Рішення № 89713469, 20.11.2019, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/938/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"20" листопада 2019 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі судді Кравціва В.І.,

секретар судового засідання Топорович В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Самбірська державна нотаріальна контора, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно, визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, визнання заповіту недійсним та визнання права власності у порядку спадкування,

за участю позивачки ОСОБА_1

її представників адвокатів Гаврилової Н.М. та Стецяк В.М. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

та його представника адвоката Бобак О.Б.

встановив:

ОСОБА_1 16 квітня 2018 року пред`явила до ОСОБА_2 позов про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме:

1)що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є бабою позивачки;

2)що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною сестрою позивачки;

3)що вона, позивач, прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання за нею, позивачкою, права власності на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , як спадщину після смерті її баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання права на Ѕ частину земельної частки (паю) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, що розташований у с. Викоти Самбірського району Львівської області, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 та якій дане право належало на підставі Сертифіката серії ЛВ № 0082841, виданого 16 травня 1997 року.

Також, ОСОБА_1 просила визнати недійсним заповіт, посвідчений 18 липня 2017 року державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М. від імені ОСОБА_6 , та визнати за нею, позивачкою, право власності на 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , а також визнати за нею, позивачкою, право на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, який розміщений у с. Викоти Самбірського району, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка успадкувала його після смерті ОСОБА_7 .

У обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_5 .

Її, позивачки, матір`ю була ОСОБА_8 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_10 , а вона, позивачка, після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_11 .

Однак, у актових записах про народження її, позивачки, матері є розбіжності у написанні її імені, а саме, вона записана як ОСОБА_12 , а також невірно записано ім`я її баби, а саме не ОСОБА_13 , а ОСОБА_14 .

Хоча, існують розбіжності у вказаних документах у написанні імені її матері та баби, довідкою Бісковицької сільської ради від 2 квітня 2018 року № 840 та виписками з погосподарських книг за період з 1974 -1975 роки та 1983-1985 роки підтверджуються родинні відносини між ними.

Баба за життя заповіту не складала і на час смерті з нею проживала сестра позивачки ОСОБА_6 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 була б її, позивачки, мати ОСОБА_8 , якщо б була живою, однак, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти ( у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 548 цього Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно довідки, виданої Бісковицькою сільською радою 27 жовтня 2017 року № 424, на день смерті ОСОБА_5 з нею проживали внучка - ОСОБА_6 , 1957 року народження, та правнук ОСОБА_15 , 1978 року народження .

Отже, ОСОБА_6 фактично вступила у володіння спадковим майном після смерті баби, ОСОБА_5 та спадщину прийняла, проте до нотаріуса не зверталася і спадщину після смерті баби не оформила.

Крім сестри, ОСОБА_1 також вступила у володіння спадковим майном після смерті баби, зокрема, із сестрою ОСОБА_6 погодили після похорону, що

позивачка забере собі бабині меблі (сервант, шафу та два ліжка), перину та 4 подушки, які їй допомагали забирати брат ОСОБА_16 та сусідка ОСОБА_17 .

Також, після смерті баби позивачка разом із сестрою засаджували присадибну ділянку та брала частину урожаю, оскільки власного поля вона не мала і обробляти город їй та сестрі, допомагали сусіди ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , брат ОСОБА_16 та сестра ОСОБА_20 .

На момент смерті її бабі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сестрі ОСОБА_6 та племіннику ОСОБА_15 належало по 1/3 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як частки в майні колишнього колгоспного двору.

Так, згідно довідки № 435, виданої 31 жовтня 2017 року Бісковицькою сільською радою Самбірського району Львівської області станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_1 проживали: голова господарства ОСОБА_5 , 19000 року народження, внучка ОСОБА_6 , 1957 року народження, ОСОБА_15 ? 1978 року народження. Тип двору, згідно погосподарської книги колгоспний.

Крім цього, згідно довідки, виданої Самбірським МБТІ вказаний житловий будинок вцілому зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_5 , як головою колгоспного двору на підставі Свідоцтва про право власності.

Також, її бабі ОСОБА_5 на момент смерті належала земельна частка (пай) розміром 1, 56 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться у с. Викоти та належала їй на підставі Сертифіката серії ЛВ № 0082841, виданого 16 травня 1997 року на підставі розпорядження голови Самбірської РДА від 27.03.1997 року .

Син її сестри ОСОБА_6 - ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_6 спадщину після смерті свого сина ОСОБА_15 прийняла, однак до нотаріуса не зверталася.

Отже, ОСОБА_6 належали 2/3 частини цього будинку, з яких 1/3 частина в майні колишнього колгоспного двору, 1/6 частина, як спадкове майно після смерті ОСОБА_5 та 1/3 частина після смерті її сина ОСОБА_15 у порядку спадкування за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 .

До дня смерті вона хворіла онкологічним захворюванням з больовим синдромом, у березні 2017 року їй ампутували молочну залозу, однак лікування не дало позитивного результату, крім цього після втрати сина з 2011 року вона почала себе дивно поводити та у неї були провали у пам`яті. Коли ОСОБА_6 перебувала у лікарні на стаціонарному лікуванні, їй, ОСОБА_11 , стало відомо, що ОСОБА_6 склала заповіт у користь відповідача. На її питання чи складала заповіт, ОСОБА_6 відповіла, що відповідач возив її до відділу Держгеокадастру і вона підписувала якісь документи, однак не пригадує які, та пояснила, що заповіту вона не складала.

Відтак, ОСОБА_6 не могла скласти заповіт у користь відповідача, оскільки він не здійснював за нею догляд, не відвідував її не надавав жодних коштів, так як був для неї чужою людиною.

Вона ж, ОСОБА_11 , приїжджала до сестри, навідувала її та допомагала по господарству і жодного разу відповідача в будинку не бачила. У той час коли сестра перебувала на стаціонарному лікуванні у вересні 2017 року, вона, позивачка, від неї

не відходила, давала свої кошти на лікування та здійснила її поховання, тому вважає, що заповіт не відповідав волі ОСОБА_6 та її волевиявлення не було вільним, оскільки підписуючи такий, вона не усвідомлювала значення своїх дій і не могла скласти заповіт у користь чужої людини.

3 листопада 2017 року вона, ОСОБА_11 , звернулася до Самбірської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 , нотаріусом була заведена спадкова справа, однак оформити спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 позивач не може через наявність заповіту, складеного її сестрою у користь відповідача та у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 їй також відмовлено, оскільки вона не підтвердила факту вступу в управління або володіння майном та нотаріус вважає, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті баби.

Позивачка ОСОБА_1 26 жовтня 2018 року збільшила розмір позовних вимог та просила визнати за нею, позивачкою, право власності на земельну ділянку площею 0,1150 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку та розташована на території Воютицької сільської ради у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій земельна ділянка належала на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІУ-ЛВ № 084349 від 22 липня 1996 року ( том 1 а. с. 100-106).

Також позивачка ОСОБА_1 21 лютого 2019 року змінила підстави позову та просила встановити факти, що мають юридичне значення, а саме:

1)що вона, ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2)що вона, ОСОБА_1 , є рідною сестрою ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3)що вона, ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

4)Визнати за нею, позивачкою, право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , як спадкового майна після смерті її баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

5)Визнати за нею позивачкою, право на Ѕ частину спадкового майна, а саме, право на земельну частку (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, який розміщений у с. Викоти Самбірського району Львівської області, у порядку спадкування після смерті її баби ОСОБА_5 та якій дане право належало на підставі Сертифіката серії ЛВ № 0082841, виданого 16 травня 1997 року;

6)визнати недійсним заповіт, посвідчений 18 липня 2017 року державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М. від імені ОСОБА_6 ;

7)визнати за нею, позивачкою, право власності на 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

8)визнати за нею, позивачкою, право на 1/2 частину у праві на земельну частку (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, який розміщений у с. Викоти Самбірського району у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка успадкувала його після смерті ОСОБА_7 ( том 1 а.с. 231-236).

Відповідно до ухвали судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі та

призначено підготовче засідання.

Згідно ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 червня 2018 року задоволено заяву про самовідвід головуючому судді Казану І.С. та на підставі повторного атвоматизованого розподілу судової справи 12 червня 2018 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Кравціва В.І.

На підставі ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті позивачка та її представника адвокати Стецяк В.М. та Гаврилова Н .М. у підтримання позовних вимог посилалися на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив про заперечення позову, у якому посилався на те, що позивачка ОСОБА_1 не зверталася до Самбірської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_5 і не вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а відтак пропустила строк для прийняття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_5 , що видно із листа нотаріуса.

Крім цього, якщо ОСОБА_1 мала намір заявляти вимогу про встановлення факту фактичного прийняття спадщини ОСОБА_5 , то її право виникло з дня смерті спадкодавця і протягом трирічного строку позовної давності, який сплив 15 січня 2003 року.

Тому, ОСОБА_6 була єдиним спадкоємцем майна своєї баби ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину та відповідно набула право на спадкування всього майна ОСОБА_5 за законом відповідно до ст. 530 ЦК УРСР 1963 року та подала заяву до Самбірської державної нотаріальної контори 18 липня 2017 року.

Також, 18 липня 2017 року ОСОБА_6 подала до Самбірської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті свого сина ОСОБА_15 , так як на день смерті проживала та було зареєстроване її місце проживання у вказаному житловому будинку, що підтверджується довідкою.

Отже, ОСОБА_6 була єдиним спадкоємцем, яка успадкувала майно своєї баби ОСОБА_5 та сина ОСОБА_15 .

За життя, 18 липня 2017 року, ОСОБА_6 склала заповіт, яким все своє майно заповіла йому, відповідачу, який посвідчений державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М. у приміщенні цієї контори.

При його посвідченні нотаріусом були дотримані вимоги розділу 1 глави 4, розділу 2 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Отже, ні законом, ні засадами розумності не обмежується право заповідача на призначення спадкоємцем будь-якої особи за своїм власним вибором, а наявність інших родичів спадкодавця не є підставою для неможливості складання заповіту у користь сторонньої особи.

Посилання позивачки, що складений ОСОБА_6 заповіт не відповідав її волі не підтверджено жодними належними та допустимими доказами і не може підтверджуватися показаннями свідків, а навпаки спростовується фактом посвідчення його нотаріусом.

Він, ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем майна ОСОБА_6 за заповітом 3 листопада 2017 року звернувся до Самбірської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де була зареєстрована спадкова справа.

Оскільки, ОСОБА_6 була спадкоємцем майна ОСОБА_5 та

ОСОБА_15 , то на день своєї смерті мала право на вказаний будинок в цілому та земельну частку (пай) у СВСГ «Викоти» розміром 1, 56 в умовних кадастрових гектарах і це майно успадкував він, ОСОБА_2 (том 1 а. с. 241-244).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача нотаріус Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М. пояснила, що 18 липня 2017 року нею було посвідчено заповіт, який складений ОСОБА_6 у користь ОСОБА_24 , однак саму особу заповідача вона не пригадує. Нічим заповіт не запам`ятався, стандартний заповіт, процедура його складення не була порушена, нею було з`ясовано дійсність намірів заповідача, після чого його було посвідчено. Крім цього, при посвідченні заповіту, нею, нотаріусом, роз`яснено заповідачу про наявність осіб, які мають обов`язкову частку в майні.

Вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

І. Щодо фактів, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Із свідоцтва про народження, свідоцтва про укладення шлюбу та паспорта громадянина України вбачається, що позивачка ОСОБА_25 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Викоти Самбірського району Львівської області і її батьками записані ОСОБА_26 та ОСОБА_8 і після укладення шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_7 їй присвоєно прізвище ОСОБА_11 (том 1 а. с. 13, 14, 15).

Із Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження та про реєстрацію шлюбу відомо, що ім`я матері позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_10 у вказаних документах записано ОСОБА_12 та дата і рік її народження записано ІНФОРМАЦІЯ_8 (том 1 а. с. 16, 17).

Однак, із свідоцтва про смерть видно, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Викоти у віці 59 років померла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (том 1 а. с. 18).

Також, із свідоцтва про смерть убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Викоти Самбірського району у віці 100 років померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (том 1 а. с. 19).

Із довідки № 435, виданої виконавчим комітетом Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області 31 жовтня 2017 року, відомо, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 року по АДРЕСА_1 проживали: голова домогосподарства - ОСОБА_5 , 1900

року народження, внучка ОСОБА_6 , 1957 року народження, та правнук - ОСОБА_15 , 1978 року народження (том 1 а. с. 20).

Із витягів із погосподарської книги за 1974 рік видно, що ОСОБА_5 , 1900 року народження, була головою колгоспного двору, до складу членів її сім`ї входили: дочка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зять ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , внучка ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , внучка ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та внук ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (том 1 а. с. 31).

