Рішення № 89716863, 05.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2020 року Справа № 280/2304/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вулиця Українська 50, код ЄДРПОУ 39820689)

про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-1315/15-20-СГ від 20 лютого 2020 року;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24,5 га, що розташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення селянського (фермерського) господарства з метою визначення меж земельної ділянки, внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а перше судове засідання призначено на 04 травня 2020 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач разом із заявою про надання згоди подав графічні матеріали у вигляді копії державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею від 03 грудня 1992 року, який містить план довічного успадковуваного землеволодіння, в якому зазначений опис меж земельної ділянки. Крім того, з листа відповідача від 27 грудня 2019 року № К-602-729/6-19, що був доданий ОСОБА_1 до заяви, вбачається, де саме знаходиться земельна ділянка, оскільки зазначений її кадастровий номер. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№20227 від 30 квітня 2020 року), відповідно до якого зазначає, що як слідує з матеріалів доданих до позовної заяви позивачем разом з заявою від 17 січня 2020 року (Вх. К-478/0/17-20 від 21 січня 2020 року) подавалася копія Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею від 03 грудня 1992 року. Проте, вказаний графічний матеріал не дав змогу визначити межі земельної ділянки та її місце розташування. Вказує, що графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати межі та місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, така земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати згоду на виготовлення відповідної документації із землеустрою.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач 17 січня 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24,5 га, що розташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення селянського (фермерського) господарства з метою визначення меж земельної ділянки, внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

До даної заяви ОСОБА_1 додав копію паспорту та РНОКПП, копію державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, та копію листа від 27 грудня 2019 року.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області прийнято наказ від 20 лютого 2020 року № 8-1315/15-20 СГ «Про відмову у наданні згоди», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24,5 га, що розташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення селянського (фермерського) господарства, з таких підстав: відсутній графічний матеріал, який дає змогу визначити межі земельної ділянки.

Позивач вважаючи рішення протиправним звернувся до суду з позовною заявою.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

В розумінні Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (частина 1 статті 1 Закону).

Згідно частин 1 та 2 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

В силу абзацу 3 частини 1 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно з статтею 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Таким чином, необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності є згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

В даному випадку відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України таким органом є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи - відповідач у справі.

Посилання відповідача про неможливість задоволення поданої позивачем заяви, оскільки відсутні графічні матеріали, які не дають змогу визначити межі земельної ділянки, по суті є формальною відмовою.

Позивач з 03 грудня 1992 року є землекористувачем, якому у встановленому порядку надана в постійне користування певна земельна ділянка, яка в силу пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" вважається сформованою.

Право постійного користування землею посвідчується державним актом, форма якого затверджена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-XII. Форма державного акту не передбачала присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки. Видача та реєстрація державних актів здійснювалася за Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15 квітня 1993 року № 28. Зазначена інструкція не передбачала необхідність занесення до Реєстру земель сформованої земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру.

Земельна ділянка площею 24.5 га, розташована на території на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, право на яку посвідчено державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею від 03 грудня 1992 року, виданого ОСОБА_1 , не занесена до державного реєстру земель. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів права на довічного успадковуваного володіння землею.

Таким чином, для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) потребується згода власника земельної ділянки - держави в особі Головного управління Держгеокадастру. Безпідставна відмова в наданні такої згоди користувачу Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області є грубим порушенням вимог діючого законодавства.

Разом з тим, необхідно звернути увагу на те, що законодавець перед заявником не ставить завдання надати конкретний графічний матеріал, а лише визначає що до клопотання додаються графічні матеріали.

Позивачем до заяви надано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею від 03 грудня 1992 року, а також план довічного успадковуваного землеволодіння. Також відповідачу відомий кадастровий номер вищевказаної земельної ділянки, оскільки з приводу неї і з посиланнями на кадастровий номер сторонами по справі велося листування.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність наказу № 8-1315/15-20-СГ від 20 лютого 2020 року, оскільки прийнятий без належного обґрунтування та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем протиправно не надано ОСОБА_1 згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24,5 га, що розташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення селянського (фермерського) господарства з метою визначення меж земельної ділянки, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вулиця Українська 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-1315/15-20-СГ від 20 лютого 2020 року.

Зобов`язати Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24.5 га, що орзташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області для ведення селянського (фермерського) господарства з метою визначення меж земельної ділянки, внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вулиця Українська 50, код ЄДРПОУ 39820689) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України до закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі виготовлено 05 червня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов