Рішення № 89716373, 02.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2020 року Справа № 280/1299/20 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до - Управління МВС України на Придніпровській залізниці (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 08602833)

про визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2020 №1 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Управління МВС України на Придніпровській залізниці (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України на Придніпровській залізниці №1о/с від 29.01.2020 щодо звільнення у запас Збройних сид (з постановленням на військовий облік) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, з 29.01.2020;

- зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді інспектора слідчого лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці з 29.01.2020;

- зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача грошове забезпечення (заробітну плату) за персіод з 20.11.2019 по 29.01.2020;

- зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.01.2020 по день поновлення на роботі;

- допустити до неганого виконання рішення суду в частині поновлення на службі позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказ УМВС України на Придніпровській залізниці №1о/с від 29.01.2020 щодо звільнення ОСОБА_1 за п. 64 «г» (через скорочення штатів), згідно з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», відповідно до пунктів 10 та 11 ХІ Закону України «Про Національну поліцію» з 29.01.2020, прийнятий всупереч чинного законодавства та без дотримання процедури, а відтак є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Зокрема, Позивач зазначає, що в УМВС України на Придніпровській залізниці у період з 20.11.2019 по 29.01.2020 не було жодного скорочення чисельності або штату працівників. Керівництвом органу належним чином не виконано обов`язок по розгляду питання про можливість подальшого використання Позивача на службі, перевірки на відповідність вимогам до поліцейських та розгляду його кандидатури для зайняття вакантних посад у відповідності до вимог пунктів 9, 12, 13 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», шляхом видання наказу з цього приводу, не здійснено. При звільненні невірно застосовані норми Закону України «Про Національну поліцію», оскільки вони можуть бути застосовані до працівників міліції лише до 07.11.2015.

Крім того, ОСОБА_1 з моменту поновлення на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя 20.11.2019 по дату звільнення 29.01.2019 не отримував грошове забезпечення, що є порушенням його трудових прав. Вважає, що з Відповідача належить стягнути грошове забезпечення за час перебування Позивача на службі з 20.11.2019 по 29.01.2020 та середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час поновлення на посаді. З огляду на викладене, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25 березня 2020 року об 17 год. 00 хв.

17.03.2020 від представник відповідач через канцелярію суду (вх. №12572) поданий відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає, що з його боку порушень законодавства не допущено. Відповідачем виконані всі вимоги необхідні для звільнення позивача за скороченням штатів, а саме його попереджено про звільнення за скороченням штатів, направлено список вакантних посад, на які Позивач має право влаштуватись. Підстави для виплати грошового забезпечення Позивачу відсутні, оскільки втратили чинність нормативно-правові акти, які регламентують умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме постанова КМУ №1294 від 07.11.2007 та наказ МВС України №499 від 31.12.2007, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

25 березня 2020 року ухвалою суду зупинено провадження у справі для примирення сторін до 20 травня 2020 року об 16 год. 30 хв.

20 травня 2020 року ухвалою суду поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 20 травня 2020 року об 16 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 20.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.06.2020 о/об 09 год.00 хв.

Від представника позивача через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явися, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив таке.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом №664 від 08.06.2015 "Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці" ліквідовано останнє та створено комісію з його ліквідації.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №741 від 22.06.2015 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції" затверджено Перелік змін у штатах МВС, відповідно до якого скорочено 137 посад в УМВС України на Придніпровській залізниці та 110 посад у Лінійному відділі на станції Запоріжжя (скорочуються всі посади).

Наказом УМВС України на Придніпровській залізниці №138 від 30.06.2015 "Про організаційно-штатні зміни в УМВС" оголошено перелік змін у штатах УМВС та здійснено заходи для приведення в дію змін щодо оптимізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ.

ОСОБА_1 , починаючи з 03 березня 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, останню з яких обіймав посаду інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.

Наказом Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 21 серпня 2015 року №80 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31 серпня 2015 року звільнено за пунктом 64 "г" Положення №114 (через скорочення штатів), визначена вислуга років у календарному обчислені 17 років 11 місяців 02 дні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 808/7220/15 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 21 серпня 2015 року №80о/с "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) на підставі пункту 64 "г" Положення №114 (через скорочення штатів), старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31 серпня 2015 року.

Наказом УМВС України на Придніпровській залізниці від 25 вересня 2015 року №88о/с "По особовому складу" на підставі довідки про тимчасову непрацездатність від 07 вересня 2015 року №017512 вирішено вважати таким, який перебував на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 у період з 20 серпня 2015 року по 07 вересня 2015 року та внесено зміни до наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 21 серпня 2015 року № 80 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , інспектора слідчого відділення лінійного відділу на стації Запоріжжя з 31 серпня 2015 року, якого вважати звільненим 08 вересня 2015 року у зв`язку з чим, позивачу пропонувалось надати трудову книжку до відділу кадрового забезпечення УМВС для зміни дати звільнення.

08 серпня 2016 року головою ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці прийнято наказ №4о/с "По особовому складу" яким звільнено у запас Збройних Сил України (з постановленням на військовий облік) за пунктом 64 "г" Положення №114 (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, з 06 листопада 2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі № 808/2924/16 визнано протиправними та скасовано накази УМВС України на Придніпровській залізниці від 25 вересня 2015 року №88 о/с "По особовому складу" щодо внесення змін до наказу УМВС від 21 серпня 2015 року №80 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 08 вересня 2015 року та №4 від 08 серпня 2016 року щодо звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" Положення №114 , з 06 листопада 2015 року.

Відповідно до наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 10 липня 2017 року №6о/с звільнено у запас Збройних Сил України (з постановленням на військовий облік) за пунктом 64 "г" Положення № 114 (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, з 06 листопада 2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі 808/2300/17 визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 10 липня 2017 року №6 о/с "По особовому складу" щодо звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" Положення № 114 (через скорочення штатів), з 06 листопада 2015 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.10.2019 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 залишено в силі.

УМВС на Придніпровській залізниці прийнято наказ №4 від 20.11.2019, яким старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці з 06 листопада 2015 року.

Наказом УМВС України на Придніпровській залізниці №1о/с від 29.01.2020 «По особовому складу» звільнено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, за п. 64 «г» (за скороченням штату), згідно з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію», з 29 січня 2020 року. Вислуга років на день звільнення складає: 24 роки 04 місяці 00 днів.

Позивач, вважаючи протиправним наказ УМВС України на Придніпровській залізниці №1о/с від 29.01.2020 "По особовому складу", звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правову основу служби в органах внутрішніх справ становлять Конституція України, закони та інші нормативно - правові акти, у тому числі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, акти органів місцевого самоврядування, прийняті у межах їх повноважень, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Звільнення зі служби працівників ОВС повинно здійснюватись лише на підставах, передбачених законом, під якими вбачаються такі життєві обставини, що законодавчо визначаються як юридичні факти для припинення служби. Звільнення може здійснюватись виключно з дотриманням певних процедурних вимог, що мають різний зміст за кожною підставою звільнення. Недотримання цих вимог розцінюється як незаконне звільнення з відновленням особи на службі в ОВС на колишній посаді.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В оскаржуваному наказі №1о/с від 29.01.2020, як на підставу для звільнення Позивача, головою ліквідаційної комісії Управління МВС України на Придніпровській залізниці вказано пункти 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та п. "г" п. 64 (через скорочення штатів) Положення №114.

Згідно з п.1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", цей закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Так, оскільки перше офіційне опублікування відбулося в газеті Голос України 06.08.2015 (випуск № 141-142), Закон набрав законної сили з 07.11.2015.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

У цьому контексті слід також зазначити, що пункти 10 та 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-УІІІ передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 включно.

Так, положення пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 , оскільки вони діяли до вступу у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію", тобто до 07.11.2015, а Позивача було поновлено на посаді 20.11.2019.

Таким чином, після поновлення 20.11.2019 ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя до останнього повинна бути застосована правова процедура звільнення, яка виникла після поновлення на службі.

Окрім цього, суд відзначає, що приписи пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону №580-VІІІ та Положення №114, на які посилається Відповідач у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, при вирішенні питання про звільнення через скорочення штатів працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, керівник органу прямо зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи є однією із гарантій забезпечення права громадян на працю, передбачених у статті 5-1 Кодексу законів про працю України.

Приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Так, Позивач 28.10.2019 звертався до Відповідача з відповідним рапортом про вирішення питання щодо працевлаштування в органи поліції, що підтверджується листом УМВС України на Придніпровській залізниці за вих.№220 від 20.11.2019.

При цьому, будь-якої перевірки на відповідність вимогам до поліцейських та розгляду його кандидатури для зайняття вакантних посад у відповідності до вимог пунктів 9, 12, 13 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», шляхом видання наказу з цього приводу, не здійснено.

Навпаки, ліквідаційною комісією у листах за вих.№220 від 20.11.2019 та вих.№6 від 15.01.2020 зазначено, що вона не наділена повноваженнями щодо працевлаштування на посаду поліцейського.

Як зазначає Відповідач, ним на адресу Позивача направлялись списки посад на які Позивач має право працевлаштуватись самостійно з урахуванням рівня освіти та професійного досвіду.

Суд таке повідомлення про наявність вакантних посад не бере до уваги, оскільки воно не свідчить про належне виконання обов`язку щодо розгляду питання можливості подальшого використання Позивача на службі та додержання процедури звільнення.

За таких обставин, суд вважає, що Позивач скористався наданим йому Законом №580-VІІІ правом на подачу рапорту про прийняття на службу до поліції та підтвердив свою згоду проходити службу в поліції. Проте, Відповідачем, в свою чергу, не вчинено активних дій щодо здійснення пропозиції вакантних посад в органах Національної поліції.

Верховний Суд України в постановах від 17.10.2011 (справа № 21-237а11), від 28.10.2014 (справа № 21-484а14), від 19.01.2016 (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічні правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 у справі № 821/3724/15-а, від 08.04.2020 у справі №804/16489/15, від 23.04.2020 у справі №822/880/16, від 06.05.2020 у справі №821/3731/15-а.

Також, в матеріалах справи відсутні, а Відповідачем не надані відповідні документальні підтвердження відмови ОСОБА_1 від проходження служби в поліції, на що звертав увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2019 по справі №808/2300/17.

Таким чином, відсутність відмови Позивача від проходження служби в поліції, не проведення перевірки на відповідність вимогам до поліцейських та розгляду кандидатури Позивача для зайняття вакантних посад у відповідності до вимог пунктів 9, 12, 13 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», шляхом видання наказу з цього приводу, а також невиконання зобов`язань Відповідача по працевлаштуванню працівника ліквідованої установи, свідчать про протиправність оскаржуваного наказу в частині звільнення Позивача з органів внутрішніх справ.

Більш того, Відповідачем не надано доказів проведення з 20.11.2019 по 29.01.2020 в УМВС України на Придніпровській залізниці оптимізації структури та змін штатної чисельності, тобто відсутнє підтвердження з боку Відповідача щодо зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідачем будь-яких даних про виконання вказаних вимог закону до суду не надано.

Попередження ОСОБА_1 про скорочення посади інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці на підставі наказу МВС України №741 від 22.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» судом не береться до уваги, оскільки цей наказ вже був реалізований до поновлення Позивача на посаді 20.11.2019, тобто він не може бути підтвердженням прийняття рішення про скороченням чисельності або штату працівників після 20.11.2019.

Отже, наявні у справі докази свідчать про недотримання УМВС України на Придніпровській залізниці вимог чинного законодавства при звільнені ОСОБА_1 за п.п. "г" п. 64 Положення №114 (скорочення штату), у зв`язку із чим наказ №1о/с від 29.01.2020 слід визнати протиправним та скасувати.

Пунктом 24 Положення №114 визначено, що у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді.

Таким чином, належним способом захисту прав ОСОБА_1 , порушених внаслідок незаконного звільнення, є поновлення її на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління МВС України на Придніпровській залізниці, з якої він звільнений 29 січня 2020 року.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що на час судового розгляду процес ліквідації УМВС на Придніпровській залізниці не завершився, запис про державу реєстрацію припинення УМВС на Придніпровській залізниці як юридичної особи до ЄДР не внесений, а тому питання щодо обов`язкового працевлаштування працівників Відповідача має вирішуватися ліквідаційною комісією УМВС на Придніпровській залізниці.

Тобто, позовні вимоги в цій частині суд також визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності винесення оскаржуваного наказу Відповідачем до суду надано не було.

Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати Позивачу грошового забезпечення і середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове урегулювання спірних правовідносин, суд виходить з такого.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Разом з цим, після прийняття УМВС України на Придніпровській залізниці наказу №1о/с від 29.01.2020 Відповідач розрахунок з Позивачем не здійснив, до суду не надав жодного доказу на підтвердження виконання цих вимог закону.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За приписами пункту 24 Положення №114, яка регулює спірні правовідносини, поновлення осіб рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ на попередній посаді відбувається з одночасною виплатою грошового забезпечення за увесь час вимушеного прогулу та чинним законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру за певних обставин грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (отримання вихідної допомоги по безробіттю, отримання заробітної плати за новим місцем роботи, допомога по тимчасовій працездатності, середній заробіток на період влаштування та ін.).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №822/880/16 (провадження №К/9901/17959/19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (Порядок №100).

