Рішення № 89713028, 03.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1879/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Скаб В.О.

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 ; проживає: АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Львівської дирекції АТ «Укрпошта» (79000, м. Львів, вул. Словацького, 1; ЄДРПОУ 22336769), третя особа - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Львівської дирекції АТ «Укрпошта», третя особа - ОСОБА_4 , в якому просить визнати наказ №141/к від 23.01.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з роботи у зв`язку з відмовою продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці - п.6 ст.36 КЗпП України незаконним, поновити позивача на посаді оператора поштового зв`язку 1 класу дільниці обробки та контролю первинної документації Львівської дирекції ПАТ «Укрпошта» та стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування даного позову вказує на те, що згідно наказу №151/к від 11.07.2001 року позивач була прийняття на роботу у Жидачівський вузол зв`язку Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» оператором зв`язку 3 класу по строковому трудовому договору на час відпустки основного працівника відділення зв`язку м. Ходорів. На підставі наказу Мінінфраструктури України від 16.02.2017 року №58 Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» перетворено на Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» визнана такою, що належить до ПАТ «Укрпошта» та діє як Львівська дирекція ПАТ «Укрпошта» в його складі. Згідно наказу №545/к від 29.11.2017 року позивача звільнено з роботи у зв`язку з переведенням до Львівської дирекції ПАТ «Укрпошта» і 30 листопада 2017 року на підставі наказу №1132/к прийнято на роботу оператором поштового зв`язку 1 класу дільниці обробки та контролю первинної документації за переведенням з ЦПЗ №4. 23 січня 2020 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи згідно наказу №141/к від 23.01.2020 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. З даним наказом позивач не згідна і вважає його незаконним, а тому просить позов задовольнити.

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позиції сторін у справі.

25 березня 2020 року представником відповідача ОСОБА_3 надіслано відзив на позовну заяву згідно якого зазначає, що підставою для зміни істотних умов праці позивача стала не, як вказує ОСОБА_1 реорганізація ПАТ «Укрпошта» в АТ «Укрпошта», а заходи щодо централізації функцій і вдосконалення виробничого процесу, за якими операції з супроводу і контролю фінансових операцій (обробка відповідних первинних документів) переводились до обласного центру. В результаті чого робоче місце для працівників, які до цього працювали з віддаленим робочим місцем (м. Жидачів), визначалось за місцезнаходженням Дільниці обробки та контролю первинної документації - в м. Львові. А тому дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці наслідком яких стала зміна істотних умов праці позивача - зміни адреси робочого місця. Про майбутню зміну істотних умов праці - місцезнаходження робочого місця, ОСОБА_1 була попереджена адміністрацією підприємства 25 листопада 2019 року, однак відмовилась продовжувати роботу в нових умовах праці, що підтверджується її підписом на попередженні. На виконання вимог ст.43 КЗпП України адміністрація 15.01.2020 року звернулась до профспілкової організації з поданням на звільнення працівників, які відмовились від зміни істотних умов праці. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи 27 січня 2020 року на підставі наказу від 23.01.2020 року. Додатково вказує на те, що адміністрація підприємства не може нести відповідальність за діяльність первинної профспілкової організації, яка діє на підприємстві. ОСОБА_1 через бухгалтера ЦПЗ №4 (м. Жидачів) 16 січня 2020 року було направлено повідомлення на профспілкові збори для розгляду подання Львівської дирекції на звільнення, які були заплановані на 12:00 год. 21.01.2020 року, що підтверджується копією повідомлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 7900060823274. ОСОБА_1 в той же день подала заяву про розгляд питання про її звільнення без присутності на зборах профспілки. Яким чином в повідомленні ОСОБА_1 вказана дата профспілкових зборів 24.01.2020 року підприємству не відомо, проте в будь-якому разі ОСОБА_1 не бажала приймати участі в таких зборах. Вважає, що дані обставини не можуть вказувати на порушення підприємством процедури звільнення працівника. Крім того, зазначає, що відповідачем було дотримано процедури звільнення працівника, а тому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю вимог.

01 квітня 2020 року позивачем ОСОБА_1 надіслано відповідь на відзив згідно якого зазначає, що покликання представника відповідача у відзиві на позов, про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України є безпідставним, оскільки дана норма наголошує на тому, що суд закриває провадження в тому випадку, коли справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, однак справа розглядається у цивільному порядку, а тому дане твердження представника є безпідставним. Крім того зазначає, що наказ №141/к від 23.01.2020 року про звільнення є незаконним, оскільки він виданий 23.01.2020 року, а вона працювала по 27.01.2020 включно. Звертає увагу на те, що письмове попередження начальника центру управління персоналом Львівської дирекції АТ «Укрпошта» Маргацької №15.4-08-306 від 25.11.2019 року про зміни істотних умов праці ознайомлена 25.11.2019 року, про що свідчить підпис, а згідно ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, що є порушенням закону, оскільки два місяці на день звільнення не пройшло. Також зазначає, що адміністрація Львівської дирекції АТ «Укрпошта» не пропонувала вакантних посад, про дану обставину стало відомо лише під час ознайомлення із протоколом засідання профкому.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Позиція суду.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно наказу №151/к від 11.07.2001 року позивач була прийняття на роботу у Жидачівський вузол зв`язку Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» оператором зв`язку 3 класу по строковому трудовому договору на час відпустки основного працівника відділення зв`язку м. Ходорів.

Відповідно до попередження начальника центру управління персоналом Львівської дирекції АТ «Укрпошта» Маргацької О . С . , оператора поштового зв`язку ДОКПД ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці, а саме: з 26.01.2020 р. робоче місце буде знаходитись у АДРЕСА_4 . Роз`яснено, що у разі відмови від роботи в нових умовах, трудовий договір буде припинено за п.6 ст.36 КЗпП України з виплатою згідно зі ст.44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. З попередженням позивач ознайомилась - 25.11.2019 року (а.с.41).

15 січня 2020 року голові профкому ЛД ПАТ «Укрпошта» Боднару О.Л. в зв`язку з відмовою працювати в нових умовах праці скеровано подання начальника ЦУП ЛД АТ «Укрпошта» Маргацької О.С. про надання згоди на звільнення згідно п.6 ст.36 КЗпП України (а.с.53).

Відповідно до повідомлення голови ППО Львівської дирекції АТ «Укрпошта» начальнику центру управління персоналом Львівської дирекції АТ «Укрпошта» Маргацькій О.С. від 16.01.2020 року, інформовано про зібрання профспілкових зборів, щодо розгляду подання від 15.01.2020 року (а.с.54).

Згідно повідомлення голови ППО Львівської дирекції АТ «Укрпошта» Боднар О.Л. від 16.01.2020 року, позивача запрошено на профспілкові збори - 21.01.2020 року, де розглядатиметься питання щодо надання згоди на звільнення (а.с.57).

Відповідно до заяви від 17.01.2020 року адресованої голові ППО Львівської дирекції АТ «Укрпошта» Боднар О.Л., позивач просила розглянути її звільнення без її присутності на зборах профспілки (а.с.62).

Згідно повідомлення голови ППО Львівської дирекції АТ «Укрпошта» Боднар О.Л. від 21.01.2020 року, позивача запрошено на профспілкові збори - 24.01.2020 року, де розглядатиметься питання щодо надання згоди на звільнення (а.с.7, 57).

Відповідно до протоколу первинної профспілкової організації ЛД УДППЗ «Укрпошта» №3 від 21.01.2020 року, надано згоду на звільнення операторів поштового зв`язку дільниці ДОКПД ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 згідно ст.3 п.6 КЗпП України (а.с.55).

Згідно наказу №141/к від 23.01.2020 року, ОСОБА_1 звільнено з посади оператора поштового зв`язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації у зв`язку з відмовою від проходження роботи внаслідок зміни істотних умов праці п.6 ст.36 КЗпП (а.с.8).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Статтею 43 Конституції України зазначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.23 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної в резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За загальновідомими правилами, встановленими ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158, 04.02.1994 року ратифікованої Верховною Радою України, яка набула чинності 16.05.1995 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного зі здібностями або поведінкою працівника, або викликаного виробничою необхідністю підприємства, установи або служби.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень ч.ч.1-4 ст.32 КЗПП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Постанова Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з послідуючими змінами та доповненнями) у п.5, зазначає, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (ч.3 ст.32 КЗпП України).

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України допускається зміна істотних умов праці, в тому числі і режиму роботи без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації. Такі зміни є можливим за умови, що вони викликані змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. При цьому проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці це виключне повноваження власника (роботодавця).

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для зміни істотних умов праці позивача стали заходи щодо централізації функцій і вдосконалення виробничого процесу, за якими операції з супроводу і контролю фінансових операцій (обробка відповідних первинних документів) переводились до обласного центру. В результаті чого робоче місце для працівників, які до цього працювали з віддаленим робочим місцем (м.Жидачів), визначалось за місцезнаходженням Дільниці обробки та контролю первинної документації - в м. Львові.

Таким чином, мали місце зміни в організації виробництва і праці відповідача , наслідком яких стала зміна істотних умов праці позивача - зміна місце розташування робочого місця.?

Про майбутню зміну істотних умов праці - місцезнаходження робочого місця - ОСОБА_1 була попереджена адміністрацією підприємства 25 листопада 2019 року (а.с.41).