Із витягів з погосподарської книги за 1983 рік відомо, що до членів двору, головою якого була ОСОБА_8 належали її син ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , та дочка ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_16 (том 1 а. с. 34).

Отже, наведені докази, а саме: дані про вік, місце народження та місце проживання ОСОБА_5 із достовірністю свідчать про те, що ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, із свідоцтва про смерть видно, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Викоти у віці 60 років померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_17 (том 1 а. с. 37).

Із Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження та про реєстрацію шлюбу відомо, що ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , буда дочкою ОСОБА_26 та ОСОБА_29 , якій після реєстрації шлюбу 11 червня 1977 року у виконавчому комітеті Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області присвоєно прізвище ОСОБА_30 ( том 1 а. с. 39).

Із витягів із погосподарської книги за 1983 рік, особистий рахунок № НОМЕР_5 , вбачається, що головою двору записана ОСОБА_6 , а до складу її сім`ї належав син ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_18 (том 1 а. с. 34-35).

Із довідки № 400, виданої 13 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, видно, що до дня смерті місце її проживання ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстроване та вона проживала одна по АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 40).

Отже, наведені докази, а саме: дані про вік, місце народження, дані про батьків, місце проживання та місце смерті ОСОБА_6 із достовірністю свідчать про те, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІІ. Щодо спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується

чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, до вказаних спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК УРСР.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 548 цього Кодексу було встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із довідки № 1777, виданої Самбірським МБТІ 13 жовтня 2017 року, відомо, житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_5 , як головою колгоспного двору, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Самбірської районної ради від 22 вересня 1988 року за № 275 (том 1 а. с. 25).

Також, із Витягу з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Викотівській сільській раді вбачається, що ОСОБА_5 , яка проживала у с. Викоти Самбірського району Львівської області, належала земельна частка (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах у СВСГ «Викоти» на підставі сертифіката від 16 травня 1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Самбірської РДА від 27 березня 1997 року № 184 ( том 1 а. с. 24).

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України "Про власність" застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. 120 та 123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності ( стаття 112 цього кодексу).

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Із довідки № 435, виданої виконавчим комітетом Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області 31 жовтня 2017 року, відомо, що станом на 01 липня 1990 року за адресою по АДРЕСА_1 проживали: голова домогосподарства - ОСОБА_5 , 1900 року народження, внучка ОСОБА_6 , 1957 року народження та правнук ОСОБА_15 , 1978 року народження; тип двору, згідно погосподарської книги - колгоспний (том 1 а. с. 20).

Отже, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_15 належало по 1/3 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як частки у майні колишнього колгоспного двору.

Із довідки № 424, виданої виконавчим комітетом Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області вбачається, що місце проживання ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживала до дня своєї смерті.

Згідно даних погосподарських книг на день її смерті за вказаною адресою з особовим рахунком № НОМЕР_6 проживали: внучка ОСОБА_6 , 1957 року народження, та правнук ОСОБА_15 , 1978 року народження (том 1 а. с. 22).

За наведеного, унаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входило право власності на 1/3 частину вказаних житлового будинку та земельна частка (пай) і ОСОБА_6 прийняла спадщину, оскільки фактично вступила у володіння спадковим майном, хоча із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

ОСОБА_1 після смерті її баби ОСОБА_5 мала право на спадщину як дочка ОСОБА_8 , яка була дочкою ОСОБА_5 , та фактично її прийняла, оскільки вступила у фактичне володіння спадковим майном, оскільки забрала речі домашнього побуту та меблі, а також обробляла земельну ділянку, хоча на час смерті її баби ОСОБА_5 з нею не проживала та із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не зверталася.

Вказані дії ОСОБА_1 підтверджуються такими доказами.

Так, свідок ОСОБА_17 показала, що після смерті ОСОБА_5 її город обробляли сім`я ОСОБА_31 , її брат з дружиною. Коли баба померла, то ОСОБА_1 закликала її, ОСОБА_32 , і вона допомагала у похоронах. Син ОСОБА_6 - ОСОБА_15 казав, щоб тітка ОСОБА_31 собі забрала ліжка, бо він хоче купити натомість диван і крісла. Тоді ОСОБА_1 забрала ліжка і образи. Сім`я відповідача на початку липня 2017 року перекрили їй дорогу, щоб вона не ходила до ОСОБА_6 приходила до ОСОБА_6 але ходила до неї не сама, ходила або братова з нею, або наймолодша сестра.

