Рішення № 89716211, 29.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2020 року Справа № 280/1861/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) , -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просить визнати незаконною та скасувати Вимогу про сплату недоїмки № Ф-26158-49 від 05 липня 2019 року виданого ГУ ДФС у Запорізькій області у розмірі 12 132,49 гривень; зобов`язати відповідача списати у картках особових рахунків заборгованість позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 12 132,49 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що вимога про сплату боргу є незаконною, адже вона була винесена в супереч вимогам закону, так як вимога стосується боргу зі сплати ЄСВ за період коли позивач не здійснювала підприємницької діяльності у зв`язку з тим, що знаходилась в зоні АТО, а саме м. Луганськ. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що в період часу з 25.09.2009 по 05.05.2015 ОСОБА_1 вела підприємницьку діяльність в якості фізичної особи підприємця за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 . В період з 01.01.2012 по 01.06.2015 позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування. 05 травня 2015 року позивачка була вимушена припинити підприємницьку діяльність в зв`язку з тим, що в період часу з 2014 по 2015 роки остання знаходилась у зоні АТО на непідконтрольній Україні території. За весь час знаходження позивачки в зоні АТО остання не отримувала жодного доходу. 05.05.2015 державний реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 було винесено повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та внесено відповідний запис № 23820060003035049. 10 квітня 2017 року позивачку було взято на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою № 15321 від 10 квітня 2017. 13.02.2019 позивачку повторно було зареєстровано та взято на облік до ГУ ДПС у Запорізькій області, як діюча фізична особа-підприємець та з 01.03.2019 є платником спрощеної системи оподаткування. Проте, у липні 2019 року на адресу позивачки надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26158-49 від 05 липня 2019 року виданого ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідно до якої відповідач вимагає сплатити борг зі сплати Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9378,31 гривня. На думку позивачки вказана вимога суперечить Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Ухвалою суду від 21 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на на 19 травня 2020 року без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив проти адміністративного позову (№ 22628 від 15.05.2020), у якому вказує, що вимога є законною та що позов не підлягає задоволенню Зазначає, що нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведені автоматично, відповідно до програмного забезпечення розробленого на підставі діючого законодавства. Сума боргу зазначена у вимозі від 05.07.2019 дорівнює 9378,31 грн., а саме нарахування за 2013-2015 роки. З посиланням на вимоги Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за несвоєчасну сплату єдиного внеску платники, які перебували на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів на території яких проводилась АТО, несуть відповідальність на загальних підставах. У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.

В період часу з 25.09.2009 по 05.05.2015 ОСОБА_1 вела підприємницьку діяльність в якості фізичної особи підприємця за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № НОМЕР_2 .

В період з 01.01.2012 по 01.06.2015 позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування.

05.05.2015 позивачка припинила підприємницьку діяльність в зв`язку з тим, що в період часу з 2014 по 2015 роки остання знаходилась у зоні АТО на непідконтрольній Україні території. 05.05.2015 державний реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 було винесено повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та внесено відповідний запис № 23820060003035049.

За весь час знаходження позивачки в зоні АТО остання не отримувала жодного доходу.

10 квітня 2017 року позивачку було взято на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою № 15321 від 10 квітня 2017 року.

13.02.2019 позивачку повторно було зареєстровано та взято на облік до ГУ ДПС у Запорізькій області, як діюча фізична особа-підприємець та з 01.03.2019 є платником спрощеної системи оподаткування.

У липні 2019 року на адресу позивачки надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26158-49 від 05 липня 2019 року, видана ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідно до якої відповідач вимагає сплатити борг зі сплати Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9378,31 грн.

В зв`язку з тим, що позивачка не погоджувалась з даною вимогою, остання звернулась з заявою від 25.07.2019, в якій зазначила, що остання оскаржуватиме вимогу та просить не приймати будь-яких подальших дій до отримання результатів.

Заяву було зареєстровано 25.07.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області (Олександрівське управління).

04.09.2017 позивачка звернулась з заявою про надання роз`яснення з приводу нарахованих недоїмок.

16.10.2019 позивачка подала заяву до ГУ ДПС у Запорізькій області, в якій просила скасувати вимогу щодо сплати ЄСВ за період проведення АТО.

