Вирок № 89711869, 03.06.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа№ 311/372/20

Провадження№ 1-кп/311/151/2020

03.06.2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Пушкарьової С.П.

при секретареві Гончаровій К.Ю.

за участю: прокурора Васильчука Б.Г.

захисника адвоката Середи А.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Василівка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, неодруженого, на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, -

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2020 року приблизно о 22 год. 40 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи намір на незаконне зайняття рибним добувним промислом, діючи умисно, пересуваючись на човні «Амур» ЯДО № 0396 з човновим двигуном «Хонда 90» у воді Каховського водосховища поблизу села Кам`янське Василівського району Запорізької області, в порушення ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ» та п. 3.15 «Правил любительського та спортивного рибальства», яке затверджене наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 р., за допомогою забороненого знаряддя лову – ліскової сітки, займалися незаконним рибним добувним промислом, під час якого виловили 1668 особин карася сріблястого, вартістю згідно розрахунку до Додатку 1 Постанови КМУ від 21.11.2011 р. за № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів», 17 гривень за одну особину, на загальну суму 28 356 гривень. Всього ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 виловили риби на загальну суму 28 356 гривень, чим завдали істотну шкоду рибному господарству України.

Управлінням державного агентства рибного господарства у Запорізькій області заявлено цивільний позов, про відшкодування солідарно обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави збитків заподіяних рибному господарству у розмірі 28 356 грн. (а.с.10-24).

Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України, як незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України, до суду разом із обвинувальним актом, надійшла угода про визнання винуватості, яка була уточнена 03 червня 2020 року, укладена між прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Васильчуком Б.Г., якому, на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які є обвинуваченими у цьому ж кримінальному провадженні, та захисником – адвокатом ОСОБА_3 А.А., зі змісту якої вбачається, що під час досудового розслідування обвинувачені повністю визнали свою вину у вищевказаному діянні та зобов`язалися беззастережно визнати у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення в обсязі підозри.

Також сторони прийняли згоду щодо призначення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - 1700 (одна тисяча сімсот) гривень і просять суд затвердити угоду.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стверджували, що повністю розуміють свої права та характер підозри за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України, щодо якої вони визнають себе повністю винуватими, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про винуватість, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз`яснені судом.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначили, що вищезазначена угода про визнання їх винуватості укладена ними з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження у загальному порядку. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розуміють, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення їх до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором, підозрюваними ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , їх захисником – адвокатом Середою А.А., може бути затверджена, так як ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скоїли злочинневеликої тяжкості.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження № 12020080190000035, дійшов висновку про затвердження наведеної вище угоди та ухвалення вироку на підставі угоди з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України, в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості.

Статтею 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

При цьому, судом перед ухваленням рішення з`ясовано, чи цілком розуміє обвинувачений права, визначені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають та не суперечать вимогам КПК України та КК України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , їх захисником – адвокатом Середою А.А. про визнання винуватості та призначення обвинуваченим узгодженої сторонами міри покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Із врахуванням обставин справи та особи обвинувачених, суд вважає, що виправлення обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства.

На думку суду призначення покарання у вигляді штрафу, передбачене санкцією ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених.

Частиною 1 ст. 96-1 КК України передбачено, що за умови вчинення злочину, в тому числі, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, застосовується спеціальна конфіскація, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як знаряддя незаконного лову використовували: сітка довжиною 291 м, висотою 2,8 м, розмір ячеї 50х50 мм, жовтого кольору, матеріал ліска, які підлягають спеціальній конфіскації відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України та ст. 96-2 КК України.

Стосовно човна «Амур» ЯДО № 0396 з човновим двигуном «Хонда 90», яким користувались ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , займаючись рибним добувним промислом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю), або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином.

Судом було досліджено судновий білет серії НОМЕР_1 , з якого вбачається, що судновласником риболовного судна є ОСОБА_4 , фрахтувальником, якого являється ФОП ОСОБА_5 , яка надала довіреність та уповноважила ОСОБА_6 представляти її інтереси, як суб`єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим човен «Амур» бортовий реєстраційний номер НОМЕР_2 з човновим двигуном «Хонда 90» (визнаний речовим доказом по даному кримінальному провадженню), залишити у розпорядженні – ОСОБА_6 .

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, ст. 96-2 КК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 100, 174, 124, 314, 374, 468-470, 472-475 КПК України, ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 03 червня 2020 року, укладену між прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Васильчуком Богданом Геннадійовичем, обвинуваченими – ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , та їх захисником – адвокатом Середою Андрієм Анатолійовичем, про визнання винуватості за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України та призначення обвинуваченим узгодженої сторонами міри покарання.

Визнати ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_3 ) винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, у дохід держави.

Визнати ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_4 ) винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, у дохід держави.

Цивільний позов Управління державного агентства рибного господарства у Запорізькій області (Запорізький рибоохоронний патруль)задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_4 ) на користь державизаподіяні збитки у розмірі 28 356 (дванадцять вісім тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 00 копійок (UA268999980000033114331008049, отримувач: УК у Василівському районі/Кам`янська, 24062100, код ЄДРПОУ: 38025519, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію, речових доказів, а саме сітку довжиною 291 м, висотою 2,8 м, розмір ячеї 50х50 мм, жовтого кольору, матеріал ліска, яка зберігається в камері зберігання речових доказів Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області- конфіскувати в дохід держави.

Речовий доказ у провадженні, а саме:

-«Амур» ЯДО № 0396 з човновим двигуном «Хонда 90», переданий на зберігання під гарантійну розписку ОСОБА_6 , залишити у його розпорядженні.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 476 КПК України в разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

На вирок суду з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.П. Пушкарьова