Рішення № 89716880, 05.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2020 року Справа № 280/2200/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, Управління), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену в листі №1019-1050/Р-02/8-0800/20 від 23.02.2020, щодо не надання позивачу, як спадкоємцю інформації, стосовно суми недоотриманої пенсії за життя його померлого батька – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати відповідача надати позивачу, як спадкоємцю першої черги за законом після померлого ОСОБА_2 , інформацію щодо суми недоотриманої пенсії за період з 01.06.2016 по 01.06.2018, нарахувавши пенсію за вказаний період.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Ліпаткіною Е.В., яка діє на підставі Ордеру на надання правової допомоги серія ЗП №60072 від 20.12.2019.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що позивач є спадкоємцем за законом спадщини померлого батька ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ). ОСОБА_2 був внутрішньо переміщеною особою та перебував на обліку у відповідача як отримувач пенсії з числа військовослужбовців. У зв`язку з виїздом на не підконтрольну українській владі територію, ОСОБА_2 не отримував пенсію за період з 01.06.2016 по 01.06.2018. На відповідний запит нотаріуса відповідач не надав інформацію щодо суми недоотриманої пенсії за життя батька позивача, що призвело до винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій. 07.02.2020 позивач самостійно звернувся до Управління із заявою про надання інформації про розмір недоотриманої пенсії пенсіонером ОСОБА_2 , однак відповідач відмовив у наданні інформації з посиланням на те, що пенсія з 01.06.2016 до дня смерті ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалася. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки ненадання зазначеної інформації позбавляє можливості отримати спадкове майно. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№20805), в якому Управління з посиланням на статтю 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі – Закон №2262-XII) зазначає, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Таким чином, дана норма передбачає, що виплачується недоотримана у зв`язку зі смертю пенсіонера пенсія, яка підлягала виплаті пенсіонеру. За період з 01.06.2016 по 01.06.2018 за померлим ОСОБА_2 не обліковується жодних сум пенсії, оскільки нарахування йому пенсії було припинено з 01.06.2016. Вирішення спору щодо нарахування померлому ОСОБА_2 пенсії за спірний період, в тому числі в судовому порядку, неможливо у зв`язку з його смертю, оскільки після смерті особа знімається з пенсійного обліку та втрачає статус пенсіонера. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_2 був внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №2320003754 від 23.11.2015, перебував на обліку у відповідача як отримувач пенсії відповідно до Закону №2262-XII.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 25.05.1977 та свідоцтвом про одруження Серія НОМЕР_3 від 31.10.1998.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 , виданого 19.06.2018 Приморським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У період з 01.06.2016 по 01.06.2018 нарахування та виплата пенсії ОСОБА_2 припинена. До суду не надано та судом не встановлено доказів того, що між ОСОБА_2 та Управлінням був наявний спір щодо припинення виплати пенсії.

02.10.2018 приватним нотаріусом Подольською І.М. зареєстровано у Спадковому реєстрі спадкову справу №63080266, де спадкодавцем визначено ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02.10.2018.

Постановою приватного нотаріуса Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Подольської І.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.02.2020 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. За змістом вказаної постанови причиною відмови став лист Управління №1391/03 від 23.01.2019, у якому зазначено про відсутність інформації про суму недоотриманої померлим пенсії.

07.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою, у якій просила надати їй інформацію про розмір недоотриманої пенсії її батька ОСОБА_2 .

Листом від 23.02.2020 №1019-1050/Р-02/8-0800/20 відповідач повідомив позивача, що ОСОБА_2 перебував на пенсійному обліку в Управлінні у період з 01.12.2014 до 31.05.2016 та одержував пенсію за вислугу років на умовах Закону №2262-XII, яка виплачувалася на рахунок, відкритий у АТ «Державний Ощадний банк України». Виплата пенсії ОСОБА_2 була припинена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 з 01.06.2016 на підставі листа УПСЗН Приморської РДА Запорізької області про скасування довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Таким чином, у період з 01.06.2016 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсія ОСОБА_2 . Управлінням не нараховувалася та не виплачувалася.

Не погодившись з такою позицією Управління, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача та підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначається Законом №2262-XII.

Відповідно до статті 52 Закону №2262-XII пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України. Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Порядок виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера регламентовано статтею 61 Закону №2262-XII.

Так, згідно частин 1-3 вказаної статті суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Таким чином, у визначених законом випадках членам сім`ї та іншим особам можуть бути виплачені суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишились недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Позивач вважає, що сума пенсії, що підлягала виплаті його батькові ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини, оскільки минув шестимісячний строк звернення за виплатою такої суми, а не надання відповідачем інформації стосовно суми недоотриманої пенсії за життя батька ОСОБА_2 порушує право позивача на отримання спадкового майна.

Разом з тим, суд зазначає, що за змістом листа від 23.02.2020 №1019-1050/Р-02/8-0800/20 Управління повідомило позивача про те, що у період з 01.06.2016 до дня смерті пенсія ОСОБА_2 не нараховувалася та не виплачувалася.

Отже, позивачу надано відповідь, з якої вбачається, що у померлого пенсіонера ОСОБА_2 відсутні нараховані та недоодержані за життя суми пенсії.

Суд зазначає, що сама по собі незгода позивача зі змістом отриманої від Управління інформації не може становити порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

При цьому також необхідно зазначити, що позивач не наділений правосуб`єктністю щодо порушення спору про протиправність не нарахування та не виплати ОСОБА_2 сум пенсії за його життя, оскільки позивач не є учасником відповідних правовідносин, які носять індивідуальний характер.

Статтею 1219 Цивільного кодексу України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, право на пенсію є особистим правом особи й припиняється з часу смерті такої фізичної особи.

Суд зазначає, що правонаступництво допускається лише в межах сум нарахованих, але не виплачених пенсіонеру, який помер, сум пенсії (суми недоотриманої пенсії).

Матеріали справи не містять доказів того, що за життя пенсіонера ОСОБА_2 заявлявся спір щодо протиправності рішень, дій або бездіяльність відповідача щодо припинення нарахування та виплати йому пенсії за період з 01.06.2016 по 01.06.2018.

Відповідно, позивач не наділений правом вимоги про нарахування сум пенсії померлому батькові ОСОБА_2 за період з 01.06.2016 по 01.06.2018.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною відмови Управління, викладеної у листі №1019-1050/Р-02/8-0800/20 від 23.02.2020, щодо не надання позивачу інформації стосовно суми недоотриманої пенсії за життя його померлого батька ОСОБА_2 , та зобов`язання надати таку інформацію, нарахувавши пенсію за вказаний період, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 259-262, п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

У зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 05.06.2020.

Суддя М.О. Семененко