Пунктом 1 Порядку №100 передбачено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу 8 пункту 2 розділу 2 Порядку №100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Згідно з абзацом 3 пункту 4 розділу 3 Порядку №100 в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п.1.3 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яка затверджена Наказом МВС №499 від 31.12.2007 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №205/14896 від 12.03.2008 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби. При цьому, аналогічні положення передбачено у п.3 Порядку і умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 - грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

Встановлено, що згідно з довідкою ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці на дату звільнення 31.08.2015 грошове забезпечення інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 мало п`ять складових, а саме: 1) посадовий оклад, 2) оклад за спеціальним званням, 3) надбавка за вислугу років - 30%, 4) надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби -50%, 5) щомісячна премія - 20%.

Так, наказом УМВС на Придніпровській залізниці №4 від 20.11.2019 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці з 06 листопада 2015 року.

При цьому, як стверджує Позивач з 20.11.2019 по день звільнення 29.01.2020 йому не було встановлено будь-якого грошового забезпечення. Згідно з наказом УМВС України на Придніпровській залізниці №1о/с від 29.01.2020 вислуга років складає 24 роки 04 місяці. Вказана обставина не спростовується Відповідачем.

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з п.1 постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Однак, постанова КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007, якою було встановлено посадові оклади працівників органів внутрішніх справ (додаток №14), оклади за спеціальними званнями (додаток №24) та надбавка за вислугу років (додаток №29) скасована на підставі постанови КМУ №704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених постановами КМУ №1052 від 27.12.2017 та №103 від 21.02.2018.

Натомість, постановою КМУ №988 від 11.11.2015 затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто з 07.11.2015.

Згідно з п.1 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №988 від 11.11.2015 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом МВС України №138 від 17.02.2017 затверджено Перелік посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських.

Таким чином, згідно з визначеним переліком, посада інспектора слідчого відділення лінійного відділу міліції відповідає посаді інспектора відділу (відділення) поліції (пункт 24 розділ 8 Наказу №138).

Згідно з додатком №7 Постанови КМУ №988 посадовий оклад інспектора відділу (відділення) поліції складає 2400 грн.

Пунктом 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.06.2015 затверджено співвідношення спеціальних звань працівників міліції та поліції, тобто визначено, що спеціальне звання старший лейтенант міліції відповідає званню старший лейтенант поліції.

Згідно з додатком №1 Постанови КМУ №988 оклад за спеціальне звання - старший лейтенант поліції складає 1600 грн.

Додатком №11 Постанови КМУ №988 встановлено розміри надбавки за стаж служби в поліції, а саме за стаж служби від 22 до 25 років надбавка складає 45 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.

На момент поновлення на роботі стаж служби ОСОБА_1 перевищує 22 роки, як наслідок надбавка за стаж служби становить 45 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням, тобто 1800,00 грн.

При здійсненні вказаного розрахунку середнього заробітку суд виходить з того, що на цей час відсутні правові підстави для застосування вже скасованих окладів працівників міліції, оскільки навіть пенсії непрацюючих працівників міліції вже приведені до окладів та надбавок працівників поліції, тому необхідно врахувати оклади та надбавки встановлені постановами КМУ, які є чинними на час певної події.

Таким чином, при здійсненні розрахунку грошового забезпечення Позивача необхідно враховувати наступні вихідні дані, які передбачені законодавством та не можуть бути змінені за рішенням керівника органу: посадовий оклад - 2400 грн; оклад за спеціальним званням - 1600 грн; надбавка за стаж служби - 1800 грн.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 5 Постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 керівникам державних органів надано право установлювати надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби особам рядового і начальницького складу - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

На момент звільнення Позивача 31.08.2015 йому було встановлено розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби - 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Абзацом 3 підпункту 1 пункту 4 Постанови КМУ №988 від 11.11.2015 керівникам органів Національної поліції надано право установлювати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Враховуючи, що розмір надбавки за специфічні умови проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань) встановлюється керівником державного органу, тобто є його правом, суд приходить до висновку, що на цей час відсутні підстави для збільшення відсотку такої надбавки з 50 відсотків встановлених на момент звільнення зі служби до 100 відсотків, як це передбачено постановою КМУ №988 від 11.11.2015.

