Рішення № 89716390, 02.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року Справа № 280/633/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати незаконною та протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-53728-56 від 14.11.2019 на загальну суму 15353,63 грн.; зобов`язати відповідача виключити з єдиного реєстру застрахованих осіб відомості про позивача, як особу, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвоката).

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є адвокатом та зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця. Також вказує, що перебуває на податковому обліку, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування. Інша звітність позивачем не подавалась. У зв`язку з тим, що відсутня пряма норма Закону, що передбачає сплату ЄСВ за провадження діяльності окремо фізичною особою-підприємцем та самозайнятої особи, якщо платник податків зареєстрований, як фізична особа-підприємець з ознакою самозайнятої особи, вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-53728-56 від 14.11.2019 на загальну суму 15353,63 грн. протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 03.02.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою від 24.02.2020 позивачу був продовжений строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою від 16.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 08.04.2020 без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.04.2020 за вх.№ 155. У відзиві відповідач зазначив, що у випадку, якщо фізичні особи-підприємці одночасно провадять незалежну професійну діяльність, то вони сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» як фізична особа-підприємець, залежно від обраної системи оподаткування та як особа, яка провадять незалежну професійну діяльність. В зв`язку з чим позивачу були нараховані зобов`язання з єдиного внеску за період з 21.01.2019 по 21.10.2019. У зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску, ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-53728-56 від 14.11.2019 на загальну суму недоїмки 15351,63 грн. Вважає адміністративний позов безпідставним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом та виконує індивідуальну адвокатську діяльність. Даний факт підтверджено записом в Єдиному реєстрі адвокатів України.

ОСОБА_1 сплачувала єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець.

Позивачка звітувала та сплачувала єдиний внесок згідно діючого законодавства, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, а як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, не звітувала.

В зв`язку з несвоєчасно сплатою позивачем як самозайнятою особою сум єдиного внеску, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи доходів та зборів 14.11.2019 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-53728-56, відповідно до якої позивач станом на 31.10.2019 має заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 15351,63 грн.

Також, ОСОБА_1 звернулась до Державної податкової служби України зі скаргою про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-53728-56 від 14.11.2019. Рішенням про результати розгляду скарги 739/6/99-00.08.010106 від 08.01.2020 скаргу ОСОБА_1 залишили без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-53728-56 від 14.11.2019 без змін (а.с.13-15).

Відповідно до розрахунку заборгованості по єдиному внеску по ФОП ОСОБА_1 позивачу було нараховано єдиний внесок по строкам:

21.01.2019 - 1735,63 грн.; 21.01.2019 - 2457,18 грн.; 19.04.2019 - 2754,18 грн.; 19.07.2019 - 2754,18 грн.; 21.10.2019 - 2754,18 грн.; 06.10.2019 - 2896,28 грн. - рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0119335607 від 21.08.2019. Загальна сума заборгованості станом на 31.10.2019 становить 15351,63 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача, ОСОБА_1 , звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» унормовано, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Разом з тим, відповідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України , контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень ч.4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4, п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним питанням, що спонукало позивача звернутися до суду, стало нарахування контролюючим органом ЄСВ за двома підставами, а саме: як фізичній особі - підприємцю, який перебуває на загальній системі оподаткування та як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність з одного і того ж виду діяльності.

Суд зазначає, що позивач є самозайнятою особою та здійснює, як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність (адвоката).

Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Також, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов`язок контролюючого органу передбачено п.п. 65.4.4 п.65.4 ст. 65 Податкового кодексу України.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Отже, з системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

До того ж, слід зауважити, що Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

За таких обставин справи, суд вважає, що позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, повинен вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності «адвокат».

Крім того, відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Враховуючи практику ЄСПЛ, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-53728-56 від 14.11.2019, в частині нарахування неустойки, на суму 12455,35 грн. винесена контролюючим органом протиправно, а отже, в цій частині, підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-53728-56 від 14.11.2019 в частині нарахування штрафу в сумі 2149,23 грн. та пені в сумі 747,05 грн., то суд зазначає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464).

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону №2464).

Згідно пп. 2 п. 2 розділу VII «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №449 від 20.04.2015 року, затвердженої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, до 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції №449).

У рішенні вказується період виникнення недоїмки (проставляється з картки інтегрованої картки платника, формується після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, тобто дата від виникнення боргу до дати зарахування суми єдиного внеску, сплаченого на відповідні розрахункові рахунки, та погашення у повному обсязі недоїмки).

Згідно п. 13 розділу VII Інструкції №449 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як вбачається з інтегрованої картки платника, наданої відповідачем, ОСОБА_1 тривалий час має недоїмку з єдиного внеску, яка підлягала сплаті як фізичній особі-підприємцю та єдиного внеску, що підлягав сплаті за найманого працівника. Протягом 2015 - 2018 років позивач частково сплачувала заборгованість з єдиного внеску, проте не в повному обсязі.

На підставі вищевикладених норм законодавства, за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.01.2015 до 20.03.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області було сформовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0119335607 від 21.08.2019 яким до позивача застосовано штраф в розмірі 2149,23 грн. та нарахована пеня в сумі 747,05 грн..

Рішення було направлено 22.08.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації позивача: АДРЕСА_1 , проте повернулось на адресу податкового органу з відміткою поштового відділення: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до розрахунків заборгованості по єдиному внеску по ФОП ОСОБА_1 , який надавався відповідачем з відзивом на позовну заяву (надійшов до суду 02.04.2020), до заборгованості визначеної оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 №Ф-53728-56 включені вищезазначені суми пені та штрафу.

Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0119335607 від 21.08.2019 позивачем не оскаржувалось, в зв`язку з чим, сума зобов`язання за вказаним рішенням у розмірі 2896,28 грн. є узгодженим. Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 №Ф-53728-56 в частині відображення суми штрафу в розмірі 2149,23 грн. та пені в розмірі 747,05 грн. не підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДПС у Запорізькій області виключити з єдиного реєстру застрахованих осіб відомості про позивача, як особу, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвоката), то суд погоджується з обґрунтованістю таких посилань позивача, оскільки податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як фізична особа-підприємець.

Суд враховує те, що згідно з нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141, наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 №1162 та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 відповідач наділений виключним повноваженнями з питань зняття з податкового облік та обліку платника єдиного внеску, оскільки припиненню перебування на податковому обліку передує відповідна процедура, встановлена зазначеними нормативно-правовими актами.

Однак, такі повноваження не є дискреційними, оскільки є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи те, що позивача протиправно взято на облік як особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідачів зняти його з такого обліку.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки судом встановлене безпідставне, самостійне віднесення контролюючим органом позивача на облік одночасно як фізичної особа-підприємця та як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, то позовна вимога щодо зобов`язання відповідача виключити з єдиного реєстру застрахованих осіб відомості про позивача, як особу, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвоката) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням з`ясованих обставин та досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат визначені у статті 139 КАС України.

Згідно з ч.3 чт.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1614712419.1 від 13.02.2020 (а.с.27).

З урахуванням частини задоволених вимог та у відповідності приписів ч.3 ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-53728-56 від 14.11.2019 в частині нарахування ОСОБА_1 суми боргу з єдиного внеску в розмірі 12455,35 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області, зняти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку, як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну (адвокатську) діяльність.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг встановленого строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями), з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020.

Суддя Р.В. Кисіль