткованого доходу різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014. Тобто, фактично встановлено порядок нарахування податку виходячи з суми прощеного боргу в іноземній валюті по курс Національного банку України, що діяв станом на 01.01.2014.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №821/707/17 дійшов висновку, що застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу допускається лише у випадку зміни сторонами кредитного договору валюти кредитування з іноземної в національну на дату анулювання (прощення) кредитної заборгованості (боргу).

Суд зазначає, що відповідно до умов врегулювання кредитної заборгованості, що були затверджені Рішенням Уповноважених осіб по врегулюванню/реструктуризації кредитної заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу №2011 від 20.11.2015 та умов Договору про внесення змін №1 від 25 листопада 2015 року до Договору кредиту №42-34.2/356 від "12" жовтня 2007 року укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 , після погашення позичальником частини заборгованості в сумі 17000 швейцарських франків, залишок заборгованості позивачки за кредитом №42-34.2/356 від "12" жовтня 2007 року в розмірі - 35760,90 швейцарських франків було прощено (анульовано) (а.с.65-66).

В зв`язку із вищенаведеним судом встановлено, що зміна валюти зобов`язання за Договором кредиту №42-34.2/356 від "12" жовтня 2007 року не відбувалась, що також підтверджується листом АТ "Альфа-Банк" №11992/БТ-26-б/б від 14.05.2020 (а.с.64).

Таким чином, в силу вимог частини 1 статті 77 КАС України, позивачем не доведено перед судом, що у спірному випадку мало місце отримання нею додаткового блага (списання/анулювання боргу) саме у вигляді курсової різниці, яка виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту).

Оскільки зміни валюти кредитування не відбулось, тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

З огляду на те, що прощена (анульована) сума боргу позивача є саме основною сумою боргу (кредиту), а тому, доводи позивачки стосовно відсутності підстав для включення до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу суму прощеного (анульованого) боргу в розмірі 518 773,55 грн суд відхиляє.

Підсумовуючи вищенаведене і враховуючи те, що прощена сума боргу (кредиту) позивача у розмірі 841526,40 грн у розумінні підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, суд вважає правомірними дії відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2019 №0006091306.

Що стосується правомірності обрахованого відповідачем розміру військового збору, то суд зазначає наступне.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, тобто, в тому числі фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов`язку зі сплати військового збору з такої суми.

Беручи до уваги висновки суду щодо правомірності визначеного відповідачем позивачу розміру об`єкта оподаткування податком у розмірі 841526,40 грн, суд приходить до аналогічних висновків в частині вірності обрахованого відповідачем розміру військового збору.

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання передбачено накладення на платника податків штрафних санкцій.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, суд дійшов висновку щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту), а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2019 № 0006091306, №0006111306 - відсутні.

Щодо посилань позивачки на те, що акт перевірки, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відправлено на адресу за якою вона не проживає та не зареєстрована, в зв`язку із чим жодної кореспонденції від контролюючого органу не отримувала та вказує на не узгодження податкового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до п.42.3 ст.42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Абзац перший пункту 45.1 ст.45 Податкового кодексу України містить вимогу про те, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (абз.2 п. 45.1 ст.45 ПК).

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (абз.3 п.45.1 ст.45 ПК).

Відповідно до відомостей інформаційних баз даних відповідача, податкова адреса ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_2 , що зафіксовано актом перевірки від 24.01.2019 № 66/09-19-13-06/ НОМЕР_1 .

При цьому, відповідно до п.70.7 ст.70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які докази надання позивачкою відомостей, а саме заява про зміну даних, які вносяться до облікової картки, зокрема про зміну місця проживання.

В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконала встановлений пунктом 70.7 статті 70 Податкового кодексу України обов`язок та не подала контролюючому органу відомості про зміну адреси свого місця проживання.

Також, суд бере до уваги і ту обставину, що у поданій 28.07.2016 до податкового органу декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік № 1600010586 ОСОБА_1 самостійно визначено її місце реєстрації - АДРЕСА_2 .

Таким чином, відповідач належно надсилав позивачці акт перевірки, оскаржувані податкові повідомлення-рішення на адресу, яка міститься в базі даних контролюючого органу.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 19.03.2019 № 0006091306, №0006111306 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Доводи позивача не спростовують правомірності прийняття вказаних рішень та не дають суду підстав для визнання їх протиправними.

Відтак, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає до задоволення .

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів ст.139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );

відповідач: Головне управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.