Свідок ОСОБА_33 показав, що після смерті ОСОБА_5 землю обробляли ОСОБА_6 і ОСОБА_31 , яка приходила і допомагала, однак таке тривало до дня смерті сина ОСОБА_6 . У будинку ОСОБА_5 залишилася проживати ОСОБА_34 , що ОСОБА_31 обробляла город, він бачив сам, бо ходив там і декілька разів вивозив гній. Бачив також, що до ОСОБА_6 ходила сусідка ОСОБА_35

Свідок ОСОБА_36 показала, що жила неподалік від ОСОБА_6 . Там жила баба, ОСОБА_6 і її син ОСОБА_37 . Стосунки між ОСОБА_6 і ОСОБА_31 зіпсувалися після смерті ОСОБА_37 , який був сином ОСОБА_6 .

Отже, ОСОБА_1 після смерті її баби ОСОБА_5 успадкувала право власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної частки (паю), проте, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на те, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_5 (том 1 а. с. 36).

ІІІ. Щодо визнання заповіту недійсним.

Із свідоцтва про смерть видно, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_17 (том 1 а. с. 37).

Із спадкових справ убачається, що 3 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , однак свідоцтво про право на спадщину їй не було видане, у зв`язку з тим, що 30 листопада 2017 року до нотаріуса звернувся ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а. с. 140-158, 159-164).

Із заповіту, складеного 18 липня 2017 року та посвідченого державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М., відомо, що при житті, ОСОБА_6 , склала заповіт, за яким, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, яке належить їй і буде належати на день смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_19 . Вказаний заповіт складений у приміщенні Самбірської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2-744 (том 1 а. с. 49).

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1234 ЦК України має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Статтею 248 цього Кодексу встановлено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Згідно ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 2) ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази та брати участь у дослідженні доказів.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачкою не надано докази про те, що волевиявлення заповідача ОСОБА_6 у момент складання заповіту не було вільним і не відповідало її волі.

Так, відповідно до розділу 1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністрества юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону України «Про нотаріат», що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Отже, законом не обмежується право заповідача на призначення спадкоємцем будь-якої особи за своїм власним вибором, чим би цей вибір і не був зумовлений. Наявність інших родичів спадкодавця не є підставою для неможливості складення заповіту в користь не родича, а сторонньої особи.

Із медичних карт стаціонарного хворого відомо, що ОСОБА_6 знаходилася на стаціонарному лікуванні у період з 13.03.2017 по 31.03.2017, з 03.04.2017 по 18.04.2017 та з 24.09.2017 по 07.10.2017, тобто на час складення заповіту на стаціонарному лікуванні не перебувала, і в даних медичних картах відсутні відомості про порушення її свідомості (том 1 а. с. 191-226).

Із показань свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_36 та ОСОБА_38 відомо, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 погіршилися після смерті її сина ОСОБА_15 .

Тому, посилання позивача про те, що ОСОБА_6 не мала внутрішньої волі розпорядитися своїм майном на користь чужої людини, оскільки у неї була ще рідна

сестра та брат є голослівним і таким що не грунтується на нормах права, у зв`язку з чим її позовна вимога про визнання вказаного заповіту задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факти, що мають юридичне значення, а саме, що:

ОСОБА_1 є внукою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної частки (паю) розміром 1, 56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с. Викоти Самбірського району Львівської області та перебував у власності СВСГ «Викоти» у порядку спадкування за законом після смерті її баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовити за недоведеністю позовних вимог у решті частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_6 18 липня 2017 року державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 2-744 та про визнання за ОСОБА_1 права власності на 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної частки (паю) розміром 1, 56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с. Викоти Самбірського району Львівської області та перебував у власності СВСГ «Викоти» у порядку спадкування за законом після смерті її сестри ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 проживає у с. Викоти Самбірського району Львівської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа: Самбірська державна нотаріальна контора, вул. Руська, 4, м. Самбір Львівської області, код ЄДРПОУ 02899513.

Текст повного рішення буде складено 1 грудня 2019 року.

Суддя