19 грудня 2019 року позивачка отримала сертифікат № 03.3/441 № 2300-19-0367 про форс-мажорні обставини, який також подала на розгляд разом з заявами.

Так, на неодноразові звернення позивачка отримала декілька відповідей від ГУ ДПС у Запорізькій області. Так, у відповіді від ГУ ДПС у Запорізькій області (Олександрівське управління) було зазначено, що за позивачкою за період часу з 2009 року по 05.05.2015 рік рахується заборгованість у розмірі 11214,43, яка складається з боргу зі сплати ЄСВ у розмір 9 378,31 гривні та боргу зі сплати єдиного податку у розмір 3769,13 гривень. Також зазначено, що жодних підстав для визнання безнадійний борг зі сплати ЄСВ не вбачається можливим.

З відповіді ГУ ДПС у Запорізькій області вбачається, що станом на 07.11.2019 за позивачкою рахується борг зі сплати ЄСВ у розмірі 12132,49 гривень та 3206,24 гривні зі сплати єдиного податку. При цьому зазначено, що будь-яких підстав визнання безнадійний борг зі сплати ЄСВ не має.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно цим законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 цього ж Закону. Абзацом 1 частини восьмої цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 вказаного Закону України регламентує заходи впливу та стягнення, частиною першої якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 названого Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Частиною 11 цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності з 15.10.2014, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 93 такого змісту:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася АТО, розпочата відповідно до указу №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням КМ від 05.11.2014 №1079-р).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Крім того, Законом України від 12.08.2014 №1636-VIІ “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” доповнено пунктом 93 такого змісту: тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"”, зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку”.

Також, згідно із змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №219-VIII “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" пункт 93 у редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважається пунктом 94.

У свою чергу, на виконання приписів пункту 28 Закону України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2016 виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, яким розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” доповнено пунктом 93.

Таким чином, наведена вище норма пункту 93 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” проіснувала в Законі України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із згаданим вище Законом України від 24.12.2015 №911-VIII, але в повній мірі збереглася у вигляді пункту 94, що наразі є чинним.

Пункт 94 не виключено із розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, його положення продовжують свою дію в часі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює спірні правовідносин є Закон № 2464, преамбулою якого зазначено, що цей закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин, був чинним п. 93, а в редакції, зі змінами внесеними законом № 219-VIII від 02.03.2015 став вважатись пунктом 94, вважаємо, що платники ЄСВ протягом спірного періоду, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Факт подання позивачем відповідної заяви підтверджується наданою до позову заявою від 16.10.2019 “Про звільнення від виконання обов`язків».

Кабінет Міністрів України 02 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Місто Луганськ (де знаходився і перебував на обліку позивач у спірний період) входить до даного Переліку, передбаченого названим вище розпорядженням КМУ.

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 30.01.2018 у справі № 812/505/17 (К/9901/188/17).

У відповіді ГУ ДПС у Запорізькій області було зазначено, що станом на 07.11.2019 у позивача рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 12 132,49 гривень, а тому суд вважає обґрунтованою вимогу позивача, що скасуванню підлягає сума недоїмки саме у розмірі 12132,49 гривень

Отже, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того суд зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача, щодо зобовязання відповідача списати у картках особових рахунків заборгованість позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 12 132,49 гривень, з огляду на таке.

Механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим Наказом №765 від 05.12.13 Міндоходів (втратив чинності 10.06.2016).

Відповідно до положень пункту 1 розділу ІІ Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати — за кожним платником.

Пунктом 13 розділу ІІ Порядку встановлено, що занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Аналіз наведених положень порядку свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально — правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Частиною 2 статті 19 Конституції передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Оригінал квитанції №25951622 від 16.03.2020 знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26158-49 від 05 липня 2019 року виданого ГУ ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати Вимогу про сплату недоїмки № Ф-26158-49 від 05 липня 2019 року виданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області у розмірі 12 132,49 гривень

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області списати у картках особових рахунків заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 12 132,49 гривень

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.05.2020.

Суддя О.О. Артоуз