Рішення № 89716845, 01.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року Справа № 280/1661/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнаний дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 по справі № 2а-3581/11 до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому Постановою КМУ № 649 від 22.08.2018;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити всі необхідні дії з метою передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 по справі № 2а-3581/11 до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому Постановою КМУ № 649 від 22.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС. Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 року по справі №2а-3581/11, зобов`язано УПФУ в м. Енергодарі Запорізької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ч. 4 ст.54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (державна пенсія) та 75% мінімальної пенсії за віком (додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю) з 25.04.2011 по 23.07.2011 включно з урахування проведених виплат. Позивач зазначає, що на виконання постанови суду управлінням було здійснено перерахунок пенсії за період з 25.04.2011 по 23.07.2011 та нараховано 13457,76 грн. заборгованості, але до дня звернення з позовом вказана сума заборгованості так і не виплачена. Вказує, що 25.09.2019 року звернувся із відповідною заявою до відповідача про виплату належних коштів та надання аргументованих пояснень причин невиплати заборгованості з пенсії з 2013 року. Листом від 22.10.2019 року № 24/Т-2 управління рекомендувало звернутись до Управління ДВС ГУ юстиції в Запорізькій області з метою отримання належних позивачу коштів, так як зазначену суму доплати управлінням ДВС було поставлено на облік для подальшої виплати. Окремо її повідомлено, що рішення суду від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11, яке набрало законної сили 25.06.2013, підпадає під дію порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 року. Однак, позивач вважає такі посилання безпідставними, бо з приводу виконання судового рішення в порядку постанови № 440 він вже звертався та йому було відмовлено. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив від 31 березня 2020 року вх. №14972. Зазначає, що на виконання постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу та нараховано за період з 25.04.2011 по 23.07.2011 суму пенсії в розмірі 13457,76 грн., але не виплачено у зв`язку з відсутністю фінансування. Відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, рішення, виконавчі документи за рішеннями суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року. Зі змісту Порядку № 440 вбачається, що він поширюється на судові рішення, які ухвалені до 01 січня 2013 року. При цьому, набрання законної сили судовим рішенням є обов`язковою умовою, однак прив`язки до дати, коли має набрати законної сили рішення Порядок № 440 не містить. Рішення суду першої інстанції ухвалено 30.11.2011, є таким що набрало законної сили, тому підлягає виконанню в Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440. Виходячи з зазначеного, вказує, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у позові.

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1661/20. Призначено судове засідання на 16 квітня 2020 року без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, має 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.

ОСОБА_1 звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку державної пенсії у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також розміру додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 50 22.05.2008; зобов`язати відповідача перерахувати позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008.

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 року по справі №2а-3581/11, зобов`язано УПФУ в м. Енергодарі Запорізької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ч. 4 ст.54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (державна пенсія) та 75% мінімальної пенсії за віком (додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю) з 25.04.2011 по 23.07.2011 включно з урахування проведених виплат.

На виконання постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу та нараховано за період з 25.04.2011 по 23.07.2011 суму пенсії в розмірі 13457,76 грн., але не виплачено у зв`язку з відсутністю фінансування.

Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою від 25.09.2019 року про виплату належних йому коштів та надання аргументованих пояснень причин невиплати заборгованості по пенсії з 2013 року. З метою отримання коштів просив недоотриману суму пенсії в розмірі 13457,76 грн. перерахувати на картковий рахунок для зарахування пенсії.

Листом від 22.10.2019 року № 24/Т-2 Управління рекомендувало звернутись до Управління ДВС ГУ юстиції в Запорізькій області з метою отримання належних позивачу коштів, так як зазначену суму доплати управлінням ДВС було поставлено на облік для подальшої виплати. Окремо було повідомлено, що рішення суду від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11, яке набрало законної сили 25.06.2013 року, підпадає під дію порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 року.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

За правилами ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що предметом позову у цій справі є протиправні дії відповідача щодо неналежного виконання постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11, яка набрала законної сили та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити всі необхідні дії з метою передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11 до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Зазначені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Подібна правова позиція щодо застосування спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року (справа №668/23317/13-а), від 06 лютого 2019 року (справа № 816/2016/17) та Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2019 року (справа № 522/10140/17) та від 21 листопада 2019 року (справа № 802/1933/18-а), від 27 листопада 2018 року (справа №520/11829/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З аналізу наведених у позовній заяві доводів, суд дійшов висновку, що спір у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо неперерахування нарахованої суми пенсії, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо його виконання.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

З огляду на наведене, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 382 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто, в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Енергодарського міського суду Запорізької області від 30.11.2011 року по справі №2а-3581/11, то обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення у іншій справі, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнаний дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 червня 2020 року.

Суддя Л.Я. Максименко