Таким чином, вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості з виплати надбавки за специфічні умови проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань) у розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби підлягають частковому задоволенню, а саме при здійсненні розрахунку вказаної надбавки необхідно керуватись її розміром у 50 відсотків, що становить 2900 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 керівникам державних органів надано право здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 2.15.5 пункту 2.15 розділу ІІ «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яка затверджена Наказом МВС №499 від 31.12.2007, виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюється за наказами керівників органів.

Так, інспектор слідчого відділення ОСОБА_1 на момент звільнення 31.08.2015 отримував установлену йому щомісячну премію в розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби та надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби.

Після скасування Постанови КМУ №1294 від 07.11.2007, яка регулювала питання преміювання осіб рядового і начальницького складу, це питання вирішено підпунктом 2 пункту 4 Постанови КМУ №988 від 11.11.2015, яка регламентує преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.

Як передбачено абзацами 2, 3, 4 пункту 12 розділу ІІ «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», який затверджений наказом МВС №260 від 06.04.2016 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №669/28799 від 29.04.2016 розміри премії поліцейським встановлюються за рішенням керівників органів поліції. Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції. У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Вказані норми законодавства свідчить про те, що як в органах внутрішніх справ так і в органах національної поліції у разі встановлення наказом керівника органу відповідного розміру премії для працівника, його можливо змінити лише шляхом видання іншого наказу та за умови зазначення конкретної причини або вчинення проступку.

УМВС України на Придніпровській залізниці не надано суду доказів з питань зміни розміру щомісячного преміювання інспектора слідчого відділення на станції Запоріжжя старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 починаючи з 31.08.2015.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при здійсненні розрахунку розміру премії Позивача необхідно вважати, що він складає 20 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби та надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України №499 від 31.12.2015, при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Вказана Інструкція втратила чинність на підставі наказу МВС України №1131 від 31.10.20016 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства внутрішніх справ України».

Разом з цим, аналогічний порядок визначення складу грошового забезпечення за неповний календарний місяць встановлено у п.9 Порядку і умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016. Зазначений наказ чинний на момент поновлення Позивача на посаді, а саме станом на 20.11.2019, тобто підлягає застосуванню за аналогією до спірних правовідносин.

Таким чином, суд бере до уваги, що грошового забезпечення Позивача за неповний місяць необхідно розраховувати із розміру виплати за кожний календарний день, яке визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Так, місячне грошове забезпечення за аналогією закону складає: 2400 (посадовий оклад) + 1600 (оклад за спеціальним званням) + 1800 (надбавка за стаж служби 45%) + 2900 (надбавки за специфічні умови проходження служби 50%) + 1740 (премія 20%) = 10440 грн.

Враховуючи вищезазначене розмір грошового забезпечення Позивача за один календарний день у місяцях складає: з 20 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (10440грн/30х11=3828грн); з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (10440 грн); з 01 січня 2020 року по 29.01.2020 (9860грн/31х29 = 9766,45грн), всього з часу поновлення на посаду 20.11.2019 по день звільнення 29.01.2020 грошове забезпечення складає - 24034,45 грн.

Аналогічні розрахунки застосовують для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.01.2020 та по день поновлення на службі, тобто розраховуючи розмір виплати за кожен календарний день, яка визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць - 10440 грн на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Управління МВС України на Придніпровській залізниці (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 08602833) про визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2020 №1 о/с, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №1о/с від 29.01.2020 "По особовому складу" щодо звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386) за п.64 "г" (через скорочення штатів), згідно з "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" з 29 січня 2020 року.

Зобов`язати Управління МВС України на Придніпровській залізниці (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 08602833) поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) (М-148386) на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці з 29 січня 2020 року.

Зобов`язати Управління МВС України на Придніпровській залізниці (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 08602833) виплатити на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) грошове забезпечення (заробітну плату) за період з 20 листопада 2019 року по 29 січня 2020 року в розмірі 24034 (двадцять чотири тисячі тридцять чотири) грн 45 коп.

Зобов`язати Управління МВС України на Придніпровській залізниці (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 08602833) виплатити на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 січня 2020 року по день поновлення на роботі з розрахунку виплати за кожен календарний день, яка визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць - 10440 грн на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління МВС України на Придніпровській залізниці (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 08602833) та стягнення на його користь з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці грошове забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 02.06.2020.

Суддя Р.В. Сацький