ОСОБА_1 відмовилась продовжувати роботу в нових умовах праці, що підтверджується її підписом на попередженні.

На виконання вимог ст.43 КЗпП України адміністрація 15 січня 2020 року звернулась до профспілкової організації з поданням на звільнення працівників, які відмовились від зміни істотних умов праці, серед яких зокрема була ОСОБА_1 (а.с.53).

Крім того, як вбачається із довідки про вакансії Львівської дирекції АТ «Укрпошта» станом на 03.06.2020 року в центрі поштового зв`язку Жидачів наявні лише вакансії листоноші.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не надала згоду на продовження роботи у нових умовах, які викликані змінами в організації виробництва і праці, попереджена про зміни завчасно, суд приходить до висновку, що підстав для скасування наказу про звільнення не має.

Щодо покликання позивача на отримання нею від Первинної профспілкової організації Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» запрошення на збори, на котрих мало розглядатись питання про її звільнення, на 24.01.2020 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з протоколу засідання Первинної профспілкової організації Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 21.01.2020 р. №3, профспілка дала згоду на звільнення операторів поштового зв`язку ДОКПД згідно п.6 ст.36 КЗпП України, в т.ч. ОСОБА_1 .

В судовому засіданні встановлено, що первинна профспілкова організація 16 січня 2001 року направила ОСОБА_1 повідомлення (запрошення) на профспілкові збори для розгляду подання Львівської дирекції на звільнення, які були заплановані на 12:00 год. 21.01.2020 р. Вказане підтверджується копією повідомлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 7900060823274 (а.с.61), проти чого не заперечує і сама позивачка .

17.01.2020 року ОСОБА_1 подала заяву про розгляд питання про її звільнення без присутності на зборах профспілки (а.с.62).

Таким чином, позивачка висловила своє волевиявлення та скористалась правом щодо неучасті у розгляді питання про звільнення профспілковим комітетом, подавши відповідну заяву.

Розбіжності у датах повідомлень про засідання профспілки, які надсилались Первинною профспілковою організацією Львівської дирекції ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_1 , за наявності рішення профспілки про надання згоди на звільнення, не впливають на законність оспорюваного наказу.

Відповідно до ч.9 ст.43 КЗпП України , якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Чинне трудове законодавство передбачає розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), п.п.2-5,7 статті 40 і п.п.2 та 3 ст.41 КЗпП України лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ст.43 ч.1 КЗпП України).

Припинення трудового договору у разі відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (ст.36 ч.1 п.6 КЗпП України) не передбачає попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Таким чином , сама по собі відсутність згоди профспілки на момент звільнення не є підставою для поновлення працівника. Принципове значення має саме погодження чи непогодження такого звільнення.

Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності», професійні спілки, їх об`єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з`їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству. Забороняється втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань».

Проводячи фактичні заходи із оптимізації виробничих процесів, попередивши працівника 25.11.2019 р. про майбутню зміну істотних умов праці, адміністрація дотрималась встановленого законодавством двохмісячного терміну, звільнивши ОСОБА_1 з роботи з 27.01.2020 року.?

Видача наказу №141/к 23.01.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці за п.6 ст.36 КЗпП України з 27.01.2020р. є законним.

Помилковим є твердження позивача, що її звільнили 23.01.2020( дата видачі наказу) , тобто, на її думку , до спливу двох місячного строку повідомлення про звільнення, оскільки ОСОБА_1 звільнена з роботи з 27.01.2020 року.?

Розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 був проведений по 25.01.2020 включно, що останньої не заперечувалось в судовому засіданні.

Щодо доводів ОСОБА_1 та її представника про переважне право залишення позивачки на роботі перед іншими працівниками, то такі до уваги судом не приймаються, оскільки позивачка звільнена за п.6 ст.36 КЗпП України, яка не передбачає таких вимог до роботодавця; такі вимоги містяться при звільненні за п.1 ст.40 КЗпП ( скорочення чисельності штату працівників).

Посада позивачки - оператора поштового зв`язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації є збереженою у штаті підприємства, що вбачається із штатного розпису Львівської дирекції АТ «Укрпошта»; з 26.01.2020 р, змінено лише місце розташування робочого місця - м. Львів, вул. Словацького, 1.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» (п.6), враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що при звільненні позивача відповідачем було дотримано норми трудового законодавства, правомірно звільнено позивача з роботи на підставі п.6 ст. 36 КЗпП у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Висновки за результатами розгляду справи.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що відповідач у порушення норм трудового законодавства звільнив його з роботи, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із відмовою позову судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 279, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

у задоволені позову ОСОБА_1 до Львівської дирекції АТ «Укрпошта», третя особа - ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.06.2020.

Суддя Волоско І.Р.